Система технічних засобів /'заходів електробезпеки

Заходи першої допомоги під час ураження електричним струмом

Заходи першої допомоги поділяють умовно на два етапи:

1 етап. Звільняють потерпілих від дії електричного струму будь-яким способом: вимикають електричну установку, перерубують проводи, відтягують за сухий одяг, підставляють дошку, >1000 В – використовують боти, рукавиці, ізольовані штанги, кліщі, закорочують лінії електричних передач. Визначають, в якому стані знаходиться людина.

2 етап. Потерпілим надають долікарську допомогу, роблять штучне дихання.

Згідно ПБЕ і ПТЕ – три методи надання штучного дихання:

- Метод Шеффера – допомогу надає одна людина. Потерпілого кладуть на живіт – натискають на спину в місці знаходження легенів – при цьому 900-1100 мл повітря надходить в легені потерпілого (голова повернута набік).

- Метод Сильвестра – допомогу надають дві людини. Потерпілого кладуть на спину, під шию підкладають валик і слідкують, щоб не провалювався язик. Перший робить махи руками, а другий натискає на грудну клітку. Цей метод малоефективний. Потерпілому надходить 500-600 мл повітря.

- Метод „рот в рот” або „рот в ніс” найкраще проводити через марлю, бинт. Під час проведення штучного дихання потерпілий знаходиться на спині. Одночасно з штучним диханням, якщо в тому є необхідність проводять закритий масаж серця – після кожного вдування роблять п’ять поштовхів на грудну клітку.

Технічні засоби безпеки електроустановок за нормальних режимів роботи (ізоляція, огородження, мала напруга, сигналізація)

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується конструкцією електроустановок; технічними способами та засобами захисту; організаційними та технічними заходами

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

- система технічних засобів і заходів;

- система електрозахисних засобів;

- система організаційно-технічних заходів і засобів.

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи:

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:

- ізоляцію струмовідних частин;

- недоступність струмовідних частин;

- блоківки безпеки;

- засоби орієнтації в електроустановках;

- виконання електроустановок, ізольованих від землі;

- захисне розділення електричних мереж;

- компенсацію ємнісних струмів замикання на землю;

- вирівнювання потенціалів.

- використання малих напруг

Використання малих напруг. Під час роботи з переносними електроінструментами, а також з ручною переносною лампою при пошкодженні ізоляції та появі напруги на корпусі підвищується небезпека ураження струмом. У таких випадках застосовуються малі напруги не вище 42 В. При таких напругах, струм котрий протікає через тіло людини є безпечним. Під час роботи в особливо небезпечних приміщеннях для живлення переносних електричних світильників необхідно використовувати напруги не вище 12 В.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою для переносних електричних приймачів рекомендують номінальну напругу U = 36 В. Електричний опір людини при цій напрузі можна прийняти 2 кОм і струм, який протікає через тіло людини (у разі дотику до двох виводів або фаз), може бути I_л = 36/2 = 18 мА. Такий струм є невідпускаючим. Отже, двохфазний дотик при U = 36 є небезпечним.

Джерелами малих напруг можуть бути: батарея гальванічних елементів; акумулятори, випрямляюча установка; перетворювач частоти, трансформатор (знижувальний).

Ізоляція струмопровідних частин.

Ізоляція струмопровідних частин буває одинарна або подвійна.

Забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від ураження електричним струмом. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.

При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпечної їх експлуатації проводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втратами. В установках, напругою більше 1000 В, проводять всі види випробування ізоляції, а при напрузі до 1000 В — контролюється тільки електричний опір і електрична міцність.

З часом ізоляція втрачає свої захисні діелектричні властивості, тому необхідно проводити її періодичний контроль один раз у два роки. Виділяють приймально-здавальні випробування, післяремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормативами залежно від типу електроустановки і умов її експлуатації. Так, опір переносних світильників, що живляться від електромережі, електрифікованого ручного інструменту, контролюється кожні 6 місяців, зварювального обладнання -кожні 12 місяців. При цьому опір ізоляції має бути не менше 0,5 МОм, а для електрофікованого інструменту - 1 МОм.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Доторкання до заземлених не струмоведучих частин, що опинилися під напругою	\|	Забезпечення недосяжності неізольованих струмоведучих частин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.