Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Суб’єкти правовідносин у сфері авторського права та суміжних прав

 

Питання суб’єктів творчої діяльності, їх правового режиму, особливостей охорони піднімають у своїх працях такі відомі вчені в галузі права інтелектуальної власності як Мельник О. М., Шишка Р. Б., Глухівський Л. І., Підопригора О. А., Підопригора О. О. та ряд інших.

Перший аспект, проблеми свободи творчості, - на думку Шишки Р. Б., - полягає в тому, що творчість - це здебільшого юридично значуща поведінка суб’єкта права, яка пов’язується з його юридичними властивостями: правоздатністю і дієздатністю. Стосовно творчості це не зовсім правильно. Право на творчість не залежить ні від правоздатності, ні від дієздатності особи.

Другий аспект проблеми суб’єкта творчості полягає у залученні до цієї діяльності тварин: мавп, слонів, дельфінів і т.д. та оцінки такої діяльності. Ця проблема не варта була б уваги, якби це було лише елементом розваги і “написані” тваринами картини не реалізовувались хоча б за символічну ціну.

Третій аспект – творчість людини під впливом психічних контактів із тваринами, особливо дельфінами. При спілкуванні з ними у людини може поліпшуватися здоров’я, виникають естетичні враження та відповідні асоціації, що можуть особливим чином впливати на пересічні особливості людини.

Четвертий аспект – залучення до творчості штучного інтелекту. Безумовно, що електронна машина може відтворити те, що задано їй програмою. З часом роль та значення комп’ютерних технологій у творчому процесі зростатиме в геометричній прогресії. Тому, - на думку Шишки Р. Б., - рано чи пізно постане питання про партнерство зі штучним інтелектом, необхідність узгоджувати самоусвідомлення його як творчої особистості із потребами людини.

П’ятий аспект творчості – оцінка творчості інших цивілізацій. Так, ряд витворів не мають пояснення з точки зору можливостей людини на ті часи. Не виключено й інші прояви такої творчості.

“Творцем” є й сама природа. Форма каміння, його внутрішній малюнок, узор, природна панорама тощо стали реальністю.

Вирішальне значення при цьому залишається все-таки за людиною. Лише вона здатна створити результат творчої діяльності, адже вся інша творчість – похідна від людини.

Проблема суб’єкта права інтелектуальної власності, - на думку Шишки Р. Б., ускладнюється й тим, що в мистецтві кінцевий результат залежить не тільки від ідеї, хай навіть геніальної, а від здатності і можливості її довести до глядача та репрезентувати найкращим чином через виконавську майстерність. У цьому процесі зайнята значна кількість людей, кожен з яких привносить у кінцевий результат свою частку творчої праці.

Проте, не зважаючи на кількість науково обґрунтованих підходів до розуміння суб’єктів права інтелектуальної власності, у відповідності до чинного законодавства первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Сергєєв О. П. визначає право авторства як юридично забезпечену можливість особи вважатися автором твору та вимагати визнання свого авторства іншими особами.

Мельник О. М. зазначає, що лише дійсний творець того чи іншого твору вправі називати себе його автором. Право авторства, на її думку, засвідчує факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Авторами можуть бути тільки люди незалежно від їх правового, соціального, політичного статусу, тощо. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Згідно із ст. 435 ЦК України суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Так, наприклад, авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію і текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Перекладачі або автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки.

Отже, право авторства є невід’ємним від особистості автора. Воно може належати лише дійсному творцю і є невідчужуваним, таким, що не передається за будь-яких обставин, у тому числі за договором чи у порядку спадкування. Крім того, від даного права не можна відмовитись. Воно породжується самим фактом створення твору і не залежить від його оприлюднення, використання тощо.

Для визнання особи автором твору не вимагається виконання будь-яких умовностей. Право авторства виникає з моменту створення твору, діє протягом всього життя автора, а після його смерті охороняється безстроково. За відсутності доказів іншого автором твору образотворчого мистецтва вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Для визнання творцем того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності чинним законодавством не вимагається наявність його дієздатності. Автором можуть бути не тільки неповнолітні, а й малолітні діти, а також недієздатні з інших підстав.

