Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Правова охорона географічних зазначень та комерційних (фірмових) найменувань

Географічні зазначення дають можливість виокремити виробника щодо місця виготовлення його товару. Правовий режим геграфічних зазначень регулюється Цивільним кодексом України та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Як правило, умовою використання географічного зазначення є або територіальний критерій і будь-який суб’єкт підприємницької діяльності може використати таке позначення для вирізнення своєї продукції, або таке використання здійснюється відповідно до людського чинника, а саме певна родова традиція передання відповідних секретів щодо певного виготовлення товару, що пов’язано із відповідним регіоном.

На практиці вживається наступна класифікація походження товару: просте зазначення походження товару, кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

Кваліфіковане зазначення походження товару - це термін, що охоплює такі терміни: «назва місця походження товару» і «географічне зазначення походження товару».

Назва місця походження товару — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання. Вона полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо справжнього географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Треба зазначити, що Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» надає правову охорону кваліфікованому зазначенню походження товару на підставі його реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації. Кваліфікованому зазначенню походження товару притаманні такі ознаки: назва географічного місця; наявність особливих властивостей товару; наявність специфічних природних умов та/або людського фактора; залежність особливих властивостей товару від природних умов та/або людського фактора. Як позначення можуть використовуватися не тільки назви країн, місцевостей, населених пунктів, гір, рік, а й історичні назви географічних місць.

Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» встановлено виняток, згідно з яким не визнається кваліфікованим зазначенням походження товару позначення, що являє собою або містить назву географічного місця, але стало в Україні загальновживаним як позначення товару певного виду і не пов'язане з місцем його виготовлення.

У п. 1 ст. 22 Угоди TRIPS, визначено, що “географічними зазначеннями, для цілей цієї Угоди, є зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території Члена ( країни), регіону або місцевості на його території, коли дана якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов’язані з його географічним походженням”. Загальні вимоги щодо захисту географічних зазначень викладені в параграфах 2- 4 ст. 22 угоди TRIPS. Країни-Члени повинні забезпечити для зацікавлених сторін законні способи, щоб запобігти: використанню будь-яких засобів визначення або представлення товару, який свідчить або передбачає, що товар походить з географічної території іншої, ніж реальне місце походження, у такий спосіб, що вводить в оману широкий загал стосовно географічного походження товару; будь-якого використання, яке є актом недобросовісної конкуренції в значенні зазначеному в Статті 10-bis Паризької конвенції.

Країна-Член, ex officio, якщо дозволяє її законодавство або на прохання зацікавленої сторони, відмовляє у реєстрації товарного знака або визнає недійсною реєстрацію товарного знака, який містить або складається з географічного зазначення, стосовно товарів, які не походять із зазначеної території, якщо використання зазначення у товарному знаку для таких товарів на території цієї країни має характер, який вводить в оману широкий загал щодо реального місця походження цих товарів.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його походження, зафіксова-ними державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару.

Вимоги до складу і оформленню матеріалів заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є обов'язковими для заявників і визначаються "Правилами складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару".

Заявка повинна стосуватися лише одного зазначення походження товару. Заявка складається українською мовою і повинна містити:заяву про реєстрацію назви місця походження товару чи географічного зазначення походжен-ня товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару з відомостями про заявника та його адресу; заявлену назву місця походження товару або заявлене географічне зазначення походження товару; назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказане зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару; назву та межі географічного місця, де виробляється товар і з яким пов`язуються особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару; опис особливих властивостей товару, певних якостей, репутації або інших характеристик товару; дані щодо використання заявленого кваліфікованого зазначення походження товару на етикетці та при маркуванні товару; дані про взаємозв`язок особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару з природними умовами та/або людським фактором вказаного географічного місця.

Разом із заявкою подаються: документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати назву місця його походження чи географічне зазначення походження товару та право на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару; висновок спеціально уповноваженого органу, визначеного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 149-р "Про спеціально уповноважені органи для визначення та контролю особливих властивостей та інших характеристик товарів" про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об`єктивно зумовлені чи пов`язані природними умовами та людським фактором вказаного географічного місця виготовлення товару; висновок спеціально уповноваженого органу, визначеного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 149-р "Про спеціально уповноважені органи для визначення та контролю особливих властивостей та інших характеристик товарів" щодо меж географічного місця, з яким пов`язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки. Таким документом є копія платіжного доручення на перерахування збору з відміткою установи банку або квитанція (форма № 042005). Терміни і порядок сплати зборів за подання заявки, а також їх розміри зазначені у "Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності", що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716.

