Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Порядок забезпечення правового статусу засуджених, які знаходяться в структурних дільницях установ виконання покарань.

Тримання засуджених до позбавлення волі в КДіР (ст. 95 КВК)

Засуджені, поміщені в КДіР, протягом 14 діб піддаються повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню.

За результатами медичного обстеження, первинної психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кримінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма СВПР, яка затверджується начальником колонії.

КДіР створюється в УВП з метою первинного психолого-педагогічного вивчення особистості всіх новоприбулих засуджених, медичного нагляду за ними, сприяння в адаптації до умов позбавлення волі та класифікації засуджених в межах установи для визначення оптимальних умов відбування покарань. Засуджені у дільниці КДіР тримаються у звичайних жилих приміщеннях протягом 14 діб з моменту прибуття до установи. Під час тримання у КДіР побачення засудженим не надаються, крім побачень з адвокатом.

Гуртожитки забезпечуються інвентарем та іншими предметами за встановленими нормами. У приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати та додатково обладнується кімната для приймання лікарем. У виправних колоніях для тримання засуджених жіночої статі — кімнати особистої гігієни.

Дільницю КДіР очолює начальник, який призначається на посаду за рахунок штатної чисельності СПС з числа найбільш досвідчених працівників. Він користується правами та обов'язками начальника відділення СПС з урахуванням специфіки завдань, покладених на відділення КДіР. Загальне керівництво дільницею КДіР здійснює начальник установи, який забезпечує залучення до роботи з новоприбулими засудженими представників відповідних служб установи.

Безпосередньо роботу начальника дільниці КДіР організовує заступник начальника установи з СВПР. Заступники начальника установи та начальники служб, які за функціональними обов'язками мають відношення до роботи із новоприбулими засудженими, повинні відвідувати дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень, про що робиться відмітка у відповідному журналі.

Для організації роботи із новоприбулими засудженими створюється робоча група, до складу якої обов'язково входять психолог та медичний працівник.

Тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину) передбачає: а) виявлення у засуджених гострих хвороб, у тому числі інфекційних захворювань, попередження їх розповсюдження серед інших засуджених; б) первинне вивчення даних про особу засуджених та їх психологічну діагностику; в) виконання програм ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання; г) забезпечення особистої безпеки засуджених в період адаптації до умов позбавлення волі.

Первинне вивчення даних про засудженого передбачає з'ясування: а) соціально-демографічних даних (вік, стать, стан здоров'я, ступінь непрацездатності тощо); б) кримінально-правових даних (відомості про вчинений злочин, попередню злочинну діяльність тощо); в) відомостей про окремі нахили, здібності та фізичні особливості.

Психодіагностика проводиться шляхом вивчення психологічних властивостей, процесів та станів засуджених з метою: поліпшення адаптаційних можливостей засуджених до умов відбування покарання, надання їм своєчасної психологічної допомоги; складання психологічної характеристики на кожного засудженого та розробка рекомендацій щодо особливостей організації індивідуальної роботи з ними; виявлення та постанови на профілактичний облік засуджених, які можуть бути віднесені до групи «ризику» (схильні до нападу на персонал, до втечі, самогубства або членоушкодження, гри «під інтерес», до вживання спиртних напоїв, наркотичних речовин та інші групи, виходячи з особливостей засуджених).

Психодіагностика може проводитись у формі: діагностичних бесід; анкетування; тестування; психологічного спостереження; психологічного експерименту. На підставі психологічної діагностики та узагальнення даних про особистість засуджених психологом розробляються психологічні характеристики, надаються рекомендації щодо організації індивідуально-виховної роботи з ними, які відображаються в Індивідуальній програмі СВПР кожного засудженого.

Деякі особливості організації роботи психолога з новоприбулими засудженими викладені у відповідних Методичних рекомендаціях ДПтС України. Зокрема, у них передбачається порядок проведення бесід (первинних та повторних), первинного заповнення психологічної картки, психодіагностичного вивчення особи та психотерапевтичних сеансів.

При надходженні до виправних колоній засуджені в обов'язковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку в порядку, встановленому п. 98 ПВР УВП, і санітарно-епідеміологічними нормами. З метою попередження проникнення інфекційних захворювань щодо всіх засуджених, які прибули до УВП та після комплексної санітарної обробки та медичного огляду розміщені у дільниці КДіР, профілактичний карантин та медичний нагляд здійснюються протягом всіх 14 діб. Згідно ч.6 ст.8 КВК України керівник адміністрації УВП несе персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули до установи. При цьому забороняється розміщення таких осіб у приміщеннях разом з особами, що мають дві або більше судимостей, а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми психологічними якостями.

