Цивільно-правова характеристика авторських договорів

Дзера О. поняття авторського договору формулює наступним чином: авторський договір — це угода автора чи його правонаступників з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором.

Основним предметом авторських договорів є передача іншій особі автором чи його правонаступниками права на використання творів. Але, крім цих правових дій, предметом авторських договорів можуть бути й інші дії. Зокрема, ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає договори про передачу майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, іншій особі. Йдеться про передачу всього комплексу майнових прав. Інакше кажучи, автор чи особа, яка має авторське право, за певну винагороду передає користувачеві, як правило, на весь строк дії авторського права усі свої майнові права, тобто продає свої майнові авторські права. Це може бути дарування, міна чи будь-яке інше відчуження, аби воно не суперечило чинному законодавству.

Авторський договір виступає основною правовою формою, у рамках якої автор має можливість докладати зусилля з приводу створення твору. Водночас, автор може створювати той або інший твір у рамках трудових відношень з організацією, що потребує використання його творів. У цих випадках правовою формою, що опосредковує використання творів автора, виступає трудовий договір. У зв'язку з цим цілком закономірно виникає питання про розмежування цих договорів. Незважаючи на те, що і по трудовому і по авторському договору можуть видаватися ті самі твори, зміст цих договорів є різним: в одному випадку, відношення регулюються нормами трудового права, в іншому - цивільного. Наскільки дозволяє характер творчості, автор сам обирає форму взаємовідносин з організацією.

Закон України «Про авторське право та суміжні права» не передбачає існування спеціальних типових авторських договорів. За радянських часів такі договори мали силу підзаконних актів. Принцип свободи договорів витіснив типові авторські договори, але Закон допускає існування примірних авторських договорів.

Проте, - на думку Підопригори О. О., - авторський договір слід чітко відрізняти від інших форм договірного регулювання відносин, що виникають у процесі створення і використання творів. У зв'язку з наділенням певними правами роботодавця може постати питання про природу договірних відносин між автором і роботодавцем. Якщо йдеться про створення твору в порядку виконання трудового договору, то, зрозуміло, право на використання твору належить роботодавцю. Тому роботодавці часто бувають зацікавлені в тому, щоб їхні відносини з автором розглядалися як трудові. У такому разі їм належить право на використання твору, оскільки він визнається службовим, створеним у порядку виконання трудового договору.

Трудовий характер відносин між автором і роботодавцем може бути визнаний лише за наявності певних умов — створення твору входить у трудові обов'язки автора, створення твору передбачено трудовим договором тощо.

В авторських договорах важливим елементом є строк. Сторони самі визначають строк авторського договору на використання твору і строк самого використання. Безперечно, строк авторського договору не може перевищувати строк правової охорони твору. У договорі має бути чітко визначено строк, на який передається авторське право на твір. Це означає, що авторський договір може бути укладений і на повний строк правової охорони твору. У договорі можуть бути визначені умови і підстави дострокового припинення чинності договору.

Якщо за авторським договором користувачеві передано виключне право на використання твору, то це означає, що лише один користувач має право користуватися твором протягом строку чинності договору. Закінчення строку договору або його дострокове розірвання надає автору можливість розпорядитися своїм твором на свій розсуд. В авторському договорі мають бути визначені й інші строки подання твору, усунення зауважень, з якими погодився автор, строки вичитки коректури і верстки, строки виплати винагороди тощо. Обов'язковим є строк у договорі, протягом якого користувач зобов'язаний використати твір. Якщо протягом зазначеного строку твір не буде використаний, автор має право розірвати договір і використати твір на свій розсуд.

Порядок укладення договору визначається ступенем готовності твору. Так, за договором на готовий твір автор передає готовий твір, а за договором замовлення автор приймає на себе зобов'язання створити твір у майбутньому.

При укладенні авторського договору обидві сторони обумовлюють особливості роботи, що замовляється, що і визначає характер застосовуваної діяльності - творчої або виконавчої. Зовнішньо це можуть бути подібні предмети, наприклад, картина, намальована самим художником, або ж копія картини іншого художника. У першому випадку з'являється твір - об'єкт авторсько-правової охорони, у другому - звичайний результат робіт, тому з приводу копії і укладається не авторський договір, а лише договір підряду.

Виходячи зі змісту ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі.

За загальним правилом, авторський договір носить консенсуальний, двосторонній і відплатний характер.

На думку Сєргєєва А.П. авторські договори, насамперед, діляться на групи в залежності від виду творів, із приводу яких вони укладаються, і пропонує виділяти, зокрема, авторські договори на створення і використання літературних, музичних, аудіовізуальних, архітектурних і інших творів.

Найпоширенішими видами договорів щодо використання творів вчені класифікують:

авторські договори замовлення;

видавничі договори — про видання або перевидання твору в оригіналі;

постановочні — договори про публічне виконання неопублікованого твору; сценарні — про використання неопублікованого твору в кіно- або телевізійному фільмі;

договори художнього замовлення — про створення твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу;

договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютерних програм.

Як зазначає Сергєєв А. П., припинення авторського договору приводить до відпадання прав і обов'язків його учасників, а в деяких випадках — до покладання на кого-небудь з них негативних наслідків даного юридичного факту.

Підстави, умови і наслідки припинення авторського договору регулюються як загальними положеннями цивільного законодавства (Глава 50 ЦК України «Припинення зобов'язання»), так і спеціальними нормами авторського права, у яких відображаються особливості авторських договорів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.