• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Практичне завдання студентам

1. Використовуючи рекомендоване джерело [2, С. 24-29], визначити назву підприємства (проекту), визначитись з видом бізнес-проекту, написати титульну сторінку бізнес-проекту, визначити цілі, місію, завдання бізнес-проекту.

Питання для підготовки до семінарських занять:

1. Сутність та визначення бізнес-плану.

2. Класифікація бізнес-планів

3. Чинники формування бізнес-плану

4. Міжнародні стандарти побудови бізнес-плану

Контрольні питання:

1. Дати визначення бізнес-плану?

2. Як існують види бізнес-планів?

3. Які чинники впливають на створення бізнес-плану?

4. Назвіть функції, які виконує бізнес-план?

5. Хто бере участь у створенні бізнес-плану?

6. Які використовуються стандарти побудови бізнес-плану?

Тема 2. Структура інвестиційного бізнес-плану

1. Вступна частина

2. План компанії

3. Маркетинговий план

4. Фінансовий план

5. Додатки

1. Вступна частина бізнес-плану складається з титульного листа, меморандуму про конфіденційність, змісту, резюме.

Бізнес-план починається з титульного листа. Він повинен привернути увагу адресата і змусити його ознайомитися з документом. Бажано, щоб оформлення титульного аркуша було простими, але інформативним. Сюди можна включити деякі описові елементи, які надають документу професійний вид і полегшують читання.

На титульному листі зазвичай вказують: найменування проекту, місце підготовки плану; авторів проекту, назву і адресу підприємства, телефони, імена та адреси засновників, призначення бізнес-плану та його користувачів.

Необхідним елементом, який підкреслює імідж компанії, є логотип, який також розміщується на титульному листі.

Також титульний лист може містити вимогу про повернення авторові бізнес-плану, якщо він не викликає інтересу інвестувати в його реалізацію та пом’ятку по конфіденційність.

Приклади титульного листа зображені на рис. 3-5.

Рис. 3 Приклад титульного листа бізнес-плану

Рис. 4 Приклад титульного листа бізнес-плану

Рис. 5 Приклад титульного листа бізнес-плану

Щоб захистити свій бізнес-план від небажаних читачів, використовується угода (меморандум) про збереження конфіденційності. Крім того, такі угоди збуджують цікавість у адресата (мається на увазі гриф «приватна і конфіденційна інформація»). Для бізнес-планів, в яких описуються відкриття, торговельні секрети і цінові дані, Угода про нерозголошення і конфіденційності інформації буває просто необхідно. Однак не треба забувати про те, що професійні інвестори прочитують сотні бізнес-планів за рік і стикаються з конфліктами на цьому грунті, тому можуть відмовлятися підписувати подібні угоди. Тому рекомендується попередньо наводити довідки про тих людей, яким компанія збираєтеся запропонувати свій бізнес-план, а потім віддавати його тільки тим, хто заслуговує довіри і володіє високою репутацією.

Угода про нерозголошення /конфіденційності інформації підписується з приватними інвесторами, потенційними партнерами і співробітниками.

Варто звернути увагу на те, що оголошення документа комерційною таємницею, якщо в цьому немає необхідності, працює проти укладача, тому що обмежує широту поширення документа, що, у свою чергу, звужує коло потенційних інвесторів.

Меморандум про конфіденційність може розміщатись в бізнес-план двома шляхами: як пам’ятка на титульному листі (рис. 4-5), або окремим аркушем після титульного листа.

Прикладом такого меморандуму може бути:

«МЕМОРАНДУМ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ

Даний бізнес-план є конфіденційною інформацією про діяльність «назва підприємства» .

Надання будь-яких відомостей із бізнес-плану, копіювання його повністю або окремих частин та передачі третім особам без згоди засновників «назва пдприємства» забороняється. У разі відмови підтримки «назва підприємства» даний бізнес-план повертається з усіма додатками їх власникам без залишення копії в «назва інвестору». Відповідальність за збереження конфіденційної інформації «назва інвестору» несе згідно із законодавством.

«Дата»

«Імя уповноваженої особи з боку інвестора» ___підпис_______»

Надалі в бізнес-плані йде зміст - формулювання розділів плану із зазначенням сторінок і виділенням найбільш важливих пунктів у відповідності з особливостями конкретного проекту. Зміст не повинен займати більше однієї сторінки. Він стоїть на другому місці за важливістю після резюме. Тут
потрібно звернути особливу увагу на ті пункти, які можуть найбільше зацікавити читача. Треба враховувати, що інвестори і підприємці хочуть отримати інформацію про команду менеджерів, ключових факторах успіху, маркетингових стратегіях, інтелектуальної власності, потенційної рентабельності інвестицій. Банкірам потрібно знати фінансове становище і обсяги грошових потоків, щоб з'ясувати, чи зуміє компанія виконати кредитні зобов'язання. Тому місія змісту полягає в тому, щоб полегшите читачам бізнес-плану пошук тєї інформації, що цікавить саме їх, тож зміст бізнес-плану залежить від
адресата і характеристик компанії.

Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприєм­ницько­го проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспек­тів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та заінтере­сувати його в подальшому детальнішому вивченні бізнес-плану.

Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес.

Фактично резюме є гранично стислою версією бізнес-плану, не вступом до нього, а ніби «повідомленням про наміри» [7].

Резюмеможе бути написане в декількох формах: анотація, резюме керівництва, концепція (огляд) бізнесу, заява про наміри, які виконують однакову функцію - викликати інтерес інвесторів і розкрити основні положення бізнес-плану, проте відрізняються за змістом та обсягом наданої інформації.

З цієї частини читач починає знакомитися із документом, і саме в ній повинна міститися суть ділових пропозиний. Якщо Резюме не приверне увагу читача, він, скоріше за все, не стане знайомитися з іншими частинами бізнес-плану. Резюме складається наприкінці роботи над бізнес-планом, а розміщується попереду всіх інших розділів.

В анотації надається короткий опис мети та основних положень бізнес-плану (0,5 - 2 сторінки). Анотація може бути оформлена в такій послідовності: підприємство, адреса, телефон, факс, керівник підприємства, суть запропонованого проекту та місце реалізації, результат реалізації проекту, необхідні фінансові ресурси, термін окупності проекту, очікуваний середньорічний прибуток, передбачувана форма і умови долі інвестора, можливі гарантії по поверненню інвестицій.

В резюме керівництва розкривається така інформація:

- переваги продукту або послуги (описуються основні потреби,
які необхідно задовольняти, і пояснюється, чому ці потреби існують);

- підсумкові фінансові результати (вказуються обсяги продажів, прогнозовані продажі, доходи та чистий прибуток);

- оцінка ризику (обговорюються основні ризики, які можуть загрожувати успіху підприємства, і те, які методи будуть застосовуватись для їх усунення);

- цілі та філософія компанії (формулюється місія компанії);

- тиск з боку конкурентів (описуються конкуренти, конкурентні переваги і шляхи конкурентної боротьби);

- необхідне фінансування (вказується вартість пропонованого пакета акцій, надається план погашення кредиту та план використання коштів);

- розкриваються основні положення маркетингового плану (пояснюється вибір ринку, які тенденції і ризики на ньому існують, описується
ринкова ніша, що забезпечує життєздатність бізнесу в майбутньому, яка
нинішня і прогнозована ринкова частка, хто входить або буде входити в коло
споживачів);

- історичні перспективи бізнесу (розказується про заснування
підприємства, як довго і чому існує бізнес);

- найважливіші факти та цифри (перераховуються ключові факти, які здатні зацікавити читача);

- основні продукти і послуги (резюмується, що планується продавати);

- основні постачальники (вказуються компанії, у яких планується робити закупівлі, і що купувати, перераховуються підписані угоди і контракти про співробітництві, якщо вони є);

- місце розташування підприємства / регіональні плани розвитку територій;

- інші підприємства, якими володіє компанія (описуються всі належні підприємства, вказавши дати заснування і плановані операції);

- найважливіші тенденції (обговорюються технології виробництва, зміни в галузі, сприйняття споживачів і тенденції покупок, осінюється відповідність цим тенденціям);

- інтереси адресата бізнес-плану (інвестори хочуть знати, в чому полягають їх вигоди).

Якщо резюме керівництва займає не більше однієї сторінки і написано в скороченій формі, має сенс назвати його оглядом бізнесу. Він узагальнює основні положення бізнес-плану (що збігаються з його підзаголовками) і пропозиції, з якими звертаються до адресата. Зазвичай огляд бізнесу більш стиснутий, формальний і інформативний, ніж Резюме керівництва. Заголовок Огляд бізнесу виглядає менш офіційно і підходить для ситуацій, коли бізнес-план адресується співробітникам, менеджерам, постачальникам і практичним інвесторам.

Заява про наміри є менш поширеною версією резюме. Ця версія, орієнтована на фінансування, зазвичай більш стиснута і прагма-
тична у порівнянні з резюме. Використовується Заява про наміри в тому випадку, якщо бізнес-план покликаний вирішити специфічні
завдання: наприклад, якщо вона націлена змусити потенційного читача здійснити інвестиції, купити акції, дати кредит, стати партнером, розширити кредитну лінію.

При написанні Заяви про наміри вказується, компанія, що вона продає, де розташована і коли була заснована; пояснюються головні цілі і шляхи їх досягнення; описується історія успіху підприємства (унікальність бізнесу, ринкова ніша); указується кількість необхідних кредитних коштів, обгрунтовується ця сума, наводяться плани їх використання і пояснюється чому ці витрати дозволять добитися успіху; розказується про шляхи повертання кредиту, називається поручитель і які відсотки за кредитом влаштовують [8].

2. План компанії складається з опису компанії, плану продажів, операційного плану та організаційного плану [8].