Згідно з Законом «Про охорону прав на зазначення походження товарів» таке зазначення може бути зареєстроване одним чи декількома юридичними або фізичними особами. Вже це свідчить про колективний характер права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, що відрізняє його від права на товарний знак, яке має виключний характер.

Не будь-який суб'єкт має право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару. Такий суб'єкт обов'язково повинен знаходитися в межах території того географічного місця, назву якого він бажає зареєструвати як кваліфіковане зазначення походження товару. Крім того, він має сам виробляти товар з особливими властивостями. Отже, не допускається надання права на використання кваліфікованого зазначення походження товару суб'єкту, який займається лише посередницькою діяльністю щодо товару з особливими властивостями.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи,визначені законом.

Суб’єктами прав на географічне зазначення є особа чи об‘єднання осіб, незалежно від його організаційно-правової форми або складу, які в певному географічному місці виготовляють товар або видобувають чи переробляють сировину для товару, особливі властивості, певна якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені цим географічним місцем. До такого об’єднання осіб можуть входити інші заінтересовані особи.

Не є придатним для набуття прав на географічне зазначення позначення, яке: суперечить моралі чи публічному порядку; вводить в оману громадськість щодо географічного місця, з якого походить товар, способу виготовлення, особливих властивостей, певної якості, репутації чи інших характеристик товару, пов’язаних з географічним місцем; є видовою назвою товару - застосовуваною в назві товару назвою географічного місця, в якому цей товар початково вироблявся або збувався, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження; правильно вказує на географічне місце вироблення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар вироблено в іншому географічному місці; є ідентичним назві сорту рослини чи породи тварини, якщо воно може ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару;є ідентичним або таким, що його можна сплутати з торговельною маркою, якщо використання цього позначення може ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товар, для якого набуто права на таку торговельну марку.

Право на використання кваліфікованого зазначення походження товару є невідчужуваним. Тобто особа, яка отримала таке право за результатами експертизи її заявки, не має права уступити його іншій особі або видати ліцензію на використання зареєстрованого зазначення. При цьому не має значення місцезнаходження суб'єкта та факт виготовлення ним товару з подібними особливими властивостями. Лише держава в особі уповноваженого органу може надавати право на використання кваліфікованого зазначення походження товару.

Власник права на використання кваліфікованого зазначення походження товару не вправі розпоряджатися ним на свій розсуд. Відповідно до законодавства використанням кваліфікованого зазначення походження товару вважається нанесення його на товар або етикетку, упаковку, застосування у рекламі, запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар. З метою забезпечення ефективного захисту кваліфікованого зазначення походження товару Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» надає правовласнику можливість використання попереджуваль-ного маркування. Воно має розміщуватися поруч з кваліфікованим зазначенням походження товару. Попереджувальне маркування вказує на факт реєстрації даного кваліфікованого зазначення походження товару в Україні. Щодо спеціального знака, який позначав би таке зазначення (наприклад, за аналогією зі знаком «копірайт» в авторському праві), то він Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» не передбачений.

Порушенням права на використання зазначення походження товару є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару.

Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» встановлено перелік дій, вчинення яких може бути визнане порушенням права на використання кваліфікованого зазначення походження товару. Такими діями є використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має відповідного свідоцтва; використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, що не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походже-ння товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо; використа-ння зареєстрованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Державному реєстрі України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, якщо воно вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, коли таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації; використання зареєстрованого зазначення походження товару як його видової назви. До порушення належить і використання подібного зазначення щодо одно-рідних товарів, яке може ввести споживачів в оману стосовно місця походження та особливих властивостей конкретного товару.

У разі порушення права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, правопорушник зобов'язаний на вимогу власника свідоцтва на використання зазначення походження товару та інших зацікавлених осіб: припинити дії, що порушують це право або створюють загрозу порушення; вилучити з обігу товар з неправомірним використанням зазначення походження; відшкодувати витрати, включаючи неодержані доходи; відшкодувати збитки у розмірі не більше ніж отриманий в результаті порушення прибуток; опублікувати судове рішення з метою відновлення ділової репутації законного користувача; вилучити з товару або його упаковки неправомірно нанесене зазначення походження, а при неможливості цього — знищити товар.

