Класифікації рекреаційної туристської діяльності. Види і форми рекреаційного туризму

Основним критерієм класифікації рекреаційної туристської діяльності є домінуюча мета такої діяльності в її учасників. За домінуючою (основною) метою виділяються: а) рекреаційно-оздоровчий (зокрема реабілітаційний); б) рекреаційно-розважальний (релаксаційний); в) рекреаційно-пізнавальний; г) рекреаційно-спортивний туризм. Усі ці види між собою тісно взаємопов'язані.

Рекреаційно-оздоровчий туризм поєднує функції повноцінного відпочинку та оздоровлення людини. Основу різних форм рекреаційно-оздоровчого туризму становлять природні способи активного пересування місцевістю – ходьба, гребля, їзда на велосипеді, ходьба на лижах тощо. Відповідно, залежно від умов і засобів пересування найбільш розповсюдженими є такі форми рекреаційно-оздоровчого туризму: пішохідний, водний, велосипедний, лижний, кінний.

Основу пішохідного туризму (трекінгу) становить подолання групою туристів маршруту з місця відправлення до місця прибуття за визначений проміжок часу. Категорія складності маршруту визначається за наявністю локальних перешкод, географічного показника району походу, довжини маршруту, автономності походу та деяких інших показників. Відповідно, походи поділяють на "походи вихідного дня", походи 1-3 ступенів складності та категорійні походи 1-6 категорій складності. Окремими напрямами пішохідного туризму є "легка хода" і бекпекер. Відмінною рисою легкої ходи є максимальне для безпечного походу зниження маси спорядження. "Бекпекер" – одночасно напрям туризму і турист-мандрівник, який самостійно планує і здійснює подорожі за мінімальний кошт, не користуючись послугами туроператорів, дорогих готелів, перевізників і т. п.

Водний туризм передбачає подолання маршруту водною поверхнею (морів, річок, озер). Серед його сучасних напрямів – сплав річками, рафтінг, вітрильний туризм, каякінг, каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плавальних засобів), віндсерфінг, вейкбординг та інші.

Велосипедний туризм полягає у проходженні на велосипеді маршрутів, що містять загальнотуристичні і специфічні для велотуризму об'єкти екскурсійного характеру. Маршрути розробляються так, щоб максимально використати переваги, які дає велосипед для швидкого пересування місцевістю. Основними ознаками велотуризму є відмова від навмисного ускладнення маршруту, поділу походів на категорії складності і поєднання спортивної складової походу з оглядом культурних та природних пам'яток.

У лижному туризмі використовуються засоби пересування на лижах у різних формах; це, до прикладу, одноденні прогулянки готовими лижнями, недільні переходи засніженими цілинними лісами й полями, багатоденні автономні походи, складні гірські експедиції з використанням елементів гірськолижного спорту, скі-тури (позатрасове катання) гірськими схилами без підйомників, а також такі сучасні форми як сноубордінг, сендбордінг, гелі-скіїнг тощо. Як правило, в лижному туризмі використовуються туристські та прогулянкові (на відміну від бігових, слаломних, стрибкових) лижі.

Кінний туризм передбачає мандрівки певним маршрутом (часто з природними перешкодами) верхи на конях. Іноді цю форму класифікують як підвид екологічного туризму. Фактично, кінний туризм характерний для України; у світових масштабах це лише різновид в'ючного (екіпажного) туризму, в якому, крім коней, використовуються віслюки, верблюди, собаки, слони, яки, олені, буйволи, страуси, черепахи, лами.

Окремим підвидом рекреаційно-оздоровчого туризму, особливо з точки зору виконання ним виховної функції, є сімейний туризм, ефективність якого значною мірою залежить від активності та компетентності батьків. Для реабілітаційного туризму характерні дозовані прогулянки у природному середовищі, дієтичне харчування, вживання лікувальних мінеральних вод і т. п.

Рекреаційно-пізнавальний туризм ставить за мету, крім активного відпочинку, отримання нової інформації, нових знань, розширення кругозору. Він передбачає рекреаційні туристські мандрівки з відвідуванням цікавих історичних, археологічних, культурних, архітектурних, мистецьких та інших пам'яток, музеїв. Відпочинок на природі доповнюється широкою екскурсійною програмою, участю в різноманітних екскурсіях. Під екскурсією розуміють цілеспрямований наочний процес пізнання навколишнього світу, побудований на спеціально підібраних об'єктах у природних умовах.

У рекреаційно-спортивному туризмі для повноцінного відпочинку туристів активно використовуються технології різних видів спорту (гірськолижного, підводного плавання, бігу, лижних гонок та інших). При цьому в туристів простежується мотив особистого спортивного вдосконалення – наприклад, бажання покращити техніку ходьби на лижах, сплаву на плотах і байдарках.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.