• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Карцинома.

Л.М. Шабад виділив 4 стадії періоду розвитку злоякісної пухлини:

I стадія – дифузійна гіперплазія. На її тлі виникають мультифокальні вогнища мало диференційованих клітин – це II стадія – локальні проліферати. Проліферати збільшуються, утворюють вузол з експансивним ростом - це III стадія доброякісної пухлини. Потенціал росту новотворів різний, одні назавжди залишаються доброякісними, інші швидко малігнізуються і стають злоякісними – IV стадія розвитку.

Ці представлення про передрак дають надію на профілактику раку шляхом активного виявлення (диспансеризації) і лікування хворих із передраковими захворюваннями. Це положення до нашого часу є основним у концепції протиракової боротьби. Однак багаторічні зусилля онкологів спрямовані на виявлення і лікування передракових захворювань не зробило істотного впливу на частоту розвитку злоякісних пухлин. Навпаки, захворюваність злоякісними пухлинами неухильно зростає. В останній час завдяки успіхам експериментальної онкології була доведена можливість виникнення рака різних органів без попередніх морфологічних змін у них. Це послужило підставою для сумніву у відношенні правильності 4-стадійної схеми Л.М.Шабада про виникнення злоякісних пухлин. Було доведено, що сучасні канцерогенези викликають розвиток раку різних органів при їхньому одноразовому введенні шляхом 2-х стадійного канцерогенезу. Передрак не спостерігається і при вірусному канцерогенезі. Таким чином факти свідчать, що більшість злоякісних пухлин виникають не внаслідок хронічних захворювань, а de novo.

Для диспансеризації хворих із передпухлинними захворюваннями і злоякісними пухлинами, виділяють наступні клінічні групи:

Іа – особи із захворюваннями, підозрілими на пухлинні. Вони підлягають детальному обстеженню, щоб перевести в іншу групу чи зняти з обліку.

Іб– особи з передпухлинними захворюваннями.

ІІ – особи зі злоякісними утвореннями, що підлягають спеціальному лікуванню (хірургічному, променевому чи ХТ).

ІІа – хворі із зл. пухлинами, що підлягають радикальному лікуванню

III – хворі, яким проведене радикальне лікування. Їх вважають практично здоровими.

IV – хворі із зл. пухлинами, з наявністю віддалених метастазів, яким показане паліативне чи симптоматичне лікування.

Стадії пухлини – це анатомічне поширення злоякісного процесу, визначається по наступним критеріям:

1) розміри пухлини;

2) проростання в сусідні органи;

3) наявність чи відсутність meta.

Розрізняють 4 стадії:

I- пухлина до 3см, meta – немає. Існує поняття “0” стадія, коли вражається тільки епітелій, називається Ca іn situ.

II - пухлина не >5см. Існують поразки поодиноких реґіонарних лімфовузлів.

III- пухлина >5см, розповсюджується за межі органа, наявність регіонарних “meta”.

IV- прорізання пухлини в сусідні органи лімфогенні чи гематогенні “meta” незалежно від розмірів первинної пухлини.

Рівень захворюваності зл. пухлинами зростає у всьому світі. Захворюваність онкопатологій коливаються в різних країнах на 100 тис. населення від 200 до 400. Немає жодної країни у світі, де б люди не хворіли зл. пухлинами. У структурі онкологічних захворювань перші 5 місць у чоловіків займають: рак легень, шлунка, шкіри, прямої кишки, гемобластози; у жінок – рак молочної залози, шкіри, шлунка, шийки матки, легень. В усьому світі збільшується число хворих раком легень, що зв'язано з палінням, забрудненням навколишнього середовища, радіацією.

У європейський країнах велике число рака товстої кишки, прямої кишки, що відсилається зменшенням прийому клітковини з їжею, уживанням великої кількості м'ясних продуктів, консервованих. Існують повідомлення про канцерогенний вплив холецистектомії на розвиток раку товстого кишечнику, у зв'язку з відсутністю жовчного міхура, висококонцентрована жовч надходить у кишечник, викликаючи руйнування слизової оболонки.

