• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Підприємства

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНА СУТЬ І РОЛЬ КОНУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Сутнісна характеристика конкуренції та конкурентних переваг

підприємства

Дослідження конкуренції та конкурентних переваг на сьогоднішній день є актуальним питанням і має дуже важливе значення, оскільки розвиток підприємства неминуче пов’язаний з конкуренцією і протистоянням на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції. Конкурентні переваги мають забезпечувати унікальність, неповторність і задовольняти специфічні потреби клієнта. Особливо важливим є досягнення переваг на насичених ринках, де попит задовольняється багатьма постачальниками. У сучасних умовах господарювання, ринок стає більш насиченим у всіх галузях економічної діяльності, а завоювання і збереження переваг – ключовою функцією управління підприємством, тому дане питання є завжди актуальним і важливим.

Етимологія поняття «конкуренція» дозволяє встановити, що цей термін походить від латинського «concurrentia» та означає «зіткнення», «змагання». В економічній науці не існує точних відомостей відносно того, хто і коли першим запровадив у науковий обіг термін «конкуренція». Перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні сили конкурентної боротьби з’явилися лише у середині XVIII сторіччя. І головна заслуга в цьому належить класичній політичній економії, представниками якої на основі багаторічних досліджень сформовано принципи досконалої конкуренції. Вихідним положенням класичної теорії був принцип абсолютних переваг, сформульований А. Смітом. Видатний економіст вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу. У своїй фундаментальній праці «Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй» (1776 р.) він визначив поняття конкуренції як суперництво і ототожнив її з «невидимою рукою», яка начебто смикає за ниточки підприємців, змушуючи їх діяти відповідно до якогось ідеального плану розвитку економіки [А.Сміт].

Найбільш помітний вклад в сучасну теорію конкуренції та дослідження понять, пов’язаних з конкурентоспроможністю, зробив М. Портер. Аналіз конкуренції та конкурентоспроможності підприємства також проводили в своїх працях такі іноземні вчені, як Ж.-Ж. Ламбен, Дж. Дей, П. Дойль, Р. Уенслі, Ф. Котлер. Серед вітчизняних та російських дослідників потрібно відмітити публікації Р. Фатхутдінова, Г. Азоєва, В. Білошапки, Г. Михайлика, О. Германа, М. Гельвановського, Л. Піддубної, О. Юданова. Думки вітчизняних і зарубіжних вчених з приводу цих питань різноманітні, інколи вони збігаються, але часто існують певні протиріччя [Михайлик Г.В].

«Конкуренція», як стверджують багато авторів, є терміном, що використовується в численній кількості значень, це поняття розглядають з різних точок зору, характеризуючи багатоаспектність та обширність даного терміну. Для того, щоб переконатись в цьому, варто розглянути визначення поняття конкуренції різними вченими в таблиці 1.1[Павлова].

Таблиця 1.1

Визначення поняття «конкуренція»

Продовження табл. 1.1

Визначення поняття «конкуренція»

Як бачимо, в табл. 1.1 визначення конкуренції подається з досить різних позицій, - А. Ю. Юданов визначає конкуренцію, як боротьбу за попит, Г. Л. Азоєв стверджує що поняття конкуренції тотожне поняттю суперництва, Б. Шлюсарчик розглядає конкуренцію з економічної точки зору, суть якої полягає в боротьбі за економічні вигоди та ринки збуту, Б. Шпотов вважає, що конкуренція це боротьба «нелінійної інновації проти лінійної», проте найважливішим є те, що кожне з наведених визначень відбиває зв’язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв’язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто він є об’єктивним економічним законом.

Закон конкуренції відображає причинно-наслідковий зв’язок між можливостями створити продукт потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника. Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач [Вікіпедія].

Для кращого розуміння сутності конкуренції варто розглянути її види на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 Види конкуренції

З даного рисунка бачимо, що залежно від сфери і характеру конкурентної боротьби розрізняють внутрішньогалузеву, міжгалузеву, досконалу і недосконалу, міжнародну, монополістичну, олігополістичну конкуренцію та чисту монополію.

Внутрішньогалузева конкуренція - це економічна боротьба між окремими підприємствами всередині кожної галузі задля одержання більшого прибутку. Вона ведеться головним чином шляхом запровадження нової техніки і нових технологій з метою зниження індивідуальних витрат виробництва. Знижуючи індивідуальні витрати і реалізуючи продукцію за ринковими цінами, підприємці отримують вищий прибуток[Ажнюк].

Міжгалузева конкуренція - це економічна боротьба між підприємствами різних галузей за одержання більшого прибутку. Ця конкуренція ведеться шляхом переміщення вільних капіталів у ті галузі виробництва, в яких можна одержати на аналогічний капітал вищий прибуток. Унаслідок вкладання додаткових капіталів виробництво товарів у прибуткових галузях швидко зростає, пропозиція товарів збільшується, ціни знижуються і поступово знижується прибуток. Отже, міжгалузева конкуренція зумовлює тенденцію вирівнювання норм прибутку в різних галузях[Федулова].

