Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Клас Дигенетичні сисуни (Trematodа).

Відомо біля 3 тис. видів сисунів. Всі сисуни –– паразитичні організми. По своїй будові вони подібні з війчастими червами, а відмінності пов’язані в основному з паразитичним способом життя. Для сисунів характерні складні життєві цикли. Статева система –– гермафродитна.

Для сисунів характерна спеціалізація і спрощення у будові деяких органів, що зумовлене паразитичним способом життя. Спеціалізація проявляється в наявності присосок, шипів, гачків, утворень на поверхні тіла, в сильному розвитку статевих органів, проходження складних циклів розвитку і інтенсивному розмноженні на різних стадіях життєвого розвитку. Спрощення організації (морфологічна дегенерація) виражається у відсутності у статевозрілих форм органів чуття.

Складні життєві цикли розвитку сисунів пов’язані з проходженням різних стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто партоногенетично, що забезпечує велику кількість нащадків, необхідних для підтримання існування виду.

Паразитують сисуни в печінці, підшлунковій залозі, кишковику, у легенях, кров’яному руслі. Розвиваються зі зміною господарів; проміжними господарями є водні та сухопутні молюски, крім них можуть бути ще додаткові господарі –– комахи, краби, раки, риби. Статевозріла форма –– марита –– паразитує в організмі остаточного хазяїна, яким може бути людина, або ссавці чи птахи. Сисуни виникли від війчастих червів, які перейшли до паразитичного способу життя. У людини і домашніх тварин паразитує кілька видів сисунів. Захворювання, викликані ними, носять назву трематодозів.

Студентам пропонується записати коротку характеристику трематод, їх життєвий цикл, значення, способи діагностування і профілактику захворювань. Після записів необхідно зарисувати запропоновані рисунки, схеми тощо.

Печінковий сисун (Fasciola hepatica) –– збудник фасціольозу. Паразитує у жовчних протоках печінки, жовчному міхурі, підшлунковій залозі та інших органах.

Морфологічні особливості. Марита Fasciola hepatica має розміри 4-5 см. завдовжки, листкоподібної форми, черевна присоска розміщена недалеко від ротової.

Яйця жовто-коричневі, овальні, на одному з полюсів є кришечка; розміри 135х80 мкм.

Життєвий цикл. Сисун розвивається із зміною господарів. Основним господарем є велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, кролики і ін. Рідко фасціола зустрічається у людини. Проміжний господар –– ставковик малий. Марити Fasciola hepatica характеризуються великою плодючістю. Підраховано, що протягом тижня одна особина продукує близько мільйону яєць. Вони накопичуються у великій кількості в жовчному міхурі хазяїна і виводяться назовні через жовчні протоки і кишковик. Подальший розвиток яєць відбувається лише за умови

надходження яєць у водне середовище. У воді з яйця виходить личинка –– мірацидій.

Мірацидій вкритий війками, активно проникає в тіло проміжного господаря, в печінку. Далі паразит перетворюється в наступну личинкову стадію –– спороцисту.

Спороцисти мішкоподібні, нерухомі, не мають видільної та нервової систем. В спороцисті з зародкових клітин партеногенетично, тобто без запліднення, розвиваються нові личинки –– редії. Редії мають рот, глотку, кишку, що сліпо закінчується, зародкові клітини, з яких у тілі редії так само розвивається ще і наступна личинкова стадія ––церкарії. Церкарії мають хвіст, ротову і черевну присоски, двогалузисту кишку і недорозвинені статеві органи. Вийшовши з редій, церкарій залишає тіло молюска, деякий час плаває у воді, а потім осідає на підводних рослинах, втрачає хвіст і інцистується.