Опис компанії повинен розкривати такі положення:

- результати діяльності компанії до сьогоднішнього моменту (вказуються обсяги продажів, методи просування, розміри прибутку, продукти, які озробляє і випускає компанія, перераховуються угоди і діючі контракти, в тому числі договори, укладені з менеджерами, акціонерами чи партнерами, а також франчайзингові сервісні угоди і договори про обслуговування - ця інформація допомагає кредиторам та інвесторам зрозуміти суть ділової пропозиції);

- нерухомість і обладнання, що перебувають у власності (перераховується і описуються об'єкти нерухомості, які належать компанії: в якому стані вони знаходяться, чи був проведений ремонт і вимагається реконструкція чи ні, інтер'єрний і зовнішній дизайн; перераховуються активи компанії та її запаси, визначивши їх розмір, вартість, оборотність, ліквідність);

- історія компанії (розказується про етапи розвитку компанії і перераховуються інші підприємства, в роботі яких компанія та її працівники брали участь);

- філософія компанії (формулюється місія компанії, описуються особливості бізнесу, основних цінностей корпоративної культури, вказуються побажання до взаємодії зі співробітниками і представниками громадськості, ставлення до проблем навколишнього середовища, передається дух компанії);

- цілі і завдання (складаються з довгострокових та короткострокових цілей, які спочатку мають описовий характер, а потім переводяться у кількісні параметри. При побудові довгострокових цілей використовується SWOT-аналіз – оцінка сильних та слабких сторін (місце розташування, обладнання, обробка замовлень, складування і інші функції, що впливають на продажі та ефективність роботи, методи бухгалтерського обліку, грошові потоки, виручка, прибуток, плинність робочих кадрів, професіоналізм працівників, якість обслуговування споживачів, сфери (маркетинг, розробка продуктів, взаємодія з клієнтами, менеджмент), в яких співробітники домагаються найбільшої ефективності), а також можливостей та погроз (конкурентоспроможність, локальні і національні економічні умови). Довгострокові цілі повинні бути реалістичними і складними. Описується в якому напрямку буде рухатися компанія найближчі 3 - 5 років, щоб виконати свою місію. Довгострокові цілі виконують функцію відправних і організаційних точок, бачення яких допомагає правильно розподілити ресурси і співвіднести з ними короткострокові цілі і завдання. Короткострокові цілі розраховані на 1 рік і є підтримкою довгострокових.)

- фактори успіху (виражаються в чітко продуманій заяві про стратегію, яка пов’язана з цілями і місією компанії, і визначає, чого саме повинна
досягти компанія, щоб досягти успіху в даній індустрії, і які сильні сторони бізнесу);

- юридичний статус фірми (вказується організаційно-правова форма компанії, яка визначає податкову ставку, особисту відповідальність і, крім усього іншого, бажання фінансових інститутів надавати кредити. При встановленні партнерства вказуються імена та адреси власників і їх процентні частки володіння бізнесом. При установі корпорації фіксується дата
її заснування і юридичні права її членів. Тут також перераховуються основні акціонери і їх частки власності. Якщо планується змінити юридичний статус фірми, потрібно вказати причини та переваги зміни);

- аналіз місця розташування (правила розподілу на райони, тенденції району, вартість, громадський транспорт, додаткові послуги, віддаленість споживачів, екологічні обмеження, віддаленість постачальників, витрати розміщення, приміщення, можливості розширення, порівняння з конкурентами);

- плановане розширення;

- наукові дослідження та розробка нових продуктів.

План продажів описує, які продукти або послуги буде надавати або виробляти компанія. У ньому також вказуються необхідні
обсяги запасів, які будуть створюватись на основі оцінки поточних продажів. У цьому плані повинна міститися порівняльна інформація про ціни і якість товарів і послуг, а також кредитних можливостях, що надаються різними постачальниками. Він повинен розкривати такі положення:

- опис основних продуктів і послуг;

- аналіз здійсненності;

- майбутні продукти та послуги;

- план закупівель (пояснює, які замовлення будуть розміщуватись, коли буде здійснюватися доставка, коли запаси досягнуть максимуму, коли перестануть розміщуватися повторні замовлення, коли певні одиниці перестануть включатися в запаси. Описують також, звідки надходять товари і сировина, які обсяги закупівель, чи проводиться політика отримання знижок, як здійснюється доставка. Вказуються назви і адреси основних постачальників, надається їх коротка характеристика, описується політика компанії по відношенню до них. Складається бюджет закупівель);

- придбання прав власності та ексклюзивних прав (перераховуються і описуються придбані компанією права інтелектуальної власності та ексклюзивні права, включаючи авторське право, патенти, торгові марки, знаки обслуговування, угоди про ліцензування, імена доменів, зареєстрований або той що реєструється промисловий дизайн, франшизи, дистриб'юторські права).

Операційний план починається з резюме, що узагальнює бухгалтерські процедури, юридичні аспекти, контроль запасів, комп'ютерні системи та інші питання, що мають значення для операцій, що здійснює компанія. Дається загальний опис виробничих та операційних процесів, уникаючи при цьому перевантаженості технічними деталями. Перераховуються ключові дати календарного плану. В операційному плані наводяться система бухгалтерського обліку, планування роботи з банком, нерухомість, обладнання та інші придбання, план комп'ютеризації, план комунікацій, план використання Інтернету, контроль запасів, облік і виконання замовлень, графік робіт, план виробництва, контроль якості, необхідні ліцензії та вимоги законодавства, суспільство і соціальна відповідальність.

