• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

РОЗДІЛ 8. Екологічне нормування антропогенного навантаження на природне середовище

§8.1. Принципи екологічного нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище

Задача екологічного нормування антропогенного навантаження на природне середовище постала через необхідність наукового обґрунтування допустимих границь антропогенного впливу на природні комплекси, які мають гарантувати не лише благополуччя, але і економічну рентабельність природоохоронних заходів.

Згідно з чинним Законом про охорону навколишнього середовища (ст. 9) кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище. Це право гарантується заходами, які спрямовані на оздоровлення навколишнього природного середовища, запобігання і ліквідацію наслідків аварій техногенного характеру, стихійних лих, а також на нормування якості навколишнього природного середовища.

Екологічні нормативи є одним з головних елементів управління екологічною безпекою, тим юридичним засобом, за допомогою якого визначаються межі впливу на довкілля.

Нині нормування забруднюючих речовин в природних біогеоценозах базується на санітарно-гігієнічних принципах і нормах, тобто на пріоритетності захисту, поперед усього, людини. Із цих принципів виходять гігієністи при встановленні ГДК різних речовин в атмосферному повітрі, у воді, в продуктах харчування.

Принцип орієнтації на безпеку людей відображує антропоцентризм поглядів про антропогенний вплив на природне середовище і, в більшості випадків, є виправданим. Однак сьогодні доведено, що не завжди нормативи, які встановлені для людини, забезпечують захист інших об’єктів живої природи. Так, для радіонуклідного навантаження на екосистему значення ГДК радіонуклідів у повітрі і у воді захищають не лише людину, але і інші види живих організмів – тут санітарно-гігієнічне нормування задовольняє і екологічний принцип нормування радіаційного навантаження на екосистему. Однак, інша ситуація виникає, наприклад:

- при забрудненні атмосфери сірчаним газом: як відомо, при тривалому впливі цього забруднювача в концентраціях, які не перевищують санітарно-гігієнічні нормативи, відбувається ураження хвойних лісів [46, 47],

- лишайники гинуть в місцевій атмосфері, яка за гігієнічними нормативами вважається допустимою для людини,

- при деяких забрудненнях ґрунту нафтою або важкими металами можуть сильно постраждати ґрунтові мікро- і мезофауни (буде підірвана продуктивність таких ґрунтів), в той час як сільськогосподарська продукція з цих ділянок може відповідати санітарним нормам для продуктів харчування [46, 47].

Таким чином, не всі об’єкти природних біогеоценозів можна нормувати за регламентами людини.

Як відомо, зміна якості природного середовища за рахунок збіднення видового складу, зниження стійкості і, навіть, часткова деградація екосистем призводять до погіршення умов існування людини. Тобто нормування якості довкілля служить також інтересам екологічної безпеки людини.

При екологічному принципі нормування антропогенного навантаження на довкілля істотно новим є об’єкт нормування (табл. 8.1.1.). Гігієнічні нормативи ГДВ та ГДК шкідливих речовин у повітрі, у воді, у продуктах харчування передбачають такі рівні впливу, які не можуть викликати захворювання або відхилення в стані здоров’я людини, що виникають в процесі роботи або у віддалених термінах життя теперішнього і наступного поколінь. Екологічна регламентація антропогенних впливів передбачає, що основним об’єктом нормування виступають природні системи надорганізмового рівня (популяції, сукупності, співтовариства, біоценози ін.), а принцип нормування полягає в обмеженні загального навантаження на елементарну екологічну одиницю (біогеоценоз, екосистему) до рівнів, за яких не порушуються її стан і надійність. Через те, що головними показниками стану екосистеми є різноманітність видів, сума їх біомаси, чисельність видів та швидкість її збільшення [24], а надійність полягає в продуктивності (підтримання свого стану) і кондиціонуванні (підтримання у стані, придатному для існування), то задача екологічної регламентації зводиться до забезпечення підтримання усіх цих показників.

Таблиця 8.1.1. Порівняння об’єкту та принципів нормування антропогенного навантаження на природне середовище при санітарно-гігієнічному та екологічному підходах

Показники, які відбирають для регламентації, повинні відображати неспецифічні відгуки біологічних систем на різноманітні види антропогенного впливу. Це дозволяє розглядати їх в якості індикаторів спільного впливу багатьох синхронно діючих антропогенних факторів.