На відміну від реєстрації товарного знака, що діє протягом десяти років з можливістю подальшого продовження цього терміну, реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару діє безстрокове. Однак свідоцтво про право на використання останнього діє протягом десяти років. Поряд з цим Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» передбачена можливість продовження терміну його дії за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають тим, які внесені до Реєстру.

Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають особи, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Право на використання зареєстрованої назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару мають, за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Процедура подання заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення погодження товару та права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару регламентується Правилами складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 17 серпня 2001 р. № 398. Ця процедура має багато спільного з процедурою подання заявки на реєстрацію товарного знака.

Заявка повинна стосуватися реєстрації лише одного кваліфікованого зазначення походження товару. Вона має складатися українською мовою. Додатки до неї можуть бути складені іноземною мовою, однак з подальшим наданням їх перекладу на українську мову. Заявка та документи, що додаються до неї, повинні подаватися в одному примірнику.

Заявка має містити:

- заяву про реєстрацію назви місця походження товару чи географічного зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення товару з відомостями про заявника та його адресу;

- заявлене позначення (назва географічного місця може наводитись і як іменник, і як прикметник);

- назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказане ним зазначення його походження, або того зареєстрованого позначення, право на використання якого має бути зареєстроване. З метою використання єдиної термінології доцільно застосовувати для позначення товару терміни, що вживаються у Міжнародному класифікаторі товарів і послуг. Разом із зазначенням виду товару повинне вказуватися місце його вироблення. Уявляється, що воно може бути зазначено різними способами. Так, якщо товар виробляється в якомусь населеному пункті, необхідно зазначити останній як адміністративну одиницю (місто, село, селище). Доцільно вказувати й область, оскільки в Україні існує багато населених пунктів з однаковими назвами. Якщо йдеться про мінеральну воду, треба зазначати межі території, на якій здійснюється водозабір. Це можна зробити словесним описом чи додавши карту із зазначенням границь географічного місця;

- опис особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару. При цьому властивості товару повинні бути описані лаконічно і чітко, з використанням спеціальної термінології (товарознавчої, технічної тощо). Під час опису харчової продукції доцільно вказувати її хімічний склад. Незайвим буде наводити протипоказання щодо її застосування, а також рекомендації стосовно правильного вживання тощо. Має наводитись інформація про наявність у конкретному географічному місці вихідної сировини, його кліматичні, геологічні або інші природні умови, людей (колективів), спроможних виготовляти товар традиційним способом, тощо;

- дані про використання заявленого кваліфікованого зазначення походження товару на етикетці останнього та при його маркуванні;

- відомості про взаємозв'язок особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару з природними умовами та/або з людським фактором.

Важливими додатками до заявки є висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та/або людським фактором указаного географічного місця виготовлення товару, та висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж географічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, а також інформація про те, що заявник знаходиться в зазначеному географічному місці і виробляє товар, особливі властивості якого визначаються характерними для цього місця природними умовами чи людським фактором або природними умовами і людським фактором одночасно.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

- право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

- право на використання географічного зазначення;

-право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання. Право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання, належить будь-якій заінтересованій особі, зокрема, асоціації споживачів, установі, що має безпосереднє відношення до географічного місця чи відповідного товару (послуги), та компетентному органу державної влади.

Права інтелектуальної власності на географічне зазначення, що належать окремим суб'єктам права інтелектуальної власності на географічне зазначення, встановлюються законодавством.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Відповідно до ст. 160 Господарського кодексу України право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення.

Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається його застосування:

- на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці;

- у рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд із географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору. Умови надання правової охорони географічного зазначення визначаються законом.

Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження. Інформація про країну походження повинна розміщуватись у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам. Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за змістом щодо товарів іноземного походження. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону (ст. 161 ГКУ).

Іншим важливим об’єктом засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг є комерційне (фірмове) найменування. Хоча юридично закріпленим є термін комерційне (фірмове) найменування, проте часто в юридичній літературі окремі вчені називають даний об’єкт комерційне позначення.

Так, на думку Кодинця А. «комерційне позначення» є полісемічним поняттям, яке можна розглядати принаймні у двох аспектах: широкому і вузькому.

У широкому розумінні під комерційним позначенням охоплюються всі види позначень, які використовуються при здійсненні підприємницької діяльності та стосуються як об’єктів інтелектуальної власності (торговельних марок, географічних зазначень та комерційних найменувань), так і будь-яких інших символів чи їх комбінацій, що використовуються для ідентифікації суб’єктів, товарів, послуг, іншого майна, яке пов’язане з комерційною діяльністю, та не відносяться до об’єктів інтелектуальної власності (сертифікаційних знаків, вивісок, назв підприємств тощо).

