• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Переваг у стратегічному розвитку фірми

У сучасних умовах господарювання більшість підприємств перебувають у неперервному процесі вдосконалення системи управління, спрямованої на забезпечення стійких конкурентних переваг на ринку, пристосування до умов зовнішнього середовища, пошук способів протидії конкурентам, що обумовлює необхідність вирішення проблем, пов’язаних з підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Конкурентоспроможність підприємства формується на базі конкурентних переваг, які у класичному менеджменті визначаються як виражена особливість або компетентність, що дозволяє залучати й зберігати клієнтів.

Для того, щоб перевага приносила перемогу у боротьбі із конкурентами, вона має відповідати наступним вимогам:

- забезпечувати підприємству ринкове положення, на тривалий час вигідно відрізнити його від конкурентів;

- бути націленою на специфічні запити клієнта, що дозволить принести користь цільовій групі споживачів;

- спиратися на специфічні, оригінальні здатності й ресурси підприємства, які не піддаються імітації з боку конкурентів;

- мати інноваційний характер для визначення напрямів і встановлення пріоритетності заходів щодо управління підприємством [Ареф’єва].

Разом з тим, конкурентні переваги повинні бути стійкими та гнучкими, щоб піддаватися адаптації до змін у ринковому середовищі, формуватися на стратегічному рівні з урахуванням взаємодії і погодженості усіх функціональних сфер діяльності підприємства, що дозволить підприємству раціонально управляти ресурсами та бути конкурентоспроможним на ринку в довгостроковій перспективі.

При розробці конкурентної стратегії глибоко вивчають конкурентне середовище та оперують такими поняттями як конкурентна сила і конкурентна позиція, що визначають конкурентну перевагу підприємства на ринку.

Показниками конкурентної сили, а, значить, і конкурентної переваги виступають:

- велика частка ринку;

- зростаюча кількість покупців;

- лідируюча стратегія;

- підприємство реагує на ринкові зміни краще ніж конкуренти;

- найбільш вдале положення підприємства на ринку;

- товари підприємства сильно диференційовані;

- підприємство концентрується на швидкозростаючих сегментах ринку;

- на підприємстві нижчі витрати ніж у конкурентів;

- рівень прибутку вищий від середнього на ринку;

- високі технологічні та інноваційні переваги підприємства;

- високий рівень менеджменту і маркетингу[Іванова].

Конкурентні переваги забезпечують підприємство стабільними доходами та впевненими позиціями на ринку у коротко та довгостроковій перспективах. Кожен з вищеназваних показників конкурентних переваг є суттєвим елементом забезпечення конкурентоздатності фірми, розглянемо та пояснимо кожен з них. Чим більша частка ринку належить організації, тим більші обсяги збуту і, відповідно доходи. Якщо кількість покупців зростає, це означає, що підприємство випускає продукцію, на яку зростає попит, відповідно це дозволить прямопропорційно збільшувати обсяги виробництва, та прибутки. Якщо фірма володіє більшістю ключових конкурентних переваг, доцільним буде використання лідируючої стратегії, опанування новіших й новіших конкурентних переваг, що дозволить отримувати найвищі прибутки в галузі. Реагувати на зміни краще ніж конкуренти, означає раніше передбачати зміни в середовищі господарювання, та бути здатним пристосуватися до них, це дозволить підприємству концентруватися на нових сегментах ринку, що швидко зростають, і в майбутньому приноситимуть великі прибутки. Тобто, якщо підприємство володітиме всіма вище названими конкурентними перевагами, воно буде лідером на ринку.

Відповідно показниками конкурентної слабкості можуть бути:

- високі витрати;

- низька якість товарів;

- невеликий вплив на ринок;

- конкуренти захопили частку ринку підприємства;

- темпи зростання доходів нижчі середніх на ринку;

- нестача фінансових ресурсів;

- підприємство не може протистояти загрозі усунення із ринку;

- репутація підприємства низька або падає;

- положення підприємства слабшає у найбільш перспективних галузях;

- нестача навичок і досвіду у визначальних сферах;

- підприємство відноситься до стратегічної групи з гіршим положенням на ринку.

Протилежними показникам конкурентної сили є показники конкурентної слабкості, вони свідчать, про те , що підприємству складно конкурувати на ринку. Високі витрати, низька якість товарів, нестача фінансових ресурсів, низька репутація, - все це приведе до того, що конкуренти відіб’ють споживачів, а підприємство, яке не здатне конкурувати стане банкрутом. Для того, щоб протидіяти такому розвитку подій підприємства повинні бути прагматичними в управлінні конкурентними перевагами, обов’язковою є постійна їх оцінка, як в себе, так і в конкурентів, що дасть змогу адекватно реагувати на ринкові зміни, та розробляти власну, ефективну стратегію і тактику.

