Юрій Шкрумеляк

Іван Филипчак

27 січня літературна громадськість відзначатиме 140 років від народження знаного в Галичині та в Україні письменника Івана Филипчака (27 січня 1871 – 25 жовтня 1945 рр.), який жив і писав художні твори у м. Самборі. Педагога за фахом до творчої праці покликали певні обставини. Будучи лектором УНР і читаючи українознавство на курсах у Вінниці, Білій Церкві та в інших містах, він збагнув, як вчителі й студенти мало обізнані з правдивою історію держави.

Тому Іван Филипчак вже у поважному віці береться за написання книг. З-під його пера вийшли у світ одинадцять повістей. Серед них на історичну тематику – “Будівничий держави”, “Дмитро Детько”, “Анна-Ярославна – королева Франції”, “Битва над Калкою”, “Кульчицький – герой Відня” та інші, а також на соціально-побутову – “За вчительським хлібом”, “Сила волі”, “Лемко Діллер”, “Як бідні доробилися” тощо. Його творами зачитувалися, на них виховувалися цілі покоління нашого краю.

Крім літературних повістей, Іван Филипчак видав низку посібників, активно займався науковими дослідженнями з краєзнавства. Свої розробки друкував у журналі “Літопис Бойківщини”, який редагував. За його підтримки у м. Самбір було створено один з кращих у Європі історико-етнографічний музей “Бойківщина”. З 1931 року і до дня арешту 4 листопада 1944 року письменник був його незмінним директором.

Народився 18 квітня 1895 р. в с. Ланчин на Станіславщині. Після закінчення гімназії навчався у Львівському та Празькому університетах на історико-філософському факультеті.

Літературну діяльність розпочав під час Першої світової війни, у лавах легіону Українських січових стрільців, друкуючи свої твори в українській пресі Відня, в газеті "Свобода" тощо. В Галичині був добре знаний як автор творів для дітей, фейлетоніст і, безперечно, як співець стрілецької слави, що працював у різних жанрах. У 1920-1930 співробітник видавництва "Світ Дитини".

Юрій Шкрумеляк автор понад 30 книг для дітей (найвідоміші "Юрза-Мурза" (1921), "Записки Івася Крілика", "Стрілець Невмираха", Мова віків"), "Історії України для дітей" у 4-х частинах, численних перекладів світової класики, пристосованих для малого читача. Друкував у виданнях "Червоної Калини" вірші, оповідання та белетризовані спомини як учасник визвольних змагань.

Літературні псевдоніми: І.Сорокатий, Гнотик, Максим Цимбала, Юра Ігорків, Ігор, Олекса Залужний, О.Підгірський

Ні́на Леоні́дівна Бічуя́ (*24 серпня 1937, Київ) — український прозаїк.

Народилася 24 серпня 1937 р. у місті Києві.

Закінчила факультет журналістики Львівського університету. Була на журналістській роботі. Працювала завлітом Львівського театру юного глядача.

Нині — редактор газети «Просвіта».

Авторка книг «Дрогобицький звіздар», «Повісті», «Квітень у човні». «Родовід», «Бенефіс», «Десять слів поета» та книжок для дітей — «Канікули у Світлогорську», «Шпага Славка Беркута» (Видавництво Старого Лева, 2010), «Звичайний шкільний тиждень». «Яблуні і зернятко» та ін.

Ніна Леонідівна Бічуя народилася 24 серпня 1937 року у Києві. Виросла у Львові, тут здобула освіту (у 1958 році закінчила факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка), тут сформувався її письменницький талант. Вона не знала мудрих сільських дідів і босоногого дитинства, зате їй рідна людна міська вулиця з її ритмом, запахами, архітектурою, типажами. Вона не співала з подругами на толоці гаївок, їй не розкрилися таємниці хліборобської праці, зате її цікавлять духовні потреби ровесника, який виріс поряд з нею на вулиці Городецькій. Художній світ Ніни Бічуї – це особливий світ. Бо в основі його – духовний світ людини: багатогранний, дивовижний, незбагненний. У душах її ліричних героїв зійшлося минуле і майбутнє – там тривають гарячі суперечки, щоденно, щохвилинно творяться шедеври див – часто ніким не помічені. Своїх персонажів письменниця ставить перед проблемою життєвого вибору. А зовні – спокійне розмірене життя, звичайний побут, дріб’язкові деталі. Герої Ніни Бічуї у постійній дорозі – найчастіше до самих себе. Пізнаючи себе, вони пізнають світ.

Не переставати дивуватися красі світу, розуміти людей, які навколо тебе, пам’ятати, що від твоєї життєвої позиції світ повинен стати хоч на краплину теплішим, добрішим – ось головне естетичне кредо письменниці. Гармонія світу, єднання добра і краси – ось принципи її світовідчуття. Письменниця пише не тільки для дорослих, але й для дітей і підлітків. Її твори перекладені на багато мов світу.

Ніна Бічуя має честь носити Орден Усмішки. Це міжнародна нагорода, яку присуджують діти. Свого часу кавалерами цього ордена стали Іван Павло II, Далай лама , Мати Тереза, шведська письменниця Астрід Ліндгрен… Кавалер цього ордену і наша львівська письменниця. Чи лише за дитячі твори «Канікули у Світлогорську», «Шпага Славка Беркути», «Звичайний шкільний тиждень», «Яблуня і зернятко» ?.. Можна ще додати її роботу з дітьми і для дітей у Першому українському театрі для дітей та юнацтва, газету «Читальня» при Просвіті, яку під її опікою робили школярі для своїх ровесників… Можна перерахувати ще і ще… Але все це похідне. Суть же у самій Ніні Леонідівні, в її ставленні до дитини – як до рівної дорослій людині, непідробна цікавість до світу дитинства – найважливішого, що може бути… Для цієї найприскіпливішої, але найбільш вдячної аудиторії – дітей та підлітків - письменниця написала чимало книжок. Це зворушливі розповіді про стосунки дітей, про взаємини між школярами і вчителями, між батьками і дітьми, про змужніння юнаків і дівчаток і про світ навколо них…

Дорослішати і весело і важко водночас, адже на школярів чекають справжні випробування на чесність, людяність, міцність дружби, на осягнення людського призначення . Дитячий світ трохи гостріший і більше справдешній, і від того іноді жорстокіший, але завжди щиріший. Він для нас стає джерелом усього на світі, але нам не хочеться в ньому залишатися, бо людина повинна рости… І саме про це книги Ніни Бічуї.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІГОР КАЛИНЕЦЬ	\|	Письменники української діаспори для дітей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.