Основні ознаки речення

1. Предикативність (лат. praedicativus – висловлювання) – співвіднесення змісту речення з реальною дійсністю.

2. Модальність (лат. modus – спосіб) – оцінка повідомлюваного з погляду його реальності чи нереальності.

3. Змістова й інтонаційна завершеність (лат. intono – голосно вимовляю) залежить від мети висловлювання, інтонація відображає думку мовця та емоційно-вольове ставлення його до змісту висловлення.

4. Наявність головних членів – підмет і присудок або головний член односкладного речення = граматична основа (предикативний центр) речення

Таким чином, речення має закінчену інтонацію і служить одиницею спілкування. У словосполученнях може бути лише підрядний зв’язок між словами, а в реченні – і підрядний, і сурядний зв’язки.

Порядок слів у реченні. Логічний наголос

Порядок слів – властиве даній мові розміщення членів речення по відношенню один до одного. В українській мові порядок розташування слів в реченні вільний, бо за членами речення не закріплені якісь постійні місця. Проте це не означає, що взагалі відсутні будь-які правила словопорядку в реченні. Розрізняють два типи порядку слів: а) прямий, або звичайний; і б) зворотний, або інверсію (від. лат. inversion – перегортання, перестановка).

У кожному реченні є слово (словосполучення), найбільше наголошене з смислового боку, тобто на нього падає логічний наголос. Логічний наголос – виділення найважливішого слова посиленням голосу. Пор.: Ви добре вивчили цю тему.Ви добревивчили цю тему.Ви добре вивчили цю тему.Ви добре вивчили цю тему.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.