При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед засуджених проводиться комплекс протиепідемічних заходів. Тривалість медичного нагляду в даному випадку визначається максимальним інкубаційним періодом від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла.

До програми ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання включаються питання: а) правила поведінки засуджених; б) розпорядок дня установи; в) порядок придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби, одержання посилок, передач та бандеролей; г) порядок надання побачень з родичами та іншими особами; д) порядок звернення зі скаргами, заявами та пропозиціями; є) норми та умови забезпечення речовим майном, харчуванням; ж) порядок надання медичної допомоги, дотримання правил особистої гігієни уникнення захворювання на ВІЛ (СНІД); з) порядок залучення до праці, умови праці та її оплати; і) підстави та порядок застосування передбачених законом заходів заохочення та стягнення, пільг) порядок надання консультативної та психологічної допомоги.

Залежно від виду УВП до програми ознайомлення новоприбулих засуджених можуть включатися й інші питання, які дають їм змогу в повній мірі усвідомлювати свої права та обов'язки. Для проведення занять з новоприбулими засудженими за окремим графіком залучаються представники відповідних служб установи.

По закінченні 14 діб щодо засудженого приймається рішення про направлення : а) до дільниці ресоціалізації; б) до ДПК.

Складання характеристики на засудженого потребує від персоналу установи знання методів, які дозволяють отримати необхідну інформацію. До того ж, інформація мас бути певним чином структурована. Для того, щоб зміст характеристики віддзеркалював основні біографічні дані, властивості особистості засудженого, його становище в колективі та спрямованість треба дотримуватись таких правил: 1) вказати точні установочні дані засудженого (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце народження; коли, яким судом та за якими статтями засуджений, на який строк; указати початок і кінець строку; вказати попередні судимості; 2) поведінка в місцях попереднього ув'язнення та установах відбування покарання); 3) дата прибуття в установу (кримінально-виконавчу інспекцію), до якого відділення був розподілений; 4) ким і де працює (навчається) та як ставиться до роботи (навчання), форма навчання та назва навчального закладу (рівень акредитації, спеціалізація, факультет); 5) освіта, загальний розвиток, ставлення до підвищення загальноосвітнього рівня; 6) ставлення до неоплачуваних робіт з благоустрою та поліпшення житлово-побутових умов, інших допоміжних робіт (в тому числі осіб з обмеженою працездатністю та зазначених у ч. 2 ст. 118КВК України); наявність психічного або соматичного захворювання (на підставі медичних даних); 7) ставлення до лікування (для тих, хто проходить курс лікування); 8) ставлення до персоналу; 9) риси характеру; 10) зв'язки з родичами; 11) наявність аліментів, позовів, динаміка та сума відшкодованих заподіяних злочином збитків, ставлення до дострокового відшкодування заборгованості за виконавчими листами; 12) ставлення до режиму тримання, виконання правил внутрішнього розпорядку, наявність заохочень та стягнень за весь період відбування покарання, за що вони отримані; 13) інтереси, чим захоплюється у вільний час (як позитив), членство в самодіяльних організаціях та гуртках за інтересами; ставлення до заходів передбачених програмами диференційованого виховного впливу; 14) ставлення до вироку суду, призначеного судом покарання та скоєного злочину: кається чи ні, прагне спокутувати свою провину (якщо засуджений не кається, це не може служити достатньою підставою характеризувати його негативно); 15) прогноз подальшої поведінки: наміри та плани на майбутнє; 16) попереднє вирішення питання побутового облаштування та працевлаштування після звільнення (в характеристиках по закінченні строку та в разі застосування статей 81, 82 КК України за наявності підтверджуючих документів); 17) рівень соціально-корисної активності, інша інформація, що може характеризувати засудженого; 18) висновок.

Текст характеристики повинен як можна точніше та стисло відбивати основну інформацію про засудженого, містити логічні висновки та рекомендації. При складанні характеристики на засудженого можна використовувати стандартні фрази, що значно спрощує її підготовку, конкретизує його психологічні якості, розкриває особистісні труднощі та дає змогу прогнозувати та запобігати майбутнім проблемам, виробляти практичні рекомендації для оптимізації соціально-виховної роботи з ним та формувати загальноприйняту в суспільстві поведінку. Кожне позитивне судження може мати свою протилежність. Якщо засуджений характеризується негативно, то необхідно змінити контекст речення. Наприклад: «засуджений має адекватну самооцінку» на «засуджений має завищену самооцінку, не усвідомлює рівень зазіхань та власних можливостей».

