Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Патологоанатомічний діагноз

Патологоанатомічний діагноз — це підсумок діагностичного процесу (після смерті хворого), який уточнює прижиттєвий діагноз із внесеними доповненнями і корективами. В деяких випадках він може бути докорінно зміненим. Патологоанатомічний діагноз виставляється патологоанатомом після смерті хворого на основі виявлених морфологічних змін. При наявності клінічних даних, які занотовані в історії хвороби, амбулаторній карті чи іншому медичному документі, проводять їх клініко-морфологічний аналіз, оскільки результати прижиттєвого спостереження часто сприяють виявленню динаміки морфологічних змін, аналіз їх взаємозв’язку, ролі і значення у виникненні процесів, які привели до смертельного завершення захворювання.

Посмертний патологоанатомічний діагноз — підсумок заключного стану діагностичного процесу, який встановлюється після смерті хворого на основі клініко-морфологічного аналізу.

Формування патологоанатомічного діагнозу відбувається у відповідності з дод.13 до наказу МОЗ України від 12.05.92 р. №81, згідно якого виділяються такі рубрики:

- основне захворювання;

- ускладнення основного захворювання;

- реанімаційні заходи;

- супутні захворювання та їх ускладнення.

Основне захворювання (основна причина смерті).

В Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-ІХ) застосовується термін “початкова причина смерті”.

Основними захворюваннями (ОЗ) слід вважати нозологічні одиниці, які у відповідності з класифікацією та номенклатурою захворювань самі по собі (або їх ускладнення) привели до функціональних розладів, які зумовили клініку хвороби і постали причиною смерті.

В якості прикладів основного захворювання можна назвати слідуючі хвороби :

- крупозна пневмонія;

- рак шлунка або легень;

- туберкульоз легень;

- гіпертонічна хвороба;

- ревматизм;

- виразкова хвороба шлунку;

- черевний тиф;

- апендицит та ін.

Часто вони самі по собі можуть бути безпосередньою причиною смерті, наприклад крупозна пневмонія, туберкульоз легень, рак шлунку або легень.

В інших випадках смерть у хворих наступає в результаті ускладнень, що виникають в ході прогресування основного захворювання, наприклад:

- крововилив в мозок і уремія, як ускладнення гіпертонічної хвороби;

- перитоніт при перфорації черевнотифозної виразки, флегмонозно зміненого апендикса, виразки шлунку;

- гостра постгеморагічна анемія, зумовлена кровотечею із арозованих судин легенів (при раку або туберкульозі її), шлунку (при виразковому чи раковому ураженні), стравоходу (при цирозі печінки) і т.д.

Деякі захворювання в залежності від обставин в одних випадках можуть розглядатись як основне захворювання, в інших — як ускладнення. Наприклад, вогнищева пневмонія (бронхопневмонія) у дітей і людей похилого віку може бути основним захворюванням, а в інших вікових групах повинна бути віднесена до ускладнень.

Еквівалентом нозологічної одиниці є такі медичні заходи, котрі зумовили летальний кінець внаслідок побічних реакцій чи ускладнень, що розвинулися під час них, та виявилися причиною смерті (хірургічні втручання, діагностичні та лікарсько-медичні маніпуляції).

Якщо у хворого, госпіталізованого у зв’язку з одним захворюванням (рак шлунку), в стаціонарі виникло нове(як правило гострокрупозна пневмонія), що викликало смерть само по собі чи в результаті свого ускладнення, то це нове захворювання (пневмонію) слід вважати основним (бо воно чи його ускладнення стало безпосередньою причиною смерті).

Якщо у хворого було декілька захворювань, що знаходилися між собою в етіопатогенетичному зв’язку чи розвивались незалежно одне від одного, але вплинули через патофізіологічні механізми на виникнення летального наслідку, вони вказуються в рубриці основного захворювання, яке при цьому називається комбінованим. В якості звичайного або комбінованого основного захворювання можуть фігурувати тільки такі хвороби, які приводяться в Міжнародній класифікації хвороб і причин смерті 9-го перегляду (МКХ-9), січень, 1979р.