§8.2. Сучасні підходи до екологічного нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище

Вирішення проблеми нормування в екології неможливе без урахування процесів міграції антропогенних сполук, їх переходу з одного середовища в інше, накопичення в біогеохімічних середовищах, включаючи й людину.

Сьогодні відомі деякі методологічні підходи до екологічного нормування (табл. 8.2.1.).

Таблиця 8.2.1. Підходи до екологічного нормування антропогенного навантаження на ПС

Це, по-перше, підхід через екологічне нормування видів-індикаторів – видів, оцінка стану популяцій яких може в достатній степені висвітлювати стан екосистеми [42,43]. В структурі природних біогеоценозів виділяють малочислені популяції видів-домінантів, які визначають продуктивність біоценозу і його своєрідність, та численні види-сателіти, які забезпечують необхідний рівень біохімічних циклів у даному ценозі.

Цей підхід забезпечує виконання зазначеного принципу екологічної регламентації, бо при ньому враховується, по-перше, масовість видів, які добре представлені як в біогеоценозі, що підлягає нормуванню, так і на спільних територіях; по-друге, висвітлюється стан екосистеми, бо відібрані види є видами-едифікаторами, які представляють основу біоценозу і відіграють головну роль у створенні біоценотичного середовища [42]. Але, з іншого боку, це є важкою і трудомісткою задачею, бо:

- при популяційних оцінках важко детально проаналізувати стан популяцій навіть обмеженої кількості видів: тут потрібно мати набір даних, які характеризують екологію виду, в тому числі умови мешкання виду-індикатору, які враховують загальну його розповсюдженість, перебування в оптимумі або на периферії виду; дані про фонову динаміку чисельності виду в аналогічних умовах, що виключають антропогенний вплив; дані про мінливість основних популяційних параметрів виду, в тому числі генетично обумовленої мінливості,

- розробка екологічних нормативів за цим підходом можлива лише на основі кількісної оцінки обмеженої кількості параметрів, які характеризують стан об’єкта, що регламентується – це призводить до істотної формалізації і спрощення реальних процесів функціонування природних популяцій і їх взаємовідношення з оточуючими компонентами біогеоценозу, що, в свою чергу, може відобразитися на результатах.

Тому проблема вибору і обґрунтування тієї мінімальної кількості видів-індикаторів, оцінка стану популяцій якого може в достатньому ступені відображати стан біогеоценозу, находиться в стадії наукового пророблення.

Другим та більш доступним в реалізації підходом до екологічного нормування антропогенного навантаження є метод, за яким в якості показника стану і реакції екосистеми пропонується використовувати зміну параметрів її радіоємності [24] (Радіоємність екосистеми – це гранична кількість радіонуклідів (РН), яка може бути депонована біотою екосистеми без шкоди для себе). Для кількісної її оцінки використовується поняття чиннику радіоємності екосистеми – частки радіонуклідів від загальної їх кількості, що акумулюється в різних компонентах екосистеми (для водної екосистеми – це у воді, в біоті та в донних відкладеннях) [24].

Натурними дослідженнями сьогодні підтверджено той факт, що істотний вплив на екосистему супроводжується зворотними або незворотними змінами чинників радіоємності біотичних і абіотичних (вода) компонентів екосистеми, а характер цих змін залежить від величини і тривалості стресового фактору або впливу. Так, дія шкідливого фактору у вигляді гамма-випромінювання (фізичний вплив) і важких металів (хімічний вплив) на рослинну екосистему (водної культури рослин кукурудзи), як при спільній їх дії, так і окремо, відображається на величині чинника радіоємності кореневої системи рослин [22,23].

Для водних екосистем істотним вважається той рівень впливу середовища, який в експериментах на водних екосистемах, суттєво зменшує чинник радіоємності біоти і підвищує фактор радіоємності води [24]. В якості екологічних нормативів для шкідливих факторів середовища пропонується встановлювати такі, які на 10-20% знижують чинник радіоємності біоти.

