Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






ЕВОЛЮЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄСТВАМИ В ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ

Ядром будь-якої інформаційної системи управління підприємством є втілені в неї рекомендації щодо управління виробництвом, що по суті є своєрідним стандартом. Еволюція цих стандартів представлена на рис. 4.1.

 
 

1960 1970 1980 1990 2000

Рис. 4.1. Етапи розвитку стандартів інформаційних систем
управління підприємствами (Примітка: ВОМ – складання специфікації матеріалів)

4.1. Системи планування матеріальних ресурсів (MRP)

На початку 60-х років, в зв’язку із зростанням популярності обчислювальних систем, виникла ідея використати їх можливості для планування діяльності підприємства, в тому числі для планування виробничих процесів. Необхідність планування зумовлена тим, що основна маса затримок в процесі виробництва була пов’язана із запізненням надходження окремих комплектуючих, внаслідок чого, як правило, паралельно із зменшенням ефективності виробництва, на складах виникав надлишок матеріалів, що поступили раніше наміченого терміну. Крім того, внаслідок порушення балансу постачання комплектуючих, виникали додаткові ускладнення з обліком і відстеженням їх стану в процесі виробництва, тобто фактично неможливо було визначити, наприклад, до якої партії належить даний складовий елемент у вже зібраному готовому продукті. З метою запобігання подібним проблемам була розроблена методологія планування потреби в матеріалах MRP (Material Requirements Planning). Реалізація системи, працюючої по цій методології, являла собою комп’ютерну систему, що дозволяла оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головною задачею MRP було забезпечення гарантії наявності необхідної кількості необхідних матеріалів-комплектуючих в будь-який момент часу в рамках терміну планування, нарівні з можливим зменшенням постійних запасів, а отже розвантаженням складу. Перш ніж описувати саму структуру MRP, потрібно ввести короткий перелік основних її понять:

· Матеріаламибудемо називати всю сировину і окремі комплектуючі, що входять до складу кінцевого продукту. Надалі ми не будемо робити відмінностей між поняттями «матеріал» і «комплектуюча».

· MRP-система, MRP-програма —це комп’ютерна система яка працює по алгоритму, регламентованому MRP — методологією. Як і будь-яка інша комп’ютерна програма, вона обробляє файли даних (вхідні елементи) і формує на їх основі файли -результати.

· Статус матеріалує основним покажчиком на поточний стан матеріалу. Кожний окремий матеріал, в кожний момент часу, має статус в рамках MRP-системи, який визначає, чи є даний матеріал в наявності на складі, чи зарезервований він для інших цілей, чи присутній в поточних замовленнях, або замовлення на нього тільки планується. Таким чином, статус матеріалу однозначно описує міру готовності кожного матеріалу бути запущеним у виробничий процес.

· Страховий запасматеріалу необхідний для підтримки процесу виробництва у разі виникнення непередбачених і таких, що не можуть бути усуненими, затримок в його постачанні. По суті, в ідеальному випадку, якщо механізм постачання вважати бездоганним, MRP-методологія не постулювала обов’язкову наявність страхового запасу, і його об’єми встановлювались різними для кожного конкретного випадку, в залежності від ситуації, що склалася з надходженням матеріалів.

· Потреба в матеріалів комп’ютерній MRP-системі являє собою певну кількісну одиницю необхідності в замовленні даного матеріалу в деякий момент часу протягом періоду планування. Розрізнюють поняття повної потреби в матеріалі, яка відображає ту кількість, яку необхідно пустити у виробництво, і чистої потреби, при обчисленні якої враховується наявність всіх страхових і зарезервованих запасів даного матеріалу. Замовлення в системі автоматично створюється по виникненню відмінної від нуля чистої потреби.

Процес планування включає в себе функції автоматичного створення проектів замовлень на закупівлю і/або внутрішнє виробництво необхідних матеріалів-комплектучих. Іншими словами система MRP оптимізує час постачання комплектуючих, тим самим зменшуючи витрати на виробництво і підвищуючи його ефективність. Основними перевагами використання подібної системи у виробництві було:

1. Гарантія наявності необхідних комплектуючих і зменшення часових затримок в їх доставці, і, отже, збільшення випуску готових виробів без збільшення числа робочих місць і навантажень на виробниче обладнання;

2. Зменшення виробничого браку в процесі збирання готової продукції що виникав в зв’язку з використанням неправильних комплектуючих.