Організаційний план допомагає делегувати повноваження, відповідальність і владу. У ньому потрібно вказати, хто керує компанією, контролює повсякденні операції, впливає на прийняття рішень і виконує всю роботу. Організаційний план складається з аналізу ради директорів, контрактних і тимчасових працівників, команд менеджерів і провідних співробітників, працівників / необхідного персоналу, організаційної схем, структури власності, професійнх консультантів.

При підготовці організаційного плану необхідно дати відповіді на такі питання [5, С. 184]:

1. Обгрунтувати рішення щодо вибору організаційно-правової форми організації бізнесу:

- Яка організаційно-правова форма бізнесу була вибрана і чому?

- Які чинники обумовили такий вибір і в чому ви бачите потенційні переваги такого рішення?

- Якщо підприємницька структура є господарським товариством, то треба сформулювати умови, на яких його створено: якщо акціонерним то­вариством, то необхідно навести інформацію про кількість і тип акцій, що випускаються, назвати прізвища членів ради директорів.

2. Охарактеризувати потреби підприємства в персоналі:

- Які саме працівники (спеціалісти, службовці, основні і допоміжні робітники) необхідні підприємству? З якими діловими навичками, освітою, досвідом, кваліфікацією?

- Як саме передбачається залучати до роботи на підприємстві робіт­ників і службовців, що мають необхідну кваліфікацію?

- Яка передбачувана вартість утримання персоналу підприємства з урахуванням усіх винагород, відрахувань на соціальне страхування, пен­сійних платежів тощо?

- Хто конкретно входить до керівного складу підприємства? Наведіть короткі відомості про них.

- Як розподілено обов'язки між членами команди менеджерів підпри­ємства?

- Які встановлено умови та форми винагородження діяльності кож­ного з членів команди менеджерів?

- Хто конкретно залучатиметься зі сторони (професійні консультан­ти, радники з юридичних, банківських, рекламних та інших питань) для ро­боти за сумісництвом?

3. Пояснюється організаційна схема управління підприємством:

- Як побудовано організаційну схему управління підприємством?

- Чи узгоджено цю організаційну схему з рішеннями, які вже було прийнято в маркетинг-плані та виробничому плані?

4. Дайється коротка характеристика кадрової політики підприємства:

- Коли передбачається комплектувати штати підприємства?

- Які стандарти і процедури застосовуватимуться в процесі добору персоналу?

5. Вказується рівень і структура заробітної плати персоналу підприємст­ва.

3. Маркетинговий план розробляється на основі проведеного всебічного і глибокого дослідження, яке включає [4, С. 34]:

- аналіз ринкової сфери;

- комплексне вивчення вимог споживачів до продукції, а також кон'юнктури ринку, його місткості і попиту;

- оцінку діючої системи ціноутворення, рівня і динаміки зміни цін, форм і методів збуту;

- мотиви покупців при прийнятті рішень про придбання виробів (потреба, мода, смак, реклама тощо);

- відомості про конкурентів;

- визначення ресурсів і збутового потенціалу підприємства, його конкурентоспроможності на різних сегментах ринку.

Маркетинговий план включає такі основні підрозділи:

1) стратегію розвитку і освоєння цільового ринку (тобто ринку, на якому підприємство збирається працювати);

2) сильні та слабкі сторони діяльності підприємства;

3) основні цілі та завдання підприємства;

4) стратегію маркетингу;

6) стратегію формування і розвитку каналів збуту товару;

8) стратегію формування попиту і стимулювання збуту про­дукції;

9) витрати на реалізацію маркетингової програми, оцінку її ефективності;

10) контроль виконання накреслених заходів.

Таким чином, складання бізнес-плану підприємства почи­нається з вивчення регіонального ринку продукції і послуг та позиції підприємства на конкретному видовому регіональному ринку.

При побудові плану маркетингу необхідно поступово відповісти на наступні питання [5, С. 181]:

1. Дати характеристику загальної маркетингової стратегії підпри­ємства:

- На який з типів маркетингового підходу (масовий, концентрований, диференційований маркетинг) орієнтується підприємство і чому?

- На яких специфічних властивостях і перевагах продукції підприєм­ства (якість, ціна, обслуговування, гарантії тошо) буде зосереджено увагу?

2. Пояснюється стратегія збуту та розповсюдження продукції підпри­ємства:

- Як реалізовуватиметься продукція підприємства: через власну слу­жбу збуту або за допомогою посередників?

- Чому вибрано саме такі канали збуту? Якою буде їхня вартість?

- Якшо підприємство матиме власну службу збуту, скільки тут буде потрібно працівників, як вони будуть стимулюватися?

- За яким принципом буде побудовано службу збуту підприємства?

3. Конкретизуйте політику ціноутворення підприємства:

- Якої стратегії ціноутворення дотримуватиметься підприємство?

- Чому було вибрано саме таку стратегію ціноутворення і як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основних конкурентів?

- Як визначена на продукцію підприємства ціна впливатиме на част­ку ринку підприємства?

- Яка політика цінових знижок буде застосовуватися?