Чинник радіоємності біотичної складової водоймища (F_b) розраховується за наступною формулою [24]:

де Р – маса біоти в одиниці об’єму води (кг/м³);

K – середній коефіцієнт накопичення радіонуклідів біотою;

H – глибина водоймища (м);

k – коефіцієнт накопичення радіонуклідів верхніми шарами донних відкладень h;

h – “ефективний” шар ґрунтів дна водойми (м).

За визначенням чинника радіоємності біоти, він є функцією чотирьох змінних P,K,H, k (якщо вважати h=const), які, в свою чергу за винятком H, залежать від біологічних (вид біоти, її різноманітність, сорбційні властивості), хімічних (pH води, мінеральний склад) та фізичних (кількість біоти, температура води, прозорість, вміст кисню т. ін.) факторів. Тому, щоб не допустити зниження чинника радіоємності біоти, потрібно підтримувати усі зазначені характеристики водойми на своєму початковому рівні.

Знаючи величину активності радіонуклідів у воді водойми та чинник радіоємності біоти, можна розрахувати загальну активність радіонуклідів, яка сорбована біотою цієї водойми [24]:

або через чинник радіоємності біоти:

Знаючи величини чинників радіоємності різних водоймищ можна порівнювати останні за станом та стійкістю до різних антропогенних навантажень.

Таким чином, за цим підходом, оптимальним засобом еколого-етичного ставлення до водної екосистеми є стратегія, яка спрямована на збереження та (або) підвищення чинників радіоємності її біотичної складової, бо радіоємність будь-якого водоймища при скиді в нього радіонуклідів не вичерпується доти, доки функціонує біота водоймища, відтворюється його біомаса і зберігається здатність до кондиціювання середовища. Тобто, з одного боку, благополуччя і життєздатність екосистеми свідчать про її високу радіоємність і, навпаки, висока радіоємність і стабільні високі значення чинників радіоємності видів біоти екосистеми свідчать про благополуччя і надійність екосистеми.

Приклад використання чинника радіоємності водойми при встановленні екологічних нормативів антропогенних впливів на водне середовище

Маємо такі умови у водоймищі:

P =10 г/м³ , K= 10⁴, H=6 м , h=0,1 м , k=800.

За формулою (8.2.3.) отримаємо значення чинника радіоємності біоти F_b = 0,9.

Тобто 90% радіонуклідів, що надійшли у водоймище, потрапляють до біомаси біоти.

Виходячи з наведеного положення про встановлення екологічних нормативів, для цієї водойми екологічні нормативи шкідливих речовин - це ті, які знижують до 70% чинник радіоємності F_b

Якщо у водоймі з наведеними вище характеристиками та площиною дзеркала S=800м² питома активність радіонуклідів складає С=1Бк/л=1000 Бк/м³, то загальна активність радіонуклідів у біоті водоймища дорівнює:

§8.3. Формування системи екологічного нормування

Проблема екологічного нормування є досить складною. Для її реалізації необхідно створити загальнодержавну систему екологічного нормування, яку буде спрямовано на формування і постійне вдосконалення системи екологічних нормативів, правил і стандартів, дотримання яких забезпечить постійну оптимізацію основних форм природокористування і утворення на цій основі еколого-економічних систем якісно нового типу. Для впровадження даної системи в життя необхідно розглянути окремі її аспекти.

Наукові аспекти нормування. Наукове обґрунтування екологічних нормативів гарантує не тільки стійкість екосистем України, але й економічну рентабельність природоохоронних заходів. Це робить необхідним вирішення таких першочергових теоретичних завдань екологічного нормування антропогенного навантаження [34]:

- розробка критеріїв екологічної безпеки розвитку продуктивних сил й опрацювання на цій основі системи екологічних нормативів;.

- визначення допустимих рівнів показників динаміки екологічних систем різного рангу, перевищення яких свідчить про наближення до критичного стану; правилом має бути мінімізація ризику катастрофічної зміни екологічної системи вищого рангу;

- визначення рівня токсичності для нинішнього і наступних поколінь.

