Філософія українського кордоцентризму

Кордоцентризм – певна світоглядна орієнтація на внутрішній світ людини, «філософія серця» (де серце – емоційно-вольова сутність людини).

За своїм характером українська філософія є поліцентричною. В ній можна виділити філософський кордоцентризм (або філософію серця), позитивізм (або еволюціонізм, соціальний дарвінізм тощо). Філософський кордоцентризм – це світоглядна парадигма класичної української української філософії, заснована на ідеї провідної ролі фізіологіч-ного й духовного серця як творчої, генеруючої та активно діючої сили у етичній, естетичній й релігійній сферах життєдіяльності біологічної, соціальної й духовної особистості. Визначальною тенденцією українського філософського кордоцентризму є подолання духовного відчуження між людиною і Богом та, разом з тим, посилення політичного й культурного відчуження. В цьому власне і суть парадоксальної логіки українського кордоцентризму. Відправним пунктом, пунктом з якого започатковується процес усунення, долання духовного відчуження виступає кардіогносія, тобто читання в серці. Філософ-теософ Г.Сковорода (1722-1794)окреслив її такими словами: „Все минає; серцем людина вічна. Чисте серце перебуває в любові, але любов залишається в ньому ж. Але ця любов є Бог, отже – вічна людина”

Отже, вагомим внеском в українську культуру, який зробили Г. Сковорода, Т.Шевченко й П. Куліш, було те, що вони, розробляючи певне коло морально-етичних ідей й викладаючи їх у доступній для українського народу поетичній формі, сприяли зміцненню й підвищенню його моральної культури. Разом з тим їхня аполегетика українського сільського чи хутірського життя, особливо помітна ця тенденція у філософії Г. Сковороди й П. Куліша, протиставлення українського села або хутора неукраїнському місту (переважно російськомовному чи польськомовному), а, власне, такі міста були тоді в Україні, негатино позначилась на політичній культурі українства, загальмувала процес перетворення української культурної нації у націю політичну, оскільки, саме міста, як це відомо з історичної практики, а не села чи хутори, були центрами творення модерних націй.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.