• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Закон самозбереження

Кожному живому організму, у тому числі й кожній людині притаманне прагнення до самозбереження. Таке ж прагнення притаманне і сім’ї – асоціативній організації малого розміру, і іншим невеликим колективам.

Ділова організація представляє собою певну самостійну систему подібну живому організму, який з’являється на світ, росте, розвивається, удосконалюється, хворіє, старіє і вмирає. Тому їй теж притаманне прагнення до самозбереження. У цьому сенсі вона може продовжити своє існування навіть після досягнення поставленої цілі.

У ринкових відносинах при наявності гострої конкурентної боротьби відбувається природний відбір організацій, найбільш пристосованих до умов, що склалися. Організації, що не задовольняють потреб суспільного розвитку, приречені на загибель. Тому вибір цілей і соціальної місії (генеральної цілі) організації є першим і самим відповідальним моментом у прагненні до виживання. В житті багатьох організацій бували ситуації, коли вони опинялися на межі ліквідації або вступали в процедуру банкрутства. Одні з них при цьому були ліквідовані, інші, реорганізувавши підприємство, змогли знайти ресурси і вижили. Головну роль у цьому відігравав керівник.

Кожен керівник повинен уміти правильно оцінювати загальне становище в організації та ситуацію, що складається, щоб ухвалити рішення про її подальшу долю. Він повинен знати про те, що вирішенню проблем виживання організацій сприяє закон самозбереження, який стверджує, що будь-якій організації як соціально-економічній системі притаманне прагнення до самозбереження (виживання) за рахунок оптимального використання кадрових і матеріальних ресурсів.

Формулювання закону самозбереження: кожна система (біологічна або соціальна) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для цього весь свій потенціал (ресурс).

Закон може бути представлений у вигляді такого співвідношення:

Ліва частина формули має назву "потенціал творення" (С), права – "потенціал руйнування" (Р). Сума творчих ресурсів організації завжди прагне бути більшою за суму руйнівних ресурсів. Формулу можна представити таким чином: С > Р. Якщо це співвідношення тривалий час не виконується, то організація припиняє своє існування добровільно або примусово.

Для реалізації закону самозбереження велике значення має (на думку одного з провідних теоретиків в області менеджменту М. Портера) дотримання трьох стратегій поведінки фірми на ринку:

1) досягнення лідерства в мінімізації витрат виробництва, внаслідок чого фірма може за рахунок нижчих цін на аналогічну продукцію завоювати більшу частку ринку. Фірми, що використовують такий тип стратеги, мають досягти високої організації виробництва та постачання, високого рівня професіоналізму співробітників та впроваджувати передові технології;

2) спеціалізація у виробництві продукції. В цьому випадку організація (фірма) має здійснювати курс на особливо спеціалізоване виробництво та досягти лідерства у вибраному виді продукції. Фірми, що віддають перевагу цьому типу стратегії, повинні мати розвинену структуру НДІ, а також маркетологів і дизайнерів високого класу;

3) концентрація зусиль фірми у вибраному ринковому сегменті. В цьому випадку фірма може об'єднати дві перші стратегії – зниження витрат та високу спеціалізацію у виробництві продукту. Проте для реалізації стратегії третього типу фірма має будувати свою діяльність насамперед на аналізі потреб клієнтів певного сегмента ринку, тобто конкретних клієнтів.

Отже, закон самозбереження є теоретичною основою для аналізу загального стану організації і має особливе значення для соціальних систем (компаній, фірм, товариств, об'єднань). Він слугує основою для оцінки здатності організації до виживання в умовах існування, що постійно змінюються. Отримана оцінка використовується для визначення часу існування організації і при прогнозуванні її подальшого розвитку. В ході побудови оцінки необхідно скласти максимально повний опис факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що здійснюють вплив на діяльність організації, її поточний стан. До внутрішніх належать принципи діяльності організації, рівень кваліфікації персоналу, використання ресурсів і технологій, ступінь поєднання функцій та структури управління. До зовнішніх – економічна і політична ситуація, купівельна спроможність населення, рівень культури, стан розвитку науки і технологій. Якщо керівник організації професійно формуватиме внутрішні чинники її діяльності та підсилюватиме стійкість до зовнішніх дій, то він може істотно підвищити творчий потенціал організації.

Далі слід розбити фактори внутрішнього і зовнішнього середовища на дві групи: позитивні і негативні.

Позитивні фактори відносяться до ресурсів, що підвищують можливості організації в боротьбі за виживання. Організація здатна до виживання і стійкого поступального розвитку в тому випадку, якщо енергетичний потенціал позитивних (утворювальних) факторів перевищує відповідний показник негативних (руйнівних) факторів.

