Клас Дигенетичні сисуни (Trematodа).

Відомо біля 3 тис. видів сисунів. Всі сисуни –– паразитичні організми. По своїй будові вони подібні з війчастими червами, а відмінності пов’язані в основному з паразитичним способом життя. Для сисунів характерні складні життєві цикли. Статева система –– гермафродитна.

Для сисунів характерна спеціалізація і спрощення у будові деяких органів, що зумовлене паразитичним способом життя. Спеціалізація проявляється в наявності присосок, шипів, гачків, утворень на поверхні тіла, в сильному розвитку статевих органів, проходження складних циклів розвитку і інтенсивному розмноженні на різних стадіях життєвого розвитку. Спрощення організації (морфологічна дегенерація) виражається у відсутності у статевозрілих форм органів чуття.

Складні життєві цикли розвитку сисунів пов’язані з проходженням різних стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто партоногенетично, що забезпечує велику кількість нащадків, необхідних для підтримання існування виду.

Паразитують сисуни в печінці, підшлунковій залозі, кишковику, у легенях, кров’яному руслі. Розвиваються зі зміною господарів; проміжними господарями є водні та сухопутні молюски, крім них можуть бути ще додаткові господарі –– комахи, краби, раки, риби. Статевозріла форма –– марита –– паразитує в організмі остаточного хазяїна, яким може бути людина, або ссавці чи птахи. Сисуни виникли від війчастих червів, які перейшли до паразитичного способу життя. У людини і домашніх тварин паразитує кілька видів сисунів. Захворювання, викликані ними, носять назву трематодозів.

Студентам пропонується записати коротку характеристику трематод, їх життєвий цикл, значення, способи діагностування і профілактику захворювань. Після записів необхідно зарисувати запропоновані рисунки, схеми тощо.

Печінковий сисун (Fasciola hepatica) –– збудник фасціольозу. Паразитує у жовчних протоках печінки, жовчному міхурі, підшлунковій залозі та інших органах.

Морфологічні особливості. Марита Fasciola hepatica має розміри 4-5 см. завдовжки, листкоподібної форми, черевна присоска розміщена недалеко від ротової.

Яйця жовто-коричневі, овальні, на одному з полюсів є кришечка; розміри 135х80 мкм.

Життєвий цикл. Сисун розвивається із зміною господарів. Основним господарем є велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, кролики і ін. Рідко фасціола зустрічається у людини. Проміжний господар –– ставковик малий. Марити Fasciola hepatica характеризуються великою плодючістю. Підраховано, що протягом тижня одна особина продукує близько мільйону яєць. Вони накопичуються у великій кількості в жовчному міхурі хазяїна і виводяться назовні через жовчні протоки і кишковик. Подальший розвиток яєць відбувається лише за умови

надходження яєць у водне середовище. У воді з яйця виходить личинка –– мірацидій.

Мірацидій вкритий війками, активно проникає в тіло проміжного господаря, в печінку. Далі паразит перетворюється в наступну личинкову стадію –– спороцисту.

Спороцисти мішкоподібні, нерухомі, не мають видільної та нервової систем. В спороцисті з зародкових клітин партеногенетично, тобто без запліднення, розвиваються нові личинки –– редії. Редії мають рот, глотку, кишку, що сліпо закінчується, зародкові клітини, з яких у тілі редії так само розвивається ще і наступна личинкова стадія ––церкарії. Церкарії мають хвіст, ротову і черевну присоски, двогалузисту кишку і недорозвинені статеві органи. Вийшовши з редій, церкарій залишає тіло молюска, деякий час плаває у воді, а потім осідає на підводних рослинах, втрачає хвіст і інцистується.

