Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 9. Бактерії як паразитичні форми

1. Загальна характеристика бактерій;

2. Збудники особливо небезпечних інфекцій

Бактерій поділяють на дві групи:

1. Schizophyceae - ті, що утворюють хлорофіл;

2.Schizomyyceae - ті, що не утворюють хлорофілу.
Останню групу поділяють на чотири класи - Actinomycetes,Eubacteria, Myxobacterlae та Spirochetae. Класи, у свою чергу, складаються з порядків, родин, родів, видів. Вид складається зі штамів і різновидів.

Штамом є чиста культура мікроорганізмів, виділена або спеціально відібрана для практичної або наукової мети. Різні штами одного виду відрізняються за своїми властивостями (чутливість до дії певних факторів, здатність утворення токсинів тощо).

За зовнішнім виглядом розрізняють три основні форми мікробів: кулясті (коки), паличкоподібні (бактерії, бацили, кло-стридії), спіральні (вібріони й спірили).

Коки бувають сферичні, еліпсоподібні, бобоподібнІ, ланцетоподібні. За формою, розташуванням, характером поділу та біологічними властивостями коки поділяються на стафілококи (виноградне гроно), диплококи (парні коки), стрептококи (витий ланцюжок), тетракоки (чотири), сарцини (пакетоподібні коки); мікрококи - поодинокі або безладно розташовані клітини.

Паличкоподібні форми мікробів поділяють на бактерії, які не утворюють спор (Bacterium), та бацили (Baccillus), які утворюють спори.

За аналогією з кулястими формами серед бактерій розрізняють; диплобактерії та диплобацили (сполучені вздовж дві палички); стрептобактерії та стрептобацили (ланцюжки паличок) -збудники сибірки; мікобактерії (дають паростки й розгалуження) - збудник туберкульозу та паратуберкульозу; коринебактерії (мають булавоподібні потовщення на кінцях та особливі зернисті включення) - збудник псевдотуберкульозу.

Спіральні форми бактерій об'єднують у дві групи - вібріони та спірили. Вібріони мають форму коми - збудник холери людини. Спірили - штопороподібні, мають кілька завитків. До спірилоподібних мікроорганізмів відносять також спірохети, які мають перехідну форму між бактеріями та найпростішими (Protozoa).

Спосіб існування прокаріотів полягає в постійному відтворенні своєї біомаси внаслідок метаболічних процесів. За способом живлення (конструктивним обміном) мікроорганізми поділяють на дві основні групи - автотрофи та гетеротрофи.

Гетеротрофи, у свою чергу, поділяються на метатрофи, або сапрофіти, що живуть за рахунок неживих органічних речовин (гнильні мікроби), та паратрофи, які використовують для живлення живий білок, паразитуючи в живих тканинах тварин і рослин. Збудники інфекційних хвороб належать саме до цієї групи. Залежно від способу забезпечення киснем мікробів умовно поділяють на аеробні та анаеробні.

Патогенні мікроби в процесі своєї життєдіяльності виробляють особливі отруйні речовини - токсини. Саме їх дія й спричиняє хворобливий стан тварин і людини. Токсигенність бактерій зумовлюється виробленням ними екзотоксинів, а токсичність - ендотоксинів. Тому патогенність бактерій зумовлюється наявністю конкретних факторів патогенності, серед яких найважливішими є такі:

1. Хемотаксис та рухливість, завдяки яким бактерії відшукують клітини-мішені, а наявність джгутиків прискорює їх на ближення до останніх.

2. Ферменти, що руйнують слиз, який укриває епітеліальні клітини слизових оболонок.

3. Фактори адгезії та колонізації, завдяки яким бактерії розпізнають мембранні рецептори, прикріплюються до них та колонізують клітину.

4. Фактори інвазії - завдяки їм бактерії проникають до клітини (наприклад, у грамнегативних бактерій це білки зовнішньої мембрани).

5. Фактори, що протидіють фагоцитозу. Вони пов'язані з компонентами клітинної стінки, маскуючи бактерії від фагоцитів або жпригнічуючи активність останніх.

6. Фактори, що придушують фагоцитоз. Наявність схожих факторів (наприклад, F-W-антигени в Yersinia pestis) зумовлена
утворенням бактеріями речовин, що пригнічують фагоцитоз та
спричинюють хронічне протікання хвороби.

7. Ферменти „захисту й агресії" бактерій. Такі ферменти, як протеази, гіалуронідази, фібринолізин та інші,^:крім пригнічення
фагоцитозу, зумовлюють вияв агресивних властивостей бактерій та їх поширення макроорганізмом.

