Російська дореволюційна педагогіка про музичне виховання і розвиток дитини

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДИТЯЧОМУ САДУ

1. Російська дореволюційна педагогіка про музичне виховання і розвиток дитини

2. Шляхи розвитку теорії і методики музичного виховання (після революції)

3. Стан теорії і методики музичного виховання в 70-ті роки

Російська дореволюційна педагогіка про музичне виховання і розвиток дитини

В передреволюційній Росії існувала обмежена кількість дитячих садів, і питаннями дошкільного виховання, а особливо музичного, займалися лише небагато теоретиків і педагоги. Але все таки в цій області нагромаджувався позитивний педагогічний досвід.

На розвиток дошкільного виховання, поза сумнівом, зробили вплив передові ідеї соціал-демократів, для яких характерна віра в можливості дитини, увага до формування її особистості, здібностей.

В їх працях признавався вплив виховуючого середовища на формування дитини, підкреслювалася вирішальна роль в цьому суспільних умов (Н.Г. Чернишевський). Душа дитини ні в якому разі не чиста дошка, на якій можна все написати. Значення мають і «властивості самої дошки», і «виховання, зовнішні обставини, досвід життя» (В.Г. Белінський). Белінський вважав, що у дитини відчуття і фантазію треба виховувати в ранньому віці, привертаючи для цього твори мистецтва, адже дитині «потрібні образи, фарби, звуки». Мистецтво допомагає виховувати у дітей сприйнятливість до прекрасного. Він відзначав особливе значення музики і поезії для естетичного розвитку дітей саме на перших ступенях їх життя.

Д.І. Писарев протестував проти механічних прийомів, за допомогою яких дітей знайомлять з мистецтвом, критикував постановку музичного виховання дитини в сім'ї.

Німецький педагог Ф. Фребель розробив систему дошкільного виховання, яку пропагували перші суспільні організації, названі його ім'ям. До кінця 70-х років XIX у. в Росії почали з'являтися окремі дитячі садки, фундируватися фребелевські гуртки, курси для підготовки керівників, випускається перший журнал «Дитячий садок» (1866–1877).

Проте дуже скоро сталі очевидні крупні недоліки системи Фребеля, особливо в області музичного виховання. Жорстка регламентація в методиці розучування так званих ігор з піснями абсолютно виключала можливість вияву ініціативи дітей, пригнічувала їх самостійність, не створювала умов для музичного розвитку.

К.Д. Ушинський, Е.Н. Водовозова та ін. різко критикували цю систему музичного виховання дітей, гальмуючу як загальний, так і музичний розвиток.

В роботах найбільш відомих педагогів-музикантів кінця XIX і початку XX в. (А.І. Пузиревський, А.Л. Маслов, А.Н. Карасьов, С.І. Миропольський та ін.) відобразилися ідеалістичні теорії, з позицій яких давалося пояснення процесам музичного розвитку.

Так, А.І. Пузиревський вважав, що музика здатна впливати на дитину швидше фізіологічно, ніж психологічно: підвищувати або знижувати діяльність серця, кровообіг, усилювати життєдіяльність організму так само, як це зробили б наркотичні засоби, але без їх шкідливих наслідків. Розривається А.І. Пузиревським і сам процес музичного переживання і розвитку дитини.

В багато яких роботах того часу признається можливість музичного розвитку кожної дитини незалежно від її здібностей. Особливо переконливо про це писав А.Н. Карасьов, автор книги «Методика співу», що витримала багато видань. Проте, на його думку, музичний розвиток дітей зводиться до простого наслідування. А.Н. Карасьов вважав, що діти не здібні до творчості і недоцільно застосовувати її в роботі по музичному вихованню. Виказуючи негативне відношення до дитячої музичної творчості, А.Н. Карасьов підняв цікаве питання про співвідношення творчості і наслідування в музичній діяльності. Він їх протиставляє.