Для вироблення психодіагностичного судження (висновку) та прогнозування подальшої поведінки засудженого, а також планування цілеспрямованого впливу на нього з боку персоналу установи, пенітенціарний психолог має застосовувати різні методики для розпізнання стану засудженого та притаманних йому суттєвих властивостей шляхом їх реєстрації і зіставлення з діагностичними критеріями.

- Психодіагностика проводиться шляхом вивчення психологічних властивостей, процесів та станів засуджених з метою: поліпшення адаптаційних можливостей засуджених до умов відбування покарання, надання їм своєчасної психологічної допомоги;

- складання психологічної характеристики на кожного засудженого та розроблення рекомендацій щодо особливостей організації індивідуальної роботи з ними;

- виявлення та постановки на профілактичний облік засуджених, які можуть бути віднесені до групи «ризику» (схильні до нападу на персонал установи, схильні до втечі, схильні до самогубства або членоушкодження, схильні до створення конфліктних ситуацій, особи з психічними відхиленнями, схильні до вживання спиртних напоїв та наркотичних речовин та інші групи, виходячи з особливостей спецконтингенту).

При складанні психологічної характеристики необхідно пам'ятати, що з метою збереження принципів конфіденційності в роботі з особою, психолог не повинен розголошувати відомості особистого характеру, окрім окремих випадків передбачених законодавством.

При вивченні особистості засудженого слід брати до уваги його вік, освітній рівень, поточний функціональний стан (ознаки втоми, хвороби), рівень та зміст мотивації участі в обстеженні, ставлення до діагностичної ситуації, враховувати ці особливості при інтерпретації отриманих даних.

Слід враховувати, що респондент має право відмовитися від психодіагностичного обстеження. У таких випадках необхідно з'ясувати причини відмови, спробувати (без тиску) переконати респондента у безпечності та корисності особисто для нього цієї процедури. Категорична невмотивована відмова часто є ознакою надмірної тривожності респондента, а подекуди й симптомом нервово-психічної патології. Такі особи через високу ймовірність деструктивної поведінки мають перебувати під постійним спостереженням психолога та посиленим контролем пенітенціарного персоналу.

Враховуючи такі особливості засуджених, як низький освітній рівень, конкретність мислення, відсутність навичок самоаналізу, при проведенні психодіагностичної роботи, перевага має надаватися методам спостереження та бесіди, об'єктивним тестам, а також методикам експрес-діагностики (типу тестів досягнень та проективних методик), які не вимагають від респондента значних зусиль та часу.

Об'єктивні дані про засуджених можна отримати за допомогою апаратурних психофізіологічних методик. Використання опитувальників у більшості випадків доцільно тільки при роботі з тими засудженими, які мають достатній рівень інтелектуального розвитку та зацікавлені в об'єктивному оцінюванні своїх індивідуальних особливостей.

На сьогодні відомі чотири види методик психологічної діагностики:

1) тести; 2) анкети-опитувальники; 3) проективна техніка; 4) методики діагностики прояву властивостей нервової системи.

Після проведення тестування та обробки результатів психолог співвідносить їх з даними, отриманими у результаті вивчення особової справи та ознайомчої бесіди із засудженим. Після ознайомлення з особовою справою, результатами тестування та медичною карткою засудженого, у разі виявлення інформації, яка може стати підставою для його постановки на профілактичний облік як особи, що потребує підвищеної уваги психолога, здійснюється первинне заповнення психологічної картки профілактичного обліку засудженого. Картки профілактичного обліку, як правило, заводяться психологом на осіб, які відносяться до «групи ризику». У подальшій роботі на звороті картки паралельно з індивідуальною програмою фіксуються результати повсякденної роботи (спостереження, бесіди, тестування, а також висновки та пропозиції тощо), тобто все те, що стосується психопрофілактичної роботи із засудженим.

На підставі результатів діагностики та проведеної бесіди психолог складає психологічну характеристику на засудженого, розробляє рекомендації щодо організації індивідуальної роботи з ним та заповнює розділ VI індивідуальної програми СВПР із засудженим. На підставі аналізу особистісних якостей засуджених психолог також готує обґрунтовані пропозиції щодо їх розподілу до відділень СПС та зайнятості працею. З метою усунення випадків нерозуміння психологами різних установ умовних скорочень даних психологічного обстеження (при переведенні засудженого в іншу установу), психологу УВП рекомендується, надсилаючи матеріали психологічного обстеження засудженого до іншої виправної колонії, додавати роз’яснення умовних скорочень та вказувати використовувану методику.

Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації (ст. 96 КВКУ).

Дільниці ресоціалізації виправних КМРБ із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки (з триманням у звичайних жилих приміщеннях) для тримання засуджених чоловіків, поділяються на локальні, ізольовані один від одного сектори, які обладнуються відповідно до встановленого переліку.

Так, ізольовані локальні сектори дільниць ресоціалізації виправних колоній зі сторони внутрішньої забороненої зони та між собою огороджуються парканом суцільного заповнення висотою не менше 3 метрів, а з боку внутрішньої території житлової зони облаштовуються, як правило, загорожею з металевих ґрат або сітки. Паркани ізольованих локальних секторів дільниць ресоціалізації зверху обладнуються «єгозою» або іншими засобами, що перешкоджають їх подолання засудженими.

У майданчиках локальних секторів дільниць ресоціалізації обладнується: перекладина та брусся; місце для паління засуджених з лавками та столом, які прикріплені до землі; місце для шикування та проведення поіменних перевірок засуджених. Забороняється обладнувати у локальних секторах дільниць ресоціалізації будь-яке інше приладдя, у тому числі спортивне.

Засуджені в дільниці ресоціалізації тримаються у звичайних жилих приміщеннях, а гуртожитки обладнуються на загальних підставах. При цьому у кожному жилому приміщенні тримаються засуджені одного відділення СПС. Гуртожитки обладнуються: ліжками металевими одно- або двоярусними з жорсткою сіткою за чисельністю засуджених; приліжковими тумбочками (одна на двох засуджених); столом на 10-12 посадкових місць; табуретами на кожного засудженого; гучномовцем; баком для питної води з кухлем і тазом; годинником настінним на кожну житлову секцію; фіранками на вікнах; телевізором чорно-білого або кольорового зображення на кожне відділення або житлову секцію; холодильниками; столовими і консервними ножами (два на житлову секцію), ножицями (одні на 50 засуджених); вішалкою для верхнього одягу.

Умивальники для засуджених обладнуються в окремих приміщеннях з розрахунку один кран на 10 засуджених. Столові та консервні ножі маркуються, зберігаються у приміщеннях для вживання їжі засудженими та міцно прикріплюються на ланцюзі до столу. Ножиці маркуються і видаються засудженим за підписом у спеціальному журналі старшим днювальним, який забезпечує їх щоденне повернення.

Двері усіх приміщень гуртожитків в обов'язковому порядку обладнуються вікнами для здійснення нагляду за поведінкою засуджених розміром 250x250 см. Категорично забороняється встановлювати на цих дверях внутрішні замки або запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються ззовні. Дана норма не поширюється на службові кабінети працівників адміністрації колонії.

У приліжкових тумбочках засуджені мають право зберігати: засоби особистої гігієни, бритви, запальнички разового використання, електрокип'ятильники, підручники і учбове приладдя, літературу та періодичні видання, у т.ч. релігійного змісту, письмовий папір, зошити, прості олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки у кількості, яка встановлена ПВР УВП. Згідно ч.4ст.110 КВК засудженим, що знаходяться в дільниці ресоціалізації, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці.

Згідно з Положеннями, що регламентують діяльність СПС УВП, відділення СПС — як основна організаційна ланка в структурі УВП — створюється для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-психологічної роботи, спрямованої на формування у них правослухняної поведінки і стимулювання становлення на життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам.

У Методичних рекомендаціях ДПтС України щодо класифікації засуджених та її врахуванні при формуванні відділень СПС та організації індивідуально-профілактичної роботи з різними категоріями засуджених вказується, що при формуванні відділень доцільно виходити з наступних класифікаційних критеріїв: кримінально-правові; особистісні, тобто психолого-педагогічні; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положення, рід занять до засудження тощо); медичні. При цьому визначальним критерієм повинен бути особистісний, оскільки поведінка засуджених визначається насамперед типом особистості, виразністю особистісних якостей. При розподілі засуджених рекомендується знаходити оптимальне співвідношення між засудженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати відділення, наприклад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримінальним минулим, оскільки це може призвести до групової замкненості та формування серед них негативних ціннісних орієнтацій.

В залежності від наявності у засудженого певних класифікаційних ознак складається індивідуальна програма СВПР та визначаються форми і методи виховної роботи.

За вказаними Методичними рекомендаціями відповідно до кримінально-правової характеристики слід враховувати характер вчиненого злочину та криміногенну зараженість особистості (тобто глибину і стійкість антисуспільної спрямованості особистості). Залежно від характеру вчиненого злочину (склад, мотив та засоби вчинення) пропонується виділяти групи осіб, засуджених за:

а) корисливі злочини — крадіжка, шахрайство та деякі інші кримінальні способи заволодіння чужим майном без застосування насильства.

