• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Різновиди стратегій для формування та збереження конкурентоспроможності підприємства на ринку

Поведінка фірми на ринку характеризується деякою тільки їй одній властивою комбінацією стратегічних ідей, тому існує безліч шляхів досягнення успіху в конкурентній боротьбі, тобто безліч конкурентних стратегій, які класифікуються за різними ознаками, розглянемо детальніше в табл. 1.3[Еськов].

Таблиця 1.3.

Класифікація конкурентних стратегій

Вказані в даній таблиці стратегії є досить цікавими, при цьому кожна

із запропонованих класифікацій заслуговує на увагу, тому спробуємо пояснити їх детальніше.

Видатний американський економіст-маркетолог Артур Літл визначає п’ять основних конкурентних позицій фірми на ринку: слабка, задовільна, сприятлива, сильна, лідируюча позиція та виділяє, залежно від цих конкурентних позицій та можливостей їх поліпшення конкурентні стратегії підприємства.

Слабка, або незадовільна позиція характеризує слабкий ринковий стан фірми, наявність конкурентної вразливості і відсутність у підприємства можливості щодо поліпшення цього становища.

Задовільна позиція передбачає, що фірма має сприятливі можливості для продовження діяльності на певному ринку збуту, але її можливості щодо підтримання і поліпшення своїх ринкових позицій перебувають на рівні нижчому від середнього, і тому фірма-лідер за бажання може зруйнувати її позиції.

Сприятлива позиція означає, що фірма має певну конкурентну перевагу, яку використовує у своїй стратегічній діяльності. Найчастіше таку позицію займають фірми, які використовують стратегію ринкової ніші. Сприятлива позиція передбачає, що фірма займає ринкові позиції вищі від середнього рівня і має можливості для їх поліпшення.

Сильна позиція дає змогу фірмі здійснювати незалежну ринкову діяльність, не ставлячи під загрозу довгострокові перспективи. Вона означає спроможність фірми формувати незалежну маркетингову стратегію без погіршення своїх ринкових позицій, але передбачає врахування конкурентних дій фірми-лідера.

Лідируюча позиція передбачає основний вплив фірмою на ринок збуту, її великі можливості щодо вибору стратегічних напрямків розвитку та спроможність впливати на ринкову діяльність інших фірм, що в свою чергу, гарантує високі прибутки [Василенко].

М. Портер класифікує конкурентні стратегії фірми за ознакою конкурентної переваги, яка дає змогу фірмі досягти успіху в конкурентній боротьбі. За М. Портером основні різновиди конкурентних стратегій фірми такі:

1. Стратегія цінового лідерства;

2. Стратегія диференціації;

3. Стратегія концентрації [Гетьман].

Ці стратегії називаються базовими, оскільки всі види бізнесу або галузі слідують їм незалежно від того, займаються вони виробництвом чи, обслуговують або є неприбутковими підприємствами. Різницю між трьома базовими стратегіями проілюстровано на рисунку 1.3.

С т р а т е г і ч н а п е р е в а г а

С

т Унікальність продукту, яка Позиція низького

р сприймається споживачем рівня витрат

а ц

т і В межах

е л всієї

г ь галузі

і

ч В межах

н Окремого

а сегмента

Рисунок 1.3. Базові стратегії конкуренції

Як бачимо з рисунка 1.3, залежно від таких конкурентних переваг, як рівень витрат та унікальність продукту з одного боку та стратегічної цілі в межах всієї галузі, або її окремого сегменту виділяються три стратегії, які мають різні пріоритети. Розглянемо кожну з проілюстрованих стратегій детальніше.

Стратегія цінового лідерства дає можливість запропонувати нижчу ціну ніж конкуренти при тому ж самому рівні прибутку. Ціновий лідер вибирає низький рівень продуктової диференціації і ігнорує сегментацію ринку. Перевагою цінового лідера є наявність бар’єрів входу, оскільки інші компанії нездатні увійти до галузі, використовуючи ціни лідера. Таким чином, ціновий лідер знаходиться у відносній безпеці, поки зберігає цінову перевагу. Принципова небезпека для нього – знаходження конкурентами шляхів зниження своїх витрат.

У відповідності до стратегії диференціації конкурентна превага досягається шляхом створення продуктів і послуг, які сприймаються споживачами як унікальні. При цьому компанії можуть використовувати підвищену ціну. Диференціація і широка лояльність покупців створюють бар’єри входу інших компаній. Основною проблемою такої компанії залишається підтримка унікальності в очах споживачів, особливо в умовах імітації і копіювання. Загроза може також виникнути через зміни запитів і смаків споживачів.

Стратегія фокусування передбачає вибір обмеженої групи сегментів. Вибравши сегмент, компанія використовує в ньому диференціацію, або підхід лідерства за ціною. Конкурентні переваги компанії, що застосовує стратегію фокусування, витікають з її відмітної переваги, що дає їй хорошу конкурентну силу щодо покупців, оскільки вони не можуть одержати такий же продукт в іншому місці. Проте при такій стратегії є загроза, що компанії-диференціатори створюватимуть аналогічні продукти, а ціновий лідер привертатиме покупців низькою ціною. Саме тому компанії з фокусною стратегією повинні постійно знаходитися в стані оборони своєї ніші.

Компанії, які не визначили чітко своєї стратегії, зазвичай отримують результати нижче від середнього і страждають при посиленні конкуренції [Герасимова].

Підхід Ф. Котлера передбачає розгляд фірми з точки зору її конкурентних позицій та маркетингових спрямувань і виділяє чотири різновиди маркетингових конкурентних стратегій:

1. Маркетингові стратегії ринкового лідера;

2. Маркетингові стратегії «челенджера»;

3. Маркетингові стратегії «послідовника»;

4. Маркетингові стратегії «нішера» [Павлова].