При розробці наукових основ екологічної регламентації необхідно керуватися принципами, які в якості основного об'єкту нормування розглядають природні екосистеми (популяції, спільноти, біогеоценози тощо).

Економічні аспекти нормування. Екологічні нормативи з урахуванням економічних критеріїв можуть бути поділені на три групи: територіальні нормативи питомих навантажень; галузеві нормативи; поресурсні нормативи [34].

Територіальні нормативи питомих навантажень розраховуються на одиницю площі або об'єму для характеристики екологічної стійкості економіки в умовах комбінованої дії кількох антропогенних чинників з урахуванням як природного, так і антропогенного районування.

Галузеві нормативи розраховуються на одиницю товарної продукції або гривню вартості основних фондів і характеризують вплив на головні природні компоненти специфічних для кожної галузі економіки факторів екологічного ризику. Ці норми повинні орієнтувати на неухильне зменшення навантажень на природне середовище, що в умовах зростання масштабів господарської діяльності є єдино можливою стратегією.

Поресурсні нормативи мають гарантувати більш раціональне використання всіх видів природних ресурсів, забезпечити їхнє розширене відтворення і комплексне замкнене (на основі вторинної переробки) використання не відновлюваних мінерально-сировинних ресурсів, що має призвести до формування ноосферного кругообігу речовини і потоків енергії, до гармонійного поєднання господарської діяльності з відтворенням природних ресурсів.

Юридичні аспекти нормування. Існуючі нині нормативи ГДК, що визначають умови протиправності дій та екологічних злочинів, вимагають вдосконалення з урахуванням даних сучасної науки. Дотримання цих нормативів є обов'язковим для відповідних суб'єктів природоохоронних відносин.

Організаційно-управлінський аспект нормування. Основні вимоги до нормування якості навколишнього середовища України з точки зору екологічної безпеки наступні [34]:

- встановлення гранично-допустимих норм впливу на навколишнє природне середовище, які гарантують екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів в умовах стійкого розвитку господарської діяльності;

- затвердження нормативів гранично-допустимих шкідливих впливів, а також методів їх визначення спеціально уповноваженими на це державними органами;

- обмеження чи призупинення спеціально уповноваженими державними органами викидів шкідливих речовин або інших видів впливу на довкілля при порушенні нормативів його якості;

- встановлення більш жорстких нормативів гранично-допустимих шкідливих впливів на території підвищеної соціальної цінності (заповідники, заказники, національні парки, курортні та рекреаційні зони);

- охоплення системою екологічного нормування всіх факторів екологічних ризиків, пов'язаних з будівництвом та експлуатацією промислових об'єктів, із створенням нової техніки, технологій та матеріалів;

- узгодження нормативів з процедурами експертизи проектів і екологічним моніторингом.

Утворення державної системи екологічного нормування має стати наріжним каменем екологічної безпеки України. Нормативи гранично-допустимих концентрацій шкідливих сполук, що забруднюють атмосферу, воду, ґрунт, повинні встановлюватися для оцінки стану навколишнього природного середовища та гарантії екологічної безпеки громадян України.

Нова система природоохоронних нормативів і правил повинна передбачити досягнення конкретних природоохоронних результатів. Природоохоронним результатом такого підходу буде розумне навантаження на навколишнє середовище з дотриманням екологічних нормативів відповідного рівня, що визначають умови безпечного життя людини.

Контрольні запитання:

1. За якими принципами сьогодні відбувається нормування якості навколишнього середовища?

2. Що таке екологічне нормування якості навколишнього середовища?

3. В чому полягає різниця між принципами санітарно-гігієнічного та екологічного нормування якості навколишнього середовища?

4. Надати характеристику відомим підходам до екологічного нормування якості навколишнього середовища.

5. В чому полягає проблематика екологічного нормування?

6. Що таке радіаційна ємність водойми? Її застосування в екологічному нормуванні.

1. В чому полягає роль біоти як показника благонадійності екосистеми?
2. З чим пов’язана необхідність встановлення нормативів викидів та скидів шкідливих речовин в довкілля за екологічним принципом?
3. В чому полягають проблеми встановлення нормативів викидів та скидів шкідливих речовин в довкілля за екологічним принципом?

Переглядів: 3990

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.