Інцистовані личинки сисунів називаються адолескаріями. Адолескарії можуть проковтуватись із водою, травою заливних лук і ін. основним господарем. В його шлунку циста руйнується, звільнені з неї личинки заглиблюються в слизову оболонку кишковика, проникають у кровоносні судини, заносяться у печінку і тут перетворюються в статевозрілу форму сисуна. Адолескарія є інвазійною стадією для основного господаря. Патологічна дія фасціоли на людину виражається в запаленні жовчних протоків і тканини печінки, склеротизації стінок жовчних проток, розвитку застійної жовтяниці, недокрів’я, розладах травлення.

Діагностика фасциольозу основується на виявленні яєць сисуна у випорожненнях при копрологічному дослідженні і дуоденальному вмісті.

Особиста профілактика: дотримання правил особистої гігієни, кип’ятити воду, ретельно мити овочі та фрукти;

Громадська профілактика: дегельмінтизація рогатої худоби перед вигоном на пасовища, що запобігає масовому розсіюванню фасціоли і занесенню їх на заливні луки та водойми, знищення молюсків у місцях їх масового розповсюдження, охорона місць водопою худоби від забруднення фекаліями, санітарно-просвітня робота.

Сисун котячий або сибірський (Opisthorhis felineus) –– збудник опісторхозу. Це захворювання вперше виявлено у людини в 1891 р. К.Н. Виноградовим у Сибіру.

Котячий сисун –– паразит жовчних протоків печінки, жовчного міхура, підшлункової залози людини, кота, собаки, свині та деяких інших тварин.

Географічне поширення. Вогнища опісторхозу є у Західному Сибіру, в районах рік Іртиша та Обі, де захворюваність населення складає 90-100%. На Україні вогнища опісторхозу спостерігалися в басейнах Дніпра, Південного Бугу і Сіверського Дінця.

Морфологічні особливості. Котячий сисун –– невеличкий черв’як, довжиною 4-13 мм. Яйця котячого сисуна розміром 28-30х10-15 мкм., жовтуваті, овальної форми, на передньому кінці мають кришечку.

Життєвий цикл. Основним господарем котячого сисуна можуть бути: людина, домашні і дикі тварини, що живляться рибою.

Яйця з мірацидіями повинні потрапити у воду. Тут вони проковтуються молюском Bithynia leachi –– першим проміжним господарем, в кишковику якого з яйця звільняється мірацидій, який проникає в печінку і перетворюється на спороцисту.

У спороцисті шляхом партеногенезу розвиваються покоління редій, а з них –– покоління церкарій. Церкарії залишають тіло молюска, проникають у другого проміжного господаря –– рибу (в’язь, плітка, лящ, краснопірка, лин, короп та ін.) в підшкірну клітковину та м’язи, перетворюючись у метацеркарії. Навколо паразита є дві оболонки: гіалінова, яка утворюється паразитом, та сполучнотканинна –– утворена господарем. Ця стадія розвитку сисуна носить назву метацеркарій. Метацеркарії стають інвазійними через 6 тижнів. Зараження основного господаря відбувається при поїданні слабо провареної або просмаженої, а також в’яленої і малосольної риби. В травному каналі людини метацеркарій звільняється від оболонок: сполучно-тканинна оболонка переварюється пепсином в шлунку, а гіалінова –– в дванадцятипалій кишці. Далі паразит проникає в жовчний міхур і печінку, протягом 3-4 тижнів досягає статевої зрілості і починає виділяти яйця. Тривалість їх життя складає декілька років.

Скупчення паразитів викликають застій жовчі і призводять до розвитку цирозу печінки.

Діагнозставиться при знаходженні яєць у калі і дуоденальному вмісті.

Профілактика. Не вживати в їжу сирої в’яленої риби, а також слабо проварених або мало просмажених чи малосольних рибних продуктів.

Громадська профілактика: охорона водойм від забруднення випорожненнями, попередження можливості зараження домашніх котів і собак, які можуть споживати сиру рибу, забезпечення термічної обробки харчових продуктів, санітарно-просвітня робота серед населення.

Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum) –– збудник дикроцеліозу. Паразитує в печінці великої та дрібної рогатої худоби і деяких інших тварин: дуже рідко зустрічається у людини.

