Етапи розвитку музики

Рецензія

Зміст

_Toc379156135

Анотація. 2

....................................................................................................... 2

Рецензія. 3

Зміст 4

Вступ. 5

Етапи розвитку музики. 6

Причини появи нових жанрів. 8

Жанри. 9

v Народна музка. 9

Духовна музика. 12

Індійська класична музика. 13

Арабська класична музика. 14

Європейська клачична музика. 14

Латиноамереиканська музика. 16

Блюз 17

Також розрізняють такі жанри як: 18

Несподівані факти про музику. 20

Висновок. 23

Список ілюстрацій. 24

Вступ

Мистецтецтво[1] снує в конкретних своїх видах: література, театр, графіка, живопис, музика, архітектура, кіно, фотографія і т.д. Причина поділу мистецтва на види - різномаїття типів суспільної практики людини у сфері художнього освоєння світу, що спирається на естетичне різноманіття дійсності. На основі всесвітньо-історичної практики виникло багатство людського духу, розвинулися естетичні почуття людини, його музичне вухо, око, що вміє насолоджуватися красою.

У всі часи люди шукали і знаходили всілякі способи самовираження - від наскельних малюнків до сучасних складних комп'ютерних програм та іншого. Мистецтво супроводжувало людство на всіх щаблях його розвитку і приймало всілякі форми. І однією з них є музика - вид творчості, що зародився в стародавні часи, хто витерпить величезні зміни засобів та видів, і по праву вважається одним з найбільш улюблених і значущих для людини.

Кожен вид мистецтва специфічно впливає на формування людини. Соціологічні дослідження показують, що в сучасній соціокультурній ситуації музика все більше висувається на передній план у структурі художніх уподобань молоді. Вона «обганяє» інші види мистецтва за «обсягом» споживання, а також безпосередньо чуттєвим особливостям впливу. З цього можна виділити музику, як один з багатьох цікавих різновидів мистецтв. Як говорить одне з визначень, - музика - вид мистецтва, розрахований на слухове сприйняття і відрізняється прямим і особливо активною дією на почуття людей

Етапи розвитку музики

В перекладі з грецької мови, музика, це «мистецтво муз[2]».

Музика – це мистецтво інтонації, також це музичний твір. За всю історію існування музики, виділяють три етапи.

Перший етап - фольклор[3]. У Європі він найчастіше ототожнюється з такими поняттями як «народний», «примітивний». Він нерозривно пов'язаний з побутом людини, полюванням, святами, іграми. Спів і звучання тут паралельні, а в первісних племенах він був невіддільний і від повсякденного життя. У цілому ж для фольклору характерна деяка неорганізованість - тексти ніде не фіксуються, навчань фактично немає, а ті які й існують, передаються через уста, від покоління до покоління.

У другій стадії немає одного точної назви, визначається вона по-різному: «усна музична література», музика «традиційна» або «усно-професійна». Тут, на відміну від фольклору, яскраво виражено прагнення фіксації і збереження музичного тексту, зазвичай за допомогою слова, але не в процесі розпивання безіменних народних віршів, а за допомогою спеціально складених віршів, вдаючись до поезії.

На перший план висувається саме якісна складова музики, мистецтво і техніка її написання, що веде до появи запам'ятовуються канонізованих структур, музичних моделей у вигляді особливих метрів і ладів.

Яскравим прикладом цього типу музики є музика в Стародавній Греції («мусичне мистецтво» -синкретичне явище, яке об'єднувало поезію, музику і танець),ісламська музика (середньовічна музика арабів і персів). На цій стадії формуються перші навчання про музику, пишуться музичні трактати.

На третьому етапі виключається усне спілкування і замінюється письмовою формою. З'являється чіткий поділ на три складові: композитор, виконавець і слухач, що характерно і для сучасного сприйняття. Цим музика зобов'язана Європі. Саме тут першими підкреслюють необхідність грати музику, не вдаючись до допомоги її автора. Якщо раніше кожен композитор записував створену ним, мелодію мовою, зрозумілою для себе, і,відповідно, ніхто не міг її виконати без його консультацій, то зараз же почалося формування універсальної форми запису, зрозумілою як для запису, так і для читання абсолютно всім.

Тут же відбувається відділення виконавчого мистецтва і становлення його як окремої сфери, причому вкрай важливою в реалізації музики. З'являється окрема категорія виконавців, які зовсім не зобов'язані бути композиторами, а повинні просто уміти відтворювати музику, написану іншими, по нотному запису. Але тут же виникає яскраво потреба в індивідуальних трактуваннях музики. Тут починають звертати увагу на наявність у музикантів власного стилю, манери гри, і в цілому уявлення про те, як повинна звучати та або інша композиція.

Це зробило музику більш різноманітною, почалася оцінка музикантів, поділ їх за особистим сприйняттям - подобається чи не подобається.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.