Правова охорона торговельних марок

До засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг більшість вчених відносять торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення. Критерієм їх обєднання є їхнє призначення, адже вони направлені на індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг.

Найбільш поширеним серед цієї групи об’єктів є торговельна марка. Торговельна марка – найбільш точний переклад англійського “trademark”, це загальноприйнятий світовий термін в українське законодавство вперше уведений в 2003 році із прийняттям ЦК України.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Проте, на практиці, більш вживаним у літературі є термін - знак для товарів і послуг, а міжнародним законодавством вживається термін товарний знак.

Роль і значення торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в умовах ринкової економіки важко переоцінити. Його функції багатоаспектні. При цьому ринок накладає на знак свою специфіку. Прийнято вважати, що торговельна марка виконує такі функції: вирізняльну, інформативну, рекламну, охоронну, гарантійну і психологічну.

Окремі фахівці дещо по-іншому визначають основні функції торговельної марки: позначення виробника чи продавця (відрізняльна функція), реклама товарів (рекламна функція), підвищення якості продукції (стимулювальна функція), захист прав виробника чи продавця (охоронна функція), позначення певного виду товарів (індивідуалізуюча функція), впорядкування випуску і збуту товарів (регулятивна функція), естетичного виховання (культурно-просвітницька функція).

Усі торговельні марки за формою виразу поділяються на словесні, зображувальні і об’ємні і комбіновані.

Словесні знаки більш ефективні як такі, що легко сприймаються зором та слухом. Вони більш виразні, легше запам’ятовуються, вимовляються. Серед словесних знаків часто зустрічаються імена великих людей – Наполеон, Колумб, Хмельницький та інші. Найбільш ефективним і поширеним об’єктом торговельних марок є словесні позначення. Їх кількість в загальній масі товарних знаків у країнах з високорозвиненою економікою досягає 70%.

Зображувальними знаками для торговельних марок можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення. В історії торговельних марок вони найдавніші. Часто це буває результат образотворчої діяльності і в такому разі, таке позначення може стати об’єктом авторського права. Зображення може стосуватися фігур людей, тварин, птахів, бути орнаментом, стилізованим зображенням тощо. Зображувальний знак має бути обов’язково новим, тобто оригінальним, відрізнятися від інших зображувальних знаків. Безперечно, такий знак має бути придатним для маркування товарів чи послуг, тобто бути технологічним.

Найчастіше об’ємний знак торговельної марки повторює форму самого виробу або його упаковки, що характеризується тримірністю. Найбільш поширеними об’ємними знаками для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або пляшки для спиртних напоїв.

Разом з тим й інші просторові позначення, як трьохпроменева зірка на автомобілях “Мерседес”, можуть служити як торговельні марки.

Комбіновані знаки є поєднанням словесного і зображувального позначень, тобто вони складаються із двох частин – словесної і зображувальної, які мають і смислове значення. Зображувальна частина в основному, ілюструє словесну частину позначення. Обидві частини, безперечно, мають бути пов’язані композиційно і сюжетно та складати єдине ціле. Комбіновані торговельні марки (товарні знаки) у свою чергу, поділяються на три види: позначення, в яких переважає словесна частина; позначення, в яких мають місце змішування словесного і зображувального позначень з метою їх спільного впливу; позначення, в яких переважає зображувальна частина.

Особливістю прав на торговельну марку є те, що на даний об’єкт відсутні немайнові права, а присутній лише комплекс майнових прав, так як щодо їх створення немає такої ознаки як творчий характер і немає суб’єкта творчості - творця. Крім того, права на торговельну марку набуваються на підставі: подання в установленому порядку заявки на торговельну марку, що містить позначення, яке відповідає поняттю торговельної марки; міжнародної реєстрації, що містить позначення, яке відповідає поняттю торговельної марки; визнання торговельної марки добре відомою в Україні; передання цих прав відповідно до закону; переходу цих прав внаслідок припинення юридичної особи, в порядку успадкування та на інших підставах, встановлених законом; рішення суду.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та юридичним особам. Взаємовідносини між ними при користуванні маркою визначаються угодою. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватися і розпоряджатися маркою на свій розсуд, але жоден із них не має права давати дозвіл тобто видавати ліцензію на використання марки без згоди решти власників свідоцтва.