3. Упорядкування виробництва, в зв’язку з контролем статусу кожного матеріалу, що дозволяє однозначно відстежувати весь його конвейєрний, шлях, починаючи від створення замовлення на даний матеріал, до його положення у вже зібраному готовому виробі. Також завдяки цьому досягається повна достовірність і ефективність виробничого обліку.

Всі ці переваги фактично витікають з самої концепції MRP, що базується на тому принципі, що всі матеріали-комплектуючі, складові частини і блоки готового виробу повинні поступати у виробництво одночасно, в запланований час, щоб забезпечити створення кінцевого продукту без додаткових затримок. MRP-система прискорювала доставку тих матеріалів, які в даний момент потрібні насамперед і затримує передчасні надходження, таким чином, що комплектуючі, які являють собою повний список складових кінцевого продукту, поступають у виробництво одночасно. Це необхідно було для того, щоб уникнути ситуації, коли затримується постачання одного з матеріалів, і виробництво вимушено припинитися навіть при наявності всіх інших комплектуючих кінцевого продукту. Основна мета MRP-системи — формувати, контролювати і при необхідності змінювати дати необхідного надходження замовлень таким чином, щоб всі матеріали, необхідні для виробництва, поступали одночасно.

Формування вхідної інформації для MRP-програми і результати її роботи.На практиці MRP-система являє собою комп’ютерну програму, логіка роботи якої спрощено може бути представлена таким чином (рис.4.2).

 

Рис.4.2. Вхідні елементи і результати роботи MRP-системи

На приведеній вище схемі відображені основні інформаційні елементи MRP-системи. Розглянемо детальніше елементи MRP-системи:

1) Опис стану матеріалів (Inventory Status File) є основним вхідним елементом MRP-програми. У ньому повинна бути відображена максимально повна інформація про стан матеріалів-комплектуючих, необхідних для виробництва кінцевого продукту. У цьому елементі повинен бути вказаний статус кожного матеріалу, що визначає, чи є він на руках, на складі, в поточних замовленнях або його замовлення тільки планується, а також опис, його запасів, розташування, ціни, можливих затримок постачання, реквізитів постачальників. Інформація по всіх вищеперелічених позиціях повинна бути закладена окремо по кожному матеріалу, що бере участь у виробничому процесі.

2) Програма виробництва(Master Production Schedule) являє собою оптимізований графік розподілу часу для виробництва необхідної партії готової продукції за період, для якого здійснюється планування або діапазон періодів. Спочатку створюється пробна програма виробництва, що згодом додатково тестується на можливість виконання прогоном через CRP-систему (Capacity Requirements Planning), яка визначає чи досить виробничих потужностей для її здійснення. Якщо така виробнича програма визнана здійснимою, то вона автоматично формується в основну і стає вхідним елементом MRP-системи. Це необхідно тому, що рамки вимог до виробничих ресурсів є прозорими для MRP-системи, яка формує на основі виробничої програми графік виникнення потреб в матеріалах. Однак, у разі недоступності ряду матеріалів, або неможливості виконати план замовлень, необхідний для підтримки реалізації з точки зору CPR виробничої програми, MRP-система в свою чергу вказує про необхідність внести в неї коректування.

3) Перелік складових кінцевого продукту (Bills of Material File) —це список матеріалів і їх кількість, необхідна для виробництва кінцевого продукту. Таким чином, кожний кінцевий продукт має свій перелік складових. Крім того, тут міститься опис структури кінцевого продукту, тобто він містить в собі повну інформацію щодо технології його складання. Надзвичайно важливо підтримувати точність всіх записів в цьому елементі і відповідно коректувати їх всякий раз при внесенні змін в структуру і/або технологію виробництва кінцевого продукту.

Нагадаємо, що кожний з вищезгаданих вхідних елементів являв собою комп’ютерний файл даних, що використовується MRP-програмою. У даний момент MRP-системи реалізовані на самих різноманітних апаратних платформах і включені як модулі в більшість фінансово-економічних систем. Ми не будемо зупинятися на технічному аспекті питання і перейдемо до опису логічних кроків роботи MRP-програми. Цикл її роботи складається з наступних основних етапів:

1) Передусім MRP-система, аналізуючи прийняту програму виробництва, визначає оптимальний графік виробництва на плановий період, що планується.