б) агресивні (насильницькі) некорисливі злочини — це усі види кримінальної агресивної поведінки, крім тієї, яка має корисливу мету. Серед них в першу чергу виділяються: агресивні злочини проти життя, здоров'я та статевої недоторканності, честі та гідності особи; насильницькі дії, що кваліфікуються в законі як зазіхання на державу, громадську думку, громадський порядок і порядок управління. Агресивна поведінка може здійснюватись без фізичного або психічного насильства (вандалізм, посягання на честь, гідність, волю та інші права людини).

в) корисливо-насильницькі злочини — бандитизм, грабежі, розбої, вимагання тощо.

г) економічні злочини — корисливі зазіхання на чуже майно, які проявляються в розкраданні цього майна шляхом привласнення, розтрати та зловживання службовим становищем, а також інші корисливі злочини службовців та підприємців.

д) неагресивні злочини — правопорушення у галузі правосуддя, порядку управління, громадського порядку та громадської безпеки тощо. До цієї ж групи злочинів відносяться злочини, вчинені з необережності.

Залежно від криміногенної зараженості засуджених рекомендується виділяти:

а) послідовно-криміногенний тип — формується в мікросередовищі, де норми моралі і права систематично порушуються. Злочин витікає зі звичного стилю поведінки і обумовлюється стійкими антисуспільними поглядами, установками та орієнтаціями суб'єкта. Як правило, ситуація вчинення злочину активно створюється такими особами. У відношенні цих осіб можна з більшою долею достовірності прогнозувати негативну поведінку в місцях позбавлення волі, прагнення пристосувати у своїх інтересах інших засуджених.

б) ситуативно-криміногенний тип характеризується порушенням моральних норм та вчинення правопорушень не злочинного характеру; формується та діє в суперечливому мікросередовищі. Злочин в значній мірі обумовлений несприятливою соціально-економічною, моральною та правовою ситуацією (знаходження в злочинному формуванні, конфлікти з іншими особами тощо). До злочину таку особу призводить його мікросередовище та попередній спосіб життя, закономірним розвитком якого є ситуація вчинення злочину. Поведінка таких засуджених суперечлива. Вони діють в основному стихійно. У даному типі переважають особи, які зловживають алкоголем, наркотичними засобами.

в) ситуативний тип — це засуджені, які вчинили злочин під вирішальним впливом ситуації, у деякій мірі для них незвичної і у якій іншими суб'єктами порушуються встановлені норми поведінки. Аморальні елементи свідомості і поведінки такої особистості виражені незначно. У той же час такі засуджені можуть виправдовувати свою і чужу протиправну поведінку, оскільки не знають правомірних і моральних засобів вирішення конфліктів.

При здійсненні класифікації засуджених за їх соціально-психологічною (особистісною) характеристикою, ДПтС України пропонується враховувати такі критерії, як: рівень суспільної небезпеки; сформованість правосвідомості та рівень моральної занедбаності; ставлення до умов відбування покарання; наявність або відсутність лідерських якостей. Виходячи зі ступеня виразності в особистості засудженого вказаних властивостей, умовно виділяють шість класифікаційних груп засуджених і, відповідно, пропонуються рекомендації щодо диференційованого виправного впливу на них.

До першої групи ним відносяться засуджені з позитивною соціальною установкою, сильним типом особистості, лідерськими якостями. Характерними рисами даного типу особистості являються: достатньо високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснювати надійний контроль над емоціями; висока стійкість структури особистості; прагнення до організаторської діяльності; високий рівень мотивації, спрямованої на досягнення цілі; відсутність виражених агресивних тенденцій; розвинуте почуття соціальної чуйності; товариськість; спроможність до швидкого пристосування до навколишнього середовища та оточуючих; позитивне ставлення до праці.

Друга класифікаційна група — це засуджені, які мають потенційно позитивні соціальні установки, слабкий тип особистості. Вони конформні, легко піддаються чужому впливу, лідерські риси в них відсутні. Характерологічні риси цієї категорії в основному збігаються з першою групою, відрізняючись від неї наявністю таких якостей, як завищена оцінка власних чеснот, соціальна наївність.

Третя класифікаційна група включає засуджених, які не мають виражених особистісних якостей (так зване «болото»). Приблизно кожний третій представник даної групи характеризується наявністю стійко виражених психічних відхилень від норми. Вони можуть виявлятися в перекрученому сприйнятті дійсності, виникненні ідеї переслідування, що за певних умов може супроводжуватися неадекватними поведінковими реакціями аж до криміногенних.

