Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

На початку викладення матеріалу необхідно згадати, що на черепі термін «краніальний напрям» не застосовується, замість нього вживають: оральний (ротовий) – в бік рота, назальний (носовий)– в бік носа, ростральний – в бік рила (в свині), протилежний вищевказаним напрям у ділянці голови позначають як каудальний або аборальний. Значення таких напрямів як дорсально і вентрально також зберігається і для скелета голови.

Далі акцентувати увагу, що скелет голови представляє собою злиття кісток різної будови, функції та походження. Складність будови скелета голови зумовлена різноманіттям його функцій. У черепі розміщені головний мозок, органи нюху, зору, присінково-завитковий орган. Значною частиною скелета голови є щелеповий апарат із зубами та м’язами, а також з органами, що функціонально пов’язані з цим апаратом. На черепі розміщений початковий відділ дихального апарату, а інколи й сильні захисні утвори – роги, ікла. Скелет голови є також місцем фіксації м’язів голови, шиї й тулуба.

Наголосити, що в скелеті голови ссавців розрізняють два відділи – мозковий (нейрокраній) і лицевий (спланхнокраній). Межа між ними орієнтовно проходить по сегментальній площині, проведеній через передні краї очних ямок. В утворенні цих відділів у вищих хребетних беруть участь кістки різного походження. Майже всі вони міцно і нерухомо з’єднуються одна з одною швами, а в дорослих тварин – зростаються за допомогою кісткової тканини (синостоз). Рухливість зберігається лише у висково-нижньощелепному суглобі та між члениками під’язикової кістки. Обидва відділи в хребетних виникають і спочатку розвиваються як утвори різного призначення. Нейрокраній з’являється з розвитком переднього кінця нервової трубки, яка перетворюється на головний мозок, а спланхнокраній розвивається в передньому відділі кишкової трубки в результаті формування органів дихання і травлення. Спланхнокраній виникає значно раніше і незалежно від нейрокранія.

В цілому череп нагадує чотиригранну піраміду з дорсальною, вентральною та двома бічними поверхнями. Зрізана вершина піраміди звернена в бік носа, або назально, а основа піраміди – в бік шиї, або каудально.

Мозковий відділ черепа утворений чотирма непарними (потилична, клиноподібна, міжтім’яна та решітчаста) та трьома парними (вискова, тім’яна, лобова) кістками, які формують черепну коробку для розміщення головного мозку, тому їх внутрішня (мозкова) поверхня дуже характерна: вона гладенька, як би відшліфована, і одночасно має відбитки всіх нерівностей мозку – мозкових закруток у вигляді пальцевих втиснень, борозен між закрутками у вигляді мозкових гребінців, а також окремих ділянок мозку у вигляді ямок, відбитків судин і нервів у вигляді судинних та нервових жолобів, каналів і отворів. На кістках мозкового відділу черепа для прикріплення м’язів – жувальних та тих, що йдуть з тулуба – є ямки, гребені та відростки.

Необхідно акцентувати увагу, що потилична та клиноподібна кістки мозкового відділу черепа зберігають ознаки будови, подібні до хребців: мають тіла, дуги (крила), відростки та ряд отворів. Далі чітко визначити межі цих кісток і, користуючись схемами 17 та 18, вказати їх основні складові частини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.