Паразитичні комахи (Insecta)

Комахи - найбільш численний за кількістю видів клас тварин. Висока біологічна пластичність комах дозволила їм пристосуватися до існування в різноманітних умовах. Ця особливість зумовила й широкий перехід комах до паразитизму. Одні з них стали облігатними паразитами рослин, інші пристосувалися до паразитування на тваринах. У більшості випадків перетворення дорослих комах на паразитів тварин було пов'язане з виникненням гематофагії.

Не меншою мірою в комах поширений паразитизм і на личинкових фазах розвитку, при цьому личинки часто стають облігатними ендопаразитами. Деякі ряди комах, зокрема клопи (Hemiptera), перетинчастокрилі (Hymenoptera) та двокрилі (Diptera), складаються як з вільноживучих, так і паразитичних форм. Ряди Воші (Anoplura) та Блохи (Aphaniptera) представлені винятково паразитами.

Ряд Воші (Anoplura) - близькі до пухоїдів кровосисні комахи, які паразитують лише на ссавцях. Із запліднених яєць (гниди) за сприятливих умов через 6-8 діб виходять личинки, що відрізняються від імаго меншими розмірами і відсутністю статевого апарата (розвиток з неповним перетворенням). Увесь життєвий цикл залежно від видової належності паразитів відбувається за 16-25 діб.

Характерна особливість вошей - їх вузька специфічність щодо хазяїв. Локалізуються, як правило, на поверхні шкіри хазяїна. Відомі два види вошей - специфічних паразитів людини. Один із них - лобкова воша, або блощиця (Phtirus pubis), локалізується безпосередньо на тілі людини (ділянка лобка, бороди, брів). Другий вид — людська воша (Pediculus humanis) - представлений двома підвидами: P. humanis vestimenti, або одежна воша, яка мешкає в одязі людини (переважно білизні), та P. humanis capitis, або головна воша, що паразитує на волоссі голови. Обидва підвиди відрізняються один від одного не лише морфологічно, але й за низкою особливостей своєї біології та життєвого циклу. Тому деякі зоологи розглядають їх як окремі види.

Воші належать до постійних гематофагів. їх паразитування супроводжується сверблячкою, подразненням шкіри. У місці укусу з'являються щільні папули характерного синюватого кольору. Воші людини, викликаючи захворювання педикульоз, мають важливе санітарно-епідеміологічне значення, переносячи спірохет - збудників зворотного тифу, рикетсій - збудників волинської лихоманки та ендемічного висипного тифу.

Воші, які живляться на хворій людині, разом із кров'ю всмоктують рикетсій. В епітелії шлунку воші рикетсії інтенсивно розмножуються, клітини шлунку руйнуються й маса паразитів разом із фекаліями викидається назовні. Рикетсії заносяться в організм людини через пошкодження шкіри, переважно в місцях укусів вошей.

Ряд Блохи (Aphaniptera). Це облігатні гематофаги, які паразитують на теплокровних тваринах (переважно ссавцях) і мають важливе санітарно-епідеміологічне значення. Розвиток бліх відбувається з повним метаморфозом.

Тіло цих паразитів здавлене з боків й покрите твердою хітиновою кутикулою. Численні щетинки, спрямовані назад, полегшують блохам можливість швидкого руху в густій шерсті ссавців або пір'ї птахів. На голові бліх знаходяться рудиментарні очі та короткі булавоподібні антени. Ротові кінцівки дуже видозмінені й перетворені на колючо-сисний апарат. У бліх зовсім відсутні мандибули, а парні колючі щетинки - це максили. Нижня губа редукована, але нижньогубні щупики добре розвинені. Вони мають жалоподібну форму й, щільно прилягаючи одна до одної, утворюють футляр, у якому лежать колючі щетинки.

Розвиток личинки триває близько двох тижнів, після чого вони заляльковуються в павутинному коконі. Вихід імаго може відбуватися уже на 8-14 добу, але за несприятливих умов може затримуватися на кілька місяців (у людської блохи Pulex irritans – від 7 до 239 діб).

При живленні блохи висмоктують крові більше, ніж може вміститися в їх кишечнику. Тому краплі неперетравленої крові увесь час виступають з анального отвору. Живлячись кров'ю людини або тварини, блоха вводить у ранку секрет своїх слинних залоз, який викликає біль, сверблячку, а разом зі слиною може занести збудників інфекційних захворювань.

Чума - важка епідемічна хвороба людини, яка розповсюджується переважно блохами, хоча можлива й безпосередня передача інфекції від людини до людини. Блохи, живлячись на людях або тваринах, всмоктують збудників чуми. У шлункові та кишечнику комах чумна паличка починає інтенсивно розмножуватися, і бактерії блокують шлунок, утворюючи так звані "чумні пробки". Заражена блоха пробує живитися кров'ю, яка наштовхується на чумну пробку, руйнує її, і тоді чумні палички разом із кров'ю повертаються в тіло здорової людини або тварини, заражаючи їх. Крім того, чумні бацили завжди є у фекаліях бліх, дефекація яких відбувається під час живлення на хворій людині. Випадкове попадання таких бактерій у ранки, на слизову очей та носа також призводить до зараження чумою. Таким чином, блохи можуть передавати цю інфекцію контамінативним та інокулятивним шляхом.

Ряд Двокрилі (Diptera)включає в Україні близько 4 тис. видів, розділених у 2 підряди: Довговусі (Nematocera) і Коротковусі (Brachicera). В якості ектопаразитів людини виступають переважно представники підряду довговусих. Серед них на людину часто нападають москіти з роду Phlebotomus. Кров’ю людини живляться самки, які нападають вночі. В місцях уколу виникають болісні запалення шкіри, часто виникають папули чи навіть пухирі. Особливо шкідливі москіти тим, що переносять збудника гарячки вірусного походження під назвою папатачі, а також переносять збудників лейшманіозу.

Іншою групою двокрилих ектопаразитів є комарі родів Aedes та Anopheles. Перші паразитують переважно на птахах. Друга група відома під назвою малярійних комарів, які переносять збудників малярії – малярійний плазмодій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.