Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Стічні води

Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок

На початку XX ст. широкого розвитку набуло гідроенергетичне будівництво на малих річках. Для використання місцевої енергії почали споруджувати млини і малі ГЕС. У 1912-1913 рр. на річках басейнів Дніпра та Дністра було відповідно 5044 і 1563 гідравлічні установки. У 1923 р. вже зареєстровано лише 3707 енергетичних установок загальною потужністю 43,9 тис. к.с.

У післявоєнний період електрифікація сільського господарства ґрунтувалася в основному на збільшенні потужностей і поліпшенні техніко-економічних показників малих ГЕС. На початку 1950-х років кількість малих ГЕС становила 956 із загальною потужністю 30 тис. кВт. Однак у зв'язку з розвитком централізованого електропостачання будівництво малих ГЕС було припинено. Вплив природних і тимчасових факторів в умовах безгосподарного ставлення до цих станцій призвів до деградації цілого напрямку в енергетиці. В даний час на території України збереглося 150 малих ГЕС.

Мала енергетика України у зв'язку з її незначною питомою вагою (до 0,2%) у загальному енергобалансі не може суттєво впливати на умови енергозабезпечення республіки. Однак експлуатація малих ГЕС дає можливість виробляти близько 250 млн. кВт·год, що еквівалентно щорічній економії до 75 тис. т органічного палива. На думку спеціалістів, крім джерела дешевої електроенергії для місцевих потреб, малі ГЕС можуть відіграти значну екологічну роль у збереженні та відродженні річок.

Хіба може ріка мати чисту воду, коли в окремих промислових районах (Донбас, Приазов'я, Придніпров'я) в неї скидаються промислові, сільськогосподарські та комунальні стоки, використані шахтно-рудничні високомінералізовані води в таких об'ємах, що у кілька разів перевищують річковий стік?

Основними забруднювачами водних джерел є Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського, який за рік скидає 190 млн. м3 забруднених стічних вод, металургійні комбінати “Криворіжсталь”, “Запоріжсталь”, Маріупольський ім. Ілліча та ін. Як наслідок погіршується якість води в Інгульці, Кальчику, Кальміусі. Нижче скидів стічних вод Авдіївського коксохімзаводу, Єнакіївського металургійного та коксохімічного заводів в річках Кривий Торець і Булавин перевищено допустимі норми основних забруднюючих речовин у десятки разів.

Значними забруднювачами малих річок є також підприємства місцевої промисловості, які в основному не мають очисних споруд. Так, малі річки Полісся та Середнього Придніпров'я періодично забруднюються стоками цукрових заводів і переробних підприємств харчової промисловості. Наприклад, у 1988 р. цукрові заводи лише Вінницької області скинули у водні об'єкти 640 тис. м3 стоків без будь-якої очистки. До таких забруднень у річках Донбасу додаються шахтні води, а в Дніпропетровській і Запорізькій областях – стоки металургійних комбінатів та інших промислових виробництв.

Інтенсивне будівництво тваринницьких комплексів і птахоферм супроводжується нагромадженням значної кількості стічних вод, знезараження та утилізація яких ускладнюються наявністю великих концентрацій органічних і біогенних речовин. Особливо агресивні стічні води свинарських комплексів. Слід зазначити, що питання утилізації, нейтралізації цих стоків ще не вирішене. З басейнів-накопичувачів забруднені стоки потрапляють до ґрунтових вод, які потім дренуються малими річками.

Велика кількість біогенних речовин (азот, фосфор та ін.) надходить у малі річки із сільськогосподарських угідь. Так, у річки Полісся в середньому за рік з площ під просапними культурами змивається 27 кг/га, з площ під зерновими – 19, з пасовищ – 7,7 кг/га азоту.

Загальний змив азотних речовин з 1 га угідь за рік становить 15,7 кг.

Крім повсюдного забруднення річок поверхневими, побутовими і сільськогосподарськими стоками, існують і локальні забруднення, які призводять до збільшення в річкових водах органічних сполук і різкого погіршення кисневого режиму. На Поліссі і в Середньому Придніпров'ї їх причиною є відходи цукрових заводів і підприємств харчової промисловості. Сильно забруднені річки Донбасу. До органічних забруднень додаються й мінеральні, ще шкідливіші для водних тварин і рослин.

Річки степової України, що протікають по сільськогосподарських районах, незважаючи на їх сильне замулення, в цілому зберігають питну воду для худоби, а після термічної обробки (кип'ятіння) і для людини. Винятком є тільки деякі ділянки, де гідробіологічні та гідрохімічні показники свідчать про надзвичайно сильне забруднення. Наприклад, Салгір нижче Сімферополя, Інгул нижче Кіровограда, Інгулець нижче Кривого Рога та ряд інших. У ряді причорноморських і особливо приазовських річок, де сільськогосподарські забруднення не перевищують певної норми (наприклад, сумарна кількість сполук азоту – не більше 5-8 мг/л, фосфору – 0,03-0,7 мг/л тощо), спостерігається навіть досить різке піднесення біопродуктивності річок. Але при гіперакумуляції якість вод погіршується, біопродуктивність падає.

Джерела забруднень Дністра і Прута розташовані на верхніх ділянках і в басейнах їхніх приток. Найбільше порушують санітарний режим цих річок Дрогобицький нафтопереробний вузол з нафтопромислами Борислава й нафтопереробними заводами Дрогобича; каналізація стоків з Чернівців та Івано-Франківська, Роздольський сірчаний комбінат, нафтова й хімічна промисловість Долинського та Калуського районів Івано-Франківської області, цукрові, спиртові та маслозаводи, що діють у лісостепових і степових ділянках басейнів цих річок. Хімічний аналіз води Дністра на виході з Івано-Франківської області показує, що вміст фенолів у воді іноді перевищує допустиму норму в 10 разів, а нафти – в 50 разів.

Притоки Дністра і Прута – Стрий, Верещиця, Орелець, Чугур, Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Тернава, Ушиця, Мурафа – забруднюються місцевими стічними водами харчової промисловості, які суттєво порушують їх природний гідробіологічний режим.

Річки Карпат і гірського Криму в наш час більш-менш чисті і в цілому належать до так званої олігосапробної зони, тобто зони чистих вод.


Читайте також:

  1. Побутові стічні води




Переглядів: 788

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Безповоротне водоспоживання | Штучні водойми на малих річках

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.