Дендрофенології

Основні напрями розвитку сучасної теоретичної і прикладної

Різні напрями дендрофенології можна звести до такої схеми (Н.Е.Булыгин, 1982) (рис. 4.1).

Географічна дендрофенологія накопичує матеріали і використовує індикатори, що дозволяють виявляти та узагальнювати фенолого-просторові та фенолого-часові закономірності територій. Деревні рослини як індикатори характеризуються найбільшою інформативністю та достовірністю.

Біоекологічна дендрофенологія вивчає ритми процесів росту і розвитку рослин в їх річних циклах залежно від сезонних змін зовнішнього середовища. Об'єктами дендрофенологічних досліджень є також утворені деревними видами (чи їх формами) фітоценози, в т.ч. штучні насадження.

При фенологічному вивченні деревної рослинності можна виділити 9 основних рівнів досліджень (Булыгин, 1982):

Рис 1. Основні напрями дендрофенології (за Н.Е. Булыгин, 1982)

1. Орієнтувальні (оглядові) макрофенологічні спостереження. Проводяться як підготовчі польові дослідження (рекогносцирування), при цьому відмічаються тільки окремі фенофази, у яких в даний час перебувають рослина чи їх угруповання.

2. Біолого-фенологічні дослідження. Проводяться при вивченні біології окремих видів і форм рослин. При цьому вивчаються різного роду біолого-фенологічні кореляції в часі між фенологією органів рослин, процесами репродукції, продуктивності тощо. При цьому строгих еколого-фенологічних залежностей і зв'язків не встановлюють.

3. Еколого-фенологічні дослідження традиційно проводяться, щоб виявити залежності між темпами сезонного розвитку рослин і зміною факторів середовища (кліматичних, едафізичних і т.п.). Основний метод цих досліджень - паралельне спостереження за рослинами і екологічними факторами.

У цьому розділі досліджень широко практикується математичне моделювання і прогнозування.

4. Комплексні біоекологічні фенологічні дослідження, що поєднують в собі методи обох попередніх груп досліджень.

5. Фенологічні дослідження внутрівидової мінливості деревних рослин Вивчається внутрівидова фенологічна гетерогенність (неоднорідність) рослин, кореляцій між фенологічною та іншими формами внутрівидової мінливості.

Ці дослідження мають велике значення для селекції деревних рослин. Вони дозволяють виявити внутрівидові форми за такими характеристиками як біологічна стійкість, продуктивність, показники якості рослин (технічної, лікарської, харчової, естетичної тощо).

6. Еколого-географічні дослідження внутрівидової мінливості деревних рослин проводяться з метою виявлення залежності між динамікою сезонного розвитку рослин (різних внутрівидових таксонів) і комплексом фізико-географічних умов їх зростання: географічною широтою, кліматом, ґрунтовими умовами.

Тут фіксуються і порівнюються такі показники, наприклад, як: дати настання окремих фенофаз, тривалість міжфазних періодів та ін. Цей рівень досліджень особливо важливий для видів з широким ареалом.

7. Порівняльно-флористичні дендрологічні дослідження. Реєструються і порівнюються датами настання одних і тих же фенофаз та міжфазних періодів у різних видів дендрофлори в одних і тих же умовах у межах одного флористичного району. Так виявляються і вивчаються біологічні особливості дендрофлори за фенологічними показниками.

8. Фітоценотичні дендрофенологічні (фенолого-фітоценотичні) дослідження. Проводяться в лісових, чагарникових, напівчагарникових, чагарничкових фітоценозах. У лісовій фенології це пов'язано з фенологічним вивченням типів лісу. Ці матеріали дозволяють говорити про історію рослинного угруповання, його сучасний стан, напрямок сукцесійних процесів.

9. Біогеоценотичні дендрофенологічні (фенолого-біогеоценотичні) дослідження. Одночасно дослідженнями охоплюються фітоценоз, зооценоз і мікробоценоз. Так формується уява про динаміку сезонного розвитку рослин-едифікаторів БГЦ, фенологічну структуру БГЦ.

Вивчаючи фенологічні особливості деревних інтродуцентів і культиварів, застосовують більшість із охарактеризованих дев'яти груп дендрофенологічних досліджень. Але треба пам'ятати, що ці рослини мають антропогенне походження, їх угруповання не повною мірою відображають властивості їх природних популяцій і в теоретичному плані ми можемо оцінювати, наскільки адаптувалися інтродуценти до нових умов.

Прикладна дендрофенологія задовольняє запити народного господарства; з її допомогою можна планувати оптимальні терміни здійснення різноманітних сезонних заходів у сільському, лісовому та садово-парковому господарстві, в практиці охорони здоров'я і охорони природи.

Напрямки оперативного обслуговування прикладною дендрофенологією лісового господарства різноманітні.

Так, у лісонасіннєвій справі виявляють періодичність плодоношення, дають оцінку врожаю, встановлюють терміни дозрівання та опадання насіння.

Дуже перспективним є прогнозування термінів дозрівання насіння, врожаю насіння.

У лісокультурному виробництві на основі дендрофенологічних досліджень планують і здійснюють заходи по вирощуванню посадматеріалу, створенню лісових культур, догляду за ними.

Феноспостереження дозволяють визначити оптимальні терміни проведення робіт.

У практиці лісівництва (догляд за лісом) фенологічні спостереження необхідні для встановлення оптимальних термінів проведення доглядових рубань, сприянні природному поновленню, захисту лісу від шкідників, хвороб та пожеж.

У лісовій таксації і лісовпорядкуванні феноспостереженнями забезпечуються оптимальні періоди аерофотозйомки лісів з урахуванням сезонних змін оптичних властивостей насаджень.

При організації побічного користування лісом дендрофенологічні спостереження дозволяють встановити оптимальні термыни заготівлі плодів і насіння, трав у якості харчової, лікарської чи технічної сировини, їстивних грибів, тощо.

У практиці садово-паркового господарства фенологічні дослідження використовуються аналогічно, їх значення також дуже велике.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Оформлення звіту фенологічних спостережень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.