Імунна система

Імунна система — це самостійна система організму, яка виконує дуже важливі функції: розпізнавання свого серед чужого, захист від чинників навколишнього середовища — носіїв чужорідної генної інформації і підтримання таким чином біохімічної, структурної та функціональної індивідуальності організму. Розрізняють центральні та периферійні органи імунної системи. До центральних належать кістковий мозок і загруднинна залоза, до периферійних — селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина кишечнику (пейєрові бляшки, солітарні фолікули, апендикс). У центральних органах відбувається зародження і розвиток клітин імунної системи, у периферійних — функціонування.

Червоний кістковий мозок закладається на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку. До моменту народження та до 6 міс. життя він уже є у всіх кістках. Після 6 міс. починається заміна його на жировий, і до 12—15 міс. він зберігається тільки в плоских кістках, ребрах, тілах хребців. Закладання загруднинної залози відбувається на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Після народження його розміри збільшуються, а після 30-40 років настає його інволюція (зменшення розмірів) зі збереженням функції.

Клітини імунної системи, як і решта клітин крові, походять зі стовбурової клітини червоного кісткового мозку. Під впливом таких біологічно активних речовин, як цитокіни, стовбурова клітина або мігрує до загруднинної залози, де перетворюється на Т-лімфоцит, або залишається в кістковому мозку, де трансформується в В-лімфоцит. Утворення Т- і В-лімфоцитів у центральних органах відбудеться без дії антигенів, тому вони не виконують специфічних функцій і набувають активності або імунної компетентності тільки в периферійних органах.

В-лімфоцити відповідають за гуморальний імунітет, Т-лімфоцити — за кліклітинний.

Розрізняють 5 класів імуноглобулінів — IgA, IgG, IgM, IgE, IgD, кожний з яких має власну специфічну особливість. Головною функцією гуморального імунітету є антиінфекційний та антитоксичний ефект.

Клітинні реакції імунітету забезпечують знищення змінених клітин власного організму (пухлинних, мутантних, інфікованих збудниками) та чужорідних клітин. Тобто основними функціями клітинних імунних реакцій є захист від внутрішньоклітинних збудників, протипухлинний імунітет, відторгнення пересаджених органів і тканин, реакція "трансплантат проти хазяїна".

Між Т- і В-імунними реакціями існує тісний взаємозв'язок, і такий само взаємозв'язок існує з іншими елементами захисту, зокрема природженими, неспецифічними, до яких належать деякі гуморальні (лізоцим, комплемент, пропердин, опсоніни) та клітинні (макрофаги, нейтрофіли, моноцити, еозинофіли тощо фактори.

Лізоцим міститься у всіх біологічних рідинах організму (слині, сльозах, спинномозковій рідині, сироватці крові) та зумовлює їхні бактерицидні властивості.

Клітинні фактори неспецифічного захисту беруть участь у запуску та регуляції механізмів імунітету й у процесах безпосереднього захисту організму від чужорідних агентів. Основною властивістю макрофагів, нейтрофілів є здатність до фагоцитозу — захоплення і знешкодження інфекційних збудників або інших чужорідних чинників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.