Ю. В. НИКИТЮК

Учреждение образования

Министерство образования Республики Беларусь

План

Тема 5. Становлення вищої освіти в Україні

1. Виникнення Київської колегії. Петро Могила.

2. Зміст навчання у Київській колегії.

3. Діяльність Києво-Могилянської академії у ХУІІІ ст.

Література.

1. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. –К., 1981

2. Сірополко С. Історія освіти в Україні. –К., 2001

3. Грушевський М. Історія України-Русі.

Восени 1631р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська, її засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Вона була створена за зразком польських шкіл вищого типу - колегій. Складалася ця школа з підготовчих класів, де вивчалися мови - слов'янська, латинська, грецька, польська, середніх піїтики й риторики, вищих - філософського і теологічного - класів. Рівень навчання у них був досить високий. Значна частина викладачів школи була підготовлена вищих навчальних закладах різних країн.

Лаврська школа проіснувала недовго. Братство побоювалося, що П.Могила намагатиметься підпорядкувати справу виховання молоді виключно конфесійним (релігійним) інтересам. Крім того, П.Могила користувався підтримкою польського короля й мав дружні стосунки з деякими уніатськими єпископами, що також насторожувало братчиків. І, нарешті, викликала сумнів доцільність існування в Києві двох шкіл при обмежених навчальних засобах і нестачі високоосвічених викладачів. Усе це вказувало на необхідність об'єднання шкіл під контролем братства.

Братство розпочало з П.Могилою переговори про об'єднання. Цю ідею підтримав митрополит Київський Ісайя Купинський, гетьман війська запорізького Іван Петрижицький. Взагалі кияни й козаки досить рішуче відстоювали свою вимогу. Петро Могила був вимушений відмовитися від школи, а богоявленське братство віддало йому посаду протектора-опікуна об'єднаної школи, яка розпочала свою роботу в 1632р. на території братської. Вона стала називатися Колегією, або, як ще її називали, Києво-Братською колегією.

Об'єднавшись з Лаврською, Київська братська школа значно поліпшила своє матеріальне становище і, що особливо важливо, поповнилася новими високоосвіченими викладачами. Ця подія - злиття шкіл - була новим кроком на шляху розвитку вищої освіти в Україні. Свої знання, блискучі організаторські здібності й матеріальні кошти - все це дав колегії Петро Могила (1596-1647) - високоосвічена людна, визначний просвітитель і гуманіст (в його честь Колегія згодом стала надатися Києво-Могилянською).

Під заступництвом П.Могили Колегія завойовувала все більше визнання. Єзуїтсько-уніатські кола намагалися перешкодити зростанню популярності Києво-Могилянської Колегії, відвернути від неї українську молодь, яка покидала єзуїтські й охоче приходила до Колегії. Вони вдавалися до наклепів, погроз, провокацій.

Просвітницька діяльність П.Могили не обмежувалась підтримкою Київської Колегії. За його участі були відкрити колегії у Вінниці, Кременці, Гощі. Понад двадцять років він стояв на чолі книговидавничої справи на Україні. Слов'янські видання цієї доби користувалися великим авторитетом. Петро Могила сам складав передмови до різних видань, писав книги. І, хоч це були переважно релігійні твори, важливе місце в них посідали гуманістичні ідеї.

Культурна діяльність Петра Могили відіграла значну роль у розвитку вітчизняної світи, науки й культури, сприяла пробудженню національної свідомості українського народу. Але сам П.Могила найбільшим своїм здобутком вважав створення Київської Колегії, про яку він турбувався до останніх днів свого життя. В 1647р., помираючи, П.Могила заповів Колегії всі свої маєтки, коштовності, бібліотеку, дорогоцінний одяг, половину худоби й інвентарю зі свого хутора Непологи, більше 80 тисяч злотих, домашній срібний посуд, хрести, прикрашені дорогоцінним камінням і навіть тканини на одяг студентам і "слізно" просив берегти Колегію - як єдину його заставу.

Незважаючи на всі труднощі, Києво-Могилянська Колегія впевнено розвивалася як вищий навчальний заклад і невдовзі стала відомим в усій Європі центром освіти, науки, культури. Зберігши традиції українських братських шкіл, вона у той же час своєю структурою, обсягом і змістом навчальних програм відповідала вимогам, що ставилися перед європейською вищою школою.

