• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Примітки.

1. При побудові першого графіку рекомендується починати побудову з точки з координатами 60/150. Масштаб вертикальної осі: одна клітина – 5 грошових одиниць, масштаб горизонтальної осі: одна клітина – 25 одиниць праці.

2. При побудові другого графіку рекомендується починати побудову з точки з координатами 0/0. Масштаб вертикальної осі: одна клітина – 2 грошові одиниці, масштаб горизонтальної осі: одна клітина – 25 одиниць праці.

3. При побудові третього графіку рекомендується починати побудову з точки з координатами 6/300. Масштаб вертикальної осі: одна клітина – 2 грошові одиниці, масштаб горизонтальної осі: одна клітина – 50 одиниць праці.

Питання самоконтролю

1. Що таке ставка заробітної плати?

2. Чим відрізняється загальний рівень заробітної плати в різних країнах, регіонах?

3. Яку роль виконує продуктивність праці у визначенні рівня заробітної плати?

4. Які фактори визначають рівень продуктивності праці?

5. В якому взаємозв’язку знаходяться реальна ставка заробітної плати і продуктивність праці в довготривалому періоді?

6. Назвіть шість моделей ринків праці і визначить, яким чином встановлюється ринкова ставка заробітної плати в кожній моделі?

7. Які ви знаєте докази необхідності встановлення мінімальної заробітної плати і які – проти?

8. Якими причинами обумовлюються різні ставки заробітної плати робітників різних професій?

9. Якими причинами обумовлюються різні ставки заробітної плати робітників однієї і тієї ж неконкуруючої групи?

10. Які три фактори в умовах недосконалої конкуренції впливають на диференціацію ставок заробітної плати?

11. Що таке інвестиції у людський капітал і які їх наслідки?

Тема 10. Ціноутворення та використання ресурсів: рента, процент, прибуток

Мета вивчення теми: зрозуміти та засвоїти економічні форми доходу, що виникають з використання землі, капіталу, підприємницьких здібностей, їх сутність, механізм утворення, економічні функції.

Основні проблеми теми

1) Економічна рента.

а) сутність економічної ренти і абсолютна нееластичність пропозиції землі;

б) зміни у попиті на землю;

в) невиконання рентою спонукальної функції ціни;

г) єдиний податок на землю;

д) відмінності у продуктивності землі;

є) альтернативне використання землі і витрати.

2) Процент.

а) сутність процента;

б) діапазон ставок та чиста сума процента;

в) економічні функції процентної ставки.

3) Економічний прибуток.

а) сутність прибутку;

б) економічна роль підприємця;

в) джерела економічного прибутку;

невизначеність, ризик і прибуток;

невизначеність, інновації та прибуток;

монопольний прибуток;

г) функції прибутку;

інвестиції та національний обсяг виробництва;

прибуток і розподіл ресурсів;

4) Відносні розміри і тенденції співвідношення часток національного доходу.

Де знайти інформацію з вищеозначених проблем

Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Мікроекономіка. – Львів: «Просвіта», 1999, с. 379-397.

Кемпбелл Р. Макконнел, Стенли Л. Брю. Экономикс – М.: Республика, 1992, т.2, с. 260-279.

Долан Э.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика – С.-Пб.: АО «Санкт-Петербург оркестр», 1994, с. 260-279.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994, с. 271-281.

Терміни і поняття, які треба добре знати

Економічна рента, стимулююча функція (спонукаюча), рух за єдиний податок, попит на гроші для операцій і на активи, номінальна і реальна процентна ставка, чиста норма процента, явні та неявні витрати, нормальний прибуток (чистий), статична економіка, незастрахований ризик.

Програмний зміст теми

Як уже було визначено в курсі «Політекономія», кожен вид ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності), що використовує суспільство у виробництві, є джерелом одержання певного доходу їх власниками. Це заробітна плата, рента, процент та прибуток. Те, що стосується заробітної плати, розглядалося у попередній темі. В цій темі з`ясовується рента, процент, прибуток як певні форми ціни якогось одного виду ресурсів.

1. Економічна рента

а) Економічна рента-ціна, яку сплачують за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена природою. Унікальні умови пропозиції землі та інших природних ресурсів це їх фіксована кількість. З якою метою не використовували б землю, її пропозиція завжди абсолютно нееластична, що зображено на графіку 10-1.

