ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

До складу кісток нижньої кінцівки відносяться кістки пояса нижньої кінцівки та скелета вільної частини нижньої кінцівки. Пояс нижньої кінцівки складається з парної тазової кістки.

Тазова кістка (os coxae)належить до плоских кісток; виконує функції захисту, руху та опори. У дитячому віці вона складається з трьох кісток: клубової, сідничої та лобкової, які з'єднуються між собою за допомогою хряща. З віком ці кістки зростаються в одну. Зрощення відбувається в ділянці найбільшого навантаження, тобто в ділянці кульшової западини. У передньонижньому відділі краю цієї западини є вирізка кульшової западини. Внутрішня частина кульшової западини має назву півмісяцевої поверхні, на дні якої є ямка кульшової западини.

Мал. Тазова кістка, права:а –вигляд зовні,б –вигляд зсередини:1 – тіло клубової кістки; 2 – тіло сідничої кістки; 3 – тіло лобкової кістки; 4 – крило клубової кістки; 5 – клубова ямка; 6 – клубовий гребінь; 7 – передня верхня клубова ость; 8 – передня нижня клубова ость; 9 – задня верхня клубова ость; 10 – задня нижня клубова ость; 11 – вушкоподібна поверхня; 12 – сіднича ость; 13 – велика сіднича вирізка; 14 – мала сіднича вирізка; 15 – гілка сідничої кістки; 16 – сідничний горб; 17 – дугоподібна лінія; 18 – верхня гілка лобкової кістки; 19 – нижня гілка лобкової кістки; 20 – симфізна поверхня; 21 – затульний отвір; 22 – півмісяцева поверхня; 23 – вирізка кульшової западини; 24 – лобковий горбик; 25 – сідничні лінії.

Клубова кістка (os ilium)утворює верхню частину тазової кістки. У ній розрізняють тіло та крило. Крило кістки тонше за її тіло, на внутрішній поверхні кістки є дугоподібна лінія, яка відокремлює тіло від крила. Верхній край крила стовщений, має назву клубового гребеня, до якого прикріплюються м'язи живота. Спереду гребінь закінчується передньою верхньою клубовою остю, нижче від якої знаходиться передня нижня клубова ость. На задньому кінці клубового гребеня є задня верхня клубова ость, а нижче — задня нижня клубова ость. На внутрішній поверхні крила клубової кістки є значно виражене заглиблення — клубова ямка. У ділянці зчленування крила клубової кістки з крижовою є крижово-тазова поверхня, вище від якої є клубова горбистість, а нижче — вушкоподібна поверхня, яка безпосередньо зчленовується з відповідною поверхнею крижової кістки, утворюючи крижово-клубовий суглоб. На зовнішній поверхні крила клубової кістки є передня, задня і нижня сідничні лінії, від яких починаються сідничні м'язи.

Сіднича кістка (os ischii) складається з тіла та гілки. На задній поверхні тіла знаходиться сіднича ость, вище від неї — велика сіднича вирізка, а нижче — мала сіднича вирізка. На межі між тілом сідничої кістки та її гілкою знаходиться обернений назовні і назад сідничий горб, до якого прикріплюються зв'язки та м'язи.

Лобкова кістка (os pubis)складається з тіла, верхньої та нижньої гілок. Верхня гілка лобкової кістки має гребінь, який попереду переходить у лобковий горбик. Уздовж нижнього краю верхньої гілки лобкової кістки проходить затульна борозна, де лежать однойменні судини і нерви. На внутрішній поверхні верхньої гілки знаходиться симфізна поверхня. З'єднання обох симфізних поверхонь має назву лобкового симфізу. Передній відділ верхньої гілки переходить у нижню гілку з утворенням гострого кута між ними. Сіднича кістка разом із гілками лобкової кістки обмежовує широкий затульний отвір.

Дві тазові кістки, крижова кістка та куприк з'єднуються між собою суглобами і зв'язками в міцне кісткове кільце — таз (pelvis), яке служить для з'єднання тулуба з вільною частиною нижніх кінцівок. Кісткове кільце таза поділяється на два відділи: верхній — великий таз (pelvis major) і нижній — малий таз (pelvis minor).

Великий таз обмежений з боків крилами клубових кісток (спереду він не має кісткових стінок), ззаду — нижніми поперековими хребцями та основою крижової кістки. Від малого таза він відділяється межовою лінією, яка проходить по гребеню лобкової кістки, дугоподібній лінії клубової кістки і переходить через мис на протилежний бік. Обмежений таким чином отвір має назву верхнього отвору, або верхньої апертури, нижче від якого розташована порожнина малого таза.