Міжнародна конкуренція - це економічна боротьба виробників різних країн на світовому ринку. Вона може бути внутрішньогалузевою і міжгалузевою. У ній домінують компанії розвинутих країн. У сучасних умовах вона найбільше проявляється на ринку військової техніки, автомобілів, засобів зв'язку, інших видів нових машин приладів і технологій[Герасимова].

Досконала або чиста конкуренція має місце там і тоді, коли на ринку є велика кількість продавців. Вони продають продукцію, яка має однакові якісні параметри або цілком ідентична (наприклад, цемент певної марки, пшеницю певного сорту тощо). І кожен продавець не може призначити ціни, вищої за ринкову, бо покупці будуть купувати товари в інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не може впливати на ринкову ціну ринковими методами. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що пропонувати вищу ціну на власний товар марно, бо не буде збуту, а зниження ціни зумовить зменшення прибутку. Виробник повинен пристосовуватися до ціни. І з метою збільшення своїх прибутків він повинен знижувати витрати виробництва[Крупка].

Недосконалою конкуренція є тоді, коли на ринку є багато продавців будь-якого товару, але серед них є такі, що пропонують велику кількість продукції, мають витрати виробництва, нижчі від середніх, і можуть знижувати ціни з метою перемоги конкурентів. Така конкуренція веде до монополії. Тому в неї повинна втручатися держава й обмежувати вплив монополізму.

Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно велика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію[Лісовий].

На олігополістичний ринок товари постачає небагато виробників. Деякі галузі можуть бути представлені декількома фірмами. Отже, тут конкурує невелика кількість фірм, які можуть впливати на ринкову ціну. Зниження ціни однією фірмою змушує робити це інші фірми. Невелика кількість фірм пояснюється тим, що новим виробникам важко включитися в цю галузь виробництва. Переважно це пов'язано з обмеженістю ресурсів. Новим фірмам також важко знайти ринки збуту, бо ринок уже насичений.

Чиста монополія - це ринкова ситуація, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє [Ажнюк].

Успішність конкурентної боротьби підприємства на ринку визначає його рівень конкурентоспроможності. Конурентноспроможність – це здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічної продукції конкурентів [Должанський].

Взагалі, конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класі об’єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції товару – попиту на нього, підприємства – можливості забезпечити конкурентні переваги, країни – соціально-економічній моделі її розвитку [Крупка].

Поняття конкурентоспроможності є непохитним атрибутом, який супроводжує сучасні трансформаційні перетворення на всіх ієрархічних ланках ринкового простору як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі. Адже кожний товар, підприємство, галузь, регіон, країна прагнуть до визнання на міжнародному рівні і застосовують всі можливі маркетингові засоби для отримання сталого іміджу, що, в свою чергу, забезпечить їх гарантованими прибутками [Гетьман].

Безліч факторів прямо або опосередковано впливають на конкурентоспроможність підприємства. У сучасному середовищі кількість цих факторів невпинно зростає. Найпоширеніші з них варто розглянути на рисунку 1.2[Оснач].

Рисунок 1.2 Основні фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства

Кожен з наведених на рисунку 1.2 факторів є дуже важливим, спробуємо охарактеризувати кожен з них. Розмір ринку має одне з визначальних значень, оскільки чим більший ринок, тим сильніші наші конкуренти, тим їх більше, при цьому, важливим є вибір правильної стратегії для успішної роботи в різних ситуаціях. Чим більше підприємство потребує коштів для капіталовкладень, тим складніше організувати відповідний грошовий потік, адже на відміну від потреб і бажань, ресурси обмежені. Чим швидші темпи росту ринку ти легше знайти новий сегмент в цьому ринку, і почати працювати. Виробничі потужності повинні бути оптимальними, оскільки замала потужність заважатиме отримувати високі прибутки, а надмірна приведе до збитків та падіння цін. Ціна на товар повинна бути найоптимальнішою у співвідношенні до його якості. Чим вищий рівень диференціації та стандартизації товару, тим складніше створити товари аналоги, тобто підприємство захищає себе від конкурентів, що виробляють аналогічну продукцію, створюються додаткові бар’єри входу на ринок. Якщо підприємство займається масовим виробництвом, воно зможе використати ефект масштабу, що принесе їй набагато вищі доходи ніж звичайним виробникам.

Рівень конкурентоспроможності підприємства визначається його конкурентними перевагами. Типовою помилкою при визначенні суті поняття конкурентна перевага є його ототожнення з поняттям конкурентоспроможності, тому доцільним буде уточнити ці поняття.