Земля не має витрат виробництва. Це дар природи. Економіка країни має тільки певну кількість землі. Безперечно, цю землю можна зробити придатнішою для використання завдяки очищенню, дренажу, іригації. Проте, все це поліпшує тільки якість землі, а не збільшує її кількість. Навіть збільшення площі землі, що використовується, становить незначну частку загальної кількості землі і тому не суперечить основному аргументові.

б) Аналіз співвідношення попиту та пропозиції землі дає змогу з`ясувати наслідки цього явища. Для простоти припустимо, що, по-перше: вся земля має однакову родючість (продуктивність); по-друге: усі землі використовуються для виробництва лише одного виду продукції; по-третє: землю орендують на конкурентному ринку. За цих умов, фіксований характер пропозиції землі означає, що попит – єдиний реальний чинник, який визначає земельну ренту; пропозиція - пасивна.

Попит на землю є похідним. Його визначають наступні чинники:

· ціна продукції, що вирощено на цій землі;

· продуктивність цієї землі (яка частково залежить від кількості та якості ресурсів, у поєднанні з якими використовується земля);

· ціни ресурсів, які поєднуються із землею.

Якщо на графіку 10-1 попит на землю зростає від D2 до D1 або зменшується від D2 до D3, то земельна рента буде змінюватися від R2 до R1 або R3. Кількість землі не змінюється і її пропозиція абсолютно нееластична. Якщо попит на землю незначний (D4) стосовно пропозиції, то земельна рента дорівнюватиме нулю. Земля, в цьому випадку, буде “безплатним благом”.

в) У протилежність абсолютній нееластичності землі та інших природних ресурсів, пропозиція праці, підприємницьких здібностей, капіталу має відносну еластичність. Сукупна пропозиція цих ресурсів не є сталою. Вища ціна спонукатиме домогосподарства пропонувати, а підприємства виробляти більшу кількість майнових ресурсів. Зниження ціни на майнові ресурси призведе до того, що підприємці будуть скорочувати їх виробництво. Тому крива пропозиції неземельних ресурсів висхідна, а це означає, що ціни, які платять за такі ресурси, виконують спонукальну функцію. Висока ціна стимулює збільшення пропозиції, а низька - спонукає її зменшення.

Рента не виконує жодної стимулюючої функції, бо сукупна пропозиція землі незмінна. Ренту можливо було б скасувати і це ніяк не позначилося б на виробничому потенціалі економіки. Тому ренту називають надлишком, тобто платою, яка не впливає на наявність землі в економіці.

г). У США критика на адресу рентних платежів свого часу прийняла форму руху за єдиний податок. Значну підтримку і високу активність у цьому русі дала книга Генрі Джоржа «Прогрес і бідність» (1879р.).

Прихильники цього руху відстоювали те, щоб рентний доход обкласти 100% податком, і щоб цей податок був єдиним державним податком. Вони вважали, що це не зменшило б пропозицію землі і виробничий потенціал економіки в цілому.

Генрі Джорж писав, що кількість населення зростає, а географічні межі країни – ні. Це призводить до того, що попит на продукти землі зростає, а тому зростає попит на землю і величина ренти. Доходи від зростання земельної ренти - це незароблені доходи землевласників і повинні повністю вилучатися через оподаткування і використовуватись на потреби всього суспільства. Точка зору Генрі Джоржа і прихильників його ідеї про оподаткування землі спиралася не тільки на ідею рівності і справедливості, а й на поняття ефективності. Будь-який податок на ресурс змінює розподіл ресурсу, а податок на землю цього не робить, тобто не змінює розподіл землі. Використання землі буде однаково вигідним як до оподаткування, так і після нього. Але землевласник може не здавати землю в оренду і таким чином вивести її з господарювання. В такому випадку він не буде отримувати ніякого доходу від використання землі.

Ідеї руху про єдиний податок на землю не набули практичного застосування тому, що:

1 Поточний рівень державних видатків такий, що єдиного податку на землю не вистачило б для їх покриття.

2 Більшість доходів надходить у вигляді процента, ренти, заробітної плати і прибутку. Практично було б дуже важко визначити, яку частку доходу становить економічна рента.

3 Питання про незароблені доходи значно ширше, ніж питання про землю і земельну власність, чимало інших груп людей, окрім землевласників, отримують «незароблені» доходи, які пов`язані зі зростанням економіки (доход з капіталу).

4 Упродовж певного історичного періоду, власник певної ділянки землі змінився, ймовірно, декілька разів. Навряд чи справедливо оподатковувати нинішніх власників, які заплатили конкурентну ринкову ціну за землю.