Іншої точки зору дотримується А.Л. Маслов. В своїй книзі «Методика співу в початковій школі, заснована на новітніх даних експериментальної педагогіки» (1913) він пише, що найважливішою задачею музичного виховання є виховання інтересу до краси музики і творчої уяви. Важливо не стільки придбання знань і навичок, скільки розвиток творчої активності, що лежить в основі духовного і музичного розвитку. Тому потрібна організація спеціально творчої діяльності, яка може виявитися, з одного боку, у виконавській інтерпретації пісень, а з іншою – власне в творчості. Дитяча творчість може бути виражена в творі мелодії на заданий текст (в індивідуальному і колективному виконанні), на самостійно придуманий текст, на даний ритм, в закінченні невеликого музичного речення. Але при цьому ґрунтовне вивчення нотної грамоти з дітьми недоцільно, оскільки воно може ослабити і творчу уяву, і інтерес до музики. (Це твердження в який те мірі суперечить його прогресивним поглядам на необхідність розвитку дитячої музичної творчості.) Окремі прийоми формування музичної творчості дітей шкільного віку, рекомендовані ним, успішно застосовані в роботі з дітьми дошкільного віку в сучасній методиці. Необґрунтовано звучить, перш за все, зіставлення навчання творчості. Адже в процесі навчання формуються такі здібності, як музично-слухове уявлення, відчуття ладу, ритму і т. д., без яких немислимий процес музичної творчості. Крім того, завдання творчого характеру, які рекомендує автор, вимагають певного вправляння.

Проблема взаємодії музичного виховання і розвитку широко висвітлювалася в роботах представників так званої теорії вільного виховання, зокрема К.Н. Вентцеля, який різко критикував постановку музичного виховання в дитячому саду, вважаючи, що там панують шаблон і рутина.

Вся методична концепція К.Н. Вентцеля будується на повному ігноруванні ролі педагога, запереченні необхідності програм і планів. Особливу увагу він надає «вільним душевним переживанням» дитини».

Велике значення він надає заняттям мистецтвом, які повинні бути тісно пов'язані з життям дитини. Дитина, на його думку, повинна розвиватися природно і мимовільно. На нього треба дивитися як на маленького художника, якому слід лише допомагати удосконалюватися. Творчість дітей може піддаватися сумісному критичному обговоренню, але всі недоліки повинні бути виправлені самими дітьми.

Він вважає, що спів, саме колективний, має в собі щось гіпнотизуюче, що поневолило волю, пісня насильно вводить в круг тих або інших переживань. Він намічає «нові шляхи», по яких повинен йти музичний розвиток дітей. Ось короткий, узагальнюючий перелік його педагогічних регламентацій: діти повинні самі творити і мелодію, і текст пісень; «чужі» пісні (тобто народні або створені композиторами) можуть використовуватися при умові, якщо діти самі їх вибирають і ці пісні відповідають дитячим думкам, відчуттям, переживанням; необхідно виділити слухання музичних творів, відмінних життєрадісним характером; треба дати дітям можливість вільно експериментувати з найбільш простими музичними інструментами, щоб виявити отримані від музики враження і творчо їх відобразити.

Перш за все, позитивний сам факт виступу проти формальних способів навчання. Позитивною є увага до музичної творчості дитини, до проблеми відбору музичних творів, що відповідають її запитам і інтересам. Проте абсолютно помилкова фетишизація дитини як маленького музиканта-творця, надання йому можливостей розвитку без жодного «посягання» на свободу самовираження. В цих умовах не можуть формуватися естетичне відношення дитини до музики, його музичні здібності.

На позиціях теорії вільного виховання стояла педагог М.X. Свентіцька, якій властива ідеалізація дитини. Критикуючи таку постановку музичного виховання, при якій все підкорено певній темі, вона закликає ураховувати внутрішній світ дитини – її смаки, музичні дані. Вона вважає точну регламентацію музичного виховання певними темами «надзвичайно штучною, скучною, яка заважає вільному, незалежному розвитку музичного відчуття і любові до співу». Але в той же час вона не відмовляється від певної програми навчання, від керівництва вихователя заняттями з дітьми, від необхідності ураховувати ступінь трудності музичних творів.

Проблема взаємовідношення музичного виховання і музичного розвитку була поставлена і на проходячій в Петербурзі Всеросійській нараді по сімейному вихованню (30/ХП 1912 г.– 6/1 1913 р.). З докладів найбільший інтерес представляло повідомлення М.М. Попова-Платонова «Про необхідність і постановку музичного виховання в сім'ї і школі». Позитивними моментами в цьому повідомленні були тлумачення сутності музичного виховання як засобу гармонійного, всебічного розвитку, вимога йти від розвитку музичного слуху до усвідомлення і потім до закріплення музичних навичок, твердження, що музичний слух розвивається і удосконалюється лише в процесі навчання. Але разом з цим абсолютно помилково твердження М.М. Попова-Платонова, що мистецтво вільно від всякої тенденції і не повинне служити засобом виховання.

