МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Лабораторна характеристика ступенів активності ССД
Лікування.Основоюлікування є застосування антифіброзні засоби: 1. Д-пеніциламін (купреніл) – початкова доза 150-300 мг/добу 2 тижні, збільшувати в подальшому на 300 мг/добу кожні 2 тижні до максимальної дози 1800 мг/добу протягом 2 місяців, після чого поступово зменшувати до підтримуючої – 300-600мг/добу Під час лікування слідкувати за показниками загального аналізу крові та за функціональним станом печінки та нирок. Лікування продовжується за відсутності побічних реакцій впродовж 2-5 років та більше. 2. Колхіцин по 2 мг/добу. 3. Мадекасол має помірну антифіброзну дію та більш виражений вплив на судинно-трофічні прояви. Призначають по 10 мг тричі на добу протягом 3-6 місяців або у вигляді мазі впродовж місяця. 4. Кетотифен – сповільнює фіброзуючий процес; застосовується по 2 мг/добу. 5. Унітіол – як донатор SH-груп перешкоджає дозріванню колагену та фіброзоутворенню. 5% розчин його застосовують щоденно по 5-10 мл внутрішньом’язево протягом 20-25 днів двічі на рік. Протизапальні та імуносупресивні засоби: 1. Глюкокортикостероїди показані при гострому та підгострому перебігу ССД у початковій дозі по преднізолону 20-30 мг/добу і поступовим зменшенням дози через 1,5-2 місяця. При наявності ознак фіброзуючого альвеоліту початкова доза – 40 мг/добу (доцільно комбінувати з цито-статиками). 2. Цитостатики показані при гострому та підгострому перебігу ССД, фіброзуючому альвеоліті. Призначають азатіоприн по 100-200 мг/добу, циклофосфамід – по 100 мг/добу або 200-400 мг на тиждень внутрішньом’язево, хлорбутин – по 8 мг/добу. 3. Нестероїдні протизапальні засоби застосовують у комбінованій терапії (диклофенак, мелоксикам, целекоксиб тощо у звичайних дозах). Судинні засоби.З метою вазопротекторного ефекту застосовують такі групи препаратів: 1. Блокатори кальцієвих каналів дигідропирідинового ряду (ніфедипін по 30-80 мг/добу). 2. Інгібітори АПФ (каптоприл по 25-300 мг/добу, до 450 мг/добу при розвитку гострої ниркової кризи). 3. Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (телмісартан – по 80 мг/добу). Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ знижують артеріальний тиск, зменшують прояви клітинної проліферації, запалення та оксидантного стресу. 4. Вазапростан застосовується при важких судинно-трофічних розладах, у разі гострого перебігу ССД (внутрішньовенно крапельно по 20-40 мг на 250 мл фізіологічного розчину за 3 години щоденно або через день 3-20 інфузій). 5. Пентоксифілін по 400-1200 мг/добу внутрішньовенно та перорально. 6. Тиклопідин по 250-500 мг/добу. При наявності окремих показань застосовують інші групи препаратів: антикоагулянти (прямої дії: гепарин або низькомолекулярний гепарин, непрямої дії: синкумар, Варварин, фенілін), антисекреторні (інгібітори протонної помпи) та прокінетики, антиаритмічні, системну ензимотерапію. При високій активності ССД застосовують екстракорпоральні методи (плазмаферез, гемосорбція). Для локальної терапіїза наявності трофічних змін шкіри застосовують мазь мадекасолу; на зону контрактур та індуративно змінених тканин – фонофорез лідази, ронідази, дімексид; ультразвукову, лазерну та баротерапію, за відсутності ознак запалення – теплові та водні процедури. Первинна профілактика – здійснення загальнооздоровчих заходів, виявлення ризик-чинників і "загрозливого" контингенту (в тому числі по індукованій склеродермії). Вторинна профілактикаспрямована на запобігання загостренням і генералізації склеродермічного процесу. Вона включає ранню обґрунтовану патогенетичну комплексну терапію, суворе дотримання хворим рекомендацій, виключення можливих травм, переохолодження, перевтоми, застуд та інфекцій, стресів та алергенів. Доцільним є одночасне проведення реабілітаційних заходів і загартування організму (систематична лікувальна фізкультура, повторні курси масажу, прогулянки на свіжому повітрі), лікування супутніх захворювань. За необхідності – проведення оперативного втручання, призначення антибіотиків на тлі збільшеної дози кортикостероїдів у разі приєднання інфекції. Прогнозвизначається перебігом, клінічною формою ССД, віком, в якому дебютувала хвороба, статтю, наявністю вісцеральної патології. Працездатність:ССД приводить до зниження і втрати пацієнтом працездатності. Необхідною є профорієнтація хворих. Переглядів: 181 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|