Комбіноване основне захворювання може включати:

- два та більше самостійних конкуруючих захворювань;

- два та більше самостійних суміжних захворювань;

- два захворювання, одне з яких виникло на фоні іншого;

- два захворювання, одне з яких є пізнім наслідком другого (“друга хвороба”).

У зазначених випадках кожна нозологічна одиниця в рубриці основного захворювання записується в порядку значення та виділяється арабськими цифрами: 1,2,3,...

Конкуруючими захворюваннямивважаються дві та більше нозологічні одиниці, кожна з яких сама по собі чи через свої ускладнення могла привести до смертельного наслідку .

На розтині неможливо встановити, яка із них стала смертельною, але в часі вони прискорюють настання смерті, наприклад:

- 1.Рак шлунку з метастазами. 2.Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень з недостатністю легеневого серця.

- 1.Інфаркт міокарда. 2.Гнійний перитоніт при запаленні апендикса.

- Комбіноване основне захворювання: 1.Ішемічна хвороба серця: повторний інфаркт міокарда (показати локалізацію, топографію), вогнищевий кардіосклероз, атеросклеротичний коронарокардіосклероз, тромбоз коронарної артерії. 2.Рак шлунка (гістологічно-аденокарцинома). Операція: субтатольна гастроектомія (12.10.1997р.).

- Комбіноване основне захворювання: 1.Виразкова хвороба шлунка: арозія судин дна хронічної виразки, кровотеча в порожнину шлунку, гостра постгеморагічна анемія. 2.Хронічний пієлонефрит: вторинно зморщені нирки, уремія.

Суміжними вважаються такі захворювання, які тільки в даному поєднанні, в силу негативного впливу їх на організм хворого призвели його до смерті. Кожне з них само по собі несмертельне, але разом вони обтяжують протікання кожного з них, викликаючи несумісний із життям стан, наприклад:

- порівняно незначна травма викликала крововилив в головний мозок у хворо го з гіпертонічною хворобою, атеросклерозом. Незначна травма зумовила настання смерті.

Фоновимзахворюванням називається захворювання або стан, яке етіологічно не зв’язане з основним, але патогенетично сприяє прогресуванню основного захворю-вання, яке стало причиною смерті, наприклад:

- активний туберкульоз легень (основне захворювання) при цукровому діабеті (фонове захворювання).

В даний час в якості основних захворювань виділяються також інфаркт міокарда, крововилив або інфаркт головного мозку та ін., які

по суті набувають самостійного значення.

В рубриці основного захворювання в таких випадках рекомендується вказати фон, на якому розвивалось дане захворювання (гіпертонічна хвороба, атеросклероз та ін.).

“Другою хворобою”вважається захворювання, що втратило з часом зв’язок з тими захворюваннями, які його викликали, та отримало самостійне клінічне значення.

Сюди відносять:

1) віддалені наслідки вилікуваних хвороб (злукова хвороба після обширних операцій в черевній порожнині; хвороба оперованого шлунка - демпінг-синдром; посттуберкульозний кіфоз та ін.; реакція шлунка – В-12 – фолієво-дефіцитна анемія);

2) несприятливі результати лікувальних міроприємств, які проводилися за помилковим діагнозом, якщо вони самі по собі викликали смертельне завершення (несприятлива дія ліків і несприятливі результати хірургічних втручань).

Прогресуючи за власними законами, “друга хвороба” набуває рис самостійного захворювання і може стати основною причиною смерті.

Несприятливі наслідки діагностичних маніпуляцій і ускладнення, зв’язані з хірургічними операціями, профілактичними заходами, з впливом лікарських препаратів, що мають самостійне значення в своєму протіканні і танатогенезі, враховуються згідно МКХ-9, як основне захворювання.

Вносячи “другу хворобу” в основу діагнозу, в рубриці основного захворювання слід вказувати нозологічну одиницю, з якою ця хвороба має патогенетичний зв’язок.

У випадку смерті хворого внаслідок побічних реакцій чи ускладнень медичних заходів, що проводились у зв’язку з яким-небудь захворюванням, останні також вказуються в рубриці основного захворювання.

В сучасній практиці значну питому вагу в смертності складає ятрогенна патологія – патологія від лікування і діагностики.

