• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

АСаТ, АЛаТ

Аналіз крові.

ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Методи інвазивного дослідження

Інвазивні методи.

Проба з фізичним навантаженням.

Радіоізотопні методи діагностики.

Радіоізотопна ангіографія дає просту оцінку систолічної функції обох шлуночків серця і кровопостачання міокарда. За допомогою ізотопів можна оцінити ранню фазу наповнення лівого шлуночка.

Метод дає можливість досліджувати серце у тих хворих, у яких не вдалося одержати ехозображення.

Проба з фізичним навантаженням, обмеженням якої є поява задишки або почуття стомлення - характерна неспецифічна ознака СН. Тому нормальний результат, отриманий у цій пробі виключає СН за умови, що хворий не одержує специфічного лікування. Медикаментозні методи лікування і фізичні тренування можуть поліпшувати переносимість навантаження, однак рідко відновлюють її нормальний рівень у хворих з підтвердженим діагнозом СН. Цінність цього методу полягає в тім, що дає можливість динамічної оцінки синдрому СН.

Вимір поглинання кисню під час навантаження є дослідницьким методом, що може бути корисним для уточнення прогнозу і рішення питання про пересадження серця.

Для встановлення діагнозу СН інвазивні методи діагностики як правило не потрібні. Однак вони допомагають з'ясувати причини СН, розібратися у випад­ках, коли СН протікає з нормальними показниками серцевого викиду і тиску наповнення в спокої, хоча б у пацієнтів, які отримували лікування і навпаки, коли відсутня клінічна симптоматика, а при катетеризації порожнин серця; вищевказані показники змінені.

Важливі ці методи і для встановлення діастолічної дизфункції, що неінвазивними методами встановити важко.

Коронароангіографія

Зондування порожнин серця

Анемії приводять до загострення наявної СН. Підвищений рівень гематокрита свідчить про зв'язок задишки з легеневим захворюванням або легеневим артеріовенозним шунтуванням.

Визначення сечовини і креатинина дозволяє проводити дифферен- ціювання з нирковою недостатністю. Крім того, мониторування цих показників необхідно проводити в процесі лікування.

У процесі лікування СН широко застосовуються діуретичні препарати. У зв'язку із цим необхідний постійний контроль рівнів електролітів крові.

Їх рівні можуть зростати при застійних явищах у печінці.

Аналіз сечі.

Виявлення протеїнурії і глюкозурії націлює клініциста на можливість виявлення супутньої патології нирок і цукрового діабету, тобто станів, які сприяють розвитку СН.

Гормони щитоподібної залози (Т₃, Т₄ , ТТГ).

Зміна її функції в ту або іншу сторону однаково сприяє розвитку СН.

Маркери некрозу міокарда.

Їхнє виявлення дозволяє встановити генез СН.

Наібільш інформативним методом верифікації діагнозу СН є визначення рівня мозкового натриіуретического пептиду (BNP/ NT pro BNP), що у великій кількості виробляється при підвищенні пристінкового тиску в лівому шлуноч­ку. У нелікованих хворих із задишкою і підозрою на СН показник BNP < 100 пг\ мл практично виключає цей діагноз, тоді як його ріст на кожні 10 пг \ мл підвищує ризик кардіальної смерті на 3 %.

Однак в останні роки у зв'язку з величезними досягненнями як теоретичної так і практичної кардіології виникла необхідність у виявленні прихованих форм СН, а також пошук клінічних критеріїв, адекватних накопиченому масиву даних лабораторних і інструментальних досліджень. Тому в 1964 році Нью-Йоркською асоціацією кардіологів були запропоновані функціональні класи СН, що добре корелюють із даними ЕХОкг, рівнями передсердного натрійуретичного пептиду і ін.

НЬЮ-ЙОРКСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ СН

(New – York Heart Association –NYHA, 1964)

· Хворі з I ФК повинні мати в анамнезі симптоми серцевої недостатності, об'єктивні ознаки дизфункції міокарда і одержувати терапію, спрямовану на усунення СН.

ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП.

Таким чином, підбиваючи підсумок наведеним матеріалам, можна зробити безумовний висновок про те, що описана патологія є найпоширенішою, особливо в розвинених країнах світу і до її вивчення додаються величезні зусилля всього світового співтовариства лікарів. На цьому шляху досягнуті вражаючі успіхи, особливо в розкритті молекулярно - генетичних механізмів її розвитку. Ретельно досліджені фактори ризику і їхній внесок у розвиток кардіологічних захворювань і, виходячи із цього, запропоновані патогенетично обґрунтовані схеми лікування. Все це дозволило в останні роки домогтися перелому і досягти зниження частоти кардиальної і мозкової смерті, а також максимально довго підтримувати якість життя хворих. Нам стало зрозуміло, що тільки співробітництво фізіологів, фармакологів, біохіміків, а також клініцистів терапевтичного і хірургічного профілю здатно дати такі результати. Лікування хворих повинне стати полідисциплінарним із залученням клінічних фармакологів, реабілітологів і лікарів інших спеціальностей.

Відповіді на питання студентів.

Завдання для самопідготовки: вивчити визначення, клінічні ознаки і класифікації гіпертонічної хвороби, ІХС, серцевої недостатності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ.