д). Досі припускалося, що всі земельні ділянки мають однакову продуктивність, проте насправді це не так:

· земельні ділянки відрізняються своєю продуктивністю в залежності від їх родючості;

· місцезнаходження ділянок теж значно впливає на відмінності у розмірі земельної ренти.

За інших рівних умов орендарі будуть сплачувати більше за одиницю землі, яка більш родюча і яка має більш вигідне місцезнаходження.

Різницю у земельній ренті в залежності від якісних відмінностей між земельними ділянками можна легко простежити на графіку 10-1. Земельна ділянка 1 - найпродуктивніша, що відображено положенням кривої D1 (за умови, що на всіх ділянках виробляється однаковий продукт і застосовуються однакові за кількістю і якістю інші ресурси). Земельна ділянка 4- найменш продуктивна, що показує крива D4. Економічна рента з ділянок 1,2,3, становитиме відповідно R1, R2, R3. При цьому різниця у розмірі ренти віддзеркалює відмінності у продуктивності трьох ділянок.

є). Досі припускалося, що землю використовують лише в одному напрямку. Проте, як відомо, вона зазвичай має альтернативні напрямки використання. Отже, хоча земля і є безкоштовним даром природи і не має, з точки зору суспільства в цілому, витрат виробництва, рентні платежі індивідуальних виробників є витратами. Сукупна пропозиція землі завжди існуватиме для суспільства, навіть тоді, коли за її використання не виплачується ніякої ренти. Проте, з точки зору окремих фірм і підприємств, земля має альтернативні напрямки використання, отже фірми та галузі повинні здійснювати платежі, щоб не допустити іншого використання землі. За визначенням, такі платежі і є витратами.

З точки зору суспільства, не існує альтернативного використання землі, тільки воно використовує її. Тому для суспільства рента- це надлишок, а не витрати. Проте, оскільки існують альтернативні напрямки використання землі, то рентні платежі індивідуальних виробників є витратами. Такі платежі потрібні, щоб вилучити землю з альтернативного використання.

2. Процент

а). Процентна ставка - це ціна, яку платять за використання грошей. Її розглядають як відсоток від суми позичених грошей.

Гроші не є економічним ресурсом, проте підприємці купують можливість використання грошей для придбання матеріальних благ: будівель, машин, устаткування, складських приміщень і таке інше. Ці блага роблять внесок у виробництво.

Процентна ставка визначається на грошовому ринку через механізм взаємодії попиту і пропозиції. Пропозиція грошей здійснюється державою через національний банк та комерційні банки. Загальний попит на гроші містить попит на гроші для операцій і попит на гроші як на активи. Операційний попит перебуває у прямій залежності від рівня національного ВВП, тоді як попит на активи- в оберненій залежності від процентної ставки. На графіку 10-2 зображено ринок грошей.

Крива загального попиту, D, що характеризує залежність від процентної ставки - спадна. Пропозиція грошей, S, зображена вертикальною лінією за припущення, що керівна кредитно-грошова установа встановлює певний обсяг грошової маси (пропозиція грошей) незалежно від ставки процента. Попит на гроші та пропозиція грошей визначають рівноважну процентну ставку, в цьому прикладі вона дорівнює 8%.

Наступний графік 10-3 відображає, як процентна ставка, що визначалася взаємодією попиту і пропозиції (графік 10-2), визначає сукупні інвестиційні витрати.

В цьому випадку 8%-ва процентна ставка визначить обсяг інвестицій у сумі 20 млрд. грн. Усі інвестиційні проекти, очікувана норма прибутку на які перевищує рівноважну процентну ставку, будуть прийнятними.

У попередніх розмірковуваннях не враховувалась можливість інфляції. Проте, якщо є інфляція, то слід розрізняти номінальну процентну ставку і реальну процентну ставку.

Номінальна процентна ставка- це ставка процента, що виражена у грошових одиницях поточної вартості.

Реальна процентна ставка - це ставка процента, що виражена у грошових одиницях, скорегованих на інфляцію.

Наприклад: номінальна процентна ставка і рівень інфляції становлять 10%. Якщо взяти у позику 100 грн., то через рік доведеться повернути 110 грн. Проте, внаслідок 10%-ої інфляції, ці 110 грн. будуть коштувати на 10 % менше. Реальна відсоткова ставка буде дорівнювати 0.