2) Далі, матеріали, не включені у виробничу програму, але присутні в поточних замовленнях, включаються в планування як окремий пункт.

3) На цьому кроці, на основі затвердженої програми виробництва і замовлень на комплектуючі, що не входять в неї, для кожного окремо взятого матеріалу обчислюється повна потреба, у відповідності з переліком складових кінцевого продукту за такою схемою.

Чиста потреба = Повна потреба Інвентаризовано на руках Страховий запас Резервування для інших цілей

4) Далі, на основі повної потреби, враховуючи поточний статус матеріалу, для кожного періоду часу і для кожного матеріалу розраховується чиста потреба по вказаній вище формулі. Якщо чиста потреба в матеріалі більше нуля, то системою автоматично створюється замовлення на матеріал.

5) І нарешті, всі замовлення, створені раніше поточного періоду планування, розглядаються, і в них, при необхідності, вносяться зміни, щоб запобігти передчасному постачанню і затримкам постачання від постачальників.

Таким чином, внаслідок роботи MRP-програми вноситься ряд змін в існуючі замовлення, і при необхідності, створюються нові, для забезпечення оптимальної динаміки ходу виробничого процесу. Ці зміни автоматично модифікують Опис стану матеріалів, оскільки створення, скасування або модифікація замовлення, відповідно впливає на статус матеріалу, до якого він відноситься. Внаслідок роботи MRP-програми створюється план замовлень на кожний окремий матеріал на весь термін планування, забезпечення виконання якого необхідне для підтримки програми виробництва. Основними результатами MRP-системи є:

1) План замовлень (Planned Order Schedule) —він визначає, яка кількість кожного матеріалу повинна бути замовлена в кожний період часу, що розглядається, протягом терміну планування. План замовлень є керівництвом для подальшої роботи з постачальниками і, зокрема, визначає виробничу програму для внутрішнього виробництва комплектуючих (при наявності останнього).

2) Зміни до плану замовлень (Changes in planned orders) є модифікаціями до раніше спланованих замовлень. Ряд замовлень можуть бути відмінені, змінені або затримані, а також перенесені на іншій період.

Окрім цього, MRP-система формує деякі другорядні результати, у вигляді звітів, метою яких є звернути увагу на «вузькі місця» протягом планового періоду, тобто ті проміжки часу, коли потрібний додатковий контроль за поточними замовленнями, а також для того, щоб вчасно сповістити про можливі системні помилки, що виникли при роботі програми. Отже, MRP-система формує наступні додаткові результати-звіти:

а) Звіт про «вузькі місця» планування (Exception report) —він призначений для того, щоб завчасно проінформувати користувача про проміжки часу протягом терміну планування, які вимагають особливої уваги, і в які може виникнути необхідність зовнішнього управлінського втручання. Типовими прикладами ситуацій, які повинні бути відображені в цьому звіті, можуть бути замовлення, що непередбачено запізнилися, на комплектуючи, надлишки комплектуючих на складах тощо;

б) Виконавчий звіт (Performance Report)є основним індикатором правильності роботи MRP-системи і має на меті оповіщати користувача про критичні ситуації, що виникли в процесі планування, такі як, наприклад, повне витрачення страхових запасів по окремих комплектуючих, а також про всі виникаючі системні помилки в процесі роботи MRP-програми.

в) Звіт про прогнози (Planning Report)являє собою інформацію, що використовується для складання прогнозів про можливу майбутню зміну об’ємів і характеристик продукції, що випускається, отриману внаслідок аналізу поточного ходу виробничого процесу і звітах про продаж. Також звіт про прогнози може використовуватися для довгострокового планування потреб в матеріалах.

