Обгрунтуйте основні етапи навчальної діяльності та методичні прийоми роботи з дітьми на уроці образотворчого мистецтва

Як правило, учням треба виконати графічні, живописні, скульптурні та декоративні роботи за один-два уроки.

Дітям рекомендується малювати на різних форматах аркуша білого або кольорового паперу, залежно від навчального завдання уроку. Учні повинні засвоїти виражальні можливості різних форматів (витягнутий по вертикалі, прямокутний, квадратний, витягнутий по горизонталі, великий та ін.).

Зазвичай урок починається з розмови, яка емоційно налаштовує учнів на роботу. Вона допомагає відновити в пам'яті дітей або сформувати у них уявлення про об'єкти, які необхідно буде малювати.

В залежності від теми і завдань уроку учні або разом з учителем в I-II класах або самостійно в III-IV класах вибирають сюжети, героїв своїх робіт.

Важливо, щоб діти чітко уявляли собі те, що вони будуть малювати. Для цього вчитель задає їм ряд проблемних питань, використовує метод словесного малювання, дає кілька хвилин на обдумування композиції, знайомить з необхідним ілюстративним і натурним матеріалом.

Після такої підготовки учням дозволяють приступити до виконання малюнка без попереднього ескізу, оскільки дрібні зображення в ескізах молодшим школярам погано вдаються. Їм важко перенести композицію на великий аркуш, дотримуючись знайдених пропорцій і розмірів. Але деякі учні успішно справляються з цим завданням. Їм можна рекомендувати пошук композиції в ескізі.

Наступний етап роботи над малюнком – виконання композиції олівцем. Але якщо на роботу відводиться один урок, її можна виконати без попереднього малюнка олівцем відразу в кольорі. У цьому випадку рекомендується використовувати тонований фон, гуашеві фарби, крейду.

У зв'язку з виконанням композиції дітям слід надати можливість спостерігати явища природи, вивчати історичний або мистецтвознавчий матеріал, необхідний для конкретизації образів, обстановки.

На початку другого уроку, зазвичай, проводиться невелика бесіда про виразні можливості різноманітних колірних рішень з використанням наочно-методичних засобів. Потім діти можуть виконати вправу із серії «Веселі барви» з метою освоєння основ кольорознавства і різних мальовничих технік. Після цього учні уточнюють свої малюнки, використовуючи зібраний матеріал, прорисовують деталі, завершують роботу в кольоровому або чорно-білому варіанті.

На першому і другому уроках під час ознайомлення з творами мистецтва, самостійної роботи може звучати музика, рекомендована до теми. У процесі самостійного малювання на уроці вчитель надає індивідуальну допомогу. Наприкінці уроку в різноманітній формі діти аналізують і оцінюють виконані роботи, а вчитель робить аналіз та узагальнюючі висновки.

2. Методика проведення уроків ліплення з дітьми молодшого шкільного віку

Виготовлення глиняних іграшок - це особлива галузь керамічної справи. Практика свідчить, що учні молодших класів люблять ліпити, їм дуже цікавий процес створення в об’ємі власного задуму. Але головне, як свідчать численні педагогічні дослідження, до ліплення дітей заохочує те, що вони можуть зі шматка пластиліну чи глини неодноразово виліплювати фігурки, змінювати їх, переробляти. Цей вид творчої роботи дає можливість відчути об’ємність, пластику і навіть рухомість як матеріалу, так і створених фігурок, іграшок. Створені дітьми об’ємні фігурки в дитячій уяві і в ігровій формі набувають живих рис.

Традиційно в початковій школі на уроках образотворчого мистецтва учні займаються ліпленням з пластиліну. Така практика ведеться дуже багато років. Глина, як матеріал для ліплення в шкільних умова використовується дуже рідко. Це пояснюється тим, що учні на початках не вміють акуратно працювати з цим матеріалом. Не кожен вчитель початкових класів володіє практичними вміннями в області кераміки. Така справа більше доступна фахівцям образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Але, незважаючи на це, все ж доцільно практикувати на уроках образотворчого мистецтва та займатися ліпленням саме з глини. Це – природній матеріал, це – жменька землі, глини, яку використовували наші предки. І тому потрібно залучати дітей навчатися основам ліплення саме за допомогою глини, прилучати їх до народного мистецтва.

Керамічна іграшка, як вже зазначалося, цікава дітям тим, що вона піддатлива для творчості, фантазії. Навчати учнів основам ліплення, розвивати в них відчуття об’єму, простору, пластики (все те, що вимагають сучасні шкільні програми з образотворчого мистецтва) ефективніше і доцільніше на традиціях народного мистецтва. Учням значно цікавіше виліплювати типажів народної творчості, аніж ліпити просто овочі, фрукти, листочки тощо.

Розглянемо послідовність роботи з глиною на уроках образотворчого мистецтва.

Глину, як готовий робочий матеріал, вчитель повинен підготувати заздалегіть і на початку заняття дати кожній дитині потрібну кількість готової глиняної маси. Вчитель пояснює і обов’язково показує, як потрібно працювати з цим матеріалом, виліплює фігурки, коментуючи свої дії. На основі почутого і побаченого учні приступають до самостійної роботи. У процесі ліплення вчитель повинен підказувати дітям, вказувати на недоліки і помилки, допомагати створювати виразні образи.

Уроки ліплення не обмежуються однією годиною. Повинен бути так званий цикл уроків, тематичний блок, коли протягом двох-трьох уроків учні працюють у техніці ліплення. Такі тематичні блоки доцільно проводити два-три рази на рік, найбільш доцільно у 3-х і 4-х класах. Завдання повинні поступово ускладнюватися. На перших уроках ліплення вчитель приділяє більшу увагу теорії і демонструє прийоми ліплення. Подальші уроки – це, в основному, практична творча робота дітей.

Техніка і технологія кераміки включає не лише ліплення. Це основна частина роботи, але не менш важлива – сушіння та випалювання виліплених фігурок. Цю частину роботи вчитель проводить самостійно.

Розглянемо декілька простих прикладів роботи з глиною на уроках.

Учням потрібно передати характерні ознаки тварини, рухи. Проте, фігурка повинна носити узагальнений, дещо стилізований характер.

Ліплення котика: має тулуб видовженої циліндричної форми з пластичними передніми і задніми кінцівками, голова – кругла з короткими гострими вушками. Ліпити котика найпростіше з окремих частин. Спочатку треба виліпити тулуб з ніжками і голівку, врахувавши їх пропорції та форму. Потім приєднують інші частини (вушка, хвостик).

Форма іграшкової лисиці: має маленьку голівку, загострену до носа, видовженої форми тулуб, довгий хвіст, короткі тонкі лапи. Ліпити лисицю краще з одного видовженого шматка, якому надають характерної форми довгастого тулуба з невеликою голівкою і довгим хвостом. Лапи ліплять окремо, дотримуючись пропорцій натури.

Питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.