8. Токсини мікробів. Ендотоксини наявні винятково в грамнегативних бактерій, у той час як екзотоксини (бактеріальні білки)
можуть продукуватися як грампозитивними, так і грамнегативними бактеріями.

Патогенні батерії в результаті своєї діяльності, потрапивши в організм людини ззумовлюють розвиток численних бактеріальних захворювань. Серед них важливе значення мають збудники гнійно-запальних захворювань. Через значну кількість різноманітних збудників гнійно-запальні захворювання вважаються одними з найпоширеніших як для людини, так і для тварин. Близько 70-80% цих захворювань викликається різноманітними коками.

Стафілококи - грампозитивні бактерії з шароподібними клітинами, зібраними в грона.

Стафілококи вважають унікальними організмами, які можуть викликати понад 100 захворювань, уражаючи будь-які тканини чи органи хазяїна. Це зумовлюється широким комплексом факторів патогенності, з яких найважливішими є:

1. Фактори адгезії, зумовлені високим рівнем їх гідрофобності.

2. Велика кількість ферментів, що мають значення факторів „агресії та захисту" – найважливіший фактор патогенності плазмокоагулаза, гіалуронідаза, фосфатаза та значна кількість інших ферментів

3. Наявність цілого комплексу екзотоксинів: токсини, які пошкоджують мембрану, здатні руйнувати еритроцити, лейкоцити, тромбоцити тощо; ексфоліантові токсини викликають скарлатяноподібний сип, булезне імпетиго тощо; справжній лейкоцидін, що руйнує лейкоцити; екзотоксин синдрому токсичного шоку, який супроводжується підвищенням температури тіла,
зниженням артеріального тиску, висипами на шкірі тощо.

4. Великі алергічні властивості компонентів клітини та продуктів їх життєдіяльності - саме стафілококи є головною причиною формування шкірних та респіраторних алергій (бронхіальна астма, дерматити),

5. Фактори, що пригнічують фагоцитоз та знижують силу імунної відповіді.

Стрептококи - грампозитивні клітини шароподібної або овоїдної форми, що мають форму ланцюгів різної довжини або тетракоків.

Серед хвороб, що викликають стрептококи, слід назвати наступні: абсцеси, отити, флегмони, перитоніти, ангіни, різні форми сепсису, ревматизм, пневмонії, скарлатину, карієс тощо.

Особливе місце у цій групі фітопаразитів посідає Streptococcus рпеитопіае, який має велике значення в патології людини. Ці бактерії є найважливішимизбудниками запальних захворювань легенів, менінгіту, отитів, перитонітів, ендокардитів тощо.

Грамнегативні коки належать до родини Neisseriaceae. Серед представників цієї групи є збудники менінгококових інфекцій, гонореї (N. gonorrhoeae), паразити слизових оболонок дихальних шляхів людини й тварин (можуть викликати септицемії, менінгіт тощо, але вивчені недостатньо).

Грамнегативні бактерії - збудники гнійних запалень. До цієї групи належать псевдомонади, протей, клебсієли. Об'єднує їх переважне поширення за типом госпітальної інфекції.

Із роду Pseudomonas найвідомішим паразитом є синьогнійна паличка (P. aeruginosa) та кілька інших форм.

Збудники особливо небезпечних інфекцій. Збудники цих захворювань мають надзвичайно високу заразність. До таких хвороб, як чума, туляремія сприйнятливі всі люди без винятку. До цих інфекцій належать холера (антропоноз), чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка та сап (зооантропонози). Вони здатні викликати пандемії та захворювання з важким перебігом.

- Збудник чуми (Yersinia pestis) є грамнегативною аеробною паличкою без джгутиків; спор не утворює, але утворює капсулу білкової природи. Цей вид вважається найбільш агресивним та патогенним серед відомих бактерій: в усіх чутливих тварин та людини пригнічує функцію фагоцитарної системи. Має цілий арсенал факторів патогенності.

Залежно від способу зараження розрізняють бубонну, легеневу, кишкову, інколи септичну та шкірну форми чуми. Найважчий перебіг має легенева форма, яка закінчується смертю. Інші представники роду Yersinia - збудники псевдотуберкульозу та кишкового ієрсиніозу.

Збудник туляремії (Francisella tularensis) є кокоподібною або еліпсоїдною аеробною грамнегативною нерухливою паличкою, що не утворює спор. Хребетні тварини відрізняються за рівнем сприйнятливості (наприклад, копитні, птахи та холоднокровні нечутливі до цього збудника); зараженість туляремійними бактеріями встановлена в 77 видів кровосисних членистоногих, що сприяє природній циркуляції хвороби. Для людини мінімальною інфекційною дозою є одна мікробна клітина, але перебіг хвороби залежить від місця вхідних воріт; зараження може відбуватися різноманітними шляхами.