У четверту групу об'єднуються засуджені, які мають асоціальні установки, слабкий конформний тип особистості, без чітко виражених задатків лідерства. Для представників даного типу характерною називається наявність психічних відхилень, що ускладнюються наявністю таких якостей: схильність до вживання алкоголю, що нерідко призводить до значної алкогольної зміни особистості; погано стримуваної імпульсивності в поведінці; неприйняттям і ворожим відношенням до існуючих соціальних норм; нездатністю регулювати конфліктні ситуації примирливо; цинізмом, упередженим відношенням до оточуючих.

П'яту класифікаційну групу складають засуджені з асоціальними установками, сильним типом особистості. Характерними рисами представників даної групи вважаються: егоцентризм; стійка схильність до порушення вимог; злочинність; низька соціальна чуйність; упереджене ставлення до оточуючих. Засуджені цієї групи, як правило, рідко допускають грубі порушення режиму, ведуть дещо відокремлений спосіб життя, піддаються впливу неформальних лідерів як позитивної, так і негативної спрямованості.

Шоста класифікаційна група включає засуджених, які мають асоціальні установки, сильний тип особистості з об'єктивними задатками лідерських якостей та прагнуть до заняття високого соціального статусу в неформальних групах. Домінуючими рисами представників даного типу називаються: занепокоєність проблемою власного авторитету; крайній егоцентризм; стійка схильність до порушення існуючих соціальних норм; злочинність; підвищена збуджуваність; імпульсивність; низька соціальна чуйність.

Працівникам СПС рекомендується прагнути до об'єктивної та всебічної оцінки індивідуальних особливостей засудженого, використовувати для цього повсякденне і цілеспрямоване спостереження, включаючи виявлення його соціального оточення.

Тримання засуджених до позбавлення волі в ДПК (ст. 97 КВКУ).

У ДПК виправних КМРБ із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки. У ДПК виправних КМРБ засуджені тримаються в ПКТ.

На кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

Після реалізації цієї програми за клопотанням начальника відділення СПС постановою начальника колонії засуджений переводиться до дільниці ресоціалізації.

У дільниці посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу.

Жилі приміщення (камери) обладнуються металевими дверима або дерев'яними дверима, які з внутрішнього боку оббиваються листовою сталлю та укріплюються металевими кутниками по всьому периметру і мають товщину 6 см. У центрі дверей на висоті 1,4-1,5 м обладнується отвір для нагляду за засудженими. У середній частині дверей на висоті 95 см від підлоги обладнується кватирка розміром 18 см на 22 см для передачі засудженим їжі, книжок тощо. Дверцята кватирки відкриваються у бік коридору та обладнуються замком.

Вікна жилих приміщень (камер) обладнуються металевими звареними ґратами та кватирками. З боку приміщень (камер) вікна прикриваються ґратами, які унеможливлюють доступ до скла. Двері та вікна жилих приміщень (камер) блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини. Двері приміщень (камер) вобов'язковому порядку обладнуються механічними та електромеханічними замками спеціального типу, дозвіл на відкриття яких можливо отримати тільки з чергової частини установи.

У кожному жилому приміщенні (камері) обладнуються туалет з умивальником з обов'язковим їх відгородженням суцільною перегородкою висотою не менше 1 м. Засуджені, які тримаються у дільниці, не мають права виходу з жилих приміщень (камер), за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час.

Стіни багатомісних (більше 10 осіб) жилих приміщень (камер), що виходять у бік коридору, як правило, обладнуються проглядовими вікнами, на яких установлюються ґрати, для нагляду за засудженими. Локальні сектори ДПК виправних колоній обладнуються у відповідності до особливих вимог. Засуджені, які тримаються у ДПК приймають їжу у жилих приміщеннях (камерах), миття їх здійснюється за окремим графіком.

У ДПК, як правило, установлюється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниць КДіР, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць.

Засуджені мають право: витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати; одержувати щомісяця короткострокове і 1 раз на 3 місяці тривале побачення. Засудженим, які тримаються в ПКТ, надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.