Таким чином, використання MRP-системи для планування виробничих потреб дозволяє оптимізувати час надходження кожного матеріалу, тим самим значно знижуючи складські витрати і полегшуючи ведення виробничого обліку. Однак, серед користувачів MRP-програм існували розходження в думках відносно використання страхового запасу для кожного матеріалу. Прихильники використання страхового запасу стверджували, що він необхідний внаслідок того, що часто механізм доставки вантажів не є досить надійним, і повне витрачення запасів, що виникло внаслідок різних чинників, на який-небудь матеріал, що автоматично приводить до зупинки виробництва, обходиться набагато дорожче, ніж його страховий запас, що постійно підтримується. Противники використання страхового запасу твердили, що його відсутність є однією з центральних особливостей концепції MRP, оскільки MRP-система повинна бути гнучкою по відношенню до зовнішніх чинників, вчасно вносячи зміни до плану замовлень, у разі непередбачених затримок постачання. Але в реальній ситуації, як правило, друга точка зору може бути реалізована для планування потреб для виробництва виробів, попит на які відносно прогнозований і контрольований і обсяг виробництва може бути встановлений у виробничій програмі постійним протягом деякого, відносно тривалого періоду. Потрібно помітити, що в умовах нашої економіки, коли затримки в процесах постачання є швидше правилом, чим виключенням, на практиці доцільно застосовувати планування з урахуванням страхового запасу, об’єми якого встановлюються в кожному окремому випадку.

Планування виробничих потужностей за допомогою CRP-системи (Capacity Requirements Planning).Система планування виробничих потужностей по методології CRP застосовувалась для перевірки пробної програми виробництва, створеної відповідно до прогнозів попиту на продукцію, на можливість її здійснення виробничими потужностями, що є в наявності. У процесі роботи CRP-системи розроблявся план розподілу виробничих потужностей для обробки кожного конкретного циклу виробництва протягом періоду, що планується. Також встановлювався технологічний план послідовності виробничих процедур і, відповідно до пробної програми виробництва, визначалася міра завантаження кожної виробничої одиниці на термін планування. Якщо після циклу роботи CRP-модуля програма виробництва признавалась реально здійсненної, то вона автоматично підтверджувалась і ставала основною для MRP-системи. У іншому випадку в неї вносились зміни, і вона зазнавала повторного тестування за допомогою CRP-модуля. У подальшому еволюційному розвитку систем планування виробництва вони стали являти собою інтеграцію багатьох окремих модулів, які, взаємодіючи, збільшували гнучкість системи загалом.

По суті методика MRP декларувала, які процеси обліку та управління повинні бути реалізовані на підприємстві, в якій послідовності вони повинні виконуватися, та містить рекомендації стосовно того, як вони повинні виконуватися.

В подальшому розвиток концепції MRP йшов шляхом розширення функціональних можливостей підприємства в сторону більш повного задоволення потреб клієнтів та зниження виробничих витрат. Це призвело до того, що в кінці 70-х років концепція MRP була доповнена положенням про формування виробничої програми в масштабах всього підприємства та контролю її виконання на рівні підрозділів (Closed Loop MRP або іншими словами, відтворення замкнутого цилка в MRP-системах).

 

4.2. Системи планування виробничих ресурсів (MRPII)

На початку 80-х років з’явилась концепція MRPII (Планування виробничих ресурсів — Manufacturing Resourse Planning), основна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюється по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товара споживачеві. А це означало, що MRPII являє собою методологію, направлену на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємства. В загальному випадку вона забезпечує рішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі. Така методологія являла собою набір перевірених на практиці дотепних принципів, моделей та процедур управління і контролю, виконання яких повинно було сприяти покращанню показників економічної діяльності підприємства.

Стандарти товариства APICS (American Production and Inventory Control Society) на системи класу MRPII містять опис 16 груп функцій системи:

1. Sales and Operation Planning (Планування продажу та виробництва)

2. Demand Mаmаgement (Управління попитом)

3. Master Production Scheduling (Складання плану виробництва)

4. Material Requirements Planning (Планування матеріальних потреб)

5. Bill of Materials ( Специфікація продуктів)

6. Inventory Transaction Subsystem ( Управління складами)

7. Scheduled Receipts Subsystem ( Планові поставки)

8. Shop Flow Control ( Управління на рівні виробничого цеха)

9. Capacity Requirements Planning (Планування потреб в потужностях)

10. Input/output control (Контроль входу/виходу)

11. Purchasing (Матеріально-технічне постачання)

12. Distribution Resource Planning ( Планування розподілу ресурсів)

13. Tooling Planning and Control (Планування та управління інструментальними засобами)

14. Financial Planning (Управління фінансами)

15. Simulation (Моделювання)

16. Performance Measurement (Оцінка результатів діяльності)

Схеми роботи інформаційної системи, побудованої на базі MRPII

Рис. 4.3. Схематичний план роботи MRPII-системи

З накопиченням досвіду моделювання виробничий та невиробничих операцій ці положення постійно уточнювались, поступово охоплюючи все більше функцій. Однак слід зазначити, що перерахований функціональний склад має відношення тільки до управління виробничими ресурсами підприємства.