б). Хоча задля простоти економісти нерідко оперують однією процентною ставкою, фактично в реальній економіці існує ціла низка процентних ставок. Причинами одночасного існування декількох величин процентних ставок є:

· Ризик. Чим вище ймовірність того, що позичальник може не повернути позику, тим вищий процент призначатиме позикодавець.

· Строк. За інших рівних умов, довгострокові позики надаються, звичайно, за вищими процентними ставками, порівняно з короткостроковими.

· Розмір позики. Адміністративні витрати на велику і малу позики приблизно однакові. Але вигода позичальника є більшою від більшої позики, тому і процентна ставка позики меншого розміру буде вищою.

· Оподаткування. Кредитори зацікавлені у величині саме післяподаткової ставки проценту.

· Вади ринку. Можливість монополізувати грошовий ринок в якомусь регіоні спричиняє більший розмір процентної ставки.

Для полегшення аналізу всієї структури процентних ставок, економісти говорять про чисту ставку процента. Ця ставка найбільш наближена до процента, що виплачується на довгострокові, практично безризикові облігації.

в). Процентна ставка є винятково важливою ціною, бо вона одночасно впливає на рівень виробництва і структуру виробництва інвестиційних товарів. Графік 10-3 нагадує нам, що за інших рівних умов, зміна рівноважної ставки процента буде переміщувати фірми по сукупній кривій інвестиційного попиту і це змінюватиме обсяг інвестицій і рівноважний ВВП.

Нам відомо, що ціни виконують розподільчу функцію. Процентна ставка не є винятком. Вона примушує інвесторів здійснювати тільки ті інвестиційні проекти, які мають очікувану норму чистого прибутку більшу за рівноважну процентну ставку. На графіку 10-3 це всі інвестиційні проекти, які знаходяться у діапазоні від 8% до 12%. Процентна ставка розподіляє гроші та фізичний капітал між тими галузями, в яких вони будуть найпродуктивнішими, а отже найприбутковішими. Такий розподіл капітальних благ відповідає інтересам суспільства. Це в умовах конкуренції. В умовах недосконалої конкуренції на ринку грошей (наявність монополістичної влади) ефект дії процентної ставки буде деформованим.

3. Економічний прибуток

а). Економічний або чистий прибуток- це те, що залишається після вирахування усіх альтернативних витрат: явних і неявних витрат на заробітну плату, ренту, процент та нормальний прибуток із загального виторгу фірми. Економічний прибуток може бути або додатною величиною, або від`ємною.

Прибуток – це віддача від застосування дуже специфічного людського ресурсу – підприємницьких здібностей. Підприємець є носієм підприємницьких здібностей і в зв`язку з цим виконує дуже важливі економічні функції:

· виявляє ініціативу у поєднанні ресурсів в ефективну комбінацію для виробництва товарів або послуг;

· приймає основні, принципово важливі, нешаблонні рішення в управлінні фірмою;

· запроваджує нововведення у формі нової продукції або нових технологічних процесів;

· несе відповідальність за економічний ризик, пов`язаний з цими функціями.

Частину віддачі на зусилля підприємця називають нормальним прибутком. Це мінімальний очікуваний доход, який спонукає людину до застосування своїх підприємницьких здібностей і утримує її у цій сфері діяльності. Виплата цього нормального прибутку є витратами.

Але загальний виторг може перевищувати суму явних та неявних витрат. Цей надлишок, що не є витратами, теж присвоюється підприємцем тому, що його джерелами є результат застосування підприємницьких здібностей у вигляді:

1) ризику, на який наражається підприємець, який функціонує у динамічному, а отже у невизначеному середовищі, або який здійснює нововведення;

2) здобуття монопольної влади.

б) У чисто конкурентній статичній економіці чистий прибуток буде дорівнювати нулю. Під статичною економікою розуміють таку економіку, в якій всі основні параметри- пропозиція ресурсів, технологія і смаки споживачів- постійні та незмінні. Статична економіка- це економіка, в якій не відбувається змін, тобто усі показники витрат і дані про пропозицію з одного боку та попит і виторг – з іншого, є постійними.

Через статичну природу вказаних даних, економічне майбутнє повністю прогнозоване, а отже, не має економічної невизначеності. Статичний характер такого суспільства виключає інноваційні зміни. Усі витрати- явні і неявні- відшкодовуються у тривалому періоді, отже, не залишається жодного надлишку у формі чистого прибутку. Тому висновок один - чистий економічний прибуток є продуктом функціонування динамічної економіки і притаманній їй невизначеності.

