Тема 7. Управління знаннями

7.1. Еволюція розвитку організаційних систем і система знань

Самостійне опрацювання відповіді до семінарського заняття з цього питання передбачає розгляд розвитку організаційних систем: сільськогосподарську еру; індустріальну еру; постіндустріальну інформаційну еру; еру пізнання, або науки. Бажано розглянути показники економіки знань з окремих країнах світу у динаміці; труднощі, які виникають під час впровадження менеджменту знань. Слід розглянути, що під час розробки та вибору стратегічних альтернатив знаннєві активи підприємства набувають вирішального значення, оскільки успіх прийнятого рішення про подальший розвиток підприємства залежить не стільки від повноти та достовірності інформації про стан та динаміку розвитку подій, скільки від вміння та здатності усіх зацікавлених в процесі осіб розробляти адекватні сценарії поведінки підприємства та оцінювати ймовірність та наслідки можливих змін в оточенні.

7.2. Роль системи знань

Самостійне опрацювання відповіді до семінарського заняття з цього питання передбачає розгляд системи знань як активів, які багато в чому зумовлюють результати конкурентної боротьби і комерційний успіх підприємства. Слід розрізнити процеси створення нового знання та його комерціалізації; розглянути створення нового знання у вигляді спеціалізованих інновацій. Розгляд природи знань і способів, якими вони можуть купуватися і продаватися з огляду на їх ключове значення для стратегічних аспектів управління знаннями. Можна також роглянути різні трактування знань; кодифіковане та неявне знання (знання, яке складно сформулювати зрозумілим і повним чином); автономне та системне знання.

7.3. База знань та інтелектуальна власність

Самостійне опрацювання відповіді до семінарського заняття з цього питання передбачає визначення інтелектуальної власності як збірного поняття, застосовуваного для позначення прав на результати інтелектуальної діяльності в галузі науки й техніки; кошти індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів або послуг; захист від несумлінної конкуренції; об'єктів інтелектуальної власності як результатів інтелектуальної діяльності й коштів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, віднесення до об'єктів прав інтелектуальної власності винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань, комерційних найменувань і позначень. Потрібно дати визначення секрету виробництва як технічної, організаційної або комерційної інформації, що захищається від незаконного використання третіми особами; визначити види ноу-хау: невіддільні від конкретного індивідуума; віддільні в загальному випадку від підприємства або індивідуума, патентоспроможні результати, що зберігаються в секреті комерційної таємниці; коштів індивідуалізації; портфеля прав; інтелектуального капіталу; інтелектуальної власності; інтелектуальних активів як знань, що мають певну вартість і використовувані певним цілеспрямованим чином.

7.4. Життєвий цикл знання

Самостійне опрацювання відповіді до семінарського заняття з цього питання передбачає визначення та розглід основних стадій життєвого циклу знань підприємства: постановка мети розвитку знань - визначення призначення знань для наступного проекту розвитку підприємства, переходу до створення наступного нововведення, для якого будуть потрібні інші знання або знання іншого рівня; аналіз потенціалу існуючої бази знань – проведення систематизації знань за завданнями і виконавцями, оцінення достатності потенціалу всіх видів знань для майбутньої роботи з видів діяльності й функцій; можливої низки джерел наявної в організації інформації; акумуляція знань – збираються існуючі раніше створені знання в наявних джерелах у рамках підприємства в єдину базу знань, визначаються склад і джерела необхідних додаткових знань; здійснюється збір, підготовка, кодування й нагромадження знань у базах знань; розвиток знань – розширюється наявна база знань за рахунок одержання й виробництва нових знань; захист і зберігання знань – зроблені нові знання захищаються патентами, договорами й іншими способами; передача знань – організовується трансферт знань із бази й від джерел до нових виконавців – власникам знань; використання знань – відбувається зв’язування знань, видів діяльності й функцій; розглядається використання як для нового проекту, тобто для нових видів діяльності, так і використання як інтелектуального капіталу, інтелектуальної власності й інтелектуальних активів; оцінка накопичених знань і ефективності їхнього використання.

Рис.2.Життєвий цикл знань[15]

Рис.3.Європейське уявлення ЖЦЗ[15]

7.5. Система знань і система керування знаннями

Самостійне опрацювання відповіді до семінарського заняття з цього питання передбачає визначення того, що управління активами знань істотно відрізняється від управління матеріальними активами не тільки через те, що знання може переміщатися, передаватися, що робить можливим виток знань, їх імітація ікопіювання. Існує ще одна особливість: знання важко створювати, цього необхідні високо-кваліфіковані, творчі люди. Слід зауважити, що управління знаннями – це: образ мислення, система поглядів і принципів, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу та інноваційної активності; організаційні й економічні системи, що створюють умови для накопичення та реалізації знань, для виходу на ринки знань і забезпечення конкурентних переваг; цілеспрямовані управлінські дії, властиві організаціям всіх типів; це менеджмент, ефективність якого оцінюється на основі вимірів стану ресурсів. Також слід відзначити, що знання неможливо точно контролювати або навіть точно визначити, а також зв’язок між процесами роботи зі знаннями та бізнес-процесами.

7.6. Оцінка стану знань і системи керування знаннями

Самостійне опрацювання відповіді до семінарського заняття з цього питання передбачає визначення того, що оцінка функціонального призначення системи управління знаннями полягає в визначенні наступних складових: рівня систематизації й нагромадження актуальної інформації й знань; рівня забезпечення універсальної доступності співробітників до колективної пам'яті компанії, до явних і неявних знань; забезпечення семантичного пошуку й фільтрації знань у корпоративному й світовому інформаційному ресурсах; стимулювання співробітництва високоефективних фахівців у процесі генерації ідей і прийняття рішень; створення середовища для on-line взаємодії розподілених проектних і бізнес-груп, професійних співтовариств і експертів; створення мережного середовища для підвищення кваліфікації фахівців; підвищення корпоративної культури в реалізації управлінських і бізнес-процесів.

Література: основна [1; 2; 4]; додаткова [24; 32; 33].

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.