Конкурентоспроможність компанії - здатність протистояти на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції як за ступенем задоволення своїми товарами або послугами конкретної потреби покупців, так і за ефективністю бізнесу [Лісовий]. Вона найчастіше оцінюється фахівцями компанії, а конкурентні переваги оцінюються споживачами, що порівнює пропозиції компанії та її конкурентів. У цьому розумінні поняття конкурентної переваги також відносно. Конкурентні переваги дозволяють домогтися більшої прихильності споживачів, відповідно вони багато в чому визначають стратегію конкуренції компанії, тобто те, як вона конкурує. Тобто конкурентна перевага – це будь-яка ексклюзивна цінність яку має продукт, і яка надає йому перевагу над конкурентами в очах споживачів, в той час, як конкурентоспроможність – це поняття яке охоплює всі конкурентні переваги і на їх основі визначає здатність підприємства конкурувати на ринку [Скібіцький].

У літературі не існує єдиного підходу до класифікації конкурентних переваг. Проаналізовані джерела дають можливість зробити висновок, що найбільш прийнятною як з наукової, так і з практичної точки зору є класифікація конкурентних переваг фірми за наступними шістьма критеріями: відношенням до системи (підприємства); сферою прояву; джерелами створення та можливістю імітації; тривалістю дії; місцем формування; видом ефекту, який отримує підприємство від реалізації переваги. Розглянемо детальніше в табл.1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація конкурентних переваг підприємства

Запропонована в табл. 1.2 класифікація охоплює більшість конкурентних переваг, які можуть бути сформовані на певному підприємстві.Для конкретного підприємства суттєве практичне значення має поділ конкурентних переваг за стійкістю до копіювання.

Переваги «низького рівня», - можуть бути легко досягнуті чи скопійовані конкурентами (використання дешевої робочої сили, забезпеченість широким спектром сировинних ресурсів тощо). Ці переваги базуються на вартості чи доступності факторів виробництва і не гарантують стабільного положення на ринку.

Переваги «високого рівня», - є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства, як правило, пов'язані зі значними витратами і важко піддаються копіюванню (сучасна патентована технологія; спеціалізовані програми відтворення робочої сили високої кваліфікації; висока репутація підприємства, заснована на активній маркетинговій діяльності; наявність розгалуженої збутової мережі та мережі технічного обслуговування).

Переваги «найвищого рівня», до яких відноситься постійна модернізація виробництва і видів діяльності, що супроводжується виснаженням конкурента, якщо він їх і досягає [Василенко].

Звичайно, коли керівництво підприємства зацікавлене в формуванні й підтримці конкурентного потенціалу власної фірми, воно повинне приділяти головну увагу другій і третій групі переваг. Переваги «низького рівня» не можуть створювати достатньо надійної та стабільної основи для довготривалого утримання стійких конкурентних позицій, оскільки джерела цих переваг, як правило, мають зовнішній стосовно підприємства характер, і будь-яка суттєва зміна оточуючого середовища може призвести до їх зникнення.

Значно більш стійкими є переваги другої й третьої груп, які дозволяють не лише підвищити конкурентний потенціал підприємства, а й забезпечити можливість тривалого збереження досягнутих конкурентних позицій. З точки зору підприємства пріоритетною є орієнтація на створення та розвиток саме цих переваг, проте процес їх формування в більшості випадків потребує суттєвих інвестицій і достатньо тривалого періоду часу [Борисенко].

Таким чином конкурентні переваги, конкурентоспроможність та конкуренція, це поняття які розкривають суть один одного, вони подібні та взаємопов’язані, але не тотожні, конкурентна перевага – це фактор конкурентоспроможності, конкурентоспроможність – узагальнене вираження конкурентних переваг,в той час як конкуренція, це ситуація на ринку, коли підприємства-виробники подібних товарів починають змагатися між собою за вигідніші умови господарювання. Тобто чим більшою кількістю конкурентних переваг володіє підприємство, тим воно успішніше функціонуватиме, боротиметься за свою долю ринку, своїх клієнтів, отримуючи в результаті достойну винагороду у вигляді прибутків. В сучасних умовах господарювання більшості підприємств доводиться робити все для того, щоб залишатися конкурентоспроможним, для українських підприємств ускладнюються умови функціонування через нестабільну економічну, а особливо політичну ситуацію в країні, що спричиняє недовіру підприємців державі, значне скорочення інвестицій, а часом і масову ліквідацію чи продаж підприємств. Незабаром для українських підприємств відкривається новий ринок – ринок Європи – ринок на якому є свої впевнені лідери, виробники товару на порядок вищої якості ніж у вітчизняних виробів. Тому управління конкурентними перевагами, безумовно, є і буде основною функцією управління, підприємства повинні обирати правильні конкурентні стратегії господарювання в сучасних умовах, для того, щоб залишатися «на плаву» та розвиватися. В умовах конкуренції, всі підприємства, які добросовісно працюють, сплачують податки, виробляють якісну продукцію, розвивають свої технологічні і технічні можливості, проводять ефективний маркетинг, а головне – найкраще задовольняють потреби споживачів, займуть достойну частку ринку, та успішно функціонуватимуть зберігаючи свої конкурентні переваги.

Переглядів: 600

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.