У динамічній економіці майбутнє завжди невизначено. Тому підприємець повинен ризикувати, тому прибуток можна розглядати як винагороду за ризик.

Оскільки чистий прибуток пов`язується з ризиком та невизначеністю, розрізняють застрахований і незастрахований ризик.

Застрахований ризик- це ризик згубних наслідків, якого можна уникнути, захистившись від нього шляхом страхування.

Проте, саме незастрахований ризик з боку підприємця є потенційним джерелом економічного прибутку. Незастрахований ризик - це неконтрольовані та непередбачувані зміни у попиті (виторг) і пропозиції (витрати). Прибутки та збитки можна пов`язувати з незастрахованим ризиком, що виникає внаслідок циклічних, структурних і політичних змін.

Невизначеності, які були щойно розглянуті, є для фірми зовнішніми чинниками. Ще одна риса динамічної економіки- інновації- пов`язана з ініціативою підприємця. Ділові підприємства свідомо запроваджують нові методи виробництва і розподілу, щоб знизити витрати виробництва і освоїти нові види продукції з метою зміни співвідношення витрат і виторгу, щоб отримати більший прибуток.

За конкурентних умов і відсутності законодавства про патенти, економічний прибуток від інновації буде тимчасовим. І все ж інновації будуть завжди існувати у прогресивній економіці, бо нові успішні інновації замінюють застарілі моделі, прибуток від яких усуває конкуренція.

Наявність монополії в тій чи іншій формі є кінцевим джерелом економічного прибутку. Монополіст, внаслідок своєї спроможності обмежувати обсяги виробництва і не допускати конкурентів у галузі, може постійно утримувати ціни, вищі за конкурентні та привласнювати економічний прибуток за умови, що попит безпосередньо пов`язаний з витратами.

Ризик, притаманний динамічному і невизначеному економічному середовищу, і здійснення інновацій- соціально потрібні функції. І навпаки, суспільна необхідність монопольних прибутків сумнівна, тому що монопольні прибутки ґрунтуються на обмеженому виробництві та на нераціональному розподілі ресурсів.

в). Прибуток - генератор ринкової економіки. Саме прибуток впливає і на ступінь використання ресурсів, і на розподіл ресурсів серед альтернативних напрямків використання.

Основними функціями прибутку є :

· спонукання до збільшення національного обсягу виробництва. Очікування прибутку спонукає фірми до інновацій, а інновації- до збільшення інвестиційних витрат, що збільшує обсяг виробництва мультиплікативного характеру;

· спонукання до ефективного розподілу ресурсів серед альтернативних видів виробництва. Підприємці намагаються отримати прибуток і уникнути збитків. Поява економічного прибутку в якій-небудь галузі спонукає підприємців виробляти більшу кількість продукту цієї галузі і збільшити витрати ресурсів на цей продукт.

Поява збитків спонукатиме підприємців відмовлятися від виробництва збиткового продукту, а ці явища залежать від того, за що споживачі платять більше, а за що платити не хочуть.Так виробництво спрямовується на кращє задоволення потреб суспільства.

Відносні розміри і тенденції співвідношення часток національного доходу

Заробітна плата, рента, процент і прибуток, їх співвідношення в національному доході мають важливе значення для кращого задоволення потреб суспільства, його добробуту.

Емпірично доведено, що домінуючою долею в національному доході є заробітна плата. Доля доходу підприємців і власників землі у формі прибутку, процента і ренти – значно менша. Але вона розподіляється на значно меншу частку населення. Тому середній доход підприємців більший, ніж тих, хто отримує заробітну плату. Підприємницька діяльність повинна стимулюватися, підприємницький ресурс значно більше обмежений, ніж інші ресурси. Підприємницька діяльність потребує постійної творчості та значної ризикованості. Важливим питанням є те, щоб частка доходу підприємців в найбільшій мірі відповідала функції стимулювання підприємництва і ефективному розподілу цього ресурсу між галузями виробництва.

Питання самоконтролю

1. Що таке економічна рента ?

2. Чому пропозиція землі є абсолютно нееластичною і її наслідки ?

3. Від чого залежить попит на землю ?

4. Чому ренту називають надлишком ?

5. Що ви знаєте про громадський рух за скасування ренти ?

6. Які причини визначають існування великого розмаїття величин ренти ?

7. Чому для суспільства рента- це надлишок, а для окремого виробника- витрати ?