Зл. пухлини в різних країнах поширені по-різному. Рак шкіри частіше зустрічається у південних країнах, в Україні – у Криму. В Австралії смертність від меланоми займає 4 місце. Рак слизової порожнини рота розповсюджений у Індії, Пакистані, що пов'язано зі звичкою населення жувати листя бетелю змішані з сажею і вапном. Захворюваність раком стравоходу найвища у північних народів, що вживають морожену рибу (строганину), запиваючи її гарячим чаєм, що приводить до хр. запалення, а потім росту пухлини. У Південній Африці висока смертність негрів у населенні Банту від раку печінки, що обумовлена описторхозом, інфекційним гепатитом, їжею бідною на білки. Рак молочної залози спостерігається в європейських жінок і американок, у зв'язку з малим числом пологів, великим числом абортів і прийомом протизаплідних препаратів.

У Японії, в азіатських країнах, де жінки багато народжують, РМЗ – це рідкість. Разом з тим у японок, що живуть у США, РМЗ зустрічається так часто як і в американок. У Японії також зустрічається рак шлунка, що пов'язано з особливостями їхнього харчування (вживання великої кількості рибної їжі з дрібними кістками, що подразнює слизову шлунка).

Диспансеризація онкологічних хворих

Організація онкологічної допомоги

Головний структурний підрозділ онкослужби – це онкодиспансер. Варто сказати, що в західних країнах такої установи немає. Хворі з онкологією лікуються в загальних клініках, що, очевидно, деонтологічно виправдано.

Структура онкологічної служби:

Міністерство охорони здоров'я (керівництво онкослужби).

↓

НДІ онкології

↓

Онкологічний диспансер (обласний, міський)

↓

Кафедра факультету, курс онкології.

↓

У загальній лікувальній мережі – онкологічний кабінет.

Задачі онкологічної служби:

1. Своєчасне і кваліфіковане надання медичної допомоги (у поліклініці і стаціонарі).

2. Організаційно-методичне керівництво, координація і контроль діяльності всіх лікувально-профілактичних установ області:

a. масова протиракова санпросвітробота;

b. організація і контроль проведення профоглядів;

c. організація своєчасного виявлення хворих з пухлинними і передпухлинними захворюваннями;

d. організація підготовки лікарів загальної лікувальної мережі по питанням онкології;

e. облік хворих, анамнез захворюваності злоякісними утвореннями і смертність їх;

f. вивчення причин занедбаності рака;

g. аналіз віддалених результатів диспансеризації хворих.

Загально-лікувальна мережа повинна забезпечити:

1)Проведення санпросвітроботи для профілактики раку.

2)Проведення профоглядів, скрінінгових досліджень.

3)Повноцінне обстеження (клінічне, ендоскопічне, лабораторне).

4)Своєчасне виявлення пухлини вже при звертанні хворих.

a. поглиблене обстеження у стаціонарі.

b. своєчасне направлення хворих в ОД.

Важлива задача онкослужби - диспансеризація хворих. На онко-хворих оформляються спеціальні форми (сигнальні).

I. Форма № 281. Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом зл. пухлини.

II. Форма № 027. «Протокол на випадок виявлення у хворого запущеної форми раку». Оформляється на ІІІ стадії візуальної форми рака і IV стадії всіх локалізациій. Усі протоколи повинні розбиратися на конференції лікарів того лікувального закладу, де визначена запущена форма раку.

III. Форма № 27. Заповнюється у всіх стаціонарах при виписці онкохворого.

IV.На підставі цих документів заповнюється форма № 30, що є основним обліковим документом.

Після проведення радикального лікування хворі обстежуються на протязі 1-го року - 1 раз у квартал, 2 року - 2 рази на рік, 3 року - 4 рази на рік, а наступні - 1 раз на рік.

