Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Словник термінів з педагогіки

Актив– ініціативна група вихованців, яка усвідомлює вимоги керівника колективу і допомагає в організації діяльності колективу.

Атестація педагогів – комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня.

Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань.

Безумовний рефлекс – природжений рефлекс, стереотипна реакція організму на біологічно значимі впливи зовнішнього чи внутрішнього середовища.

Виховання– цілеспрямований та спуціально організований процес формування якостей особистості.

Віковий період – відрізок життя людини, який досягає певного ступеня розвитку і має характерні особливості.

Відчуття– психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ, станів організму під безпосереднім впливом подразників на відповідні органи чуття.

Вправляння – виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних норм поведінки.

Виховуючі ситуації – спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків.

Важковиховані– категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та методико-біологічних умов з'являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки.

Викладання– організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.

Вправи – цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій для формування навичок та вмінь.

Відставання – невиконання учнями вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Внутрішкільний контроль – систематична цілеспрямована перевірка адміністрацією школи роботи педагогічного колективу, окремого вчителя.

Вік– конкретна, відносно обмежена в часі ступінь фізичного і психічного розвитку людини.

Вікова криза – перехідний період від одного етапу вікового розвитку до іншого, що супроводжується різкими змінами психічного та фізичного розвитку.

Громадянськість – духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Громадська думка– система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

Дедукція – процес переходу від судження, що виражає загальне положення, до судження, що виражає вужчі положення або частковий випадок.

Диспут– вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників.

Дискусія– метод групового обговорення проблеми з метою з'ясування істини шляхом зіставлення різних думок.

Дитячі громадські організації – об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні від 14 до 28) років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.

Дидактика– галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання й освіти.

Державний стандарт загальної освіти – звіт норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття.

Дидактична мета – очікуваний, раніше запланований викладачем результат навчальної діяльності, спрямований на поліпшення засвоєння учнями знань, набуття вмінь та навичок.

Дисципліна– свідоме дотримання учнями правил і норм поведінки, чітке й організоване виконання ними своїх обов’язків, підпорядкування громадським інтересам.

Домашня робота – самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків.

Диференціація в освіті – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи.

їЕмоції– елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму.

Ефективність виховання – співвідношення між метою виховання і результатами досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.

Задатки– природні особливості людини, які є передумовою для розвитку індивіда.

Здібності – психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.

Закономірності виховання – стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі зв’язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості.

Заохочення– схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Здібності – потенційні можливості людини, які забезпечують їй більш високі, ніж в інших людей, показники в діяльності.

Знання – факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.

Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

Загальна середня освіта – цілеспрямований процес засвоєння систематизованих знань про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Інтерв’ю– метод отримання інформації за допомогою усного опитування.

Індукція – процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.

Ідеал – уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

Інструктаж– короткі, лаконічні, чіткі вказівки щодо виконання дії.

Інспектування– система державного контролю за виконанням закладами й установами освіти постанов, директив у ряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Інноваційний заклад освіти – навчальний загальноосвітній заклад, в якому педагогічний та учнівський колективи експериментують, спробують чи впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології.

Колектив – соціально-значима група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Компетенція – загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Лекція– розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної соціально-політичної, моральної, естетичної проблеми.

Лабораторні роботи – вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання.

Методика дослідження – процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

Метод педагогічного спостереження – організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах.

Мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльність, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Моральне виховання – виховна діяльність школи, сім’ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.

Методи виховання – шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.

Метод навчання – взаємопов’язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

Методична робота в школі – спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.

Методи управління– засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу.

Навчання– цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.

Навички – автоматизовані, звички, безпомилково виконувані дії.

Науковий світогляд – цілісна система понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до діяльності й самої себе.

Навчальна програма - документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальний посібник– книга, матеріал якої розширює підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

Навчальний матеріал – призначений для вивчення і засвоєння інформації.

Навчальна екскурсія – форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.

Неуспішність– невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання.

Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Обов’язок – усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.

Органи самоврядування - демократично обрані уповноважені колективу, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції.

Обдарованість – індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

Обдаровані діти – діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Предмет педагогіки – особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

Педагогічний процес – це динамічні взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети.