Програма індивідуальної роботи із засудженими у ДПК включає в себе:

Заходи індивідуально-виховного характеру: а) ознайомлення засудженого з відповідальністю за продовження протиправної поведінки, а також за злісну непокору адміністрації виправної установи та вчинення дій, що дезорганізують роботу виправної установи (ст. 391, 392 КК України); б) роз'яснення правового статусу засуджених, вимог ПВР УВП; в) вивчення соціального оточення засудженого на волі для використання його позитивного впливу на поведінку (направлення батькам або подружжю повідомлення про протиправну поведінку засудженого, проведення бесід з рідними під час побачень тощо); г) залучення до праці та контроль за виконанням норм виробітку, відшкодування збитків, сплати аліментів; д) вивчення ставлення засудженого до підтримання негативних (злочинних традицій) та переконання щодо відмови від них; є) вивчення ролі (статусу) засудженого у середовищі засуджених, найбільш близького оточення. Попередження негативного впливу на інших осіб, розвінчання статусу неформального лідера або особи, яка додержується злочинних традицій; ж) формування позитивних навичок щодо дотримання санітарно-гігієнічних норм (перевірка зовнішнього виду, підтримка у належному стані спального місця, прибирання приміщень, участі у роботах з благоустрою колонії тощо); з) формування здорового способу життя (контроль за участю засудженого у ранковій фізичній зарядці, проведення бесіди щодо обмеження або відмови від шкідливих звичок); і) формування позитивного ставлення щодо підвищення загальноосвітнього рівня, продовження навчання у загальноосвітньому навчальному закладі і індивідуальному порядку; и) формування позитивного ставлення та залучення до участі у диференційованих програмах виховного впливу, роботі самодіяльних організацій.

Заходи психотерапевтичного та психокорегуючого характеру: а) проведення тестування засудженого з метою визначення індивідуально-психологічних особливостей, ступеня конфліктності, агресивності, рішучості, рівня психічної напруги та тривожності, виявлення відхилень у психічному розвитку тощо; б) вивчення соціального статусу особи у середовищі засуджених та соціально-психологічного клімату у відділенні СПС; в) розробка рекомендацій персоналу колонії щодо роботи із засудженими у ДПК; г) розробка та проведення спільно з психіатром колонії психотерапевтичних заходів (стосовно особи, яка має відхилення у психічному розвитку); д) проведення за результатами тестування індивідуальної бесіди із засудженим щодо окремих рис характеру та подальшої поведінки у ДПК; є) залучення засудженого до участі у заходах з психологічної корекції негативних психічних станів (індивідуальна та групова психотерапія); ж) проведення із засудженими індивідуальних бесід з метою підвищення соціальної активності, зниження негативних реакцій на своє перебування у місцях позбавлення волі; з) навчання засудженого навичкам саморегуляції психоемоційного стану з метою формування самокерованої поведінки (проведення психогігієнічного комплексу, аутогенноготренування, прогресивної релаксації тощо); і) проведення із засудженими соціально-психологічних тренінгів з метою розвитку позитивних особистісно-психологічних якостей; и) спільно з начальником відділення СПС проведення заходів щодо розвитку та закріплення у засудженого соціально корисних зв'язків; к) проведення за результатами реалізації Програми контрольного тестування засудженого для оцінки ефективності психокорекційних та психотерапевтичних заходів; л) підготовка психологічної характеристики засудженого та пропозицій щодо доцільності переведення до дільниці ресоціалізації.

Основним критерієм для клопотання про переведення засудженого з ДПК до дільниці ресоціалізації є реалізація Програми ІСВПР із засудженим у ДПК.

Не рідше 1 разу на місяць начальник відділення СПС ДПК та закріплені за засудженими працівники роблять у програмі записи щодо змін у поведінці, поглядах засудженого, відносинах з оточуючим тощо.

Через 3 місяці після переведення засудженого у ДПК або закінчення встановленого терміну перебування у дільниці, начальником відділення СПС ДПК надається оцінка реалізації програми та подається клопотання про переведення засудженого до дільниці ресоціалізації або пропозиції щодо подальшого залишення у ДПК. Своє рішення начальник відділення узгоджує з працівниками колонії, закріпленими за засудженим для проведення індивідуальної роботи.

У разі прийняття рішення про доцільність подання клопотання щодо переведення до дільниці ресоціалізації, засуджений підписує зобов'язання щодо дотримання вимог установленого порядку відбування покарання та прийняття участі у суспільно-корисній праці.

Програма індивідуальної роботи із засудженими у ДПК вважається реалізованою, якщо: а) здійснені в повному обсязі заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного та психокорегуючого характеру і які мали позитивний вплив на засудженого; б) засуджений дотримується обов'язків, визначених у КВКУ та ПВР УВП; в) у засудженого відсутні протягом 6 місяців злісні порушення установленого порядку відбування покарання та інші порушення режиму протягом останніх 3 місяців на момент розгляду матеріалів на комісії колонії з приводу доцільності переведення до дільниці ресоціалізації; г) сумлінне ставлення засудженого до праці; д) участь у програмах диференційованого виховного впливу.

