Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Міжнародно-правові акти у сфері авторського права та суміжних прав

Проблема міжнародної охорони авторських прав особливо гостро дала про себе знати в одномовних країнах (Франція, Бельгія, Німеччина, Австрія, Великобританія, США, Канада, та інші). Залишені без правової охорони книги передруковувались в інших країнах з мінімальними затратами, великими тиражами. Незаконне видання (контрафакція) літературних творів без дозволу власника авторських прав і без виплати гонорарів приводила до розорення видавництв із інших країн.

Метою такої конвенції з самого початку було призначення узгоджених національних законів і встановлення міжнародних рівнів охорони авторських прав. Були проведені три дипломатичні конференції (1884, 1885, 1886 рр.), на останній із них був підписаний першопочатковий текст Бернської конвенції по охороні літературних і художніх творів від імені Бельгії, Франції, Німеччини, Великобританії, Гаїті, Ліберії, Іспанії, Швейцарії, Тунісу. Країни, які приєдналися до Бернської конвенції, створили Бернський союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори. Адміністративні функції цього союзу виконує Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності (ВОІВ ).

Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав сприяє розвитку і взаємному збагаченню літератури, науки і мистецтва, поширенню і забезпеченню правомірного використання творів літератури, науки і мистецтва.

Бернська конвенція охороняє будь-яку оригінальну продукцію в літературі, науковій та художній галузях, тобто літературні та художні твори. Мета Бернської конвенції, як вказано в її преамбулі, складається із можливих більш ефективних шляхів захисту прав авторів на їх літературні та художні твори. Конвенція ґрунтується на трьох основних принципах:

1. Національного режиму – кожна країна, яка бере участь в цій Конвенції повинна захищати праці в інших країнах в тій же мірі, в якій вона захищає праці своїх власних громадян;

2. Авторського захисту – надання захисту не залежить від дотримання яких-небудь формальностей;

3. Мінімальних стандартів – закони кожної країни повинні забезпечувати деякі основні гарантовані “базові” рівні захисту авторських прав.

При визнанні суб’єктів охорони Бернська конвенція використовує територіальний принцип, згідно з яким перевага віддається “країні походження“ першого видання твору (ст. 3 Конвенції). Автори із числа громадян країн Бернського союзу користуються в інших країнах Союзу у відповідності до створених ними творів права на які надаються в теперішній час або будуть надаватися в майбутньому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо які надані Конвенцією (ст. 5 Конвенції). Також охорона надається авторам – громадянам країн, які не є членами Бернського союзу, якщо їх твори вперше були опубліковані в одній із країн Союзу.

Поява нових технічних засобів використання творів, вимога постійного їх врегулювання зазнала свого належного регулювання в Бернській конвенції, у зв’язку з чим вона поступово доповнювалась і переглядалась на міжнародних конференціях в 1896, 1908, 1914, 1928, 1948, 1967 і 1971 рр. , щоб забезпечити адекватну охорону авторських прав в умовах прискореного технологічного розвитку.

Так, Римська конвенція про охорону інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і мовленнєвих організацій 1961р. (далі Римська конвенція) в цілому будується на принципах, аналогічно використаних в Бернській конвенції. Однак у Римській конвенції набагато більший об’єм займає так зване дискреційне регулювання. В деяких випадках Римська конвенція виходить із можливості введення взаємних обмежень або встановлюють правила які мають рекомендаційний характер і дозволяють країнам самостійно вирішувати ряд питань про мінімальне гарантування рівнів охорони.

В галузі суміжних прав діє також Конвенція про охорону виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971р. і Конвенція про розповсюдження несучих програмних сигналів, які передаються через супутник 1974р.

Міжнародна охорона авторського права та суміжних прав сприяє розвитку літератури, мистецтва, науки та поширенню і забезпеченню використання літературних, музичних, художніх, фонографічних творів, комп’ютерних програм, виконань тощо.

В 1967 році в Стокгольмі було підписано Конвенцію, яка започаткувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ ) – міжнародну управлінську організацію, спеціалізований заклад ООН (з 1974р.).

Членами ВОІВ є майже всі країни світу, її основна мета – захист всіх прав інтелектуальної власності, в тому числі і через функції, направлені на гармонізацію національного законодавства в цій сфері.

Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності була підписана на Дипломатичній конференції в Стокгольмі у 1967 році. ВОІВ розпочала діяльність з 1970 року, а в 1974 році вона одержала статус однієї з І6-ти спеціалізованих організацій ООН.

Головними цілями ВОІВ є:

- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їхньої взаємної користі на основі поваги їхнього суверенітету і рівності;

- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

- модернізація і підвищення ефективності адміністративної діяльності договірних Союзів, створених у сфері охорони промислової власності, а також охорони літературних і художніх творів, при повній повазі самостійності кожного із Союзів.

