Вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна педагогічна діяльність

Досвід – філософське поняття, яке виражає безпосередній зв`язок людини з дійсністю і виникає на основі її відображення. Під педагогічним досвідом слід розуміти накопичені в ході педагогічної діяльності способи навчально-виховної роботи. Кожний вчитель намагається в своїй практичній роботі знайти можливо кращі шляхи проведення навчально-виховного процесу. З цією метою він користується різними способами побудови уроку, комбінаціями різноманітних навчальних методів і прийомів, різного роду навчальними посібниками, тощо. Відповідно, кожний вчитель виступає в певній мірі дослідником, експериментатором, який намагається інтуїтивно вдосконалити навчально-виховний процес. Декому це вдається краще, декому гірше. В широкому розумінні слова під передовим педагогічним досвідом розуміють таку практичну роботу, яка дає високий педагогічний результат; у вузькому змісті – це практика, яка містить в собі елементи новизни і оригінальності. Передовий досвід розглядають як творчу розробку нових ідей висунутих педагогічною наукою, практичне втілення цих ідей у різних варіантах. Вивчаючи досвід передових педагогів, порівнюючи його з роботою рядових вчителів, дослідник може відкрити об`єктивні закономірності зв`язку педагогічних явищ. Аналіз, порівняння і узагальнення цих зв`язків дозволяє знайти можливості обґрунтованого вдосконалення навчально-виховного процесу і збагачення педагогічної науки достовірними знаннями. Слід мати на увазі, що експериментальне дослідження є успішним тоді, коли воно ґрунтується на вивченні передового досвіду. Адже вивчення і узагальнення досвіду буде оптимальне в тому випадку, коли воно систематично поєднується з теоретичною роботою, оскільки без теорії вивчення фактів протікає на емпіричному рівні. Узагальнення педагогічного досвіду є основним методом дослідження навчально-виховного процесу. Цінність методу визначається тим, що він дозволяє конкретно проаналізувати наявні факти, комплексно розглянути педагогічне явище і вияснити суттєві взаємозв`язки. Однак узагальнення педагогічного досвіду стає справжнім науковим методом лише в тому випадку, якщо за його допомогою відкривають дещо нове, яке має об`єктивне значення і тому новому дається точна педагогічна характеристика.

Узагальнення практичного досвіду має також велике значення в аспекті зміцнення зв`язків педагогічної теорії з практикою навчання і виховання. Вивчення і узагальнення досвіду часто виступає початковою ланкою в схемі процесу пізнання: живе споглядання – абстрактне мислення – практика. Із практичного досвіду в процесі дослідження робляться нові, важливі для педагогічної науки висновки. При вивченні і узагальненні передового досвіду завжди піднімається питання, яким критерієм оцінити передовий досвід, коли можна назвати його передовим, коли ні. Використання і впровадження передового досвіду повинно завжди супроводжуватись підвищенням ефективності навчально-виховного процесу (тобто повинен підвищитись рівень знань, вмінь і навичок учнів, розвиватись такі якості особистості, як активність, самостійний інтерес до навчання і ін.). Вивчити досвід можна за рахунок спостереження уроків; бесід з вчителями, учнями, директорами; вивчення педагогічної документації; проведення контрольних робіт і тестів; вивчення перевірочних робіт; аналізу культури праці і поведінки учнів; колективної експертної оцінки і ін. При узагальненні передового досвіду потрібно перш за все знайти те нове, в порівнянні з попереднім, що забезпечило педагогічний ефект, і дати йому точну науково-педагогічну характеристику. При використанні методу вивчення і узагальнення передового досвіду в дослідницькій роботі можна виділити наступні етапи: 1) початкове ознайомлення з досвідом вчителя з метою вияснення його передового елемента; 2) розробка конкретних критеріїв і методів для об`єктивної оцінки даного досвіду; 3) перевірка, за допомогою визначених критеріїв і методів, ефективності використання досвіду; 4) теоретичне обґрунтування даного досвіду, тобто визначення об`єктивних зв`язків між педагогічними явищами, які існують у досвіді; 5) вдосконалення досвіду на основі його теоретичного аналізу; 6) експериментальна перевірка вдосконаленого досвіду; 7) порівняння отриманих результатів з попередніми результатами, з точки зору його навчально-виховної ефективності; 8) науково-педагогічна характеристика нового на відміну від звичайного, сформованого досвіду.

Дослідна педагогічна діяльність виражається в тому, що вчитель перевіряє деякі нові методи і прийоми роботи, свідомо аналізує їх ефективність. Дослідна педагогічна робота стає методом педагогічного дослідження тоді, коли вчитель дотримуючись основних принципів і правил навчально-виховної роботи, здійснюючи її в цілому на підвищеному рівні, вводить нову логіку викладання навчального матеріалу або намагається впровадити новий метод. У зв`язку з цим вчитель перебудовує навчально-виховну роботу з метою досягнення більш цінніших результатів. Як уже відмічалось, кожний вчитель хоче досягнути найкращих результатів у навчальній роботі і з цією метою, часто сам того не усвідомлюючи, намагається урізноманітнити свою роботу, використовує різноманітну структуру шкільного уроку, різноманітні методи прийоми навчання, і ін. Однак з точки зору методології дослідницької роботи дану діяльність назвати дослідною педагогічною не можна. Дослідна педагогічна діяльність стає методом дослідження педагогічних явищ тоді, коли вчитель, дотримуючись всіх основних принципів навчально-виховної роботи, використовує при поданні навчального матеріалу нову логіку навчання або перевіряє новий метод і в зв`язку з цим суттєво реорганізує навчально-виховну роботу з метою досягнення більш цінніших результатів. Дослідна педагогічна робота стає методом педагогічного дослідження при наступних умовах: 1) коли вона поставлена на основі добутих наукою даних у відповідності з теоретично обґрунтованою гіпотезою; 2) коли вона перетворює дійсність, створює нові педагогічні явища; 3) коли вона супроводжується глибоким аналізом і з неї роблять висновки і створюються теоретичні узагальнення. Дослідна педагогічна діяльність виступає проміжною ланкою між вивченням і узагальненням передового досвіду і експериментом. Зазвичай вона використовується в тому випадку, коли необхідно перевірити і апробувати головні ідеї наукової роботи і основні положення гіпотез. Слід наголосити на деяких типових недоліках у використанні названих методів: 1) нерідко використовуються в більшій ступені матеріали (загальновідомі в педагогіці) із літературних джерел, ніж практичний досвід; 2) сутність досвіду не розкривається повністю; внаслідок цього зроблені висновки і рекомендації непереконливі; 3) намагаються аналізувати достатньо широку проблему, внаслідок чого дослідження носить поверхневий характер; 4) робляться висновки і узагальнення, які логічно не витікають із дослідження; в деяких випадках висновки і узагальнення відсутні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.