Розповсюджений повсюдно.

Морфологічні особливості. Довжина ланцетоподібного сисуна біля 10 мм., форма тіла ланцетоподібна.

Життєвий цикл. Розвиток не пов’язаний із водним середовищем і відбувається із зміною двох проміжних господарів. Основним господарем є травоїдні ссавці. Перший проміжний господар –– наземні молюски (Zebrina, Helicela), другий –– мурашки.

Яйця, які вийшли з випорожненнями основного господаря, повинні бути проковтнутими проміжним господарем. В травній системі молюска мірацидій звільнюється з яйцевих оболонок, проникає в печінку і перетворюється в спороцисту першого порядку, в якій розвиваються спороцисти другого порядку. В останніх розвиваються церкарії, які виходять із спороцист, мігрують у легені молюска, утворюючи при цьому збірні цисти. Останні виділяються назовні на рослини, ці збірні цисти поїдаються іншими проміжними господарями –– мурашками, в тілі яких церкарії перетворюються у метацеркарії. Метацеркаріями заражається основний господар.

Зараження людини відбувається при випадковому занесенні до рота з травою мурашок. Заражені мурашки при зниженні температури повітря рухаються на верхівку рослин і здатні впадати в своєрідне заціпеніння, що сприяє поїданню їх основним господарем.

Характер захворювання подібний до фасціольозу, опісторхозу.

Діагноз встановлюється при виявленні яєць у фекаліях, або в дуоденальному вмісті.

Профілактика. Особиста –– уникати випадкового занесення, заковтування мурашок, дегельмінтизація худоби.

Кров’яні сисуни або шистосоми –– збудники шистосомозів. Належать до родини Shistomatidae –– єдиної родини роздільностатевих трематод. Зустрічаються в ряді країн з тропічним і субтропічним кліматом.

Морфологічні особливості. Довжина тіла самця –– 10-15 мм., самки –– до 20 мм. На черевній стороні тіла самця шкірні складки утворюють своєрідний жолоб. Молоді шистосоми живуть окремо, але при достиганні статевої зрілості (приблизно через 6 місяців) сполучаються попарно і самка лежить в жолобці на черевному боці самця.

Життєвий цикл. Для деяких видів шистосом основним господарем є тільки людина, для інших, крім людини, ще і різні ссавці. Проміжні господарі –– декілька видів прісноводних молюсків. Із яйця у воді виходить мірацидій, який є інвазійною стадією для молюсків. У тілі молюска у шистосом розвивається два покоління спороцист, після чого утворюються церкарії,––інвазійна стадія для основного господаря.

Церкарії виходять з тіла проміжного господаря, плавають у воді і активно заглиблюються в шкіру людини при купанні, роботі у воді, на рисових полях, при питті води з річок і т.ін., і проникають в кровоносні судини, потім в правий шлуночок серця, в легені і далі статевозрілі форми мігрують у вени стінок кишок, сечостатевої системи. Відомо три види кров’яних сисунів, які паразитують у людини. Вони відрізняються рядом біологічних особливостей, місцем знаходження в тілі господаря і географічним поширенням.

Schistosoma haematobium –– збудник (більгарціозу) сечостатевого шистосомозу, Schistosoma mansoni –– збудник кишкового шистосомозу Schistosoma mansoni –– збудник кишкового шистосомозу і Schistosoma japonicum –– збудник японського шистосомозу.
Шистосомози в Україні не ідентифікувалися і хворих не виявляли.

Завдання:

1. Розглянути під мікроскопом мікропрепарати найпоширеніших трематод і суміші їх яєць.

2. Зарисувати зовнішній вигляд трематод (печінкового або ланцетоподібного присисня);

3. Записати схему життєвого циклу найпоширеніших трематод – паразитів людини;

4. Заповнити таблицю.

Назва хвороби і збудник	Носій збудника	Спосіб зараження	Місце паразитування	Клінічна картина

5. Записати загальний висновок до роботи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.