Сибірська виразка, або сибірка (збудник - Bacillus anthracis), є гострим інфекційним захворюванням як людини, так і тварин. Збудник - грампозитивна безджгутикова аеробна (або факультативно анаеробна) паличка. Смерть зараженого організму викликає комплексний трьохкомпонентний екзотоксин, найважливішим компонентом якого є летальний фактор. Захворювання має кілька форм (шкірна, кишкова та легенева), закінчується переважно смертю.

Гострі бактеріальні кишкові інфекції (діареї) вважаються одними з найпоширеніших захворювань, викликаних переважно представниками родини Enterobacteriaceae (належить понад 100 видів).

Досить поширеним та важливим з практичного погляду видом є кишкова паличка (Escherichia coli) - найважливіший збудник еіперіхіозів (діарея). Цей вид є представником нормальної мікрофлори кишкового тракту переважної більшості хребетних тварин, він використовується в міжнародних стандартах для визначення ступеня фекального забруднення питної води.

Черевний тиф - важке гостре інфекційне захворювання, викликане Salmonella typhi. Інші представники сальмонел (S. рaratyphi A і S.paratyphi В) викликають паратиф А та В відповідно.

Окремо слід зупинитися на сальмонельозах (своєрідні діареї), які викликають представники роду Salmonella. З факторів патогенності сальмонели мають фактори адгезії, колонізації та інвазії, виробляють ендотоксин, а деякі форми - й два типи екзотоксинів.

Дизентерія - інфекційне захворювання, що супроводжується інтоксикацією організму, проносом та ураженням слизової оболонки товстого кишечнику. Збудником безпосередньо дизентерії є представники роду Shigella. Із найважливіших біологічних властивостей шигел слід зупинитися на їх здатності проникати в епітеліальні клітини, розмножуватися в них, викликаючи загибель останніх.

Холера - хвороба, що супроводжується важким зневоднювальним проносом, має надзвичайне епідемічне поширення, високу летальність та належить до особливо небезпечних інфекцій. Збудник (Vibrio cholerae).

Із краплинних інфекцій найбільшого практичного значення набуває дифтерія ~ гостре інфекційне захворювання з глибокою інтоксикацією організму та фібринозним запаленням у місці локалізації збудника. Збудник дифтерії (Corynebacterium diphtheriae).

Із мікобактеріозів найбільшого практичного значення набуває туберкульоз (збудник - Mycobacterium. tuberculosis).

С. tetani - збудник правця - гострої токсичної ранової інфекції з ураженням рухливих клітин спинного та головного мозку людини й тварин. Через розповсюдженість в об'єктах навколишнього середовища проблема правця набуває глобального масштабу. Збудник може проникати через найдрібніші рани, викликаючи різні форми захворювання.

С. botulinum викликає ботулізм - важку форму харчової ток-сикоінфекції, що характеризується ураженням центральної нервової системи. Збудник у харчах не розмножується при кислій реакції середовища та вмісті кам'яної солі понад 10%. Збудник поширений скрізь, але реєструється в першу чергу там, де споживають велику кількість консервованих продуктів.

Патогенні спірохети. До цього порядку належать винятково грамнегативні рухливі бактерії спіралеподібної форми, певна частина яких є патогенними для людини та тварин.

Збудники зворотних тифів (Воrrеlіа recurrentis, В. caucasica та інші) - грамнегативні, дуже рухливі мікроаерофільні форми, що розмножуються поперечним поділом. У зовнішньому середовищі є малостійкими, передаються вошами та аргасовими кліщами. Збудника хвороби Лайма (В. burgdorferi) передають іксодові кліщі. Захворювання супроводжується враженням шкіри, центральної нервової, серцево-судинної систем та опорно-рухового апарату; можуть розвиватися менінгіт, енцефаліт та інші недуги.

Сифіліс (збудник - бліда спірохета, Treponema pallidum) -венеричне захворювання людини, що повторюється циклічно. Збудник відносно малостійкий до зовнішніх факторів, у крові або в сироватці зберігає життєздатність до 24 годин. Зараження відбувається переважно під час статевих та побутових контактів.

Лептоспіроз (збудник - Leptospira icterohaemorrhagiae) є природно-вогнищевим захворюванням з ураженням нервової та серцево-судинної систем, капілярів, нирок, печінки тощо. Лептоспіри дуже рухливі аеробні грамнегативні бактерії, що не утворюють капсул та спор. Вони досить стійкі в навколишньому середовищі, але погано сприймають висушування та сонячне опромінення. Основним фактором патогенності є ендотоксин, який викликає загальну інтоксикацію, підвищує проникненість судин, що призводить до крововиливів, руйнування ендотелію тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.