Стандарт MRPII ділить сфери окремих функцій (процедур) на два рівні — необхідний та додатковий або опціональний. Для того, щоб програмне забезпечення було віднесено до класу MRPII, воно повинно виконувати визначений обсяг необхідних(основних) функцій(процедур). Склад функціональних модулей та їх взаємозв’язки мають глибоке обгрунтування з позиції теорії управління. Вони забезпечують інтеграцію функцій планування, в тому числі погодження різних процесів управління в просторі і часі. Важливо відмітити, що наведений набір модулей є не надмірним і саме цьому він в основному зберігається і в системах наступних поколінь. Більше того, більшість понять, методів та алгоритмів, закладених в функціональні модулі MRPII, залишаються незмінними на протязі довгого проміжку часу і входять в якості елементів в системи наступних поколінь. З цієї причини методологію MRPII принято рахувати базовою.

Для кожного рівня планування MRPII характерні такі параметри, як ступінь деталізації плану, часовий горизонт планування, вид умов та обмежень. Ці параметри для одного і того ж рівня MRPII можуть замінюватися в широкому діапазоні в залежності від особливостей виробничого процесу на підприємстві. Окрім цього, в залежності від характера виробничого процесу можливе використання на кожному окремому підприємстві визначеного набору функціональних модулей MRPII. А це по суті означає, що MRPII є гнучкою та багатофункціональною системою, використання якої можливо в широкому спектрі умов.

В загальному вигляді система управління підприємством, побудована у відповідності зі стандартом MRPII, має вигляд , приведений на рис.4.4.

Розглянемо коротку характеристику перерахованих функціональних блоків MRPII:

1) Бізнес-планування. Процес формування плану підприємства найбільш високого рівня. Планування довгострокове, план складається в грошовому вимірі. Найменш формалізований процес вироблення рішень;

2) Планування попиту. Процес прогнозування (планування) попиту на визначений період;

3) Планування продажу та виробництва. Бізнес-план та план попиту перетворюється в плани продажу основних видів продукції (як правило, від 5-ти до 10-ти).

При цьому виробничі потужності можуть не враховуватися або враховуватися укрупнено. План носить середньостроковий характер. План продажу в розрізі видів продукції перетворюється в об’ємний або об’ємно-календарний план виробництва видів продукції. Під видом тут слід розуміти сімейства однорідної продукції. В цьому плані вперше в якості планово-облікових одиниць виступають вироби, але уявлення про них носить дещо усереднений характер (наприклад, мова може йти про всі передньоприводні легкові автомобілі, що випускаються на заводі ( без уточнення моделей)). Досить часто цей модуль об’єднують з попереднім.

4) План-графік випуску продукції. План виробництва перетворюється в графік випуску продукції. Як правило, це середньостроковий об’ємно-календарний план, що визначає кількості конкретних виробів ( або партій) зі строками їх виготовлення.

5) Планування потреб в матеріальних ресурсах. В процесі планування на цьому рівні визначаються в кількості та в термінах поставки матеріальних ресурсів, що необхідні для забезпечення графіка випуску продукції. Вхідними даними для планування потреб в матеріальних ресурсах є специфікації виробів (склад та кількісні характеристики комплектуючих конкретного виробу) та розмір поточних матеріальних запасів.

6) Планування виробничих потужностей. Як правило, в цьому модулі виконуються розрахунки щодо визначення і порівняння наявних і необхідних виробничих потужностей. З невеликими змінами цей модуль може використовуватися не тільки для виробничих потужностей, а й для інших видів виробничих ресурсів, що здатні впливати на пропускну спроможність підприємства. Подібні розрахунки, як правило, здійснюються після формування планів практично всіх попередніх рівнів з метою підвищення надійності системи планування. Інколи рішення данної задачі включають в модуль відповідного рівня. Вхідними даними при плануванні виробничих потужностей є маршрутизація виробів, що випускаються підприємством.