Так, -на думку А. Кодинця, - у вузькому розумінні комерційне позначення являє собою комбінацію словесних знаків, що застосовується для найменування підприємства як цілісного майнового комплексу, що використовується фізичною чи юридичною особою при здійсненні господарської діяльності.

При трактуванні комерційного позначення у вузькому розумінні необхідно провести його відмежування від суміжних правових категорій, насамперед торговельних марок і комерційних найменувань. На відміну від комерційного найменування, комерційне позначення стосується ідентифікації не суб’єкта права - юридичної особи, а підприємства як цілісного майнового комплексу, тобто об’єкта відповідних цивільних прав.

Окремі елементи комерційного найменування і комерційного позначення можуть збігатися, але ця обставина не свідчить про те, що зазначені категорії позначають тотожні явища.

Право на комерційне найменування є не відчуженим і виникає з моменту створення юридичної особи. Комерційне позначення стосується лише назви відповідного підприємства, має майновий характер і може відчужуватися разом із підприємством, для позначення якого воно використовується.

Юридична особа як право володілець комерційного найменування може мати декілька підприємств, кожне з яких характеризується своїм комерційним позначенням.

Так, згідно із нормами Цивільного кодексу України під комерційним (фірмовим) найменуванням розуміють будь-яку назву підприємства, установи чи організації, акціонерного товариства, підприємця, що має статус юридичної особи. Назва має бути чіткою, такою що легко сприймається і має оригінальний вираз. Такими позначеннями можуть бути позначення, що складаються з зазначення організаційно-правової форми та/або характеру діяльності юридичної особи та позначення, що є вирізняльною частиною цього комерційного найменування; скороченого найменування юридичної особи.

Права на комерційне найменування набуваються внаслідок першого використання цього комерційного найменування без подання заявки на нього чи реєстрації цих прав і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Окремі майнові права на комерційне найменування можуть набуватися на підставах договору, внаслідок перетворення юридичної особи, в порядку успадкування та інших підставах, що встановлені або не заборонені законом.

Однією із необхідних умов комерційного (фірмового) найменування, - на думку Селіванова А. О., - має бути відповідність назви характеру діяльності певної фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву “принцип істинності фірми”.

Правовою ознакою комерційного (фірмового) найменування має бути вимога щодо його оригінальності. Не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використане або настільки схоже з ним, що їх легко сплутати. Найменування фірми має відрізнятись від інших подібних. Використання одного й того ж найменування різними підприємствами, організаціями, установами та іншими підприємницькими структурами може завдати значних матеріальних і моральних збитків окремим користувачам одного і того самого найменування.

Комерційне (фірмове) найменування має своїм призначенням індивідуалізацію певного підприємства чи організації, передусім виокремлення її діяльності. Така індивідуалізація потрібна для акцентування, пропаганди якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування. Але мова йде про правову охорону фірмового найменування не як про самоціль, а як про захист ділової репутації фірми, її престижу, авторитету.

За міжнародною практикою комерційне (фірмове) найменування може також використовуватись власником у товарних знаках, які йому належать. Проте володар комерційного (фірмового) найменування за тією ж міжнародною практикою не може відчужувати його окремо від підприємства. Але це правило не поширюється на випадки реорганізації юридичної особи чи відчуження підприємства в цілому.

Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, чи послуг, які ними надаються.

Ця ділова репутація досягається зусиллями цілого колективу, його розумінням потреб ринку, зокрема споживачів, умінням організувати підприємницьку діяльність, підприємливість своєї фірми. Все це спонукає користувача комерційного (фірмового) найменування оберігати свою назву, тобто престиж фірми. При цьому прагнення оберігати престиж фірми йде двома шляхами.

Перший — це заборона використовувати такі самі найменування іншим особам, тобто протидіяти неправомірному посяганню на престиж, ділову репутацію фірми.

Другий шлях полягає в тому, що фірма для підтримки і розвитку своєї ділової репутації має постійно піклуватися про свій авторитет, розвивати виробництво на якісно вищій технічній основі, використовувати енергоекономічні технології, підвищувати постійно якість своєї продукції тощо. Використання комерційного (фірмового) найменування покладає на його користувача ряд важливих обов'язків щодо свого іміджу.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

- право на використання комерційного найменування;

- право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законодавством.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.