Лопатипері

Систематика
У сучасній фауні клас представлений двома підкласами:
кистеперими (Crossopterygia)
дводишними (Dipnoi, seu Dipneustomorpha).
Поширення
Лопатепері були доволі різноманітною групою у палеозойських (і частково пізніших) фаунах, як морських, так і прісноводних, проте за чисельністю ніколи не були в домінуючих групах тварин. Сучасне поширення обмежене переважно субтропічними районами південної півкулі (Африка, Австралія, Південна Америка). Сучасні дводишні поширені виключно у внутрішніх континентальних водоймах, натомість кистепері відомі лише з прибережних відносно глибоководних ділянок Індійського океану (біля Африки та Південно-Східної Азії).
Наукове значення
Лопатепері є ключовою групою в еволюції наземних хребетних, і дослідження їхніх морфологічних особливостей дозволило сформулювати низку гіпотез щодо формування групи тетрапод та закономірностей освоєння хребетними суходолу, у тім числі формування наземних органів чуття (зокрема, середнє вухо), членистих кінцівок, легеневого дихання тощо.
Морфологічні особливості
Клас об’єднує постійноводних хребетних (рибоподібних), що зберігають низку ознак, архаїчних для щелепноротих загалом. У них, зокрема, є пружна хорда, що оточена сполучнотканинною оболонкою. Тіла хребців присутні лише у хвостовому стеблі, в інших частинах осьового скелету є лише парні верхні дуги. Хвіст у лопатеперих — гетероцеркальний (у викопних форм) або дифіцеркальний (у сучасних видів). У кишечнику зберігся спіральний клапан, є клоака, в яку відкриваються кишка, протоки нирок та гонад; серце з розвиненим артеріальним конусом.
Особливістю лопатеперих є будова парних кінцівок та дихальної системи. Опорні лопаті грудних та черевних плавців — довгі та рухомі, їх внутрішній скелет складаєть-ся з довгих кісток і по суті є бісеріальним. Як вирости черевної сторони стравоходу розвинуті 1–2 комірчасті міхурі, що виконують функцію дихання. Повітроводний шлях формується завдяки появі внутрішніх ніздрів — хоан, через які повітря поступає з ніздрів у ротову порожнину. Відбувається формування окремого легеневого кола кровообігу та відповідний поділ передсердя на два відділи. Череп — амфі- або аутостилічний. Тіло вкрите космоїдними або (вторинно) кістковими лусками.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.