Слід особливо зупинитися на висловах російського фізіолога В.М. Бехтерева, який висловив свої думки в роботі «Значення музики в естетичному вихованні дитини з перших днів її дитинства». Провідною ідеєю, на думку В. М. Бехтерева, є встановлення визначальної ролі зовнішніх дій, впливу виховання на музичний розвиток дитини. Музичне виховання розуміється як процес вироблення навичок, звичок, смаків, що придбавалися в процесі діяльності. Естетичний розвиток «обумовлюється не тільки природженими, але і придбаними шляхом виховання і життєвого досвіду особливостями особистості», – пише В.М. Бехтерев. Правильно висунувши питання про визначальну роль зовнішніх дій, він будує їх зміст залежно від біологічних виявів дітей. Ось що пише В.М Бехтерев із цього приводу: «...малі діти взагалі живо реагують на музичні твори, з яких одні викликають у них плач і роздратування, інші – радісну емоцію і заспокоєння. Цими зовнішніми реакціями і слід керуватися у виборі музичних п'єс для виховання дитини».

Таким чином, музичний розвиток розуміється В.М. Бехтеревим як естетичне в його широкому і різносторонньому значенні. В.М. Бехтерев розглядає і те, що впливає на музичний розвиток, і ті процеси, які відбуваються при цьому. Цікаві вислови ученого про відбір музики, про послідовність їх ускладнення, про музичні інструменти, на яких краще виконувати музику для дітей (цимбали, органи, аристок, грамофон, фортепіано), про музичні іграшки, про характер педагогічних дій.

Найбільш актуальною залишається характеристика процесів музичного переживання дітей. Перш за все, підкреслюється його багатоскладність: розвиток музичного слуху, формування естетичних відчуттів, смаку – все це входить в поняття «музичність». При цьому встановлюється взаємозв'язок всіх компонентів. Дуже докладно розкривалося ученим положення про динамічний розвиток музичності. Перш за все, він підкреслював, що вона повинна розвиватися не тільки з ранніх років, але навіть з перших днів життя. В.М. Бехтерев приводив такий приклад: дитина у віці одного місяця і двох днів починала плакати, коли припиняли спів, і переставав, коли спів поновлювався. Отже, задовго до розвитку мовлення у дитини виявляється чутливість до музичних звуків.

Цікава його спроба показати відому динаміку музичного переживання дитини. Спочатку особливо впливає на неї ритм, потім зміна висоти звуків і їх поєднань (на одні мелодії дитина зосереджується, на інші пожвавлюється) і, нарешті, тембр - різне забарвлення (дитина взнає звучання різних інструментів). Музичний розвиток відбувається в умовах всіляких видів рухів (хороводів, танців) з поступовим ускладненням музичних творів.

Роботу В. М. Бехтерева відрізняє наукова об'єктивність по вивченню музичного переживання дитини. В цілому роботи В. М. Бехтерева зробили значний внесок в рішення проблеми музичного виховання і розвитку дітей.

Певний інтерес представляє робота С.М. Майкапара «Музичний слух, його значення, особливості і метод правильного розвитку», в якій висловлені відомості про структуру музичного слуху, дані докладні характеристики різних його виявів, названі фізіологічні причини, сприяючі розвитку слуху і виникненню чистоти інтонацій в співі, охарактеризована система розвитку слуху. В книзі є і деякі недоліки: суперечливість окремих положень, деяка умоглядність викладу. Проте, вона довгий час привертала увагу дослідників до питань музичного виховання і розвитку.

Отже, проблеми музичного виховання і розвитку вивчалися представниками різних наук: філософії, музикознавства, фізіології, психології, педагогіки. Таким чином, уявлення про структуру музичності і шляхи її розвитку потрактували з різних сторін. Багато які приватні рекомендації в області музичного виховання, поза сумнівом, зіграли певну прогресивну роль, а деякі з них до певної міри зберегли актуальність на довгі роки.

Питання про взаємодію музичного виховання і розвитку дитини трактувалося залежно від світогляду учених. Значний вплив на розвиток цієї галузі педагогіки зробили революційні демократи. Їх погляди лягли в основу розробки теорії і практики музичного виховання і розвитку передовими педагогами другої половини XIX в. і прогресивними творчими діячами, що прокладали нові шляхи створення суспільної системи дошкільного музичного виховання (С.Т. Шацький, В.Н. Шацька, Л.К. Шлегер і ін.). Ці шляхи були спрямовані на вивчення дитини, її музичних запитів, інтересів, здібностей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.