Передня стінка малого таза складається з лобкового симфізу та частин лобкових кісток; задня стінка утворена куприковою, крижовою кістками та зв'язками; бічні стінки — клубовими і сідничими кістками. Знизу тазова порожнина обмежена нижнім отвором (нижньою апертурою) таза, який утворений сідничими горбами, гілками лобкових та сідничих кісток, куприком та зв'язками, які йдуть від крижової кістки до сідничих кісток. Під лобковим симфізом і нижніми краями нижніх гілок правої та лівої лобкових кісток знаходиться підлобковий кут, розмір якого залежить від віку людини, статевих, а також індивідуальних особливостей.

Різниця в будові чоловічого та жіночого таза чітко визначається в період статевого дозрівання. Так, кістки жіночого таза тонші й більш гладенькі порівняно з кістками чоловічого таза. Жіночий таз ширший за чоловічий, тому що крила клубових кісток розміщені більш горизонтально, відстань між остями та гребенями клубових кісток більша. Мис у жінок виступає вперед менше, ніж у чоловіків. У зв'язку з цим верхня апертура таза в жінок має більш круглу форму порівняно з апертурою таза в чоловіків. Крижова кістка в жінок ширша та коротша, ніж у чоловіків, сідничі горби розгорнуті в обидва боки та відстань між ними в жінок більша, ніж у чоловіків. Відмінності сходження нижніх гілок лобкових кісток у жінок та чоловіків: у жінок підлобковий кут має форму дуги, а в чоловіків він більш гострий і становить 70—75°. Існують відмінності й у формі порожнини малого таза: у чоловіків вона лійкоподібна, а у жінок — циліндрична.

В акушерській практиці мають важливе значення розміри великого та малого таза. Для їхнього визначення використовують анатомічні розміри, а також лінії й площини.

> Зверніть увагу на те, що:

• розміри жіночого таза під час пологів можуть збільшуватися за рахунок розтягнення крижово-клубових суглобів і лобкового симфізу;

• будова таза може змінюватися при різних захворюваннях (захворювання кісток, рахіті), які призводять до його деформації;

• при значній деформації таза нормальні пологи неможливі;

• передні верхні клубові ості, гребені клубових кісток можна промацати крізь шкіру;

• повне окостеніння кісток таза і зрощення його частин завершується до 20-25 років.

Мал. Таз, вигляд спереду: а – чоловічий; б – жіночий: 1 – великий таз; 2 – крижова кістка; 3 – погранична лінія; 4 – малий таз; 5 – кульшова западина; 6 – затульний отвір; 7 – підлобковий кут; 8 – підлобкова дуга.

Скелет вільної частини нижньої кінцівки складається зі стегнової кістки, кісток гомілки і кісток стопи.

Стегнова кістка (femur)належить до довгих трубчастих кісток; це найдовша і наймасивніша кістка людини. У ній розрізняють тіло і два кінці (епіфізи)— верхній (проксимальний) і нижній (дистальний). Тіло стегнової кістки майже циліндричної форми; на задній поверхні має шорстку лінію, на якій розрізняють присередню та бічну губи, які донизу розходяться і обмежують трикутної форми підколінну поверхню. На проксимальному епіфізі найбільшим утворенням є головка стегнової кістки, нижче від якої є шийка. У верхньому відділі головки розміщується маленьке заглиблення — ямка головки стегнової кістки. У тому місці, де шийка з'єднується з тілом, знаходяться два горби: великий та малий вертлюги. На внутрішній поверхні великого вертлюга визначається глибока вертлюгова ямка. Між вертлюгами на передній поверхні є міжвертлюгова лінія, а на задній — міжвертлюговий гребінь. Нижній кінець кістки сплощений у передньозадньому напрямку, стовщується і закінчується присереднім і бічним виростками. Між ними є міжвиросткова ямка. Попереду від них поверхня виростків переходить у надколінкову поверхню. Вище від виростків по обидва боки визначають присередній і бічний надвиростки.

> Зверніть увагу на те, що:

• головка стегнової кістки обернена догори та присередньо, вертлюги — назад, а присередній виросток більший, ніж бічний;

• на живій людині можна промацати великий вертлюг стегнової кістки та наколінок (при зігнутій у колінному суглобі нозі).

Мал. Стегнова кістка, права: а– вигляд ззаду; б – вигляд спереду: 1 – головка; 2 – шийка; 3 – великий вертлюг; 4 – малий вертлюг; 5 – тіло стегнової кістки; 6 – шорстка лінія; 7 – підколінна поверхня; 8 – присередній виросток; 9 – бічний виросток; 10 – міжвиросткова ямка.

Надколінок(patella)міститься у товщі сухожилка чотириголового м'яза стегна. У ньому розрізняють основу, розміщену біля його верхнього краю, та верхівку, обернену донизу. Розрізняють передню та задню поверхні. Задня поверхня є суглобовою, вона сполучається з надколінковою поверхнею стегнової кістки і поділена поздовжнім гребінцем на дві площинки: меншу, присередню, і більшу, бічну. Це має практичне значення, щоб розпізнати лівий та правий надколінки.