Основна складність складання балансу утворювального і руйнівного потенціалів заключається в тому, що, оцінюючи здатність організації до самозбереження, необхідно враховувати не лише внутрішні фактори матеріалізованого характеру (наявність грошових засобів, стан матеріально-технічної бази, технології роботи і т.д.), але й соціально-психологічні фактори. Сюди слід віднести характеристики професійної і психологічної придатності персоналу до виконання покладених на них обов’язків, показники загальної психологічної атмосфери в колективі (ставлення до керівництва, конфліктність, здатність працювати в екстремальних умовах, умовах, які часто змінюються і т.д.).

Особливо складним є визначення організаційного потенціалу ланки управління, який в значній мірі залежить від багатьох показників особистості менеджера. Серед них ініціативність, професіоналізм, загальна культура, комунікабельність, організаторські здібності, прагнення до використання новацій в управлінській діяльності і т.д. Досвід роботи ділових організацій в умовах становлення ринкової економіки показує, що частіше за все ліквідація організацій пов’язана не з економічними або матеріальними причинами, а є наслідком неефективного менеджменту.

Із закону самозбереження витікає, що прибуток не може бути головною ціллю організації, тому що прибуток є сугубо внутрішньою проблемою. Перші роки становлення ринкових відносин в Україні переконливо показали, наскільки недовговічні організації, які працюють лише за принципом досягнення максимального прибутку. Процеси стабілізації ринкових відносин, розвиток конкуренції, стійкий розподіл ринку на сегменти, стабілізація цін привели до самоліквідації таких організацій. Наразі організації такого типу можуть існувати лише досить короткий час і лише на нових сегментах ринку.

Основою боротьби за самозбереження є здатність ділової організації не тільки пристосовуватися до зовнішнього середовища, але й уміти використовувати зміни, що в ньому відбуваються у своїх інтересах. Повний і вичерпний аналіз зовнішнього середовища дозволяє керівникам як щойно створених, так і вже існуючих ділових організацій передбачати потенційні загрози виживаємості, а також передбачити нові можливості розвитку. Грамотне прогнозування дозволяє розробити модель ситуаційної поведінки організації і не допустити її загибелі.

Ще одна проблема оцінки потенціалу виживаємості організації полягає в тому, що навіть після знаходження балансу позитивних і негативних факторів, які забезпечують самозбереження організації, необхідно визначити, наскільки досягнутий стан є стійким, тобто оцінити «запас міцності» ділової організації у випадку появи негативних тенденцій як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі. Тут зручно скористатися поняттям стійкої і нестійкої рівноваги балансу позитивних і негативних факторів. Стан стійкої рівноваги відрізняється тим, що організація менш підпадає під вплив негативних збурю вальних впливів. Якщо ці впливи не перевищують деякого порогового значення, то організація досить швидко пристосується до нових умов навколишнього середовища і знову повернеться в стійкий стан. Організація, що знаходиться в стані не стійкої рівноваги навіть при незначних збуреннях може втратити свою стійкість.

Оцінка рівня самозбереження організації і визначення стану стійкості її функціонування – необхідні елементи створення інвестиційної привабливості ділової організації. Причини нестійкості роботи організації можуть бути не лише матеріального, а й психологічного характеру, наприклад, високий рівень конфліктності колективу, безініціативність менеджерів і т. п. Надання кредитів, виділення інвестицій і навіть заключення довгострокових партнерських відносин з такими організаціями пов’язано з високим рівнем ризику, на який навряд чи хтось відважиться.

Якщо організація, яка зовнішньо нормально працює, знаходиться в стані не стійкої рівноваги, то для підвищення потенціалу самозбереження необхідно проведення спеціальних заходів економічного і соціально-психологічного характеру. У першу чергу має бути виконано діагностичне обстеження, в ході якого складається перелік проблемних ситуацій, що можуть привести до краху у випадку змін умов існування, і розробляється система переборювання можливих збоїв у роботі організації.

Отже, у динаміці організація виступає у вигляді різноманітних самоорганізованих процесів з впорядкування елементів, формування та підтримки цілісності природних об'єктів, що створюються або вже функціонують. Динамічна група етапів життєвого циклу організації (етапи народження, зростання, зрілості, старіння і відродження) характеризується тим, що на цих етапах діють закони розвитку (динаміки) організації:закон онтогенезу (перетворення), закон синергії, закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу й синтезу, закон самозбереження.

[1] Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 191

[2] Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 204

[3] Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 217

[4] Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 222-223

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Закони ідеальних газів.
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
6. Аграрні закони України
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
10. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
11. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
12. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства

Переглядів: 2212