Іноземні юридичні та фізичні особи теж можуть бути суб’єктами прав на торговельну марку за тих самих умов, що й громадяни України.

Не можуть бути суб’єктами прав інтелектуальної власності на торговельну марку релігійні організації, фонди та інші некомерційні юридичні особи, які не виробляють товарів та не надають послуг.

Правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Також не можуть одержати правову охорону позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема, вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товару істотну цінність.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одної торговельної марки. Вона складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію торговельної марки; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати торговельну марку. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється Установою.

Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті), які проводяться закладом експертизи. Видача свідоцтва здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності у місячний строк після державної реєстрації марки. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Права на торговельну марку належать власнику прав на торговельну марку, під яким розуміється володілець відповідного свідоцтва на торговельну марку, володілець міжнародної реєстрації, особа, торговельну марку якої визнано добре відомою в Україні, або особа, якій це право передане чи перейшло відповідно до законодавства.

Власник прав на торговельну марку здійснює свої права на власний розсуд, із додержанням при цьому прав інших осіб.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законодавством.

Використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого зареєстровані права на торговельну марку, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої права на торговельну марку зареєстровані; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі торговельної марки, права на яку зареєстровані, а також у формі, що вирізняється лише окремими елементами від торговельної марки, права на яку зареєстровано, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законодавством. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законодавством.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Однак, важливо зазначити, що сфера дії права на торговельну марку обмежується: переліком товарів, зазначених у свідоцтві; територією країни реєстрації; строком, на який даний торговельний знак зареєстрований.

Використання торговельної марки - це не тільки право, а й обов’язок її володільця. Використовуючи торговельну марку, її володілець може проставляти на позначенні і попереджувальне маркування. Таке маркування вказує на те, що дана торговельна марка зареєстрована в Україні. Попереджувальне маркування дозволяє відокремити торговельну марку серед інших позначень, якими маркується товар або його упаковка. З одного боку, це додаткова реклама певних товарів або послуг, а з іншого, - це можливість оперативно встановити факт реєстрації торговельної марки.

Порядок нанесення попереджувального маркування в законодавстві чітко не врегульовано. Зазначається тільки те, що володілець свідоцтва має право проставляти поряд зі знаком для товарів і послуг попереджувальне маркування, яке вказує на те, що ця торговельна марка (знак) зареєстрований в Україні (п.10 ст.16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”). Застосування попереджувального маркування є не обов’язком власника торговельної марки, а його правом. Попереджувальне маркування може бути виражено й у вигляді скорочення, яке являє собою велику латинську “R”, обведену колом ®. Правоволоділець сам обирає вид і форму попереджувального маркування.

Суб’єкт права інтелектуальної власності на торговельну марку має право здійснити уступку прав на торговельну марку. Уступка прав на торговельну марку означає предачу прав на цю марку іншій особі щодо всіх або частини товарів і послуг, для яких ця марка зареєстрована. Вона може бути як на платній, так і на безоплатній основі та здійснюється на підставі цивільно-правового договору. В силу такого договору володілець прав на марку відмовляється від подальшого її використання і передає всі права на неї набувачу, який, у свою чергу, приймає на себе всі права та обов’язки власника прав на торговельну марку. Існує одне обмеження щодо укладання та здійснення таких договорів. Уступка прав на марку не допускається, якщо вона може бути причиною введення в оману споживачів щодо товарів чи послуг стосовно особи, яка виробляє ці товари або надає зазначені послуги. Використовувати торговельну марку, крім володільця, може особа, якій такі права надані на підставі ліцензійного договору. У ліцензійному договорі передбачається умова, за якою ліцензіат приймає на себе зобов’язання не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар повинен контролювати додержання цієї умови. Договір про передачу права користування маркою та ліцензійний договір повинні бути зареєстровані (без такої реєстрації вони визнаються недійсними). Для третіх осіб вказані договори набувають чинності лише після їх реєстрації. Передача майнових прав, відповідно, повинна бути платною.

Державна реєстрація ліцензії на використання торговельної марки або ліцензійного договору здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата. При цьому ліцензія або ліцензійний договір на використання торговельної марки повинен містити умову про те, що якість товарів або послуг, виготовлених чи наданих за ліцензією або ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і/або послуг володільця свідоцтва (міжнародної реєстрації) і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.