Для розгляду на засіданні профілактичної комісії колонії готуються такі ж самі матеріали, що передбачені і для переведення до ДПК. Загальний термін перебування засуджених в ДПК не обмежений.

Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації (далі - ДСА) (ст. 98 КВК).

У ДСА на кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма підготовки його до звільнення.

Засуджені, які тримаються в ДСА проживають в межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

У ДСА тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців та які, як правило, закінчили навчання у загальноосвітній середній школі або професійно-технічному училищі (про критерії та порядок переведення до ДСА ст. 94 КВК України).

Засуджені в ДСА проживають у межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених. Жилі приміщення ДСА обладнуються відповідно до ПВР УВП, крім того, обладнуються клас підготовки до звільнення, бібліотечка. Приймання їжі, миття засуджених, відвідання бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.

Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з установленими нормами.

Засуджені, які тримаються в ДСА, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю. Згідно ч.4ст.110 КВК засудженим в дільниці соціальної адаптації надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця.

У ДСА на кожного засудженого розробляється спеціальна Індивідуальна програма підготовки його до звільнення, яка підписується начальником відділення СПС ДСА, погоджується із заступником начальника установи з СВПР та затверджується начальником виховної колонії. Зміст Індивідуальної програми підготовки до звільнення доводиться засудженому під розпис.

Індивідуальна програма підготовки засудженого до звільнення складається начальником відділення СПС ДСА за участю психолога, медичного працівника виховної колонії та залучення фахівців центрів соціальних служб для молоді протягом тижня після прибуття засудженого до ДСА.

За результатами реалізації кожного заходу Програми старший вихователь (вихователь), психолог, медичний працівник виховної колонії або залучений фахівець центрів соціальних служб для молоді роблять відповідні відмітки. Результати реалізації Програми щомісячно перевіряються заступником начальника установи з СВПР або старшим інспекторським складом відділу СВПР виховної колонії, про що також робляться відмітки.

Тримання засуджених до позбавлення волі в ДСР (ст. 99 КВК)

У ДСР тримаються вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації.

У ДСР засуджені: тримаються під наглядом, а на території житлової зони — під охороною;

у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці;

з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;

можуть носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць;

після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство на території дільниці.

На території ДСР КМРБ із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки розміщуються будівлі з приміщеннями: кімната молодшого інспектора; кабінет начальника відділення; кімнати для проживання засуджених; приміщення для зберігання особистих речей засуджених; кімнати для проведення тривалих побачень; кімната для приймання лікарем; кімната виховної роботи; кухня-їдальня; лазня з пральнею та сушильнею; туалетні кімнати. У цій будівлі обладнується місце для телефонних розмов засуджених, проведення яких контролюється адміністрацією.

На території дільниці обладнується приміщення для придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби з ларька колонії.

Межі дільниці встановлюються і проходять уздовж її огорожі, про які засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ. Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією дільниці у зв'язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають із своїми сім'ями, видаються посвідчення встановленого зразка.

Слід звернути увагу, що дільниці даного виду створені далеко не у всіх УВП, хоча зі змісту закону така можливість не випливає.

І хоча за умови відбування покарання ДСР є подібними до КМРБ з полегшеними умовами тримання, їх не можна прирівнювати та ототожнювати. ДСР — це структурна частина колонії того чи іншого рівня безпеки і утримувані в ній особи є такими, що відбувають покарання в установі цього виду (так, хоча засуджений і переведений до ДСР та має правовий статус, схожий зі статусом особи, що відбуває покарання в КМРБ з полегшеними умовами тримання, він все ж таки вважається особою, яка тримається у виправній колонії, наприклад, середнього рівня безпеки). КМРБ з полегшеними умовами тримання являють собою окремий вид УВП відповідного рівня безпеки, а порядок переведення до установи іншого виду прямо передбачений у законі.

У зв'язку з цим, в разі виникнення потреби у переведенні засуджених з ДСР до КМРБ з полегшеними умовами (наприклад, у зв'язку зі змінами в обсязі виконуваних засудженими робіт тощо), такий перевід можливий лише за порядком, чітко визначеним у ч. 3 ст. 100 КВК України (тобто, шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки, що здійснюється ДПтСУ, оскільки діючим законодавством передбачено лише два види переводу: 1) у межах однієї колонії з однієї дільниці до іншої; 2) з колонії одного рівня безпеки до колонії іншого рівня безпеки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.