8. Що таке процент ?

9. Як визначається величина процентної ставки ?

10. Що таке номінальна та реальна процентна ставка ?

11. Чому в економіці країни одночасно існує ціла низка величин процентної ставки ?

12. Що таке чиста процентна ставка ?

13. Які економічні функції виконує процентна ставка ?

14. Що таке економічний прибуток ?

15. Що таке нормальний прибуток ?

16. Яку економіку називають статичною ?

17. Яка економіка є динамічною ?

18. Що таке застраховані і незастраховані ризики ?

19. Які невизначеності в динамічній економіці є зовнішніми, а які внутрішніми ?

20. Назвіть та поясніть джерела економічного прибутку.

21. Перерахуйте та поясніть функції економічного прибутку.

22. Що ви знаєте про розміри та тенденції співвідношення часток національного доходу ?

Тема 11. Ринкова система і загальна рівновага

Мета вивчення теми: засвоїти, що між всіма проаналізованими ринками продуктів і ресурсів існує зв'язок, численні різнотипні ринки національної економіки переплетені в надзвичайно складну ринкову систему, в якій існує таке економічне явище, як загальна рівновага, і що функціонування економічної системи має основну тенденцію руху в напрямку цієї рівноваги.

Основні проблеми теми

1. Сутність часткової і загальної рівноваги.

2. Двогалузева модель загальної рівноваги.

3. Аналіз загальної рівноваги через співставлення витрат і результатів.

4. Загальна рівновага та економічне мислення.

Де знайти інформацію з вищеозначених проблем

Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс. – М.: Республика, 1992, Том 2, Глава 32, с. 189-197.

Терміни і поняття, які треба знати

Часткова рівновага, загальна рівновага, ринковий взаємозв'язок, рівновага в статичному стані економіки, рівновага в динамічному стані економіки, двогалузева модель, умови ефективності, аналіз витрат і результатів, економічне мислення.

Програмний зміст теми (мінімальний обсяг знань студента)

1. Сутність часткової і загальної рівноваги

Часткова рівновага – це рівновага цін та обсягів виробництва на багатьох специфічних ринках. Але економіка становить не просто незліченну кількість ізольованих і відокремлених ринків. Навпаки, вона є сплетеною сіткою цін, де зміна на одному ринку тягне за собою богаточисельні і значні зміни на інших. А якщо ціна на всіх ринках не змінюється, то це і буде стан загальної рівноваги. Будь-яка зміна в економіці прискорює додаткові зміни, які розходяться назовні з поступово спадаючою силою. Але після досягнення кінцевої хвилі змін, вони повертаються; існує зворотний вплив первинних змін, які відбуваються на окремих ринках економіки. Цей процес змін відбувається не тільки в національній, але й у світовій економіці до тих пір, поки не буде досягнуто нової рівноваги на всіх ринках.

2. Двогалузева модель загальної рівноваги

Для спрощення аналізу всебічного зв'язку в ринковій системі, будемо виходити з таких умов: на ринках існує тільки два продукти Х та У, тільки один ресурс – праця, всі ринки чисто конкурентні. Нам відомо, що закон попиту має обернений зв'язок. Чим нижча ціна, тим вище попит. Це наслідок дії закону спадної граничної корисності. Наступні одиниці даного продукту приносять покупцям все менше й менше задоволення, а тому вони будуть купувати більше продукту, якщо ціна знижується. Закон пропозиції діє так, що чим вища ціна, тим більше виробляється продукції. В основі цього лежить таке явище, як зростаючі граничні витрати.

Так як додаткові одиниці продукції стають все дорожчими, фірми одержують від них все меншу різницю між додатковою виручкою і додатковими витратами, то вони повинні мати все більш високі ціни для того, щоб у них була зацікавленість виробляти ці додаткові одиниці продукції. Попит на ресурс (працю) підкоряється закону попиту з причини дії закону спадної доходності.

За якогось визначеного обсягу робочої сили, чи будь-якого іншого змінного ресурсу, збільшення його у відношенні до постійного ресурсу буде призводити до все меншого й меншого збільшення валового обсягу виробництва. Виявляється зв'язок між зростаючою пропозицією та спадаючим попитом, і навпаки. Власне спадаюча гранична продуктивність ресурсу викликає збільшення граничних витрат в міру того, як збільшується обсяг виробництва. Якщо кожна наступна одиниця змінного ресурсу при незмінній ціні додає все менше і менше до випуску, то ціна кожної наступної одиниці продукції повинна бути все більшою і більшою. Нарешті, зростаюча ціна ресурсу (в нашому випадку - ставка заробітної плати) відображає зростаючі витрати втрачених можливостей, пов'язаних з використанням додаткових ресурсів.