Чим раніше діагностовано пухлину, тим кращі результати лікування. По даним ВОЗ тільки 1/3 хворих серед уперше виявлених підлягають радикальному лікуванню, а 2/3 – хіміопроменевій чи сигмостомічній терапії. Діагностика зл. пухлин поділяється на 2 етапи:

· первинна діагностика, тобто визначення пухлини

· уточнююча діагностика – визначення поширеності пухлини, морфологічна верифікація, вивчення загального стану організму.

З клінічних позицій розвиток злоякісних пухлин можна розділити на 3 періоди:

1. пребластомозний - може тривати протягом декількох років, а може і десятиліть;
2. доклінічна пухлина - від появи перших пухлинних кліток до клінічної пухлини (100 кл. 1см) – декілька років;
3. пухлина з клінічним проявом - місяці і рідко роки.

Кожен наступний період коротший за попередній.

Основна проблема онкології - виявити пухлину в доклінічній стадії і мінімальних розмірів. Реально це можливо шляхом проведення профоглядів у здорового населення. Існують наступні види профоглядів:

1. індивідуальний– кожен хворий, що звертається у поліклініку, повинен 1 раз на рік обстежитися (після 30 років).

2. комплексний– організоване населення (на підприємствах) оглядають бригади лікарів (наприклад, у співробітників);

3. цільовий – з метою виявлення визначених захворювань з урахуванням професії.

Варто розрізняти

· своєчасну діагностику - визначення малої пухлини І-ІІ ст. без метастаз, локалізована пухлина в межах слизової. Морфологічне поняття – Cu in situ, що діагностується тільки під мікроскопом.

· ранню діагностику - це діагностика безсимптомного рака Клінічні симптоми з'являються у хворих із розповсюдженим раком, не ІІІ ст.

Онкологічна «настороженість компетентності» включає такі поняття:

i. у важких випадках діагностики думати про можливість наявності зл. пухлини.

ii. знати передракові захворювання.

iii. знати симптоми лікування зл. пухлини на ранніх стадіях.

iv. хворих з підозрою на зл. пухлину в короткий термін (не більше 10 днів) направити в онкодиспансер.

Для злоякісних пухлин характерні 3 групи симптомів:

1. порушення загального стану (синдром малих ознак);

2. порушення функцій органів (кашель, непрохідність, кров у сечі);

3. біль.

Одного відомого онколога запитали, чи існує специфічна реакція на рак. Він відповів, що існує і навіть не одна, а дві: 1-а – це правильна реакція хворого на свої захворювання, і 2-а – це правильна реакція лікаря на скарги хворого.

Онкологічна некомпетентність лікарів загальної лікувальної мережі приводить до лікарських помилок у встановленні діагнозу рака » 40-50 хворих у запущених стадіях процесу (типові помилки – незнання симптомів злоякісних пухлини):

- тривалі спостереження хронічних запальних процесів без верифікації діагнозу;

- проведення неадекватного лікування (фізіотерапія, теплові процедури) сприяють пізній діагностиці зл. пухлин;

- грамотність населення;

- відмовлення від обстеження і лікування по економічним причинам;

- віра в лікування екстрасенсів, знахарів і інших шарлатанів.

7. МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ

Питання за міжпредметною інтеграцією:

1. Як латинською мовою буде «сполучна тканина»?

2. Як латинською мовою буде «епітеліальна тканина»?

3. Як латинською мовою буде «жирова тканина»?

4. Як латинською мовою буде «залозиста тканина»?

5. Як латинською мовою буде «нервова тканина»?

6. Як латинською мовою буде «кісткова тканина»?

7. Як латинською мовою буде «хрящова тканина»?

8. Як латинською мовою буде «судина»?

9. Як латинською мовою буде «м’язова тканина»?

10. Що таке «проліферація»?

11. Що таке «диференціація»?

12. Розкажіть патологоанатомічну класифікацію новоутворень.

13. Які провокуючі фактори щодо виникнення новоутворень Ви знаєте?

14. Які заходи щодо профілактики пролежнів Ви знаєте?

15. Які особливості догляду за онкологічними хворими Ви можете назвати?

Матеріали лекційного контролю

Тестові завдання

Варіант 1

Переглядів: 539