Оцінивши названі показники конкурентної сили і ключові фактори успіху та порівнявши їх з аналогічними у конкурентів, можна винести рішення про конкурентну позицію підприємства на ринку, його конкурентні переваги. Підприємство має конкурентну перевагу, якщо його рівень роботи з клієнтами вищий ніж у конкурентів, до того ж воно готове протидіяти впливу конкурентних сил галузі, використовуючи різні способи збереження своїх позицій та завоювання нових.

Безліч способів досягнення конкурентних переваг використовується суб’єктами господарської діяльності в сучасних у мовах:

- продавати за дешевшими цінами ніж у конкурентів;

- виробляти високоякісну продукцію;

- організовувати бездоганне обслуговування клієнтів;

- володіти власною сучасною технологією виробництва товарів, їхнього збуту;

- мати більш зручне природно-географічне положення ніж у наших конкурентів;

- забезпечувати розробку і впровадження нових продуктів у більш стислі терміни ніж це роблять конкуренти;

- мати високу репутацію і добре відому торгову марку;

- забезпечувати клієнтів додатковими цінностями за їх кошти;

- постійно займатись моніторингом смаків клієнтів в цілому та їх окремих груп [Еськов].

При досягненні конкурентних переваг, варто використовувати всі можливі способи, адже лише з одною перевагою, фірма не завоює прихильність споживачів. При використанні стратегії лідерства за цінами, продукція фірми, стає на порядок привабливішою ніж у конкурентів, також цьому може сприяти висока якість товару, бездоганне обслуговування, оскільки всі ці елементи формують у споживачів на підсвідомому рівні оцінку для того чи іншого товару і, як результат, кожен вибере той продукт, який для нього кращий. Важливим для організації є технічний і технологічний рівень виробництва, адже за прогресивнішої технології, можна зменшувати собівартість продукції. Географічне положення також один з найвагоміших моментів, оскільки воно визначає наші можливості щодо постачання сировини, збуту товару, тощо. Для того, щоб зберегти своїх клієнтів підприємство повинне проводити постійний моніторинг їх смаків, забезпечувати високий рівень їх обслуговування, пропонувати належну якість і ціну товару, що в результаті забезпечить підприємства відповідною репутацією та надійними позиціями на ринку.

Вказаний вище перелік способів досягнення конкурентних переваг не є вичерпним, досягти конкурентних переваг можна за допомогою як наступальних так і оборонних дій, залежно від ситуації на ринку. Також варто застосовувати короткострокові тактичні ходи для миттєвої реакції на ситуацію і довгострокові дії, від яких залежать майбутні конкурентні можливості підприємства і його позиція на ринку.

Щоб бути конкурентоздатним на ринку, підприємство повинне володіти унікальними конкурентними перевагами. Це так звані переваги стратегічного рівня. Завдяки перевагам у наявних ресурсах, чи перевагам, що забезпечують операційну ефективність можна досягти лише тимчасового результату, в сучасних умовах цього не достатньо. Тому важливим напрямком формування конкурентних переваг є розробка фірмою ефективної стратегії розвитку, яка базуватиметься на унікальному позиціонуванні в компанії, орієнтації на унікальні види діяльності. Саме це дасть змогу забезпечити довгострокові конкурентні переваги.

Існує безліч конкурентних стратегій, що забезпечують досягнення конкурентних переваг для організації. Проте, перед тим як перейти до їх розгляду, доцільним буде проаналізувати основні методи оцінювання конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства, а також ознайомитись з різними підходами до визначення алгоритму оцінки конкурентних переваг підприємства, сформувавши на їх основі найбільш зручний та якісний спосіб оцінювання конкурентоспроможності.

Використання методів оцінки конкурентних переваг є ефективним лише в комплексі, що дозволить дати оцінку з різних сторін, яка враховуватиме всі особливості кожної конкурентної переваги, та дасть реальну оцінку конкурентноспроможності підприємства. Результати систематизації найбільш ефективних способів і методів визначення та оцінювання конкурентних переваг та конкурентоспроможності виробничих підприємств та організацій та їх порівняльна характеристика наведена в табл.2.1 [Самуляк].

Таблиця 1.2

Порівняння методів оцінювання конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємств

Продовження табл.1.2

Застосування певного методу для оцінки конкурентних переваг підприємства є дуже важливим завданням, оскільки кожна економічна перевага піддається окремим методам оцінювання й аналізу, у своїй діяльності підприємство повинне використовувати всі ці методи в сукупності, оскільки, тільки таким способом можна досягти всебічного аналізу конкурентних переваг організації, знайти загрози втрати цих переваг та можливості створення нових. Так за допомогою методів порівняння ми визначаємо сильні та слабкі сторони, як наших позицій так і позицій конкурентів. За допомогою матричних методів організація може визначити свою позицію в конкурентній боротьбі, і обере відповідну стратегію, на основі оцінки свого стратегічного потенціалу. Задопомогою методів пов’язаних з теорією мультиплікатора, аналітики визначають ланцюжок послідовних залежностей, аналізують його, і на основі цього розробляють рекомендації для дій в тій чи іншій ситуації.

