Структура інноваційного процесу

Розрізняють декілька видів структур інноваційного процесу, кожна з яких має свій особливий зміст:

Діяльнісна структура − сукупність таких компонентів, як мотиви − ціль − завдання − форми − методи − результати. Всі названі компоненти діяльності реалізуються в певних умовах, які в саму структуру діяльності не входять, але ігнорування яких паралізує інноваційний процес.

Суб’єктивна структура включає інноваційну діяльність всіх суб’єктів розвитку школи: директора, його заступників, учнів, батьків, методистів, викладачів, консультантів, експертів, працівників органів управління освіти; враховує функціональне і рольове співвідношення всіх учасників кожного з етапів інноваційного процесу; відображає характер стосунків між суб’єктами інноваційного розвитку навчального закладу.

Рівнева структура − відображає у взаємозв’язку інноваційну діяльність на міжнародному, державному, реґіональному, районному (міському) і шкільному рівнях. Передбачає цілеспрямовану діяльність керівників з узгодження змісту інновацій, інноваційної політики на кожному рівні.

Змістова структура інноваційного процесу передбачає розробку та засвоєння нововведень в навчанні, вихованні, організації навчально-виховного процесу, в управлінні школою тощо. В свою чергу кожний компонент такої структури має свою складну побудову.

Структура життєвого циклупередбачає послідовність етапів, які проходить будь-яке нововведення: виникнення g швидкий ріст g зрілість g освоєння g поширення g проникнення в усі ланки навчально-виховного процесу g тривале використання g вичерпання можливостей застосування в нових сферах g фініш.

Структура генезису інновацій: виникнення g розробка ідеї g практикування g освоєння в практичній роботі g використання.

Управлінська структура передбачає взаємодію чотирьох видів управлінських дій: планування g організація навчальної діяльності g керівництво g контроль. Як правило, інноваційний процес в школі планується у вигляді концепції розвитку школи чи у вигляді програми її розвитку, а пізніше організується діяльність колективу навчального закладу реалізації цієї програми і контроль за її результатами.

Організаційна структура інноваційного процесу в школі включає наступні етапи: діагностичний g прогностичний g власне організаційний g практичний g узагальнюючий g упроваджувальний.

Основними джерелами інноваційних ідей розвитку навчального закладу виступають:

Ø потреби країни, регіону, району (міста) − соціальне замовлення школі на випускника;

Ø директивні та нормативні документи органів влади та управління освіти різних рівнів;

Ø досягнення та розробки психології, педагогіки, соціології, інших наук про людину;

Ø досягнення передової та масової педагогічної тематики;

Ø власний професійний досвід керівників і вчителів, інтуїція, практичне педагогічне мислення;

Ø аналіз результату і процесу функціонування навчального закладу;

Ø аналіз психолого-педагогічної літератури, періодичних видань.

Практика свідчить, що в педагогічних колективах відпрацьовані дві схеми прийняття рішення про нововведення.

Завершуючи короткий аналіз теоретичних аспектів педагогічної інноватики, зазначимо, що в сучасній психолого-педагогічній літературі прийнято розрізняти три блоки (розділи) у структурі інноваційних процесів.

Перший блок − блок створення нового в педагогіці. Все це вивчає педагогічна неологія, в якій систематизуються, узагальнюються та розвиваються наукові, експериментальні й дослідні дані про процес науково-педагогічної творчості, його особливості, головні результати.

Головними завданнями педагогічної неології на сучасному етапі є:

1. Розкриття суті та джерел появи нового в педагогіці (соціальних, соціально-педагогічних, педагогічних детермінант нового).

2. Розробка типології нового в педагогічній науці й практиці.

3. Визначення критеріїв і ступеня новизни.

4. Виявлення сприятливих умов становлення, розвитку і утвердження нового в педагогіці.

5. Визначення „категоріального поля” теорії нового в педагогіці.

6. Розкриття зв’язку неології з іншими науками і напрямками педагогічних досліджень.

7. Розробка функцій педагогічної неології в системі педагогічного знання.

8. Визначення ролі неології в педагогіці, її значення.

Другий блок − блок сприйняття, освоєння й оцінки нового. Готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оцінки нового вивчає педагогічна аксіологія.

Третій блок − блок використання та застосування нового, тобто розробка рекомендацій. У даному розділі вивчаються закономірності та різновиди впровадження, використання і застосування нового. Ці явища вивчає педагогічна праксеологія, важливим завданням якої є розкриття ефективних механізмів застосування педагогічних інновацій, оптимальної інноваційної діяльності.

Схемаінноваційного педагогічного процесу включає в себе сукупність таких послідовних дій.

1. Усвідомлення необхідності змін.

2. Оцінка ситуації, що склалася.

3. Формування проблеми.

4. Вибір варіанту вирішення проблеми.

5. Прийняття рішення про нововведення.

6. Експериментальна перевірка нововведень.

7. Підготовка та перепідготовка кадрів.

8. Формування позитивного ставлення колективу до нововведень.

9. Широке впровадження нововведень.

10. Оцінка результатів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.