Звичайно, вона мала і деякі відмінності, що зумовлювалися освітніми традиціями та історичними умовами. Київська Колегія, наприклад, не поділялася факультети, не присвоювала своїм випускникам учених ступенів; курс наук що читався в ній, не був постійним у різні часи її існування.

Всього в Київській академії було вісім класів - чотири граматичних та класі поетики, риторики, філософії і богослов'я.

Перший клас був підготовчим, але до нього приймали учнів вже з певним обсягом знань. Далі учні переходили до молодших класів: інфіма, граматика, синтаксис. Тут опановували слов'янську, латинську, українську, грецьку та польські мови, а також арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис; певна увага приділялася літературі, особливо класичній римській та грецькій.

Студенти заучували тексти напам'ять, робили усні й письмові переклади, вправи. Письмові вправи поділялися на шкільні (екзерції) і домашні (окупації) Виконання шкільних вправ перевіряв одразу вчитель, а домашні для першого контролю учні здавали аудиторам, які вибиралися із кращих учнів для перевірки виконаних уроків. У спеціальних зошитах - нотатах - аудитори ставали оцінки в залежності від рівня знань. Потім з відміткою "соггеста" учнівські зошити давалися вчителю.

Особлива увага приділялася вивченню латинської мови, знання якої вважалося ознакою освіченості. Мовою навчання латинська стала за часів П.Могили.

З початку XVIII ст. латинь поступово витісняється літературною Українською мовою. Значну роль в її утвердженні відіграло те, що більшість професорів і студентів були українцями.

Середніх класів Академії було два: клас поетики й клас риторики. Поетика зглядалася як мистецтво складати вірші і вважалася захоплюючим і корисним заняттям. Тут знайомили із загальними правилами складання віршів. Після піїтики читався курс риторики: вміння складати і проголошувати промови як загального характеру, так і певного призначення - сурові, вітальні, вдячні, прохальні. Підручниками з цих предметів слугували авторські рукописи. Велика увага в академічних поетиках і риториках приділялася творам римських і грецьких класиків, а також італійських авторів епохи Відродження - Гомера, Горація, Овідія, Езопа, Аристотеля, Вергілія, Цицерона, Плавта, Сенеки, Петрарки та ін. Згодом вчені Академії починають цікавитися природничими працями та філософськими творами представників Нового часу - Галілея, Коперніка, Бекона, Декарта, Спінози, Гассенді та ін.

Два старших класи включали в себе клас філософії й клас богослов'я. В академічних курсах представників філософської думки нерідко заперечувалися церковні догми як критерії істини, визнається вічність матерії й об'єктивність світу. Природа не народжується й не зникає, а існує незалежно від людського розуму, не є його витвором. Пізнання об'єктивного світу починається з досвіду, з відчуття (сенсуалізм). Богу ж залишається роль першотворця й першорушія.

Серед діячів Києво-Могилянської академії XVI - першої половини XVIII ст. провідне місце в розвитку філософської думки посідали Й.Кононович-Горбацький, І. Гізель, С.Яворський, В.Ясинський, Ф.Прокопович, И.Кроковський та ін. Почесне місце в історії розвитку прогресивної філософської думки, започаткованої в Київській академії, належить її вихованцю Г. Сковороді.

Курс навчання тривав 12 років. В усіх класах вчилися по 1 року, в класі філософії - 2 роки, а богослов'я - 4 роки. Найбільш популярними були середні класи. Іноді після риторики половина учнів залишала Академію.

Складовою частиною навчального процесу в Академії були щосуботні повторення матеріалу за тиждень, виконання різноманітних домашніх завдань – і тричі на рік - екзамени. Взагалі навчальний рік розділявся на триместри, тричі були короткі перепочинки - рекреації. Екзамени проводилися учителями тих класів яких студенти повинні були продовжувати навчання. '

Частина студентів (філософи і богослови) домашніх завдань не виконували і екзаменів не складала. В кінці кожного семестру вони писали так звані великі дисертації й захищали їх у присутності усіх студентів.