7) Управління замовленнями клієнтів. На цьому етапі потреби клієнтів співставляються з планами випуску продукції;

8) Управління на рівні виробничого цеха. В рамках цього етапу формуються оперативні плани-графіки. В якості планово-облікових одиниць можуть виступати деталі(партії), складальні одиниці глибокого рівня, детале-операції тощо. Тривалість планування невелика (від кількох днів до місяця);

9) Оцінка виконання. По суті в даному модулі оцінюються реальне виконання всіх вище перерахованих планів з тією метою, щоб внести в разі потреби корективи в усі попередні цикли планування.

Зв’язок між рівнями MRPII забезпечується універсальною формулою, на якій будується система. Задача планування на кожному рівні реалізується як відповідь по чотири питання:

1. Що необхідно виконувати?

2. Що необхідно для цього?

3. Що є в наявності?

4. Що ще необхідно мати?

В якості відповіді на перше питання завжди виступає план більш високого рівня. Завдяки цьому і забезпечується зв’язок між рівнями. Структура відповіді на решту питань залежить від конкретної задачі, що розв’язується.

Подальший розвиток MRPII пов’язаний з появою систем управління підприємством в замкненому контурі, т. е. із зворотним зв’язком (Closed-loop MRP). У цих системах з’являються такі функціональні можливості, як планування і облік запуску-випуску, складання оперативних розкладів, рішення задач первинного обліку. Перераховані функціональні можливості не тільки поглибили систему планування, але і створили умови для ефективного регулювання ходу виробництва, що в кінцевому результаті сприяло підвищенню стійкості планів верхнього рівня. Сьогодні під системами типу MRPII, як правило, мають на увазі саме системи із зворотним зв’язком.

Існує декілька напрямів розвитку MRPII. Перше з них —це доповнення MRPII функціями управління матеріальними ресурсами в розподільних системах. Ці функції отримали назву «Планування потреб в розподільних системах» (Distribution Requirements Planning — DRP). Тут вирішуються задачі управління запасами в складській мережі. Розвиток DRP поступово привів до заміни традиційного підходу до визначення рівня запасів за принципом «точки замовлення» (тобто подачі замовлення на поповнення запасів при досягненні мінімально допустимого рівня) новим підходом, який заснований на визначенні потреб в залежності від замовлень на продукцію. Цей підхід сьогодні розповсюджується на склади всіх рівнів від регіональних, оптових до складів на підприємствах. Такий підхід називається плануванням залежних потреб.

Тривалий процес впровадження MRPII дозволив, з одного боку, досягнути зростання ефективності підприємств, а з іншого боку, виявив ряд властивих цій системі недоліків, в числі яких:

• орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що утрудняло прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а в ряді випадків і на короткострокову перспективу;

• слабка інтеграція з системами проектування і конструювання продукції, що особливо важливо для підприємств, що виробляють складну продукцію;

• слаба інтеграція з системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;

• недостатнє насичення системи управління функціями управління витратами;

• відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами.

 

4.3. Системи планування ресурсів підприємства (ERP)

Необхідність усунення перерахованих недоліків спонукала трансформувати системи MRPII в системи нового класу «Планування ресурсів підприємства» (Enterprise Resource Planning — ERP). Системи цього класу в більшій мірі орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для рішення задач управління великими корпораціями з рознесеними територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків по замовленнях клієнтів. Крім перерахованих функціональних вимог в ERP реалізовані і нові підходи по застосуванню графіки, використанню реляційних баз даних, CASE-технологій для їх розвитку, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт-сервер» і реалізації їх як відкритих систем.

Системи типу ERP поповнюються наступними функціональними модулями — прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління складом продукції, ведення технологічної інформації. У них прямо або через системи обміну даними вбудовуються модулі управління кадрами і фінансовою діяльністю підприємства.

Укрупнено структура управління в ERP показана на рис.4.5.

 

 

Рис. 4.5. Укрупнена структура управління в ERP-системах

 

Нижче пояснюються елементи структури управління ERP, додані до системи MRPII.

Прогнозування.Оцінка майбутнього стану або поведінки зовнішнього середовища або елементів виробничого процесу. Мета — оцінити необхідні параметри в умовах невизначеності. Недолік інформації пов’язаний, як правило, з часовим чинником. Прогнозування може носити як самостійний характер, так і, передуючи плануванню, являти собою перший крок в рішенні задачі планування.