В залежності від клінічної ситуації і механізмів танатогенезу ускладнення від медичної одиниці, або як ускладнення від медичних втручань можуть розглядатись або як еквівалент нозологічної одиниці, або як ускладнення лікування.

- В рубрику основного захворювання включаються також всі оперативні втручання, що виконувались у зв’язку з ним, із зазначенням їх дати, способу та модифікації виконання. - Якщо хворому проводилася біопсія, то вказується діагноз, встановлений на основі гістологічного дослідження, а також дата та номер цього дослідження.

- Після вказування нозологічних форм основного захворювання, необхідно перерахувати його найбільш виражені морфологічні прояви, форму та стадію розвитку.

Під проявами основних захворювань (А.Т.Хазанов) слід розуміти тільки ті зміни в органах, які є анатомічним виразом основного захворювання, наприклад:

- метаплазія жовтого кісткового мозку в червоний при злоякісному малокрів’ї;

- гіпертонія стінки лівого шлуночка серця при гіпертонічній хворобі чи аортальній ваді серця.

- гіпертонія стінки правого шлуночка серця при хронічному бронхіті з емфіземою легень.

В паталогоанатомічному діагнозі прояви слід розміщувати в рубриці основного захворювання, відділяючи від нього двокрапкою(“:”).

Ускладнення основного захворювання (оперативного втручання,медичної маніпуляції) – це такі патологічні процеси (синдроми, нозологічні одиниці), які самостійно не виникають, а патогенетично і етіологічно зв’язані з основним захворюванням безпосередньо або через інші ускладнення, які їм передували.

Ускладнення зазвичай бувають множинними. Причому, одне з ускладнень в свою чергу може стати причиною розвитку ускладнень. Вони часто ускладнюють протікання основного захворювання і

нерідко є безпосередньою причиною смерті, наприклад:

- виразкова хвороба шлунку може ускладнитися перфорацією виразки, яка, в свою чергу стає причиною розвитку іншого ускладнення – перитоніту, який є безпосередньою причиною смерті;

- хронічне протікання туберкульозу легень, (кісток і т.д.)

? амілоїдоз нирок > ?уремія;

- виразкова хвороба шлунка (кишки) ? арозитивна кровотеча > постгемора- гічна анемія;

- туберкульоз легень ? емпієма плеври;

- флегмонозний аппендицит ? пилефлебіт ? абсцеси печінки> сепсис;

- стафілококова пневмонія (у дітей)? гнійний менінгіт;

- рак легень ? гангрена легень і т.д.

Інколи ускладнення основного захворюванння набувають в клініці ведучого значення, і їх слід трактувати як основне захворювання, вказуючи при цьому фон, на якому вони розвинулись, наприклад, крововилив в головний мозок на фоні гіпертонічної хвороби.

Ускладнення вказуються в хронологічній послідовності з врахуванням їхнього взаємного патогенетичного зв’язку.

Якщо у зв’язку з ускладненням виконувались якісь операції чи складні лікарські втручання (гемодіаліз, гемосорбція та ін.), то вони мають бути вказані в рубриці ускладнень.

Супутні захворювання — це такі нозологічні форми або стани, які етіологічно і патогенетично не зв’язані з основними захворюваннями, або з його ускладненнями та не мали важливого впливу на смертельний наслідок.

Ними можуть бути наприклад:

- теберкульоз легень в стадії компенсації або початку загострення в померлого від інфаркту міокарда;

- камені в жовчному міхурі при смерті від крововиливу в головний мозок, що ускладнив гіпертонічну хворобу.

Ні туберкульоз, ні камені не мали прямого відношення до основного захворювання і до безпосередньої причини смерті, так як ні

етіологічно, ні патогенетично не зв’язані з ним. В даних випадках

супутні захворювання не мали значення ні при госпіталізації хворих, ні в патогенезі.

Таким чином, при побудові патологоанатомічного, як і клінічного, необхідно дотримуватись спільних принципів з максимальним використанням МКХ-ВООЗ і спеціальних методичних рекомендацій Міністерства здоровоохорони України.