Інцистовані личинки сисунів називаються адолескаріями. Адолескарії можуть проковтуватись із водою, травою заливних лук і ін. основним господарем. В його шлунку циста руйнується, звільнені з неї личинки заглиблюються в слизову оболонку кишковика, проникають у кровоносні судини, заносяться у печінку і тут перетворюються в статевозрілу форму сисуна. Адолескарія є інвазійною стадією для основного господаря. Патологічна дія фасціоли на людину виражається в запаленні жовчних протоків і тканини печінки, склеротизації стінок жовчних проток, розвитку застійної жовтяниці, недокрів’я, розладах травлення.

Діагностика фасциольозу основується на виявленні яєць сисуна у випорожненнях при копрологічному дослідженні і дуоденальному вмісті.

Особиста профілактика: дотримання правил особистої гігієни, кип’ятити воду, ретельно мити овочі та фрукти;

Громадська профілактика: дегельмінтизація рогатої худоби перед вигоном на пасовища, що запобігає масовому розсіюванню фасціоли і занесенню їх на заливні луки та водойми, знищення молюсків у місцях їх масового розповсюдження, охорона місць водопою худоби від забруднення фекаліями, санітарно-просвітня робота.

Сисун котячий або сибірський (Opisthorhis felineus) –– збудник опісторхозу. Це захворювання вперше виявлено у людини в 1891 р. К.Н. Виноградовим у Сибіру.

Котячий сисун –– паразит жовчних протоків печінки, жовчного міхура, підшлункової залози людини, кота, собаки, свині та деяких інших тварин.

Географічне поширення. Вогнища опісторхозу є у Західному Сибіру, в районах рік Іртиша та Обі, де захворюваність населення складає 90-100%. На Україні вогнища опісторхозу спостерігалися в басейнах Дніпра, Південного Бугу і Сіверського Дінця.

Морфологічні особливості. Котячий сисун –– невеличкий черв’як, довжиною 4-13 мм. Яйця котячого сисуна розміром 28-30х10-15 мкм., жовтуваті, овальної форми, на передньому кінці мають кришечку.

Життєвий цикл. Основним господарем котячого сисуна можуть бути: людина, домашні і дикі тварини, що живляться рибою.

Яйця з мірацидіями повинні потрапити у воду. Тут вони проковтуються молюском Bithynia leachi –– першим проміжним господарем, в кишковику якого з яйця звільняється мірацидій, який проникає в печінку і перетворюється на спороцисту.

У спороцисті шляхом партеногенезу розвиваються покоління редій, а з них –– покоління церкарій. Церкарії залишають тіло молюска, проникають у другого проміжного господаря –– рибу (в’язь, плітка, лящ, краснопірка, лин, короп та ін.) в підшкірну клітковину та м’язи, перетворюючись у метацеркарії. Навколо паразита є дві оболонки: гіалінова, яка утворюється паразитом, та сполучнотканинна –– утворена господарем. Ця стадія розвитку сисуна носить назву метацеркарій. Метацеркарії стають інвазійними через 6 тижнів. Зараження основного господаря відбувається при поїданні слабо провареної або просмаженої, а також в’яленої і малосольної риби. В травному каналі людини метацеркарій звільняється від оболонок: сполучно-тканинна оболонка переварюється пепсином в шлунку, а гіалінова –– в дванадцятипалій кишці. Далі паразит проникає в жовчний міхур і печінку, протягом 3-4 тижнів досягає статевої зрілості і починає виділяти яйця. Тривалість їх життя складає декілька років.

Скупчення паразитів викликають застій жовчі і призводять до розвитку цирозу печінки.

Діагнозставиться при знаходженні яєць у калі і дуоденальному вмісті.

Профілактика. Не вживати в їжу сирої в’яленої риби, а також слабо проварених або мало просмажених чи малосольних рибних продуктів.

Громадська профілактика: охорона водойм від забруднення випорожненнями, попередження можливості зараження домашніх котів і собак, які можуть споживати сиру рибу, забезпечення термічної обробки харчових продуктів, санітарно-просвітня робота серед населення.

Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum) –– збудник дикроцеліозу. Паразитує в печінці великої та дрібної рогатої худоби і деяких інших тварин: дуже рідко зустрічається у людини.

