Методи дослідження фізичного розвитку.

При роботі з дітьми та підлітками, а також при нормуванні для них розумових та фізичних навантажень необхідно враховувати показники фізичного розвитку під час різних стадій росту, тобто у різні вікові періоди.

Фізичний розвиток – це комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, який визначає масу, щільність і форму тіла, а у дітей і підлітків - процеси росту.

Оцінка фізичного розвитку дітей допомагає оцінити витривалість, працездатність, фізичну силу і такі показники, як артеріальний тиск, частота пульсу до і після навантажень, що допомагає визначити адаптивність організму дитини до різних умов.

Основними методами дослідження фізичного розвитку є вивчення антропометричних показників організму дітей у різні вікові періоди, які передбачають вивчення соматоскопічних, соматометричних та фізіометричних показників.

Соматоскопія – виявляє особливості та ознаки фізичного розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету, мускулатури, жировідкладення, колір шкіряних покривів і слизової оболонки, форми грудної клітини, стегон, живота, ніг стопи, типу будови тіла.

Особливості форми тіла визначаються конституцією. Виділяють три типи конституції: нормостенічний, гіперстенічний та астенічний.

Ø у нормостеніків відносно пропорціональне тіло;

Ø у гіперстеніків відносно довгий тулуб та короткі ноги;

Ø у астеніків довгі ноги та короткий тулуб.

Зовнішній огляд тіла необхідний для того, щоб виявити порушення постави.

Постава – це звична поза людини, що стоїть вільно. Нормальна постава характеризується помірно вираженими фізіологічними вигинами хребта та симетричним розташуванням усіх частин тіла. Голова рухається прямо, надпліччя приспущені та відведені назад, руки притискаються до прямого тулуба, ноги розігнуті у колінних і кульшових суглобах, стопи злегка розведені. Порушення постави виникають при слабкості м’язів у будь-якому віці (рис. 2).

Рис. 2. Види постав: А – нормальна, Б – випрямлена (плоска спина), В – кіфотична, Г – лордична, Д – сутулувата.

Порушення форми грудної клітки (рис. 3): крилоподібні лопатки, асиметричне положення плечового поясу, живіт у нормі або втягнутий. Через це змінюється співвідношення трьох відділів хребта (шийного, грудного і поперекового) дитини під час росту. Поперековий відділ під час усього росту хребта збільшується швидше. Розміри грудного відділу відносно стабільні. Шийний же відділ відносно скорочується. Ці зміни особливо енергійно проходять до періоду статевого дозрівання.

Хрящі хребта з віком зменшуються на різних етапах розвитку дитини. На ці обставини повинні звертати увагу під час профіла-ктики порушень постави у підлітковому віці.

Рис. 3. Порушення форми грудної клітки при різних видах сколіозу.

Фізіологічні вигини хребтає його характерною особливістю і формуються після народження у процесі індивідуального розвитку дитини. Розрізняють шийний вигин, який видається вперед (лордоз) з максимумом випуклості в області п'ятого та шостого шийного хребців, грудний вигин, який на відміну від шийного видається назад (кіфоз) з максимумом випуклості; або внутрішньої ввігнутості, у 6-7-го грудних хребців; поперековий вигин, як і шийний, видається вперед з максимумом в області 4-го поперекового хребця, і останній це куприковий вигин (рис. 4). Зазначені вигини формуються у різні вікові періоди: починаючи з 3-ох місяців і до семи років вже є чітко позначені шийний і грудний вигини, які формуються в завершальній фазі. Остаточне становлення поперекового вигину завершується у період статевого дозрівання.

Рис. 4. Фізіологічні вигини хребта.

У період шкільного життя хребет дитини відрізняється значною гнучкістю та рухливістю, тому вигини хребта можуть змінюватись при різному положенні тіла. Вчителі повинні враховувати особливості розвитку хребта дітей при організації навчальної і трудової діяльності (порушення гігієнічних умов навчання і праці, нераціональне використання меблів, носіння шкільних сумок в одній руці тощо), а також побутові умови (робоче місце вдома, м'яке та нерівне ліжко) може призвести до порушення постави.

Важливою умовою для попередження пошкодження постави є відносно вільна поза учня. До порушення постави можуть призвести перенесені хвороби, наприклад, рахіт.

Патологічні зміни вигинів хребта у дітей (лордози, кіфози, сколіози) вимагають ортопедичної допомоги і такі діти повинні лікуватися у спеціальних лікувальних установах. Значними профілактичними факторами у боротьби з порушенням постави є проведення ранкової гімнастики, уроків фізичного виховання, фізкультурних хвилинок, особливо у початкових класах, які спрямовані на зміцнення м'язів спини.

Для визначення форми ніг розрізняють: Х-подібні ноги - з’єднуються тільки коліна (за командою “струнко”); О-подібні - з’єднуються тільки п’ятки, а коліна не сходяться, прямі – якщо змикаються стегна, гомілки і п’ятки.

Розрізняють і форму стопи – нормальну, сплощену та плоску. Діагностування плоскостопості здійснюють за допомогою методу плантографії (відбитку стопи), а потім оцінюють за індексом Чижика (рис. 5). Склепіння стопи закріплюється під час стрибків, бігу, занять спортивними іграми. Для лікування використовуються супінатори, ортопедичне взуття. Розвиток мускулатури оцінюють як добрий, середній та слабкий – за станом тонусу, сили та рельєфу м’язів.

Рис. 5. Діагностування плоскостопості.

Соматометрія – передбачає визначення росту, маси тіла, ширини плечей тощо. Зріст визначають за допомогою ростоміру. Зріст дитини до 2-х років визначають лежачи. Об’єм грудей визначають у 3-х станах: максимального вдиху, повного видиху, у стані спокою. Різниця між величинами вдиху та видиху – екскурсія грудної клітки. Об’єм живота вимірюють у положенні лежачи на боку. Також вимірюють окружності плеча, передпліччя, стегна, гомілки.

Більшість соматометричних показників характеризуються значними індивідуальними коливаннями. У таблиці 3 подано деякі середні показники в постнатальному онтогенезі.

При оцінюванні фізичного розвитку велике значення мають фізіометричні ознаки,які передбачають вивчення функціональних систем організму, вимірювання життєвої ємності легень, силу м’язів кисті, силу м’язів спини за допомогою відповідних динамометрів ручного та станового, стан серцево-судинної системи тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.