1. Дати визначення поняття артеріальної гіпертензії;

2. Вивчити техніку виміру АТ;

3. Вивчити класифікацію АГ;

4. Що таке симптоматичної артеріальної гіпертензії ?;

5. Що таке гіпертонічні кризи?;

6. Що таке атеросклероз?;

7. Дати визначення поняття ІХС;

8. Перелічити форми ІХС;

9. Опишіть провідні суб'єктивні симптоми стенокардії і інфаркту міокарда;

10. Опишіть об'єктивні ознаки стенокардії і інфаркту міокарда;

11. Запропонуєте план обстеження хворого ІХС;

12. Які зміни ЕКГ з'являються у хворих стенокардіями і інфарктом міокарда?;

13. Які лабораторні дані можуть надати допомогу при діагностиці ІХС?;

14. Опишіть атипові форми ІХС;

15. Які ускладнення інфаркту міокарда можуть зустрітися в клініці?;

16. Дайте визначення поняття ” серцева недостатність”;

17. Які механізми формування серцевої недостатності відомі?

18. Опишіть клініку порушень у малому колі кровообігу при розвитку серцевої недостатності;

19. Опишіть клініку порушень у великому колі кровообігу при розвитку серцевої недостатності;

20. Складіть план лабораторно - інструментальних досліджень при діагностиці серцевої недостатності;

21. Які класифікації серцевої недостатності використаються в сучасній терапії?

ЛІТЕРАТУРА.

1. Management of stable angina pectoris/ Recommendations of the Task Forse of the Europian Society of Cardiology \\ Europ. Heart J. - 1997,18, p. 394 - 413.

2. Амелюшкина В. Г. і ін. Біохімічні маркери поразки міокарда. \\ Клин. мед. 2000, № 5, с. 9 - 14.

3. Бокарев И. Н. Эссенциальная гіпертонія або гіпертонічна хвороба? Проблема классифицирования. \\ Клин. мед. 1997., № 6, с. 4 - 8.

4. Бурцев В.И. Про деякі актуальні питання діагностики і лікування стенокардії \\ Клин. мед., 2003, № 6, с. 53 - 55.

5. Ведення хворих з болем у грудній клітці. Матер. робочої групи Європеіського кардіологічного суспільства \\ European Heart J.2002, 23, р. 1153 - 1176.

6. Верткин А. Л. і ін. Догоспитальная допомога при раптовому підвищенні артеріального тиску і гіпертонічних кризів \\ Леч. лікар, 2001, № 7, с. 24 - 28.

7. Гаджиев А. Н. Гіпертензія ” білого халата ” \\ Клин. мед. 2004, № 2, с. 15 - 19.

8. Гогин Е. Е. Гіпертонічна хвороба - основна причина, що визначає серцево - судинну захворюваність і смертність у країні. \\ Тер. архів., 2003, № 9, с. 31 - 36.

9. Діагностика серцевої недостатності. Матер. Робочої групи по серцевій недостатності Європеіського суспільства кардіологів \\ Europian. Heart J., 1995,16, р. 741 - 751.

10.Задионченко В. С. і ін. Гіпертонічні кризи. \\ Тер. архів, 1998, № 8, с. 72 -74.

11.Коропів Р. С. Дудко В. А. Атеросклероз: деякі сучасні питання патогенезуи, 2003, № 5, с.17 - 18.ы на патогенез и лечение ишемическоі болезни \\ діагностики, лікування і профілактики \\ Клин. мед.,1999, № 12, с. 9 -

12.Класифікація, формуліровка та кодування діагнозу артеріальної гіпертензії \\ Лікування та діагностика, 2000 - 2001, № 4 - 1,с. 65 - 66.

13.Кобалава Ж. Д. Нове в поглядах на гіпертонічну хворобу. \\ Леч. лікар, 2001, № 2, с. 4 - 10.

14.Кремнева Л. В., Абатурова О.В. Молекулярно - клітинні механізми ремоделирования міокарда при серцевій недостатності \\ Клин. мед. 2003, № 2, с. 4 - 7.

15.Мазур Н. А. Гостриі коронарниі синдром.\\ Тер. архів, 1999, № 12. с. 5 - 7.

16.Методичні рекомендації з лікування гострого коронарного синдрому (Консенсус кардіологів України. Пленум 11 - 13.11.1999 ) \\ Журнал практичного лікаря - 1999, №6, с.19 - 24.

17.Мохорт Н., Сорокіна И. Сучасні погляди на патогенез і лікування ішемічної хвороби \\ Ліки України, 2003, № 5, с.17 - 18.

18.Ольбинская О. И., Морозова Т.Е. Сучасні аспекти фармакотерапії ішемічної хвороби серця \\ Лікар, 2003, № 6, с. 14 - 19.

19.Панкин О. А. Догоспитальная гипо - і гіпердіагностика інфаркту міокарда без зубця Q. \\ Тер. архів. 2004, № 1, с. 8 - 12.

20.Радченко Г. Д. Добовиі профіль артеріального тиску та вариабельність серцевого ритму у хворих із м' якою та помірною артеріальною гіпертензією.

21.Рязанов А. С. і ін. Гіпертонічне серце. Стан проблеми \\ Клин. мед. 2003, № 6, с. 15 - 18.

22.Серкова В., Мовчан Г. Оптимізація лікування хворих з гіпертонічною хворобою при використанні амлодипина в режимі хронотерапии \\ Ліки України, 2004, № 4, с. 68 - 71.

23.Чазов Е. И. Історія вивчення атеросклерозу. Істини, гіпотези, спекуляції. \\ Тер. архів, 1998, № 9, с. 9 -16.

24.Шедов В. В. Шапошник И. И. Курс пропедевтики внутрішніх хвороб у схемах і таблицях (Навчальний посібник для студ. 2 - 3 курсів Челябінського мед. ін. - та, Челябінськ, 1995.

Лекцію підготував професор Ю. М. Гольденберг

Переглядів: 715