• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Майнові права суб'єктів промислової власності

Автор об'єкта промислової власності має особисте немай­нове право на присвоєння свого імені або спеціальної назви розроб­леному ним об'єкту.

Право першого заявника. Інколи трапляються випадки, коли один і той же об'єкт промислової власності одночасно розроблено двома або кількома особами незалежно один від одного. В такому разі по­стає питання, кого слід визнати першим, кому належатиме свій внут­рішній пріоритет. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в ст. 11 проголошує, що якщо винахід чи корисна модель створено двома чи більше винахідниками незалежно один від одного, то право на одержання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату її подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умо­ви, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. Подібні норми містяться в інших патентних законах України.

Право на подання заявки на будь-який об'єкт промислової влас­ності не може розглядатися як особисте немайнове право, оскільки це право автор технічного рішення може передати будь-якій третій особі. Воно може перейти за правом спадкування до спадкоємців, воно може також належати роботодавцеві.

Проте заявникові належить право брати участь особисто чи через представника в розгляді поданої ним заявки. Стаття 16 Закону Ук­раїни «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в п. 2 надає право з власної ініціативи особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення екс­пертизи. Це право також є особистим і невідчужуваним немайновим.

Воно належить тільки заявникові, який не може його передати будь-якій іншій особі. Доручення представникові заявника взяти участь у розгляді заявки не є відчуженням цього права. З правом заявника на участь у розгляді його заявки тісно пов'язане ще одне особисте немайнове право того ж заявника — право на внесення до заявки виправ­лення і уточнення. Це право закріплено в тій же ст. 16 Закону про ви­находи. Подібні норми містяться також і в інших патентних законах.

Право на пріоритет. Право на пріоритет є також особистим немайновим правом заявника, яке має тільки він і яке не може бути пе­редано іншим особам окремо від заявки. Нагадаємо, що мова йде про конвенційний пріоритет, який встановлено Паризькою конвенцією з охорони промислової власності. Він полягає в тому, що заявник — громадянин однієї держави-учасниці Паризької конвенції, який по­дав уперше заявку на об'єкт промислової власності у своїй країні чи іншій країні-учасниці Паризької конвенції, зберігає за собою право подати заявку на цей же об'єкт промислової власності в іншій країні-учасниці Паризької конвенції з пріоритетом по вперше поданій заявці. Таке право належить усім заявникам на об'єкти промисло­вої власності, але строки збереження пріоритету різні, про що уже йшлося.

Як і усі особисті немайнові права це право є також виключним, абсолютним і невідчужуваним.

Право заявника на продовження пропущених строків, що стосують­ся розгляду заявки. Всі патентні закони України містять норми, які надають право заявникові право прохати Установу продовжити будь-які строки розгляду заявки, якщо вони були пропущені з тих чи ін­ших причин заявником. Зазначені строки можуть стосуватися різних етапів розгляду заявки. Чинне законодавство України про промисло­ву власність надає право заявникові на подовження цих строків. По­рядок їх продовження встановлюється законодавством.

Право на оскарження рішення стосовно заявки. Чинне законодавст­во України про промислову власність надає право заявникові оскар­жити будь-яке рішення, прийняте Установою по заявці, в тому числі і до суду.

При Державному департаменті інтелектуальної власності є спеціально створена Апеляційна палата, яка має своїм основним завданням розгляд спорів, що виникають у процесі розгляду заявки. Будь-який заявник може звернутися до цієї Палати зі скаргою на будь-яке рішення Установи з приводу його заявки. Скаржник може це зробити не пізніше 6 місяців від дати одержання ним рішення Ус­танови чи копій патентних матеріалів, надісланих йому на його ви­могу.

Своєрідність особистих і немайнових прав суб'єктів промислової власності полягає в тому, що зазначені права можуть належати не тільки творцю цього об'єкта промислової власності, а й іншим осо­бам, передусім заявникам, спадкоємцям, роботодавцям. Проте за­значені особи, які можуть бути суб'єктами особистих немайнових прав, не є правонаступниками автора. Вони чинним законодавством наділені цими особистими немайновими правами і, отже, є суб'єкта­ми цих прав в силу закону.

Особисті немайнові права усіх авторів носять моральний харак­тер, вони є основою для суспільної оцінки того чи іншого автора та оцінки його вкладу в розвиток науки, культури, мистецтва та в при­скорення науково-технічного прогресу.

Особливість особистих немайнових прав на об'єкти промислової власності полягає в тому, що більшість із них виникають ще до ви­дачі охоронного документа.

Майнові права суб'єктів промислової власності виникають з моменту, коли відповідний уповно­важений державний орган визнає в установленому порядку ре­зультати науково-технічної та іншої творчої діяльності охороноздатними і на цій підставі видасть відповідний правоохоронний документ.

Майнові права суб'єктів промислової власності на різні об'єкти цієї власності схожі між собою, але водночас між ними є ряд істотних відмінностей, які зумовлюються характером та осо­бливостями самих об'єктів промислової власності. Найбільш близь­кими за своїм змістом є майнові права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Патентна форма охорони промислової власності закріплює за патентовласником виключне право на використання (право власності) того чи іншого об'єкту. Це право суб'єкта промислової власності надає йому реальну можливість вилучати з об'єкту промислової власності його корисні якості або, іншими словами, одержувати вигоду від його використання. Адже патентовласнику належить монопольне право на використання. Виключний (монопольний) характер прав патентоволодільця полягає в тому, що в межах країни, яка видала йому патент, тільки патентоволоділець має виключне право на використання об'єкту промислової власності. На один і той же об'єкт промислової власно­сті може бути видано два патенти в різних країнах, оскільки па­тент носить територіальний характер.

Територіальний характер патенту полягає в тому, що він має чинність лише в межах тієї держави, патентне відомство якої ви­дало патент. З цього випливає, що об'єкт промислової власності, який використовується в іншій державі, де цей об'єкт патентом не захищений, може там використовуватися без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагородиза використання. Патентна форма охорони об'єктів промислової власності но­сить строковий характер. Строки правової охорони об'єктів промислової власності в залежності від об'єкта різні - від 20 до 5 років. На відміну від ав­торського права патентне право в окремих випадках допускає подовження строків правової охорони окремих об'єктів (право на знаки для товарів і послуг, право на зазначення походження то­варів). Менша тривалість правової охорони об'єктів промислової власності пояснюється тим, що вік морального старіння цих об'єктів коротший.

Більшість винаходів, корисних моделей, про­мислових зразків, сортів рослин тощо в умовах розвитку науки і техніки виходять із сфери використання досить швидко. На зміну їм приходять нові, більш досконалі об'єкти. Ті ж об'єкти, які зберігають свою споживчу якість більш тривалий строк, можуть і охоронятися більш тривалий строк - закон до­зволяє подовжити їм строк правової охорони. Відомі окремі ви­падки, коли товарні знаки охороняються понад сто років, напри­клад, товарний знак «Кока-Кола».

Переглядів: 1135