Скелет гомілки складається з двох довгих трубчастих кісток — великогомілкової та малогомілкової. Перша розташовується медіально, друга — латерально.

Великогомілкова кістка (tibia)має тіло та верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) кінці (епіфізи).На тілі розрізняють три краї: передній, міжкістковий і присередній, а також три поверхні: присередню, бічну і задню. На передньому краї у верхньому відділі тіла знаходиться горбистість великогомілкової кістки, до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м'яза стегна.

На верхньому епіфізі виділяють присередній та бічний виростки, на задньонижній поверхні бічного виростка є малогомілкова суглобова поверхня для зчленування з малогомілковою кісткою. Зверху кожен з виростків має дещо вигнуту суглобову поверхню; ці поверхні об'єднуються в одну і називаються верхньою суглобовою поверхнею. Майже посередині її визначається міжвиросткове підвищення, на якому визначають присередній і бічний міжвиросткові горбки. Попереду і позаду від зазначених горбків розміщується переднє і заднє міжвиросткові поля.

Нижній епіфіз на присередньому боці має відросток — присередню кісточку, на бічному боці якого є суглобова поверхня. На нижній поверхні дистального епіфіза знаходиться нижня суглобова поверхня для з'єднання з кістками стопи. На бічній поверхні міститься малогомілкова вирізка, до якої прилягає нижній відділ малогомілкової кістки.

Мал. Великогомілкова та малогомілкова кістки, праві: а – вигляд спереду; б – вигляд ззаду; 1 – тіло великогомілкової кістки; 2 – присередній виросток; 3 – бічний виросток; 4 – міжвиросткове підвищення; 5 – горбистість; 6 – передній край; 7 – присередня кісточка великогомілкової кістки; 8 – бічна кісточка малогомілкової кістки; 9 – тіло малогомілкової кістки; 10 – головка малогомілкової кістки.

> Зверніть увагу на те, що:

• у верхній частині переднього краю великогомілкової кістки є горбистість, до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м’яза стегна;

• присередня кісточка відходить від внутрішнього краю нижнього кінця кістки;

• передній край тіла великогомілкової кістки, присередню кісточку можна промацати крізь шкіру.

Малогомілкова кістка (fibula) має тіло, верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) кінці (епіфізи).Тіло має три краї: передній, задній, міжкістковий. Зазначені краї відокремлюють три поверхні: бічну, присередню і задню. Верхній кінець кістки має головку, на якій визначається суглобова поверхня. Нижче від головки знаходиться шийка малогомілкової кістки.

На нижньому епіфізі розташована бічна кісточка, на внутрішній поверхні якої знаходиться суглобова поверхня для зчленування з великогомілковою кісткою.

> Зверніть увагу на те, що:

• головка малогомілкової кістки товстіша, ніж її кісточка, суглобова поверхня головки обернена вперед і медіальніше;

• головку малогомілкової кістки, бічну кісточку можна промацати крізь шкіру.

Кістки стопи (ossa pedis) поділяються на три відділи: кістки заплесна, кістки плесна та кістки пальців (фаланги).

Будова стопи залежить від її функції, оскільки вона підтримує тіло у вертикальному положенні і зумовлює пересування людини. Стопа побудована і функціонує як пружне рухоме склепіння. Ця особливість будови стопи є характерною ознакою людини, що пов'язано з прямоходінням.

Виділяють п'ять поздовжніх і одне поперечне склепіння. Розміщення кісток стопи у вигляді склепіння підтримують численні міцні зв'язки та м'язи.

У разі ослаблення цього апарату склепіння опускається, стопа набуває неправильної будови і має назву плоскої стопи.

Заплесно утворено короткими губчастими кістками, що розміщені у два ряди. До першого ряду належать надп'яткова та п'яткова кістки, а до другого — човноподібна, кубоподібна і три клиноподібні кістки (присередня, проміжна, бічна).

Кістки плесна, а їх п'ять, належать до трубчастих кісток. У плесновій кістці розрізняють тіло, проксимальний та дистальний епіфізи, що відповідно мають назву — основа та головка.

У кожній фаланзі виділяють тіло та два епіфізи — проксимальний, який утворений основою фаланги, та дистальний, що відповідає головці фаланги; II—V пальці утворені трьома фалангами: проксимальною, середньою та дистальною. Великий палець має тільки дві фаланги — проксимальну і дистальну.

Мал. Кістки стопи, правої: 1 – шорсткий горб п’яткової кістки; 2 – п’яткова кістка; 3 – надп’яткова кістка; 4 – блок надп’яткової кістки; 5 – головка надп’яткової кістки; 6 – кубоподібна кістка; 7 – човноподібна кістка; 8 — клиноподібні кістки; 9 — плеснові кістки; 10 — проксимальна та дистальна фаланги великого пальця; 11 — проксимальна, середня та дистальна фаланги мізинця.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.