Система підприємницького управління

Мистецтво управління в підприємництві знаходить свій прояв у творчому ставленні до справи, здатної менеджера до аналізу, оцінки, прийняття ефективних рішень. Вміння досягти поставлених цілей залежить від знань конкретних форм впливу керівника на об’єкт управління.

Отже, менеджмент у підприємництві має складний," багатоплановий характер, пов’язаний із виконанням окремими менеджерами певних обов'язків з управління. Ці визначені сфери і напрямки зосередження зусиль менеджерів на виконанні поставленої мети чи запобіганні певній непередбаченій ситуації називається функції управління.

Первинними функціями управлінського процесу виступають планування, організація, мотивація та контроль.

Функція планування допомагає встановити основні напрямки зусиль і схвалення рішень, єдність цілей для всіх співробітників фірми. Організація означає створення певних структур для виконання планів і досягнення мети. Мотивація - це внутрішнє спонукання до дій на основі вияву потреб і способів їх задоволення. Контроль полягає у встановлення стандартів, вимірах досягнутого, порівнянні з очікуваними результатами, а за необхідності - в подальшому коригуванні.

Ці та інші функції управління, що виникають в процесі підприємницької діяльності, зумовлюють, зосередження зусиль менеджерів та їх виконання. З цієї метою на підприємстві створюють певні структури . в яких управлінська діяльність зосереджується за функціональною ознакою, тобто за ознакою виконання однотипних видів діяльності.

Розглянуті функції підприємницького управління пов’язані між собою . взаємодоповнюють одна одну. У своїй взаємодії воші утворюють цілісну - систему управління.

Залежно від технологічних особливостей виробництва та ринкового середовища відбувається вибір системи управління. Наприклад, якщо підприємець має за головну мету саморозвиток підприємства, він створює відповідну систему управління, яка базується на компетентності менеджерів, котрі приймають рішення , на відміну від офіційної посади, яку вони обіймають.

При цьому найчастіше використовують різні моделі, які передбачають можливі варіанти вирішення управлінської проблеми. Модель - це форма зображення реальності в її спрощеному або абстрактному вигляді . Моделі дають змогу виробити краще розуміння труднощів реальності, зробити можливою аналітичну роботу менеджерів.

Для ефективного втілення результатів моделювання здійснюється обмін інформацією між різними функціональними структурами та рівнями управління. Це робить підприємницьке управління колективним процесом, тобто таким , в якому беруть участь різні менеджери - фінансисти, маркетологи, керівники виробництв, збуту, робити з персоналом.

Система підприємницького управління базується не на формальному контролі, а на взаємній довірі та загальній заінтересованості менеджерів і виконавців. Характерною ознакою розвитку менеджменту в сучасних умовах стає посилення демократизації управління, передавання дедалі більшої кількості поточних питань на нижчі рівні управління. Це дає змогу вищому керівництві зосередитись на питаннях стратегічного управління підприємницькою діяльністю.

Стратегічне управління поєднує питання довгострокового планування, чітке визначення цілей розвитку, способів досягнення поставлених завдань, методи адаптації підприємництва до змін на ринку.

Процес прийняття рішень у стратегічного управління може мати поліваріативний характер. Він складається з чотирьох етапів (рис. 5.2.1).

Рис. 5.2.1. Процес прийняття рішень у стратегічному управлінні

На першому етапі аналізуються всі зовнішні фактори, що впливають на прийняття рішень, відшукується потрібна інформація. На другому - визначається головний критеріїв, мета управлінського рішення . На третьому етапі порівнюються одержані результати, аналізується їх відповідність стратегії менеджменту. І, нарешті, відбувається вибір найбільш ефективного управлінського рішення.

Для правильного вибору стратегії менеджер повинен володіти основними теоріями управління , вміти їх творчо застосовувати у підприємницькій практиці. Одночасно від нього вимагається створювати широкі можливості для розвитку здібностей співробітників фірми. Саме це забезпечує об'єднання функцій менеджменту на основі прийнятого управлінського рішення, досягнення поставлених цілей.

Менеджмент як уміння досягати поставленої мети шляхом використання інтелекту, мотивів поведінки інших людей, може мати оперативний і стратегічний характер. При цьому слід зауважити, що в діяльності підприємця менеджера методи оперативного і стратегічного менеджменту у відомих межах є взаємозамінними. Теоретична вся діяльність підприємства може бути організована і управлятися виключно засобами оперативного менеджменту. Але подібний засіб управління неефективний, оскільки. Незважаючи на існування різних факторів невизначеності, ресурсні та організаційні потреби підприємства, або організація наступних періодів, значною мірою піддаються передбаченню і розрахунку.

Разом з тим очевидно, що найдосконаліший прогноз не може передбачити усі фактори, вплив яких можливий у майбутньому. Тому реальний процес управління має будуватись на розумному поєднанні стратегічного та оперативного менеджменту. Розглядаючи обидва види менеджменту, слід звернути увагу на те. Що кожен з них має свої стратегії в підприємницькій діяльності. Так, стратегія оперативного менеджменту орієнтується на забезпеченні поточної рентабельності і може мати таку логічну розробку:

- формулювання основного напряму діяльності;

- визначення мети і основних завдань підприємницької діяльності;

- визначення засобів, за допомогою яких будуть вирішені проставлені цільові завдання.

На відміну від оперативного, стратегічний менеджмент закладає основи майбутньої рентабельності. Це досягається за рахунок планування нових видів діяльності, а також формулювання потенціалу можливості підприємства і мотивації діяльності працівників. Схема діяльності при стратегічному менеджменті передбачає обов’язкову взаємодію підприємства із зовнішнім оточенням і розробки системи засобів та методів мотивації трудової діяльності не тільки робітників, які безпосередньо зайняті у виробництві, а й співробітників.

Продуктом управління (менеджменту) є управлінські рішення, яке має містити і формулювати проблеми, визначення критеріїв та обмежень, з’ясування альтернатив, здійснення вибору.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.