Виродження системи квантових частинок

Якщо мікрочастинки перебувають на великих відстанях одна від одної, сили взаємодії між ними мізерно малі. Частинки практично незалежні, і система таких частинок досить добре описується моделлю ідеального газу. Цій моделі відповідає розподіл Максвелла-Больцмана.

Зі збільшенням густини речовини і зменшенням температури відстані між молекулами зменшуються і сили взаємодії стають уже істотними. Надалі, коли відстані між частинками стають порівнянними з довжиною хвилі де Бройля, починає виявлятися квантовий характер взаємодії. Тепер уже частинки мають підпорядковуватись квантовим статистичним розподілам Бозе-Ейнштейна або Фермі-Дірака.

Відхилення поводження газу квантових частинок від класичного називається виродженням газу.

Неважко визначити межу або критерій того, що вже доведеться враховувати квантовий характер взаємодії частинок. Іншими словами, знайти межу виродження газу.

Візьмемо, наприклад, розподіл Фермі-Дірака і запишемо його в такому вигляді:

Якщо величина

<< 1,

то одиницею у функції розподілу можна знехтувати, і тоді розподіл Фермі-Дірака перетворюється на розподіл Максвелла-Больцмана:

Величину А називають параметром виродження:

де – концентрація частинок; m – маса частинки; k – стала Больцмана; – стала Планка; Т – абсолютна температура.

Знаючи А, можна обчислити температуру виродження , тобто температуру, при якій виродження стає істотним. Для цього потрібно взяти , і тоді

Для водню , для фотонного газу , для електронного газу в металі . Тому звичайні гази за нормальних умов невироджені, а фотонний газ і газ вільних електронів у металі вироджений.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.