4. Охарактеризувати концепцію рекламної діяльності підприємства і політику підтримки їі продукції:

- Які засади покладено в основу рекламної політики підприємства?

- Які засоби реклами передбачається використовувати в бізнесі підп­риємства?

- Яким засобам розповсюдження рекламної інформації буде віддано перевагу?

- Скільки коштуватиме організація рекламної кампанії підприємства? Як ці витрати розподіляються за окремими періодами?

- Як буде організовано сервіс продукції підприємства? Чи буде він здійснюватися власними силами чи спеціалізованими підприємствами?

- Які спеціальні послуги підприємство запропонує споживачам? Скі­льки коштуватиме сервісне обслуговування?

- Як змінюватимуться пріоритети маркетингової діяльності підпри­ємства в процесі його розвитку?

5. Пояснити, на яких припущеннях грунтується прогнозування обсягів продажу підприємства:

- Як змінюватимуться обсяги продажу підприємства за часовими ін­тервалами, окремими видами продукції, певними групами споживачів?

- Як динаміка обсягів продажу підприємства співвідноситься з дина­мікою продажу основних конкурентів?

Уданому розділі суб'єкт підприємницької діяльності повинен не лише описати концепцію, а й подати бізнес як привабливу мож­ливість для інвестицій, як кредитний ризик з великими перспекти­вами або як пропозицію вигідного продажу продукту чи послуги.

Головне в маркетингу - подвійний і взаємодоповнюючий підхід [9]. З одного боку, це те, що вся діяльність компанії, в тому числі формування її програм виробництва, науково-технічні дослідження, капіталовкладення, фінансові кошти і робоча сила, а також програми збуту, технічного обслуговування та інші повинні грунтуватися на глибоких і достовірних знаннях споживчого попиту і його змін. Необхідно виявлення незадоволених запитів покупця, з тим щоб орієнтувати виробництво на їх забезпечення. З іншого боку, важливо активний вплив на ринок і існуючий попит, на формування потреб і купівельних переваг.
Основним принципом маркетингу є орієнтація кінцевих результатів виробництва на вимоги та побажання споживачів.

Для вирішення складного комплексу завдань створення товару і його руху до споживача маркетинг повинен виконувати такі функції: аналітичну, виробничу і збутову.

Аналітична функція включає в себе вивчення споживачів, конкурентів, товарів, цін, товароруху і продажів, системи стимулювання збуту і реклами, внутрішнього середовища підприємства.

У рамках виробничої функції: організація виробництва нових товарів, розробка більш досконалих технологій; забезпечення матеріально-технічного постачання; управління якістю та конкурентоспроможністю готової продукції.

У збутову функцію (функцію продажів) входить організація системи товароруху, організація сервісу, організація системи формування попиту та стимулювання збуту, проведення цілеспрямованої товарної політики, проведення цінової політики.

Величезне значення в маркетингу має і функція управління та контролю, яка передбачає: організацію стратегічного та оперативного планування на підприємстві, інформаційне забезпечення управління колективом, організацію системи комунікацій на підприємстві, організацію контролю маркетингу (зворотні зв'язки, ситуаційний аналіз).

4. Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану, оскільки тіль­ки відповідні показники фінансового плану можуть реально продемонст­рувати рівень привабливості та ефективності практичної реалізації розроб­леного підприємницького проекту.

Головне завдання фінансового плану - узагальнення результатів всіх попередніх розділів бізнес-плану у вартісній формі та обгрунтування доцільності реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

При розробці фінансового плану слід урахувати такі його особли­вості:

- на відміну від інших розділів плану, він уміщує відповідну кіль­кість фінансових документів стандартної форми, включаючи таблиці, графіки тощо. Жорсткі вимоги до опрацювання цих документів спричинені необхідністю забезпечення єдиної методики проведення розрахунків фі­нансових показників. Це означає, що потенційний інвестор або кредитор може самостійно за стандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку містить бізнес-план, оцінити фінансовий стан даного під­приємства та прийняти рішення щодо вкладання своїх коштів у даний про­ект. Тобто фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану.

- показники фінансового плану треба складати з перспективою принаймі на три роки з показниками: щомісячними - за перший рік. щоквар­тальними - за другий і третій роки;

- показники фінансового плану мають бути узгоджені з показника­ми інших розділів бізнес-плану. Зрозуміло, вони не можуть суперечити ін­формації наведеній в усіх інших розділах бізнес-плану;

- у фінансовому плані, як правило, опрацьовуються кілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробляти принаймі два варіанти фінансового плану: один - грунтується на консервативних припущеннях, а дру­гий - ураховує повний потенціал підприємства;

- у фінансовому плані треба (за можливістю) підкреслювати досто­вірність інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосе­редньо позначається на точності фінансових розрахунків. Інвестори часто проводять власні дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків у бізнес-плані. Тому у разі відхилення відповідних фінансових показників бізнес-плану - від середніх по галузі, до якої належить даний бізнес, обо­в'язково треба дати вичерпне пояснення цього.

