Виготовлення дослідних зразків

Для дослідження роботи сталефібробетону на згин було виготовлено 6 серій балок прямокутного перерізу розмірами 100х60 мм та довжиною 700 мм. Кількість зразків-близнюків кожної серії — 3 зразки. Три серії з відсотком вмісту фібри 0,7%, 1,25% та 1,8% відповідали бетону класу С20/25 та три серії з такими ж відсотками армування — класу бетону С30/35.

Для визначення призмової та кубикової міцності сталефібробетону одночасно з балками були виготовлені призми розміром 400х100х100 мм та кубики розміром 100х100х100 мм. Кількість зразків-близнюків кожної серії — 3 зразки.

Дослідні зразки виготовлено у металевих формах, які перед укладанням у них суміші були очищені. Стінки форм змащували тонким шаром спеціальної емульсії. Укладання суміші у форму виконували пошарово, товщина шару не перевищувала 40 мм, для того, щоб досягти необхідної орієнтації фібри у дослідних зразках. Після укладання суміші у форми за допомогою вібростола проводили ущільнення. Ущільнені зразки на 7 днів залишили у формах. Потім форми були розібрані, а отримані призми, кубики і балки зберігали протягом 21 дня в природніх умовах для досягнення ними належної міцності.

Суміш виготовлялася в бетонозмішувачі примусової дії. Склади суміші для кожної серії були вибрані таким чином, щоб фібра не мала змоги осідати на дні форм, осідання конуса не перевищувало 4-6 см та з метою зручного укладання суміші у форми. Виходячи з цих умов були прийняті наступні склади суміші:

· для отримання міцності матриці бетону класу С20/25 — цемент Миколаївського заводу активністю 42,3 МПа - 549 кг, пісок — 1647 кг, вода — 285,5 л;

· для отримання міцності матриці бетону класу С30/35 — цемент Миколаївського заводу активністю 49,5 МПа - 555 кг, пісок — 1665 кг, вода — 278 л;

· кількість фібри на 1 м бетону — при =0,7% — 56 кг, =1,25% — 100 кг, =1,8% — 144 кг.

При виготовлені суміші для того, щоб не утворювались клубки із фібри, її додавали у бетонозмішувач поступово невеликими частинами.

2.5 Вимірювальні прилади та їх розташування

Під час випробування дослідних зразків проводився контроль наступних параметрів:

- значення завантаження дослідного зразка;

- відносні деформації на верхній та нижній грані балки;

- величина просідання опор балки;

- прогини в середній частині балки;

- значення навантаження при утворені тріщин;

- ширину розкриття та розвиток тріщин по висоті балки;

- плече найближчої опорної реакції відносно поперечного перерізу, де виникла тріщина;

- значення навантаження при якому відбулося руйнування і характер руйнування;

- поздовжні і поперечні деформації призм.

Для того, щоб проводити контроль усіх вищеперерахованих параметрів було прийнято наступні вимірювальні прилади:

Ø вимірювальна металева лінійка довжиною 100 см та ціною поділки 0,5 мм;

Ø штангельциркуль типу ШЦ-II-250-0.05 за ГОСТ 166-89;

Ø динамометр типу ДОСМ-3-10У з ціною поділки 15,16 Н, який обладнаний механічним індикатором годинникового типу з ціною поділки 0,01 мм і робочим ходом 10 мм;

Ø механічний мікроіндикатор годинникового типу з ціною поділки 1мкм (мікрометр) і робочим ходом 1 мм;

Ø мікроскоп МПБ-2 з ціною поділки 0,05 мм.

Вимірювальна металева лінійка та штангельциркуль використовувались для вимірювання реальних геометричних розмірів кожного зразка та для нанесення на дослідні зразки розмітки для кріплення приладів.

Динамометр типу ДОСМ-3-10У, який обладнаний механічним індикатором годинникового типу використовували для контролю значення прикладеного до дослідного зразка навантаження.

Механічний мікроіндикатор годинникового типу використовувався для визначення всіх видів лінійних переміщень, таких як відносні деформації, прогини, осідання опор.

Для визначення відносних деформацій на стиснутій і розтягнутій гранях мікроіндикатори кріпилися на металевих фішках, які були попередньо приклеєні на верхній та нижній грані балки. База вимірювань деформацій складала 50 мм.

Мікроіндикатори для вимірювання осідання опор закріплювали над опорами за допомогою універсальних фізичних штативів типу ШУН. Штативи нерухомо закріплювали до крайніх граней зразка.

За допомогою такого ж штативу у середній частині прольоту балки до її нижньої грані кріпився мікроіндикатор для вимірювання прогинів. Штатив був нерухомо закріплений до основи стенду, на якому проводились досліди.

Мікроскопом проводили вимірювання ширини розкриття тріщин, а також виконувалось спостереження за характером розвитку тріщин по висоті перерізу балки. Студентом Кривинчуком В. В. було запропоновано та втілено у життя ідею прикріпити до окуляра мікроскопа веб-камеру з'єднану через USB-порт з ПК. Трансляція картинки з окуляра на екран ПК дала змогу раніше виявляти появу тріщин і відповідно точніше визначити зусилля при якому вони утворювались. Також це значно полегшило процес визначення ширини розкриття тріщин та можливість слідкувати за їх розвитком.

Рис. ??? Схема розташування вимірювальних приладів

F-точка прикладання навантаження; 1, 2-мікроіндикатори для вимірювання осідання опор; 3- мікроіндикатор для вимірювання прогинів; 4- мікроіндикатор для вимірювання деформацій стиску; 5- мікроіндикатор для вимірювання деформацій розтягу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.