Аналіз почнемо з того, що в галузях Х та У є стан рівноваги в довгостроковому періоді. Це означає, що ціни продуктів Х та У і ціни ресурсів, з яких виробляються продукти, є рівноважними. Фірми отримують нормальний прибуток, а тому нема причин для кожної галузі скорочуватись чи розширюватись. Два ринки ресурсів праці для галузей Х та У знаходяться в рівноважному стані, так як нема стимулів направляти ресурси з однієї галузі в іншу. Але багато є чинників, які порушують рівновагу.

Наприклад, споживчий попит на товар Х зростає, а на товар У падає. Що відбувається в обох галузях? В цілому буде йти пристосування до нової рівноваги в короткостроковому і довгостроковому періодах. В короткостроковому періоді в галузі Х попит збільшиться. Кожна фірма збільшить випуск продукту, це призведе до зростання витрат на одиницю продукту, піднімуться ціни, збільшиться валова виручка. Але для збільшення продукту в галузі Х потрібно більше ресурсів. Попит на ресурс є похідним. Попит на ресурс збільшиться, збільшиться ціна ресурсу (ставка заробітної плати). Продукт галузі Х стане приносити економічний прибуток. Економічний прибуток почне приносити і реалізація ресурсу для галузі X. По закінченню всіх пристосувань галузь Х буде приносити економічний прибуток.

В галузі У відбудуться протилежні процеси і вона буде приносити збитки. Але цей стан не може бути тривалим. Почнуть діяти механізми пристосування до рівноваги в довгостроковому періоді. В галузь Х почнуть входити нові фірми. Пропозиція товару буде зростати, а це призведе до зниження ціни товару. Пропозиція збільшиться і рівноважний випуск також збільшиться і це буде новий рівноважний стан в довгостроковому періоді. Галузь Х може бути зі зростаючими витратами. Тому нова рівноважна ціна буде вище попередньої. Ціна на ресурси зросте. В новому стані рівноваги споживачі отримають більший обсяг продукції, а фірми будуть отримувати нормальний прибуток. Ці пристосування є прояв споживацького суверенітету.

Що ж відбувається в галузі У? Збитки в галузі будуть спонукати деяку кількість фірм залишити галузь. Галузева пропозиція буде падати, а це підніме ціну товару У. Якщо галузь У теж зі зростаючими витратами, то нова ціна буде нижчою, ніж початкова, так як попит на ресурс для галузі У зменшиться. Виробництво буде приносити нормальний прибуток. Ці пристосування на ринках ресурсів будуть здійснюватись за умови, що переведення ресурсів із однієї галузі в іншу не потребує дуже великих витрат. Також треба мати на увазі, що пристосування відбуваються впродовж значного терміну. Але на цьому пристосування не завершуються. Існує багато інших пристосувань, які врахувати дуже важко. Зміни відбуваються не лише в галузях Х та У, а й в інших, з іншими ресурсами, і з іншим розподілом доходів. Будь-яке первинне порушення рівноваги (таке, як зміна в попиті, зміна в технології, зміна в пропозиції ресурсів) призведе до надзвичайно складної ланцюгової економічної реакції. Все це забезпечує максимальну економічну ефективність. Але це в ідеальному стані.

В реальному житті все значно складніше. Конкурентна ринкова система не виділяє ресурси для виробництва суспільних благ. Вона не бере до уваги побічні вигоди й витрати, не забезпечує справедливий розподіл доходів. Державі потрібно втручатись в економіку.

3. Аналіз загальної рівноваги через співставлення витрат і результатів.

Ми розглянули дуже просту модель взаємодії галузей. Економіка – значно складніша система. Для аналізу складних взаємодій в економічній системі використовують аналіз загальної рівноваги методом співставлення витрат і результатів. Цей метод дає більш реалістичну картину взаємодій і взаємозалежностей.

Зведемо в таблицю витрати і результат різних галузей (дані гіпотетичні).