Значна увага в Київській академії приділялася вивченню математики. Спочатку вона читалася лише в молодших класах. На початку XVIII ст. була виділена в окремий клас, де викладали арифметику, геометрію й тригонометрію. Повни даних про зміст математичних лекцій, що читалися у XVII ст., та їх авторів, дослідники не мають. Першим відомим теоретичним курсом математики в Київські академії був курс лекцій Ф.Прокоповича "Дві перші й найголовніші основи математики, арифметики й геометрії на користь української студентської молоді викладені в Києво-Могилянській Академії в 1707 і 1708 рр.. Важливе місце в Києво-Могилянській Академії займала художня і музична освіта студент (малювання, музичні співи, хор, диригування, композиція). У Академії була прекрасна бібліотека й книжкова лава.

Академія, як вищий навчальний заклад, користувалася правом обирати не лише викладачів, а й ректора. Він обирався з академічних професорів. На урочні тій церемонії після виборів відбувалося "посвячення" в ректори. У кінці XVII - на початку XVIII ст. кандидата на ректорську посаду затверджував також і гетьман. Ректор мав широкі права. Йому належала верховна влада в Академії. Він затверджував навчальні плани, санкціонував переведення студентів на старші курси, був верховним суддею над викладачами і студентами, а також контролював і регулював академічний кошторис. До обов'язків ректора входило двічі на тиждень інспектувати лекції викладачів, він же, як правило, завідував кафедрою богослов'я.

Новопризначені викладачі здебільшого починали читати лекції в нижчих класах Академії, поступово переходячи разом із своїми вихованцями до вищих, академічні інструкції вимагали від учителів ефективно вести навчальний процес, сумлінно ставитися до своїх обов'язків. Підготовка до лекції вимагала багато часу й різнобічних знань, оскільки, переходячи з класу в клас разом із своїми вихованцями, викладачі повинні були заздалегідь оволодіти науками, які викладалися у наступних класах. Суворі вимоги ставилися також і до особи вчителя: "Дидаскал або учитель має бути благочестивий, розумний, смиренномудрий, лагідний, не п'яниця, не розпусник, не хабарник, не сріблолюбець, не гнівливий, не завидник …..

Академія була загальноосвітнім всестановим навчальним закладом, у якому навчалися діти місцевої знаті, козаків, духовенства, міщан і селян. "...До Академії повинна прийматись для придбання знань будь-яка вільна людина всякого звання і стану, звідкіля б вона не прийшла, лише б визнавала східну християнську віру і мала здібності до навчання.

Нерозлучно із Академією була пов'язана бурса. У ній жили студенти приїздили на навчання з дальніх околиць, і таких було немало. Життя бурси було просте і невибагливе, бо молодь жила тим, що їх собі привозила з дому. Пшоно, крупи, горох, сухарі - це була звичайна бурсацька страва. Тільки пі час великих свят добродії школи присилали до бурси кращі харчі. Частенько в бурсі панував голод і холод. Бідніші студенти, що не мали нізвідки допомоги, жили тим, що самі собі де-небудь добували. Одні служили при церквах, як дзвінники й послугачі, діставали за це харчі й дрова; інші допомагали при богослужіннях у хорі або церковному оркестрі. Але найбільше утримувалися з того, що випрошували у багатих міщан. Таких називали нищими, або павпрами.

Навчальний рік розпочинався в Київській академії 1 вересня і закінчувався перших числах липня. Але новоприбулих зараховували до складу студентів протягом всього навчального року. Не було і вікових обмежень для учнів (в класі навчалися учні від 11 до 24 років).

Щоб вступити до Академії, потрібно було спочатку пройти співбесіду -префекта, який вирішував, до якої школи зарахувати нового спудея.

У кінці навчального року викладачі усіх предметів давали свої висновки про успіхи кожного студента. Це фіксувалося у "шкільних каталогах". Привертає увагу нестандартна, гнучка оцінка знань і одночасно в якійсь мірі характеру студентів Невстигаючих студентів Академія не відчисляла. Залишатися в класі учень міг бажанням скільки завгодно раз. Іноді студенти поверталися із вищих класів до нижчих "підтверджувати знання”. Це було одним з проявів гуманного ставлення до вихованців. Після закінчення повного курсу навчання або будь-якого старшого класу студенти отримували атестат, підписаний ректором. Атестати являли собою просте свідоцтво про освітній ценз, без зазначення успіхів у навчанні. Але траплялися й винятки - атестати, в яких давалася повна характеристика успішності, поведінки студента і навіть зазначалось можливе застосування його здібностей.

