Безлічі

На вулиці, у транспорті, на роботі — скрізь людина відчуває присутність інших людей, що нерідко створює враження спільності. І перший образ колективності, спільності, що з'являється в нашій уяві, — це нерідко образ спільності, «неодиночності» нашого повсякденного життя. Однак спільність не завжди є ознака колективності, за нею нерідко ховаються ізольованість індивіда, відсутність його орієнтації на інший, співучасті, співпереживання, глибока самітність. У цьому випадку мова йде про безлічі, мниму спільність. Головна ознака різних її форм - відсутність взаємних соціальних дій, солідарного соціального зв'язку при наявності співпадаючих цілей, інтересів.

Розрізняють наступні форми безлічей:

1. Категорії. Статистичні дані, які регулярно публікуються в газетах про те, що в нашій країні налічується скількі-то робітників, учнівській молоді, серед них скількі-то школярів, студентів, видаються за чисельність соціальної спільності, професійної групи. Факт, що в нашій країні налічується кількість людей, що володіють схожими ознаками (наприклад, учнів, робітників, пенсіонерів і т.д.), не дає соціологові підстав для виділення тієї або іншої соціальної спільності (групи) і визначення її чисельності.

Категорії часто видаються за щирі соціальні спільності. Однак той факт, що є певна кількість студентів, зовсім не означає, що ці студенти об'єднані в єдиний соціальний організм, здатний виступити як єдине ціле за свої інтереси, підвищення якості навчання, своєчасність виплати гідної стипендії й т.д.

Статистика визначила якусь формально-статистичну безліч, тобто виділила людей по якійсь загальній ознаці (але не по ознаці наявності між людьми соціальних зв'язків). Цих людей поєднує те, що вони однакові, мають загальну ознаку, але вони зовсім ізольовані один від одного. На основі формально-статистичного принципу можна виділити лише різні соціальні категорії: професійні, вікові, полові, майнові й ін. Як правило, у статистичних зведеннях і представлені соціальні категорії, виділені на основі принципу безлічі; цими даними не можна зневажати - вони важливі для розробки державних рішень про підвищення зарплати, стипендії й т.д.

2. Агрегація — це об'єднання людей, що просторово перебувають в одному місці, іншими словами, локалізована безліч (пасажири одного поїзда, пішоходи на конкретній вулиці й т.д.). Кожен стурбований своїми справами, хоча є зовнішня ознака спільності - співпадаючі цілі (скоріше, що збігається місце розташування). Тут вже є якесь відчуття «неодиночності», але це мніма колективність: є єдність місця розташування, але немає взаємної спрямованості дій, солідарних відносин один з одним. Однак вони досить легко можуть виникнути.

3. Маси.

Особливу увагу соціологів, психологів, філософів, і політологів залучає інша форма безлічі - маси. Мабуть, аналіз саме цього виду мнимих спільнот має найбільше значення для соціологічного розуміння суспільних процесів. На відміну від категорії й агрегації, які бездіяльні, маси вже характеризуються дією, але не соціальною. Вирішальна ознака маси, точніше, об'єднання людей, що мають массовидно-типичне поводження, - не тільки однорідність соціального стану або місця положення, але й однорідність реакції на зовнішній об'єкт, відповідних дій, орієнтації, очікувань.

Массовидна колективність проявляється в дуже великому спектрі форм соціального життя: паніка в палаючому кінотеатрі, повальна втеча біженців, маса глядачів телевізійної реклами, маса виборців, що слухають по радіо виступ кандидата в депутати, і т.д. Маса може розчленовуватися по статусах (пролетарська маса, селянська маса), функціям (маса виборців), але може поєднувати представників самих різних верств (маса слухачів, маса покупців і т.д.). Однак головною ознакою залишається однорідність реакції ізольованих індивідів, їхніх відповідних дій на якийсь зовнішній об'єкт, подразник, а не на ті, хто поруч.

Маси набагато легше обдурити, ніж людей організованих, що обговорюють один з одним проблеми, що мають лідерів, але маси здатні вчитися на власних помилках, хоча ці помилки можуть дорого коштувати - наприклад, удруге голосувати за людину, що виявився нездатним виконати обіцяне, індивід навряд чи стане, так само як навряд чи стане вдруге купувати товар, якість якого виявилося досить далеким від зазначеного в рекламі.

Люди виступають у масі як розрізнені індивіди, не обтяжені загальними правилами, культурно-моральними нормами, зобов'язаннями перед іншими. Кожний індивід діє за своїм розсудом, не піклуючись про те, наскільки це сприяє рішенню спільних нтерес, наскільки це відповідає виробленим у суспільстві (місті, колективі й т.д.) уявленні про належне, пристойне, прийнятне. Ніщо його не стискує в його реакціях на зовнішнє джерело.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.