Розповсюджений повсюдно.

Морфологічні особливості. Довжина ланцетоподібного сисуна біля 10 мм., форма тіла ланцетоподібна.

Життєвий цикл. Розвиток не пов’язаний із водним середовищем і відбувається із зміною двох проміжних господарів. Основним господарем є травоїдні ссавці. Перший проміжний господар –– наземні молюски (Zebrina, Helicela), другий –– мурашки.

Яйця, які вийшли з випорожненнями основного господаря, повинні бути проковтнутими проміжним господарем. В травній системі молюска мірацидій звільнюється з яйцевих оболонок, проникає в печінку і перетворюється в спороцисту першого порядку, в якій розвиваються спороцисти другого порядку. В останніх розвиваються церкарії, які виходять із спороцист, мігрують у легені молюска, утворюючи при цьому збірні цисти. Останні виділяються назовні на рослини, ці збірні цисти поїдаються іншими проміжними господарями –– мурашками, в тілі яких церкарії перетворюються у метацеркарії. Метацеркаріями заражається основний господар.

Зараження людини відбувається при випадковому занесенні до рота з травою мурашок. Заражені мурашки при зниженні температури повітря рухаються на верхівку рослин і здатні впадати в своєрідне заціпеніння, що сприяє поїданню їх основним господарем.

Характер захворювання подібний до фасціольозу, опісторхозу.

Діагноз встановлюється при виявленні яєць у фекаліях, або в дуоденальному вмісті.

Профілактика. Особиста –– уникати випадкового занесення, заковтування мурашок, дегельмінтизація худоби.

 

Кров’яні сисуни або шистосоми –– збудники шистосомозів. Належать до родини Shistomatidae –– єдиної родини роздільностатевих трематод. Зустрічаються в ряді країн з тропічним і субтропічним кліматом.

Морфологічні особливості. Довжина тіла самця –– 10-15 мм., самки –– до 20 мм. На черевній стороні тіла самця шкірні складки утворюють своєрідний жолоб. Молоді шистосоми живуть окремо, але при достиганні статевої зрілості (приблизно через 6 місяців) сполучаються попарно і самка лежить в жолобці на черевному боці самця.

Життєвий цикл. Для деяких видів шистосом основним господарем є тільки людина, для інших, крім людини, ще і різні ссавці. Проміжні господарі –– декілька видів прісноводних молюсків. Із яйця у воді виходить мірацидій, який є інвазійною стадією для молюсків. У тілі молюска у шистосом розвивається два покоління спороцист, після чого утворюються церкарії,––інвазійна стадія для основного господаря.

Церкарії виходять з тіла проміжного господаря, плавають у воді і активно заглиблюються в шкіру людини при купанні, роботі у воді, на рисових полях, при питті води з річок і т.ін., і проникають в кровоносні судини, потім в правий шлуночок серця, в легені і далі статевозрілі форми мігрують у вени стінок кишок, сечостатевої системи. Відомо три види кров’яних сисунів, які паразитують у людини. Вони відрізняються рядом біологічних особливостей, місцем знаходження в тілі господаря і географічним поширенням.

Schistosoma haematobium –– збудник (більгарціозу) сечостатевого шистосомозу, Schistosoma mansoni –– збудник кишкового шистосомозу Schistosoma mansoni –– збудник кишкового шистосомозу і Schistosoma japonicum –– збудник японського шистосомозу.
Шистосомози в Україні не ідентифікувалися і хворих не виявляли.

Завдання:

1. Розглянути під мікроскопом мікропрепарати найпоширеніших трематод і суміші їх яєць.

2. Зарисувати зовнішній вигляд трематод (печінкового або ланцетоподібного присисня);

3. Записати схему життєвого циклу найпоширеніших трематод – паразитів людини;

4. Заповнити таблицю.

 

Назва хвороби і збудник Носій збудника Спосіб зараження Місце паразитування Клінічна картина
         

5. Записати загальний висновок до роботи.




Переглядів: 4685

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.