Управління проектами і програмами.У виробничих системах, призначених для випуску складної продукції, власне виробництво є одним з етапів повного виробничого циклу. Йому передують проектування, конструкторська і технологічна підготовка, а вироблена продукція зазнає випробувань і модифікації. Для складної продукції характерні: велика тривалість циклу, велика кількість підприємств-суміжників, складність внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Звідси слідує необхідність управління проектами і програмами загалом і включення відповідних функцій в систему управління.

Ведення інформації про склад продукції.Ця частина системи управління забезпечує управлінців і виробничників інформацією необхідного рівня про продукцію, вироби, складальні одиниці, деталі, матеріали, а також про оснащення і пристосування. Тут забезпечується адекватне представлення різних структур виробів, повнота даних, фіксація всіх змін. Особливе місце серед задач, що вирішуються, належить прямій задачі розвузлування для багаторівневих виробів. Вона використовується також при плануванні потреб в матеріальних ресурсах.

Ведення інформації про технологічні маршрути.Для рішення задач оперативного управління виробництвом необхідна інформація про послідовність операцій, що входять в технологічні маршрути, тривалості операцій і кількості виконавців; або робочих місць, необхідних для їх виконання.

Управління витратами.Цей фрагмент системи оцінює роботу виробничих і інших підрозділів з точки зору витрат. Тут виконуються роботи по визначенню планових і фактичних витрат.

Роль даної підсистеми — це забезпечити зв’язок між управлінням виробництвом і управлінням фінансовою діяльністю шляхом вирішення задач планування, обліку, контролю і регулювання витрат. Задача, як правило, вирішується в різних розрізах по підрозділах, проектах, типах і видах продукції, виробам і т. п. Данна інформація використовується для вироблення управляючих рішень, що оптимізують економічні показники підприємства.

Управління фінансами.У цій підсистемі вирішуються задачі управління фінансовою діяльністю. Практично у всіх зарубіжних системах в неї входять чотири підсистеми більш глибокого рівня — «Головна бухгалтерська книга», «Розрахунки із замовниками», «Розрахунки з постачальниками», «Управління основними засобами». Автоматизація управління фінансами на підприємстві дозволяє:

• посилити фінансовий контроль шляхом узагальнення всієї фінансової діяльності;

поліпшити оборот грошових коштів шляхом забезпечення повного управління кредитами і рахунками дебіторів;

• оптимізувати управління грошовими коштами шляхом автоматизації розрахунків з постачальниками;

• максимізувати віддачу від капітальних вкладень шляхом забезпечення більш ефективного управління основними засобами, орендованою власністю, ремонтною базою, незавершеним капітальним будівництвом.

Управління кадрами.У даній підсистемі вирішуються задачі управління кадровими ресурсами підприємства. Задачі, що вирішуються в підсистемі управління кадрами, пов’язані з набором, штатним розкладом, перепідготовкою, просуванням по службі, оплатою і т. ін.

ERP, таким чином, є поліпшеною модифікацією MRPII. Її мета — інтегрувати управління всіма ресурсами підприємства, а не тільки матеріальними, як це було в MRPII.

Ще однією особливістю ERP є, по суті, збереження підходів до планування виробництва, прийнятих в MRPII. Основна причина полягала в тому, що на первинному етапі переходу від MRPII до ERP потужність обчислювальних систем була недостатня для того, щоб забезпечити широке застосування методів моделювання і оптимізації. Обмеження обчислювального характеру привели, наприклад, до того, що планові рішення формувалися шляхом циклічного повторення двох кроків. На першому кроці формується план без урахування обмежень на виробничі потужності. На другому кроці він перевіряється на допустимість. Процес повторюється доти, поки план, отриманий на черговій інтеграції, не буде допустимим.

В ERP рішення про включення виробу в графік випуску продукції може прийматися не тільки на основі попиту, що реально існує, але і на основі прогнозу попиту і в зв’язку з виконанням великих проектів і програм. Це, безумовно, розширює діапазон застосування системи управління і робить її більш гнучкою і оперативної до змін зовнішнього середовища.

Нижче приводиться опис тих функціональних компонент ERP, які забезпечують управління виробничим процесом на підприємстві. Головна увага при цьому приділяється методам управління, що знаходять практичне застосування в базових системах ERP.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.