В формуванні ускладнень мають місце деякі відмінності клінічних і морфологічних термінів. Наприклад, поняття, які застосовуються в клініці: “Порушення кровообігу ІІ і ІІІ ступенів” в патанатомічній документації після розтину формулюються як “загальне венозне повнокрів’я”, бура індурація легень, мускатна печінка, водянка порожнин і т.д.

Структура паталогоанатомічного діагнозу з розшифруванням його основних рубрик, представлена в таблиці.

І	Основне захворювання Після двокрапки: стадія хвороби, активність і лока-лізація процесу, його морфологічні прояви, гістологічні варіанти, назва і дата лікарсь- Ких втручань з приводу основного захворювання (операція, біопсія, пункція).	При монокаузаль-ному генезі	1) Нозологічна одиниця (хвороби) 2) Еквівалент нозологічної одиниці: -синдроми, вказані в МКХ-9; -ятрогенна патологія
		Комбіноване основне захворювання (при бі-, мультикаузаль-ному генезі)	1) Конкуруючі захворювання; 2) Суміжні захворювання; 3) Фонові захворювання; 4) “Друга хвороба”
ІІ	Ускладнення основного захворювання(виділити безпосередню причину смерті, лікувально-діагностичне втручання з приводу ускладнення основного захворювання).
ІІІ	Супутні захворювання і їх ускладнення та клініко-анатомічні прояви.

3. Безпосередня причина смерті.

Під безпосередньою причиною смерті слід розуміти такі патологоанатомічні зміни органів, які привели до розвитку незворотніх функціональних порушень, що зумовили настання смерті.

Безпосередньою причиною смерті вважається патологічна реакція, процес, синдром, нозологічна одиниця, які призвели до незворотніх змін в дизикціях життєво важливих органів. Вона знаходить паталогоанатомічний вираз в процесах атрофії, дистрофії, порушення кровообігу, запаленні, некрозах і т. д. Якщо прозектор не може виявити функціональні порушення, то анатомічні зміни, що привели до них, в більшості випадків доступні для вивчення .

Встановити безпосередню причину смерті при тому чи іншому захворюванні дуже важливо, так як знання цих причин може сприяти пошуку засобів боротьби з ними.

Безпосередньою причиною смерті може бути основне захворювання (хвороба, травма), яке розглядається як основна, головна, первинна, або початкова причина смерті, яка може привести до летального завершення (наслідку) сама по собі без розвитку ускладнень. Наприклад, при крупозній пневмонії, або вогнищевій пневмонії у дітей, смерть не завжди наступає внаслідок ускладнень (легеневих, чи позалегеневих). Причиною смерті при вказаних захворюваннях може бути інтоксикація організму та виключення значної ділянки легеневої тканини, що сприяє виникненню гострої дихальної недостатності. Тому при оформленні медичної документації, крупозна пневмонія (або вогнищева пневмонія у дітей) може враховуватись і як основне захворювання і як безпосередня причина смерті.

Разом з тим смерть наступає тільки при наявності ускладнень, які й є безпосередньою причиною смерті. Важко пояснити механізм смерті при черевному тифі без бактеріального шоку, без перфорації черевно-тифозних виразок з послідуючим розвитком перитоніту , а при гнійному отиті без такого грізного ускладнення, як гнійний менінгіт, абсцес мозку і т. д.

Серед множини ускладнень слід виділити найважливіше смертельне ускладнення основного захворювання і акцентувати на ньому особливу увагу.

Наприклад: флегмонозний апендицит може ускладнитись периапендикулярним інфільтратом, розвитком пілефлебітичних абсцесів печінки, розлитого гнійного перитоніту. В даному випадку саме перитоніт є “останньою краплею, що переповнила чашу” в житті хворого, тобто є безпосередньою причиною смерті хворого.

Цироз печінки часто ускладнюється варикозним розширенням вен, спленомегалією, асицитом, дистрофією міакарду нирок. Однак, тільки печінкова кома, або розрив варикозно розширених вен стравоходу з послідуючою профузною кровотечією і розвитком постгеморагічної анемії, або інфікування асцитичної рідини з розвитком перитоніту можуть бути безпосередньою причиною смерті. Отже, при одному і тому ж захворюванні смерть хворих може наступати по-різному, в залежності від ускладнень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.