Розв’язання

1. Групуємо дефекти для визначення їх у стандарті.:

1й дефект – недостатня щільність – фізико-механічний показник;

2й дефект – шишкуватість по шматку – розповсюджений дефект зовнішнього вигляду;

3й дефект – близна – місцевий дефект зовнішнього вигляду.

2. Визначаємо групу тканини за призначенням – згідно ГОСТ______________ п. 1.1. – для сукні – 1 група.

3. Оцінюємо дефекти згідно розділів і таблиць стандарту:

1 дефект – 11 дефектів (табл. 1)

2 дефект – 11 дефектів (табл. 3)

3 дефект – 2х2 випадки = 4 дефекти (табл. 2)

Згідно п. 1.9. стандарту перераховуємо дефекти місцеві на умовну довжину шматка тканини, яка за п. 1.8. складає 40 м. Підставляємо значення у формулу (п. 1.9.):

де П_ф – фактична кількість дефектів;

П_У – кількість дефектів після перерахунку;

У – умовна довжина тканини;

Ф – фактична довжина тканини.

Визначаємо загальну кількість дефектів:

11д + 11д +3,2д = 25,2 д

Визначаємо ґатунок тканини згідно п. 1.7. стандарту. Ґатунок – другий.

Для розв’язання ситуаційних завдань з теми «Одягові товари» (швейні та трикотажні) необхідно вивчити класифікацію одягу, так як допустимість дефектів у стандарті залежить від групи одягу за призначенням – верхній одяг, білизна, пальта, костюми і т.д. Дефекти швейних товарів у стандарті поділяють на групи: дефекти зовнішнього вигляду, виробничо-швейні та дефекти матеріалів.

Виробничо-швейні дефекти, які не впливають на зовнішній вигляд, естетичні властивості та властивості для носіння, при визначенні ґатунку не враховуються. Місцеві дефекти і їх розміщення суттєво впливають на ґатунок одягу, але вони не враховуються на закритих частинах та деталях виробів. При визначенні ґатунку комплектних виробів ґатунок встановлюють за виробом нижчого ґатунку, але ґатунок встановлюють кожній частині окремо і знижку з роздрібної ціни встановлюють з вартості тієї частини комплекту, яка має нижчий ґатунок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.