Ринковим лідером є фірма, яка займає найбільшу ринкову частку. Ринковий лідер визначає зміни цінової політики, напрями інновацій, інтенсивність рекламної і збутової діяльності. Таким чином він визначає складові маркетингового комплексу на певному ринку. Прикладами ринкових лідерів в світі є: «Кодак» - на ринку фотографій, «Проктор енд Гембл» - на ринку санітарно-гігієнічних товарів, «Мак Доналдс» - на ринку кафе швидкого обслуговування, «Ксерокс» - на ринку копіювальної техніки.

Для того щоб утримати першість, ринковий лідер за існуючої місткості ринку повинен використовувати наступні стратегії:

- стратегія розширення місткості ринку;

- стратегія підвищення ринкової частки за існуючої місткості ринку;

- стратегія захисту позицій.

«Челенджерами» називають ті фірми, які займають другі або треті ринкові позиції, успішно й швидко розвиваються та своє основне стратегічне спрямування вбачають у досягненні ринкової першості. Таким чином, основним різновидом конкурентних стратегій «челенджера» є стратегія наступу [Лифиц].

«Челенджер» може атакувати три види фірм по всіх позиціях: ринкового лідера, іншого челенджера та меншу за розміром фірму. Відомими парами «челенджер – лідер» є такі компанії: «Canon» - «Xerox», «Colgate» - «Procter & Gamble» , «Fuji» - «Kodak».

«Послідовники» – це успішно діючі на ринку фірми, маркетинговим спрямуванням яких, на відміну від «челенджерів», є не завоювання ринкової першості, а підтримка й охорона своєї ринкової частки. Доцільність використання стратегії послідовника пояснюється тим, що весь ризик стосовно товару і ринку збуту покладається на ринкового лідера, як результат, - фірма не буде ризикувати впроваджуючи нові проекти, а просто повторюватиме успішні дії ринкового лідера [Ареф'єва].

Розрізняють такі основні стратегії послідовника:

1. Стратегія компіляції, - наслідування лідера «крок у крок» за всіма елементами його маркетингової стратегії. Загроза іміджу ринкового лідера;

2. Стратегія імітації, - наслідування окремих елементів маркетингової стратегії лідера з внесенням певних відмінностей до комплесу маркетингових засобів;

3. Стратегія адаптації, - вдосконалення деяких елементів маркетингового міксу лідера або адаптація його стратегії до певних ринків збуту товарів [Борисенко].

«Нішери» – це фірми, які обслуговують невеликі сегменти ринку, який залишився поза увагою великих підприємств. Тобто основна ідея стратегії ринкової ніші полягає у спеціалізації фірми на окремому сегменті ринку. При цьому спеціалізація може бути класифікована за різними ознаками, розглянемо детальніше на рисунку 1.4.

Рисунок 1.4 Основні ознаки спеціалізації «фірм – нішерів»

Дані на рисунку 1.4 ознаки спеціалізації «фірм – нішерів» показують, за яким принципом такі підприємства виділяють свій сегмент ринку, використовуючи одну, декілька або ж всі вище вказані ознаки.

Стратегія ринкової ніші є найефективнішою для невеликих фірм, які тільки починають свою діяльність на ринку. Залежно від темпів зростання фірми-нішера використовуються такі стратегії:

- стратегія підтримання позицій;

- стратегія виходу за межі ніші;

- стратегія лідерства в ніші [Федулова].

Стратегія підтримання позицій передбачає використання фірмою інструментів, що допоможуть їй залишатися на своїй частці ринку, не захоплюючи нових сегментів. Вихід за межі ніші, характерний для підприємств, що починають розвиватися, та виробляють здатність конкурувати на більш широкому сегменті ринку. Лідерство в ніші, - це стратегія, яку займає підприємство, що має найкращі конкурентні переваги порівняно з іншими фірмами що працюють в даному сегменті, що, в свою чергу дозволяє отримувати найкращий результат порівняно з безпосередніми конкурентами.

Якщо місткість певного ринку збуту прийняти за 100 %, то питома вага лідерів, челенджерів, послідовників та нішерів розділиться таким чином:

- ринкові лідери займають 40% ринку;

- челенджери – 30%;

- послідовники – 20%;

- нішери – 10% [Ткаченко].

В сучасних умовах на ринку відбувається співіснування і взаємне доповнення підприємств різних типів, і конкурентна боротьба, відповідно, ведеться різними методами на основі різних конкурентних стратегій. Кожна стратегія має на меті забезпечити компанії таке положення, яке дозволяє їй отримувати прибуток на довгостроковій основі, досягти стійкої і вигідної позиції, що дозволяє компанії протистояти натиску тих сил, які визначають конкурентну боротьбу в галузі. В наш час поведінка фірм на ринку характеризується специфічною комбінацією стратегічних ідей. Існує безліч шляхів досягнення успіху в конкурентній боротьбі – стратегій формування та збереження конкурентоспроможності підприємства на ринку, що є, по суті, фундаментальним підходом до отримання конкурентних переваг. Вибір стратегії обумовлюється структурою галузі й позицією самого підприємства в цій галузі. Жодна із конкурентних стратегій сама по собі не веде до високих показників ефективної роботи – успіх приходить тільки в тому випадку, якщо підприємство вибере відмінну від конкурентів стратегію і буде послідовно докладати зусилля для її втілення, намагаючись при цьому уникати невиправданих ризиків та помилок при реалізації.

Переглядів: 1409

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.