Окрім цього, підприємству також необхідно дотримуватися певного алгоритму оцінювання конкурентоспроможності. Розглянемо підходи до визначення алгоритму оцінювання конкурентних переваг підприємства з погляду деяких науковців:

1. І. Синишин:

- аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного підприємства як взірця, бази для проведення й визначення рівнів конкурентоспроможності певного підприємства;

- визначення набору порівняльних параметрів підприємства;

- розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства [Портер].

2. І. А. Тарасенко та В. Д. Рожок:

- обґрунтування набору показників для оцінки конкурентоспроможності підприємства;

- вибір еталону для порівняння;

- порівняння технічних, економічних і маркетингових показників підприємства з еталонними показниками;

- аналіз можливостей підприємства щодо поліпшення цих показників;

- розрахунок інтегрального рівня конкурентоспроможності підприємства;

- аналіз конкурентних переваг і недоліків порівняно з конкурентами [Лифиц И.М.].

3. Л. Балабанова:

- проведення дослідницько-інформаційної роботи;

- формування вимог до певних показників;

- визначення цілей проведення аналізу конкурентних переваг;

- визначення переліку параметрів, які підлягають оцінюванню;

- вибір зразка порівняння;

- визначення системи показників конкурентоспроможності за узгодженими параметрами;

- розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності;

- формування висновків про конкурентні переваги підприємства [Еськов].

В сучасних умовах доцільним є використання саме такого алгоритму, який буде найоптимальнішим. Саме тому підприємства застосовують власні алгоритми оцінювання конкурентних переваг. Це зумовлено специфікою їх діяльності. Найпростіший підхід, запропонований І. Синишиним, на мою думку, є оптимальною базою для розробки уточненого й розширеного алгоритму оцінювання конкурентних переваг. Алгоритми Л. Балабанова, І. А. Тарасенка та В. Д. Рожка, є своєрідними допрацюваннями, які роз’яснюють, та дають краще зрозуміти навіщо, як, і для чого проводиться оцінка конкурентних переваг підприємства. Це підтверджується тим, що спільною характеристикою всіх трьох запропонованих алгоритмів є те, що для оцінки конкурентних переваг всі вони передбачають вибір еталону, визначення набору параметрів, які підлягають оцінці, розрахунок показників конкурентних переваг та формування висновків про їхній рівень.

Отже, проаналізувавши різні підходи до визначення етапів оцінки конкурентних переваг і конкурентноспроможності підприємства, можна сформувати загальний алгоритм, який матиме наступний вигляд:

1. Виявлення чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, що впливають на рівень конкурентних переваг підприємства, та оцінка їх значимості;

2. Групування чинників, аналіз їх внутрішньогрупових та між групових взаємозв’язків;

3. Оцінка впливу обраних для дослідження чинників на рівень конкурентоспроможності;

4. Прогнозування змін включених у модель чинників внаслідок можливих змін умов зовнішнього та внутрішнього середовища;

5. Прогнозування рівня конкурентних переваг підприємства;

6. З’ясування способів і методів підвищення і розширення числа конкурентних переваг підприємства;

7. Розробка комплексу заходів щодо підвищення конкурентоспроможності, оцінка прямих та опосередкованих витрат на реалізацію розроблених заходів;

8. Вибір критерію ефективності заходів з підвищення конкурентоспроможності;

9. Визначення ефективності розроблених заходів та вибір оптимального комплексу регулюючих впливів;

10. Прийняття відповідних управлінських рішень.

Отже, можна зробити висновок, що незалежно від того, який метод оцінки конкурентних переваг обере для себе підприємство, необхідно дотримуватися певного алгоритму. При значній кількості описаних у літературі методик загальним недоліком більшості проаналізованих методів оцінювання конкурентних переваг підприємств, за винятком матричних, є статичність оцінки конкурентних позицій підприємства, порівнюючи з іншими суб’єктами господарської діяльності, й те, що отримані результати можуть залишатися актуальними лише на короткі проміжки часу. Звичайно, це є негативним моментом, проте постійний моніторинг допоможе уникнути таких недоліків. Розроблені на сьогоднішній день методи, підходи та алгоритми оцінки конкурентних переваг слугують безцінною базою для вдосконалення та розробки нових методик управління конкурентними перевагами. Розроблення методу оцінювання конкурентних переваг підприємства, що був би позбавлений указаних недоліків, обґрунтування теоретичних і методологічних підходів із метою подальшої розробки системи заходів щодо зміцнення конкурентних позицій підприємств є предметом подальших досліджень.

Переглядів: 415

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.