Розробка та реалізація загальної мети суспільства

Ключові поняття та терміни: система, політична система, політична організація, держава, політичні відносини, політична культура, політична свідомість, структура політичної системи, типологія політичної системи, функції політичної системи, політичні принципи та норми.

Нині український народ торує дорогу до суспільства, в якому кожен громадянин є повноцінним суб’єктом політичного процесу. Зрозуміло, що з цією роллю він не зможе справитися без відповідних базових знань стосовно суті політики та особливостей її реалізації. Одною з найбільш важливих характеристик політики є політична система суспільства, так як вона дає загальне цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя, його структуру. Тому вивчення політичної системи надзвичайно важливе для розуміння політичної практики будь-якого суспільства, а надто для передбачення напрямів і перспектив розвитку вітчизняної посттоталітарної реальності.

Означену тему доцільно вивчати за наступним планом:

1. Сутність і структура політичної системи.

2. Функції та типологія політичних систем.

3. Політична система України.

На початку розгляду першого питання плану необхідно відзначити, що різноманітні політичні явища, які відбуваються в суспільному житті взаємопов’язані і становлять певну цілісність. Ця їхня властивість вкладається в поняття “політична система”. Політична система покликана забезпечити неперервність, взаємодію й координацію різних соціальних суб’єктів у реалізації політичного курсу, обраного в суспільстві.

З а п а м я т а й т е: Система – це сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і взаємодії між собою та утворюють стійку цілісність, яка характеризує їх певні інтегровані особливості.

Політична система, як економічна, правова, соціальна та інші, є підсистемою суспільства і має всі основні системні ознаки:

· наявність взаємозв'язаних елементів, що її репрезентують;

· утворення цими елементами певної цілісності;

· внутрішня взаємодія всіх елементів;

· прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму.

Політична система, відповідаючи всім системним характеристикам, разом із тим має й особливості, які відрізняють її від інших підсистем.

Особливості політичної системи:

Ø вона формує та здійснює політичну, державну владу;

Ø володіє монополією на владу в масштабах усього суспільства;

Ø визначає і репрезентує інтереси панівних соціальних груп або суспільства

в цілому на державному рівні;

Ø забезпечує політичне та адміністративно-державне управління суспіль-

ними процесами;

Ø сприяє стабілізації, а за певних умов і дестабілізації суспільного життя;

Ø формує правову систему в рамках якої прагне функціонувати.

Спираючись на вказані вище ознаки та особливості політичної системи, можна дати її визначення.

О т ж е: Політична система – це інтегрована сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних політичних суб’єктів, структур і відносин, які утворюють певну цілісність у процесі формування та реалізації політичної влади в певному напрямку, у рамках відповідного типу політичної культури.

Політична система виникла на етапі класового розшарування суспільства та становлення державних утворень. У процесі еволюції державно організованого суспільства, вона все більше ускладнювалася та розгалужувалася. Тому структура, механізми її функціонування завжди мають конкретно-історичний характер, зумовлені рівнем економічного, соціального, духовного розвитку суспільства та іншими чинниками.

Учені звернули увагу на політичну систему та окремі її елементи вже в давні часи. Проте, ґрунтовні її дослідження розпочалися лише в ХХ ст. після застосування американським науковцем Д.Істоном методу системного аналізу в працях “Політична система”, “Системний аналіз політичного життя”.

Політична система, на думку Д.Істона, є цілісною множиною багатьох елементів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Політичне життя, вважає теоретик, є неврівноваженою системою, в якій увесь час відбуваються порушення та встановлення рівноваги. Тому й політичні системи бувають стійкими та нестійкими. Цілковита стійкість політичної системи недосяжна, доки система живе. Але вона завжди знаходиться в пошуку стійкості. Людина постійно впливає на положення системи. Саме тому політика визначається Д.Істоном як процес винесення обов’язкових рішень і дій не лише з приводу реалізації цінностей та ідеалів, а й з приводу відновлення порушеної рівноваги в суспільній чи політичній системах. На його думку, кожна конкретна політична система має свої межі, в яких її політичні рішення обов’язкові та реально виконуються. Вплив навколишнього суспільного середовища на політичну систему Д.Істон називає введенням інформації у вигляді вимог та підтримки, що стимулюють систему. Введена інформація стає її частиною. Вплив політичної системи на довкілля відбувається через вихід інформації у формі рішень та політичних дій. Це й є результат функціонування системи. Модель Д.Істона дозволяє уявити положення та умови дії політичної системи, прогнозувати наслідки схвалених політичних рішень (див. схему 1).

Схема 1.