Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Медична наука та освіта в епоху Відродження

Навчання медицині в ті часи відбувалося на медичних факультетах університетів. Воно зводилося до вивчення праць Галена і «Канону» Ібн-Сіни. Вивчення фармакології було пов’язано з алхімією і пошуками філософського каменю. Своїх клінік більшість університетів не мали. В багатьох університетах викладалась астрологія, і вміння складати гороскопи входило в коло знань дипломованого лікаря. В ХV ст. в Європі було близько 40 університетів. Найбільш передовими були університети Італії, серед них Падуанський університет.

В Падуанському університеті було покладено початок ятрофізики. Лікарі-ятрофізики пояснювали всі процеси, що відбуваються в організмі людини за допомогою фізичних законів. Прибічником цього напрямку був великий італійський дослідник Галілео Галілей. Один з його учнів Санторіо Санторіні (1561-1636) проводив досліди, які зараз розцінюються як перші спроби вивчення обміну речовин. Учений сконструював камеру, яка дозволяла робити кількісну оцінку засвоєння харчових продуктів і виділень. Об’єктом досліджень був він сам, а їх результати були представлені в трактаті «Про медицину рівноваги». Він перший висловив думку, що в живому організмі постійно відбувається процес оновлення. Санторіні запропонував багато різних приладів – троакар для пункції порожнин, пульсограф. Йому також належить винахід першого термометра. Громіздкий, але досить точний прибор складався зі скляної кульки і довгої звивистої трубки, заповненої підфарбованою рідиною. Температура тіла вимірювалася за допомогою свавільно нанесених поділок після того, як людина зігрівала кульку руками, або брала її в рот. Спостереження за змінами рівня рідини відбувалося впродовж 10 ударів пульсу. Прибор Санторіні став досягненням медицини того часу. Його установили на подвір’ї біля будинку вченого і проводили експерименти на всіх бажаючих. Одночасно з Санторіні розробив прибор для вимірювання температури Г. Галілей.

Прибори Г. Галілея І С. Санторіні були вельми недосконалими, бо на результати вимірювання суттєво впливала величина атмосферного тиску.. Їх недоліки виправив імператор Фердинанд ІІ Габсбург, який особисто брав участь в розробці оригінального приладу. Його термометр, демонстрація якого відбулася в 1641 р., нагадував маленьку жабку. Порожнина прибору була заповнена рідиною, в якій плавали дрібні кульки різної щільності. «Жабку» закріплювали на тілі людини, а температура визначалася за кількістю кульок, які залишалися на поверхні після зігріванні рідини.

З епідеміографів Падуанського університету найвидатнішим був Джироламо Фракасторо (1478-1553). Велика заслуга Фракасторо не лише в описі відомих йому епідемічних захворювань. Він висловив припущення, що причиною заразних захворювань є невидимі для нашого ока живі істоти, для кожної хвороби свої, які мають виняткову здатність до розмноження – вчений назвав їх контагіями. Передача їх за Фракасторо можлива різними шляхами. Деякі передаються через безпосередній дотик, інші залишають вогнища, які самі можуть поширювати контагії – одяг, посуд, речі з дерева та ін. У праці «Про контагій, контагіозні хвороби і лікування» він описав вперше висипний тиф як окрему хворобу, а також віспу, кір, проказу і чітко висловив думку про заразливість туберкульозу. В історії медицини. Фракасторо відомий також як автор опису венеричної хвороби, яку він назвав сифілісом. Лікувати сифіліс він рекомендував ртуттю.

Саме в Падуанському університеті лікар Монтано (1489-1552) відновив клінічне викладання медицини біля ліжка хворого. Але в більшості університетів Європи медицину продовжували викладати схоластично, і досвід Монтано та його послідовників на той час не одержав підтримки і визнання.

 




Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.