В таблиці приведені п'ять секторів економіки, які водночас є виробниками і споживачами вироблених продуктів. Обсяги виробництва кожного сектора розташовані по горизонталі, а споживання – по вертикалі. Наприклад, з 200 одиниць продукції сектору машин 40 одиниць йдуть в сектор металу, 25 – споживатимуться самим сектором машин, 35 – сектором палива, 75 – сільським господарством і 25 – домогосподарствами.

Кожна вертикальна колонка показує одиниці продукту кожного виробничого сектора, які використовуються як ресурси. Наприклад, в колонці другій бачимо, що для виробництва 200 одиниць машин в якості ресурсів потрібно 65 одиниць металу, 25 одиниць машин, 5 одиниць палива, 10 одиниць сільськогосподарської продукції і 95 одиниць праці. Всього – 200 одиниць. Взаємозалежність секторів економіки може бути далі продемонстрована шляхом розгляду наслідків зміни випуску якогось товару. Наприклад, для збільшення виробництва машин на 20 одиниць (10%) потрібне збільшення виробництва на 10 % продуктів всіх секторів економіки, які постачають свою продукцію для виробництва машин. А це, в свою чергу, потребує подальших пристосувань через зміни у виробництві всіх пов’язаних один з одним продуктів. Це є ланцюгова реакція на зміну в одному секторі економіки. Але це тільки початок, тобто перше коло пристосувань, потім буде друге, третє і так далі. Після цього буде зворотній рух пристосувань, поки не буде досягнуто нової рівноваги. Це в ідеальному випадку.

В реальних умовах через високий рівень і складності процесу взаємодій між секторами економіки зміни в якійсь частині даного сектору, чи деяких секторах, галузях будуть провокувати майже нескінченний ряд змін в інших секторах і галузях економіки.

4. Загальна рівновага та економічне мислення

Аналіз загальної рівноваги є необхідним для оцінки функціонування всієї економічної системи та її окремих секторів і фірм. Нездатність усвідомити взаємовідношення цін і секторів призведе до неправильного розуміння і помилкового міркування про головні економічні проблеми. Аналіз витрат і результатів має широке практичне застосування. Для розуміння визначених економічних питань необхідно вийти за межі аналізу часткової рівноваги.

Оцінка витрат і результатів має значну цінність як засіб економічного прогнозування і планування. За допомогою методу аналізу витрат і результатів можна точно розрахувати вплив якогось конкретного рішення на інші сектори економіки і визначити, скільки буде це рішення коштувати з точки зору обсягів виробництва всіх зачеплених цим рішенням галузей і секторів економіки. Аналіз загальної рівноваги дає набагато більше можливостей для дослідження результатів визначених економічних порушень рівноваги чи політики, ніж аналіз часткової рівноваги. В будь-якому випадку розуміння моменту загальної рівноваги є обов'язковим для розуміння й оцінки національної економіки.

Питання самоконтролю

1. Що таке часткова рівновага економіки?

2. Що таке загальна рівновага економіки?

3. Як відбувається зміна одного стану загальної рівноваги на новий стан, яка тут найбільш загальна закономірність?

4. Що лежить в основі оберненого зв'язку між попитом і ціною?

5. Що лежить в основі прямого зв'язку між пропозицією та ціною?

6. Як в короткостроковому періоді працює механізм пристосування економіки до нової загальної рівноваги, якщо стара рівновага порушена?

7. Як в довгостроковому періоді працює механізм пристосування економіки до нової загальної рівноваги?

8. В чому суть аналізу загальної рівноваги за допомогою методу витрат і результатів?

9. Значення розуміння суті загальної рівноваги та її зміни для правильного економічного мислення.

Зміст

Вступ..................................................................................................... 3

Тема 1. Еластичність попиту і пропозиції та її застосування............ 4

Тема 2. Поведінка споживача та максимізація корисності.............. 12

Тема 3. Витрати виробництва............................................................ 22

Тема 4. Ринки товарів та послуг. Визначення ціни та обсягу виробництва в умовах чистої конкуренції................................................................................................ 36

Тема 5. Чиста монополія. Визначення ціни та обсягу виробництва 53

Тема 6. Визначення ціни та обсягу виробництва на ринку монополістичної конкуренції 64

Тема 7. Олігополія. Визначення ціни та обсягу виробництва.......... 72

Тема 8. Виробництво і попит на економічні ресурси....................... 78

Тема 9. Заробітна плата і ринок праці.............................................. 87

Тема 10. Ціноутворення та використання ресурсів: рента, процент, прибуток 99

Тема 11. Ринкова система і загальна рівновага.............................. 108

Переглядів: 736