При побудові фінансового плану необхідно поступово відповісти на наступні питання [5, С. 187]:

1. Охарактеризувати результативність майбутньої діяльності підпри­ємства з погляду формування і динаміки прибутку в плановому періоді:

- Якими передбачаються обсяги продажу продуктів (послуг) підпри­ємства в плановому періоді (за місяцями за перший рік і за кварталами за другий і третій роки)?

- На яких припущеннях грунтуються прогнози очікуваних обсягів продажу?

- Які прямі та операційні витрати на виробництво і реалізацію про­дуктів (послуг) підприємства прогнозується?

- Які будуть обсяги валового, операційного і чистого прибутку підприємства?

- Якими (згідно з графіком беззбитковості) мають бути обсяги про­дажу- підприємства, щоб воно стало прибутковим?

2. Поясніть, як саме узгоджуватимуться в часі грошові надходження й виплати підприємства протягом планового періоду:

- Скільки готівкових коштів буде у підприємства на початок кожного місяця протягом першого року його функціонування?

- Які грошові надходження й виплати плануються протягом кожного місяця?

- Коли (період) підприємство відчуватиме дефіцит (або надлишок) готівки?

- Скільки коштів потрібно взяти в борг на періоди дефіциту і коли вони будуть повернуті?

3. Охарактеризувати фінансовий стан підприємства на кінець кожного року планового періоду і дати оцінку очікуваної ефективності фінансової діяльності підприємства:

- Обчислити активи, пасиви і власний капітал підприємства на кінець кожного року планового періоду, скласти баланси.

- Чи буде підприємство спроможне сплачувати свої короткострокові боргові зобов'язання (яким є рівень ліквідності підприємства)?

- Чи буде підприємство спроможне виконувати свої довгострокові зобов’язання в міру настання строків платежів (яким є рівень платоспро­можності підприємства)?

- Якого рівня рентабельності прагне досягти підприємство в плано­вому періоді?

- Як розраховані фінансові коефіцієнти співвідносяться з показника­ми аналогічних підприємств та із середньогалузевими? Які коефіцієнти не збігаються і як це пояснити?

- Наскільки достовірними є передбачення й припущення, на яких грунтувалися фінансові розрахунки? У якому діапазоні можуть змінюва­тися ці передбачення і припущення, щоб реалізація даного підприємниць­кого проекту залишалася економічно доцільною?

4. Описуються фінансові потреби підприємства для здійснення проекту і передбачувані механізми повернення кредиторам та інвесторам їхніх кош­тів:

- Скільки коштів потрібно для фінансування даного підприємниць­кого проекту (у тому числі тих, що наявні в підприємця, і тих, що додат­ково потрібні)?

- Звідки передбачається одержати ці кошти?

- Якою є бажана форма участі кредиторів та інвесторів у проекті (участь в акціонерному капіталі, надання кредиту, лізинг тощо)?

- На які цілі буде витрачено залучені кошти?

- Як передбачається гарантувати кредит?

- Як і коли здійснюватиметься повернення коштів кредиторам та ін­весторам?

- Які вигоди матимуть кредитори та інвестори у разі їхньої участі в реалізації даного проекту?

Фінансовий план, зазвичай, складається з п'яти розділів:

І. План доходів і витрат (прибутків і збитків);

ІІ. План грошових надходжень і виплат (рух готівки);

ІІІ. Плановий баланс;

ІV. Основні очікувані фінансові коефіцієнти;

V. Джерела фінансування бізнесу.

Проте в деякий варіантах додається фінансова історія підприємства та оцінка ризиків.

План доходів і витрат є першим підрозділом фінансового плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів підприємства та його витрат за певний період. При складанні плану доходів і витрат потрібно дотримуватись певної послідовності.

1. Складаються прогнози обсягів продажутоварів (послуг) підпри­ємства для кожного виду продукції на три роки у вартісному вимірі. Прог­ноз продажу треба складати з кожного виду продукції з розбивкою по мі­сяцях за перший рік і кварталах за другий та третій роки.

2. Розраховуються прямі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. До прямих витрат відносяться витрати на основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, силову електроенергію, основну заробітну плату - виробничих робітників, нарахування на цю заробітну плату тощо, які використовуються на виробництво всіх видів продукції.

3. Розраховуються загальновиробничі (операційні) витрати на ви­робництво та реалізацію продукції (витрати на уп­равління підприємством (заробітна плата адміністративно-управлінського, допоміжного та обслуговуючого персоналу підприємства, нарахування на заробітну плату цих категорій персоналу); витрати на службові відряд­ження, витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, охорону праці, додаткові виплати, які передбачені колективним договором (дотації на харчування, медичне обслуговування тощо); рентні платежі, платежі за комунальні по­слуги, витрати на утримання офісу, витрати на рекламу, страхові платежі; амортизаційні відрахування; інші операційні витрати). Кожна із зазначених статей витрат розраховується окремо в розра­хунку на рік (або інший плановий період: місяць, квартал).

4. Розраховується величина операційного прибутку, який може отримати підприємство протягом року (або іншого планового періоду: мі­сяця. кварталу).

5. Розраховується сума сплати процентів за можливий кредит, який підприємство планує взяти для реалізації запропонованого підприєм­ницького проекту.

