Загальна характеристика та структура права промислової власності

Сучасне виробництво потребує від науки все нових науково-технічних розробок і досягнень, численних новітніх рішень. Нові товари та засоби виробництва відіграють надзвичайну роль в оновленні та заміні застарілих промислових технологій, і, таким чином, є найбільш ефективним засобом використання виробничих галузей економіки.

Права промислової власності – це суб’єктивні права на різного роду результати інтелектуальної творчості – технічні і нетехнічні, яким надається спеціальна правова охорона у зв’язку з їх важливим значенням для господарської діяльності та виробництва.

Об’єкти права промислової власності це — один із видів інтелектуальної власності, які є результатами науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій сфері діяльності людей. До об’єктів промислових прав відносяться технічні рішення, які використовуються у виробництві: винаходи і “ноу-хау”, промислово-естетичні рішення, які прийнято називати промислові зразки.

Об’єктами промислових прав є також застосовувані в господарському обігу, з одного боку, торговельні марки і зазначення місць походження товарів, а з іншого боку – комерційні (фірмові) найменування. До промислових прав відноситься і право захисту проти діяльності, яка являє собою недобросовісну конкуренцію.

Традиційно в інститут промислової власності включають, - на думку Підопригори О. О.:

а) патентне право, що регулює майнові, а також пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Необхідно сказати, що термін патентне право зовсім недавно з'явився в системі цивільного права України. Як і авторське право, патентне право є одним з відносно відособлених інститутів українського цивільного права. Доцільність виділення в структурі права промислової власності об’єктів патентного права полягає в тому, що усі вони є результатами науково-технічної діяльності та охороняються патентом, хоча сорти рослин і породи тварин, які є результатами селекції, також охороняються патентом, проте вони не є результатами науково-технічної дільності і тому не відносяться до групи об’єктів в патентного права;

б) інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої продукції, що стосується таких об'єктів, як комерційне (фірмове) найменування, торговельні марки (товарний знак, знак обслуговування), географічні зазначення (зазначення походження товару);

в) інститут охорони нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, а саме: наукових відкриттів, комерційної таємниці (ноу-хау), топографій інтегральних мікросхем (за російським законодавством – топографій інтегральних мікросхем), селекційних досягнень (сортів рослин і пород тварин), раціоналізаторських пропозицій.

Характерно, що для об'єктів промислової власності реєстрація має засвідчуюче значення: без її проходження й одержання спеціального акта виключне право за творцем відповідного інтелектуального продукту або за іншою уповноваженою особою не визнається. Незалежно від найменування охоронного документа – патент, свідоцтво, - він є індивідуальним актом уповноваженого державного органу, що засвідчує пріоритет, виключні права його володільця, а іноді встановлює авторство і кваліфікує сам результат інтелектуальної діяльності як такий (наприклад, патент на винахід). Термін дії документа, а, отже, і правового захисту відповідних суб'єктивних прав з боку держави обмежений часовими рамками. Термін правової охорони є припинювальним для таких об'єктів як винаходи (20 років), корисні моделі (10 років), а також топографії інтегральних мікросхем (10 років). Для інших об'єктів промислової власності передбачено можливість його продовження за умови внесення платежів за підтримання чинності охоронного документа (для промислових зразків у даний час установлено 10-річний термін дії патенту з можливістю його продовження за клопотанням власника).

Проте, проходження реєстраційної процедури не є обов’язковою умовою для усіх об’єктів промислової власності. Зокрема, для правової охорони комерційних (фірмових) найменувань законодавством не передбачено здійснення яких-небудь обов'язкових дій.

Право на фірму і її захист виникає з моменту фактичного використання фірмового найменування, тобто практично з моменту державної реєстрації юридичної особи, і для реалізації даних прав відсутня вимога одержання спеціального документа. Не встановлено реєстраційної форми охорони і для комерційної таємниці (ноу-хау), раціоналізаторських пропозицій, правове положення яких засвідчується й регулюється локальними нормативними актами господарюючих суб’єктів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.