Психолого-педагогічний експеримент – метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини і процесі педагогічного впливу на неї.

Психіка – здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Пам'ять – закріплення, збереження в мозку того, що відбулося у минулому досвіді людини.

Принципи виховання – керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

Правове виховання – виховна діяльність сім’ї, школи, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей.

Прийом виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.

Переконання – метод виховного впливу, за допомогою якого вихователь звертається до свідомості почуттів, життєвого досвіду дітей з метою формування свідомого ставлення до дійсності і норм поведінки.

Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукати їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій і вчинків.

Привчання– організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення її на звичні форми суспільної поведінки.

Прогнозування – передбачення ситуацій, які раніше мали місця, але можливі в перспективі.

Покарання– осуд недостойних дій та вчинків з метою їх припинення, запобігання у майбутньому.

Психокорекція – діяльність, пов’язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної поведінки, набуттям умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам.

Практикум– форма навчального процесу, за якого учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.

Предметні гуртки – науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки.

Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, набутих у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег.

Позакласна виховна робота– діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.

Позашкільні навчально-виробничі заходи – заклади освіти, які дають змогу дітям виявляти свої творчі здібності, одержувати додаткову освіту, підвищувати можливості у професійному становленні та забезпечують соціальний захист.

Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Підручник – книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.

Принципи навчання – певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Прийом навчання – сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної мети конкретного методу.

Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів, принципів дій, прикладів.

Практичні роботи – застосування знань учнями у ситуаціях, наближених до життєвих.

Проблемна ситуація – психологічний стан, що виникає в результаті мисленої взаємодії суб’єкта з об’єктом, який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається.

Проблемно-розвиваюче навчання – система регулятивних принципів діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибір і вирішення способів та прийомів створення проблемних ситуацій і вирішення навчальних проблем.

Розвиток людини – процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є виховання й навчання.

Рефлекс– закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.

Розумове виховання – діяльність вчителя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Розумовий розвиток– процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.

Рівень вихованості – ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.

Розповідь – образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події.

Рада школи – орган колегіального управління шкільними справами, вирішення найважливіших питань щодо удосконалення навчально-виховного процесу.

Соціометрія– галузь соціології, яка вивчає між особистісні взаємини у малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях; прикладна наука, метод вивчення структури й рівня між особистісних емоційних зв’язків у групі.

Спадковість– здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної подібності.

Сприймання – психічний процес відображення предметів і явищ за безпосередньої їх дії на органи відчуття, що супроводжується розумінням цілісності відображуваного.

Самооцінка – судження людини про наявність у неї якостей, характеристик для певного еталону, зразка.

Совість – найважливіший показник моральної вихованості, особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної самосвідомості.

Статеве виховання - процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі.

Самовиховання – систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

Самоосвіта – процес набуття її знань у процесі самостійної роботи поза систематичним навчанням у стаціонарному навчальному закладі.

Самоставлення – ставлення людини до самої себе.

Самоповага– особисте оцінне судження, виражене в позитивному ставленні індивіда до самого себе.

Самооцінка– оцінювання особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей.

Саморегуляція – здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів.

Сім’я – невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям.

Семінарські заняття – обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу.

Статут школи – сукупність норм і правил життя колективу з урахуванням його особливостей і перспектив розвитку.

Тестування – метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень.

Темперамент – індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виражається в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу її психічних процесів.

Трудове виховання – виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об’єктах з одночасним абстрагуванням від інших.

Уява– психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через використання наявних у людини знань в новій комбінації.

Умовивід – специфічна форма зіставлення кількох суджень.

Уміння – здатність свідомо діяти на основі засвоєння знань.

Учіння– власна навчальна діяльність учнів.

Урок –форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Формування особистості – процес соціального розвитку молодої людини, становлення її як суб’єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.

Фізичне виховання – система заходів, спрямованих на зміцнення здоров‘я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

Форми організації навчання - спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів. що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

Факультативні заняття– навчальний курс, організований з метою розширення і поглиблення знань учнів з певного предмету.

Характер – сукупність стійких психічних властивостей людини, які виявляються у її поведінці й діяльності.

Школознавство – галузь педагогічної науки, що досліджує принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навально-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною справою, особливості керівництва школою, організації її роботи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.