6. Розраховується прибуток підприємства до сплати податку на прибуток

7. Обчислюється величина податку з прибутку, який повинно сплачувати підприємство

8. Розраховується чистий прибуток, який буде отримувати під­приємство за формулою.

9. Розраховується точ­ка беззбитковості для кожного виробу, який планується виготовляти. Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу певного виду продукції підприємства повністю покри­вають витрати на її виробництво й реалізацію, тобто це така ситуація, коли підприємство не отримує прибутків, але не має і збитків. Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції певного виду має продати підприємство, щоб його витрати окупилися його доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме підприємству прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що підприємство нестиме збитки. У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можли­вість моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, її рівень прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток підприємства.

План доходів і витрат, ще не гарантує стабільної платоспроможності підприємства. Річ у тому, що готівка (гроші в касі та на банківському ра­хунку підприємства) - це зовсім не те саме, що прибуток. Обсяги готівко­вих коштів змінюються лише тоді, коли підприємство фактично отримує платежі або коли сама здійснює якісь виплати.

Продаж товарів (послуг) підприємства не завжди означає миттєве надходження грошей у касу або на рахунок підприємства. Оплата купленої продукції звичайно здійснюється не одразу, через певний час. З шшого боку, саме підприємство розраховується за рахунками не в момент їхнього надходження, а трохи пізніше. Навіть тоді, коли підприємство і не має про­блем зі збутом своєї продукції, виникає потреба в короткострокових кре­дитах для покриття поточних витрат підприємства.

Щоб гарантувати надійну роботу підприємства, складається план грошових надходжень та виплат. Головне завдання розробки плану по­лягає в узгодженні у часі грошових надходжень і виплат для забезпечення ліквідності підприємства в плановому періоді, тобто забезпечення постій­ної наявності на рахунку підприємства коштів, достатніх для розрахунків за його зобов язаннями.

План грошових надходжень і виплат дає змогу: визначити періоди, коли підприємство відчуватиме дефіцит або на­длишок готівки; обчислити, скільки коштів потрібно позичити на ці періоди; показати, на що ці кошти буде витрачено; з'ясувати, коли треба повертати позичені кошти.

План грошових надходжень і виплат складається на три роки: на перший рік - із помісячним розподілом, а на другий та третій роки - з поквартальним розподілом.

Щоб скласти план грошових надходжень і виплат, необхідно:

а) визначити готівкові кошти, шо будуть у розпорядженні підприєм­ства на початок розрахункового періоду;

б) обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надход­жень на підприємство протягом кожного місяця (надходження від продажу продукції чи надання послуг; кошти, отримані від дебіторів, готівка від продажу акцій; кошти, які власники додатково інвестують у підприємство; отримані кредити тощо);

в) розрахувати загальну суму всіх обов'язкових платежів під­приємства протягом кожного місяця;

г) визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов'язкових платежів підприємства за місяць. Якшо грошові надходження за місяць перевищують платежі, то підприємство має додат­ній потік готівки. Якщо грошові надходження за місяць менші за платежі, то підприємство має від'ємний потік готівки, який прийнято записувати в плані руху готівки у круглих дужках.

д) розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для цього до готівкових коштів на початок місяця додають додатній потік готівки або відраховують від'ємний потік готівки за відповідний місяць.

Плановий баланс підприємства складається, щоб отримати чітку кар­тину фінансового стану підприємства у випадку реалізації ним запропоно­ваної комерційної ідеї. Баланс підприємства складається щорічно на певну дату (як правило, за станом на 31 грудня).

Баланс є фінансовим документом, в якому кошти підприємства (у грошовій формі) згруповано як за їх складом і розміщенням, так і за джере­лами їх надходження. Баланс, зокрема, показує: активи підприємства, тобто всі ті ресурси (кошти), які підприємст­во має у своєму розпорядженні; пасиви, тобто всі зобов'язання підприємства перед постачальника­ми. кредиторами, власниками; власний капітал, тобто все те. що може залишитись на підприємстві в результаті діяльності; інші статті. У текстовій частині даного підрозділу- подаються пояснення, які розшифровують припущення щодо окремих статей планового балансу.

Активи підприємства складаються з поточних (готівка, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріальні запаси, попередньо сплачені витрати, інші) та постійних активів (земля, будівлі та споруди, обладнання, нематеріальні активи). Пасиви підприємства складаються з поточних (кредиторська заборгованість підприємства, заборгованість податковим органам, видатки, що нараховані до виплати) та довгострокових (векселі до оплати, кредити, отримані під заставу майна та гарантії інших осіб). Зобов’язання перед власниками - це власні кошти підприємства, які складаються з статутного капіталу, нерозподіленого прибутку.

З метою привертання уваги зацікавлених осіб до бізнес-проекту у фі­нансовому плані, зазвичай, наводяться розрахунки та співвідношення ос­новних фінансових коефіцієнтів. Всі фінансові коефіцієнти бажано згру­пувати у три групи: коефіцієнти, що відбивають інтереси короткострокових кредито­рів; коефіцієнти, шо відбивають інтереси довгострокових кредиторів (інвесторів); коефіцієнти, що відбивають інтереси власників підприємства.