Діяльність ВОІВ спрямована на: сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і міжнародними організаціями; забезпечення адміністративного співробітництва між Союзами в сфері охорони інтелектуальної власності, тобто Союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також у рамках угод, підписаних членами Паризького Союзу.

Контроль за діяльністю Союзів здійснюється керівними органами ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави - члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького чи Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни.

Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на черговій сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний Директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро" і знаходиться в Женеві.

У складі ВОІВ працює Арбітражний і посередницький центр, що є частиною Міжнародного бюро. Центр надає послуги з врегулювання комерційних суперечок між приватними сторонами з питань інтелектуальної власності.

Україна з 1993 року входить до складу Координаційного комітету ВОІВ, є членом Постійних комітетів ВОІВ з питань інформації у сфері промислової власності, а з 1995 року - Постійного комітету ВОІВ з співробітництва з метою розвитку в сфері авторського права і суміжних прав.

ВОІВ надає Україні істотну консультативну, методичну, технічну і фінансову допомогу. ВОІВ виконує адміністративні функції наступних Союзів і Договорів у сфері охорони промислової власності: Паризької Конвенції про охорону інтелектуальної власності; Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків і Протоколу до неї; Мадридської угоди про недопущення помилкових зазначень походження товарів, що вводять в оману; Договору про охорону олімпійського символу; Договору про патентну кооперацію (Договору РСТ); Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури; Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків; Лісабонської угоди про охорону місць походження товарів і їхньої міжнародної реєстрації; Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію; Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для цілей реєстрації знаків; Віденської угоди про заснування Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків для товарів; Локарнської угоди про введення Міжнародної класифікації промислових зразків; Міжнародної конвенції про охорону літературних і художніх творів; Договору ВОІВ про авторське право; Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців; Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного використання їхніх фонограм; Брюссельської конвенції про поширення програм сигналів, переданих через супутники; Договору ВОІВ про виконання і фонограми.

Питання до обговорення:

1. Проаналізуйте обсяг майнових і немайнових прав суб’єктів авторського права.

2. Проаналізуйте обсяг майнових і немайнових прав суб’єктів суміжних прав.

3. Охарактеризуйте основні міжнародно-правові угоди в системі охорони авторського права і суміжних прав?

4. Охарактеризуйте зміст права на недоторканість твору?

5. Визначте об’єкти, які не охороняються авторським правом?

Вирішіть тестові завдання:

1. Виберіть невірну відповідь. До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом виконання;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом,

г) вимагати визнання того факту, що організація мовлення є виконавцем твору.

2. Виберіть вірну відповідь. Авторське право діє протягом:

а) усього життя автора;

б) протягом 70 років після створення твору;

в) протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

г) протягом усього життя автора і 50 років після його смерті.

3. Виберіть вірну відповідь.Майнові права виконавців охороняються:

а) протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

б) протягом усього життя автора і 50 років після його смерті;

в) протягом 50 років від дати першого запису виконання.

4. Виберіть вірну відповідь.Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), була підписана на Дипломатичній конференції в Стокгольмі у:

а) 1967 році, б) 1986 році,

в) 1968 році, г) 1978 році.

5. Вставте вірну відповідь. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через___________ років після того, як твір було оприлюднено:

а) 50 років; в) 70 років;

б) 30 років; г) 60 років.

6 Виберіть вірну відповідь. Не допускається звернення стягнення на:

а) право вимоги автора за договором про передачу виключного права на твір іншій особі;

б) виключне право на твір яке належить автору;

в) право вимоги автора за ліцензійним договором;

г) доходи від використання твору.

7. Виключне право на науковий твір, літератури або мистецтва діє на протязі життя автора і після його смерті, рахуючи з першого дня року наступного за роком смерті автора на протязі:

а) 20 років; б) 30 років;

в) 50 років; г) 70 років.

8. Виберіть вірну відповідь. На твір, якій було опубліковано анонімно або під псевдонімом строк дії виключного права закінчується з моменту його правомірного опублікування через:

а) 5років; б) 20 років;

в) 50 років; г) 70 років.

9. Виберіть вірну відповідь. Авторство, ім’я автора та недоторканість твору охороняються на протязі:

а) 50 років; б) 70 років;

в) 100 років; г )необмеженого строку.

10 Виберіть вірну відповідь. Умови та порядок використання творів, які перейшли після закінчення строку дії виключного права в суспільне надбання, встановлюються:

а) Багатосторонньою угодою (СНД) “Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав”

б) Цивільним процесуальним кодексом України;

в) Законом України “Про авторське право і суміжні права”;

г) Цивільним кодексом України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.