Суб'єкт авторського права для засвідчення факту авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Існує окремий правовий статус суб’єктів, які створили об’єкт авторського права у співавторстві.

Згідно із нормами чинного законодавства під співавторами розуміють осіб, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Ще одним із суб’єктів права інтелектуальної власності є роботодавець. У сучасних умовах переважна більшість об’єктів права інтелектуальної власності створюється у порядку виконання службових обов’язків, тому проблемним залишається питання майнових прав авторів і роботодавців на об’єкти створені у зв’язку з виконанням трудового договору. Так, ч.2 ст. 429 ЦК "Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору" встановлює припис, за яким майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, котрий створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не передбачено договором.

Службовим визнається твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Так, згідно із ст. 16 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору.

Згідно із чинним законодавством виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) або цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Так, при укладенні трудового договору роботодавець та працівник можуть самостійно врегулювати питання про розподіл майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Зокрема, вони можуть домовитись про те, що виключні майнові права на об’єкти права інтелектуальної власності, які будуть створені працівником у зв’язку із виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом), повністю переходитимуть до роботодавця.

Проте, не завжди роботодавець та працівник з приводу цього питання фактично можуть дійти взаємної згоди. Адже стосовно того, кому належатимуть майнові права інтелектуальної власності на об’єкт права інтелектуальної власності, створений у зв’язку із виконанням трудового договору, роботодавець та працівник мають зовсім протилежні інтереси. Роботодавець завжди зацікавлений лише у особистому володінні майновими правами щодо об’єкта права інтелектуальної власності, який створено його працівником. Водночас працівник зацікавлений у спільному володінні правами на створений ним об’єкт права інтелектуальної власності та у отриманні прибутку від його використання або ж у отриманні, крім заробітної плати, винагороди відповідно до економічної вартості такого об’єкта. Отже, якщо працівник не погоджуватиметься укласти договір про передання (відступлення) роботодавцеві майнових прав на створений ним об’єкт права інтелектуальної власності, роботодавець фактично не матиме права наполягати на укладенні договору на умові, що працівник відмовлятиметься на користь роботодавця від виключних майнових прав інтелектуальної власності. Адже відповідно до змісту ст. 21 Кодексу законів про працю України розподіл прав на об’єкти права інтелектуальної власності не охоплюється поняттям трудового договору (контракту), а тому не може бути його предметом. Така умова може міститися лише у цивільно-правовому договорі про передання виключних майнових прав (ст. 1113 ЦК України), на укладенні якого роботодавець не зможе наполягати у разі незгоди працівника. Таким чином, питання про розподіл майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності, які можуть бути створені у зв’язку із виконанням трудового договору, роботодавець і працівник можуть вирішити тільки шляхом укладення за взаємною згодою окремо цивільно-правового договору.

Надання охорони об’єктам суміжних прав, як відомо, відбулося недавно. До 1993 року Україна не знала правового режиму охорони суміжних прав.

Суб’єктами суміжних прав визнаються виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань.

Виконавцями Закон України «Про авторське право і суміжні права» визнає акторів (театру, кіно тощо), співаків, музикантів, танцюристів та інших осіб, які виконують роль, співають, читають, рекламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва або твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми, а також диригенти музичних і музично-драматичних творів. Отже, виконавцями визнаються особи, що виконують твір, незалежно від своєї професійної належності. Виконання є реалізацією твору літератури і мистецтва.

Суб’єктами суміжних прав є також виробники відеограм і фонограм.

Виробником фонограм є фізична чи юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Виробником відеограми є фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання чи будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Суб’єктами суміжних прав може бути інша особа, яка набула ці права за договором чи законом.

Держава стає суб’єктом авторських чи суміжних прав і у разі їх спадкування за законом чи за заповітом.

Суб’єктами суміжних прав є також організації мовлення. Організаціями мовлення (телебачення і радіомовлення) є Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія - державні телерадіоорганізації, що ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні Верховній Раді України та Президенту України.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права.

Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.

Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "P", обведена колом, (зображення знака не наводиться); імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права; рік першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

Отже, виконавцем є: актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Окремим суб’єктом в сфері охорони авторських і суміжних прав є Державний департамент інтелектуальної власності. Він забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує ще такі функції як: реалізує моніторинг застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав; веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу; здійснює контроль; здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між організаціями колективного управління; організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, та інше.

Українське агентство з авторських і суміжних прав є основною ланкою охорони авторських прав. Воно належить до компетенції Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності.

Виконує наступні функції: забезпечення охорони авторських і суміжних прав; державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури та мистецтва; забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об’єкти авторських і суміжних прав; управління майновими правами авторів або їх правонаступників на колективній основі; надання допомоги авторам та іншим правовласникам авторських і суміжних прав та ін.

До структури органів, які забезпечуюють охорону авторського права і суміжних прав слід також віднести і мережу недержавних організацій, що складається з таких творчих спілок: Національна спілка письменників України, Національна спілка театральних діячів України, Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва України, Національна спілка архітекторів України, Національна спілка композиторів України, Спілка фотохудожників України, Національна спілка журналістів України, Всеукраїнська спілка кобзарів, Спілка рекламістів України, Всеукраїнська музична спілка, Спілка дизайнерів України, Український фонд культури, Національна ліга українських композиторів.

 

Питання до обговорення:

 

1. Дайте правову характеристику об’єктам авторського права та суміжних прав?

2. Визначте систему органів охорони інтелектуальної власності?

3. Розкрийте зміст права на визнання особи творцем об’єкта авторського права?

4. Проаналізуйте стан правової охорони об’єктів суміжних прав?

5. Охарактеризуйте правовий статус суб’єктів авторського і суміжного права?

Вирішіть тестові завдання:

 

1. Виберіть вірну відповідь. Який об’єкт не належить до об’єктів авторського права:

а) виступи проповіді;

б) комп'ютерні програми;

в) бази даних;

г) виконання.

 

2. Виберіть вірну відповідь. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є:

а) автор твору;

б) роботодавець;

в) виконавець;

г) виробник фонограм.

 

3. Виберіть невірну відповідь. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і діалогів;

в) роботодавець;

г) виробник фонограм.

 

4. Виберіть вірну відповідь. Об'єктами авторського права є:

а) повідомлення про новини дня або поточні події;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) винаходи, корисні моделі;

г) фотографічні твори.

5. Виберіть вірну відповідь. Об’єктами суміжних прав не є:

а) виконання;

б) програми організацій мовлення;

в) відеограми;

г) аудіовізуальні твори.

 

6. Виберіть вірну відповідь. Право авторства на проект офіційного документу належить:

а) державному органу, за дорученням якого розробили проект;

б) особі, яка створила проект (розробник)

в) міжнародній організації, за дорученням якої розробили проект.

 

7. Виберіть вірну відповідь. Не являються об’єктами авторських прав твори:

а) народної творчості;

б) драматичні;

в) музичні;

г) сценаричні.

 

8. Виберіть вірну відповідь. При підготовці офіційного документу державним органом до нього можуть вноситися доповнення та зміни на розсуд:

а) розробника документу;

б) особи, яка здійснює корегування цього документу;

в) особи, яка рецензує цей документ;

г) державного органу, який здійснює підготовку цього документу.

 

9.Виберіть вірну відповідь. Авторські права на інтерв’ю належать особам:

а) яка надала інтерв’ю та провела його;

б) яка надала інтерв’ю та організувала його;

в) яка провела інтерв’ю та надала технічне сприяння в його проведенні;

г) яка організувала інтерв’ю та надала технічне сприяння в його проведенні.

 

10. Виберіть вірну відповідь. Внесення змін, скорочень або доповнень у твір, який використовується після смерті його автора, допускається з дозволу правоволодільця у випадках коли це:

а) не суперечить волі автора, яка була виражена при житті;

б) обговорювалося з автором перед його смертю;

в) передбачено в заповіті автора;

г) не порушує цілісність сприйняття твору.





Переглядів: 428

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.