Короткострокових кредиторів, насамперед, цікавить ліквідність підприємства, тобто здатність підприємства виконувати свої короткостро­кові зобов'язання. До фінансових коефіцієнтів, що відображають інтереси коротко­строкових кредиторів, відносяться: чистий оборотний капітал, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової (миттєвої) ліквідності.

До фінансових коефіцієнтів, що відображають інтереси довгост­рокових кредиторів (інвесторів), відносяться: коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт співвідношення довгострокових боргів і власного капі­талу.

Власників бізнесу, насамперед, цікавить ефективність функціонуван­ня підприємства, його здатність забезпечити отримання значних дивідендів (або процентів) на вкладений капітал. До основних фінансових показників, які цікавлять власників бізнесу і які об'єднані в групу показників рентабе­льності, відносяться: коефіцієнт валового (загального) прибутку; коефіцієнт операційного прибутку; коефіцієнт чистого прибутку; окупність інвестицій; окупність власного капіталу.

Наприкінці бізнес-плану мають бути узагальнені й охарактеризовані потреби підприємства у фінансових ресурсах, які. власне, підприємство й прагне отримати завдяки поданому бізнес-плану, а також план повернення кредиторам та інвесторам їхніх коштів. Тобто, в кінцевому підрозділі фі­нансового плану підприємець має викласти свої пропозиції шодо: загальних фінансових потреб підприємства в плановому періоді; бажаних умов і порядку отримання фінансових коштів; умов та термінів повернення коштів кредиторам та інвесторам, а також сум їхніх передбачуваних доходів.

В бізнес- плані необхідно: чітко викласти бажані умови та порядок отримання необхідних фінансових коштів; визначити той процент за кредит або частку участі в прибутках, шо їх власники бізнесу можуть запропонувати кредиторам чи інвесторам.

Головне завдання тут - окреслити основні параметри майбутньої угоди та визначити справедливу ціну за кредит або ту частку бізнесу, якою підприємець збирається поступитися.

Завершується даний підрозділ визначенням умов та термінів повер­нення коштів кредиторам та інвесторам. Доцільно навести графік пога­шення заборгованості, умови сплати суми боргу, умови сплати процентів за кредит.

5. Багаточисленні документи, схеми та додатки заборонено розміщувати в головній частині бізнес-плану. Тому цю інформацію доцільно виносити в додатки, які включають всі записи, які підтверджують заяви та звіти, що представлені в основному тексті. Сюди можна також вносити брошури, журнальні статті, технічну документацію, результати ринкових досліджень. Проте тут повинна бути лише та інформація, яка цікавить читача.

Банкіри та інвестори часто вимагають, щоб на початку цього розділу знаходився перелік підтверджуючих документів. Зазвичай у додатки виносяться копії контрактів та договорів про лізинг, звіти кредитоспроможності та податкові декларації, юридичні документи, рекомендаційні листи, власні фінансові звіти, резюме з інформацією про менеджерів та провідних співробітниках. В той же час не варто перевантажувати бізнес-план додатками, а краще створити додатковий перелік документів, які можна буде надати за запитом.

Резюме з інформацією про менеджерів та провідних співробітниках повинно обмежуватись 1-2 сторінками і складатись з загальної інформації про навички та кваліфікацію, досвід ведення бізнесу та роботи в інших компаніях, спеціальні навички, освіта, інтереси та нагороди.

До додаткових документів можуть відноситись такі: короткий опис рахунків кредиторів (враховуючи графік платежів), короткий опис рахунків дебіторів (враховуючи прострочені борги), оцінки (власності, устаткування), результати дослідження конкуренції, перелік банківських рахунків, опис характеристики та відмінних переваг продуктів, опис моделі бізнесу, звіт про кредити по відкритим рахункам, опис інвестиційного портфелю компанії, порівняльний опис характеристик конкурентів, консалтингові звіти та дослідження, схеми (дизайн продукту, план виробничих приміщень, логотип, план виробничого процесу), інформація про галузь, цінова ситуація в галузі, посадові інструкції для менеджерів, макети реальних брошур, що рекламуют продукти чи послуги, перелік фактичних чи потенційних постачальників, копії електронних документів та повідомлень (потенційні замовлення, подяки споживачів, листи підтримки), перелік і опис основних обов’язків (враховуючи іпотечні кредити), оцінка приватної власності (яка при потребі може стати забезпеченням кредиту), фотокартки (району розташування, виробничих цехів, продуктів, приміщень), перелік капітальних активів (опис, вік, серійні номери), прайс-листи (що підтверджують оцінку витрат), опис запасів (тип, дата випуску, вартість), опис засобів по покращенню власності, що арендується, перелік потенційних споживачів, плани місця розташування, журнали, газети і торгові видання, що публікували статті про компанію, її продуктах чи послугах, спеціалізації продуктів, результати тестування продукції, графік рекламних акцій, технічна документація, фінансові звіти подібних компаній, результати проведення фокусгруп, маркетингові та демографічні дослідження.

Переглядів: 2403

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.