Києво-Могилянська академія відігравала важливу роль загальноукраїнського освітнього центру, сприяючи, таким чином, визріванню серед народних мас почуття національної єдності. Це мало велике значення в умовах, коли українські землі були роз'єднані і входили до складу різних держав. Те, що Київська академія з самого початку свого існування користувалася визнанням і повагою української знаті свідчить, що рівень навчання в Академії задовольняв її вимоги і був не нижчим, ніж у західноєвропейських вищих навчальних закладах, в яких раніше навчалися діти з багатих родин.

Києво-Могилянська академія зайняла чільне місце в поширенні освіти не лише на Україні але й в Білорусії, Росії, Молдові, Волощині, Сербії. Адже саме в цьому закладі виховувалися кадри просвітителів, котрі рознесли науку й освіту по всій православній Слов'янщині. Випускники утворили значну когорту видатних діячів вітчизняної історії та науки. Серед них бачимо гетьманів Ю.Хмельничанка, І.Самойловича, П.Орлика, П.Полуботка, філософів І.Гізеля, Л.Барановича, Ф.Прокоповича, С.Тодорського, М.Козачинського, Г.Сковороду, Я.Козельського, козацьких літописців Самовидця (Р.Ракушку-Романовського), Г.Граб'янку, С.Величка, письменників і вчених Л.Січкаріва, Г.Полетику, В.Григоровича-Барського, М.Мотоноса, І.Козицького, М.Амбодик-Максимовича, С.Гамалію, В.Рубана, художників Г.Левицького, Д.Галятовського, Л.Тарасевича, І.Мигуру, архітекторів І.Зарудного, І.Григоровича-Барського та багатьох інших. Серед росіян, які навчалися в Києво-Могилянській академії в першій половині ХУІІІ ст., були такі визначні діячі російської науки й культури, як К.Щепін, А-Денисов, МЛомоносов.

Варто згадати також ще про одну галузь діяльності випускників Академії. Чудове знання іноземних мов та богословська підготовка давали підставу запрошувати їх перекладачами й настоятелями до російських посольств. Студенти і викладачі Київської академії працювали при російських посольствах в Берліні, Варшаві, Відні, Гаазі, Кенігсберзі, Константинополі, Лондоні, Парижі, Пекіні, Стокгольмі та в інших містах.

З 1753р. в Києво-Могилянській академії навчання доводилось проводити тільки російською мовою. А в 1765р., за наказом Катерини II, в Академії було запроваджено курс російської мови, щоб звідси черпати кадри для Московії. Однак Академія в той час не могла очолити боротьбу за національну школу в Україні. По-перше, вона служила не тільки українцям, але й іншим народам (сербам, болгарам, росіянам та ін.), в її стінах не було духу українізму. По-друге,

Академія була православною, а, отже, підлеглою цивільному правителю - російському царю, що був православної віри і мав спільника в особі патріарха в Москві. Його воля і воля православного патріарха ставали законом для світської влади православних на всій території імперії. Мусила підкорятися цим законам і Київська академія, яка була православною. Протиставити русифікаторській політиці вона не мала що: ні іншої віри, не національного духу. Мало того, Академія, точніше ще школа, організована Петром Могилою, злившись з братською школою в колегіум, позбавилась того національного духу, який до об'єднання вносили козаки як члени братства

У1817р. Києво-Могилянська була закрита. Кращі традиції православної вищої школи України перейняв у 1834р. Київський університет. Протягом 200 літнього періоду своєї діяльності Київська академія була визначним освітнім і науковим центром. І ось через 175 років, у вересні 1992 року, Києво-Могилянська академія знову відкрила двері тим, хто хоче свої знання і розум присвятити незалежній Україні.

«Гомельский государственный университет

имени Франциска Скорины»

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.